Планування потреб підприємства у матеріальних ресурсах

План

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювати лекційний матеріал, вивчити нові економічні терміни.

2. Провести розрахунки в завданнях, визначити потребу в сировині, електроенергії, паливі на підприємстві.

Лекція 10

3. Планування потреб підприємства у матеріальних ресурсах.

4. Етапи розробки матеріально-технічного забезпечення.

Методи визначення потреби в ресурсах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої програми.

Метод прямого розрахунку дозволяє одержати науково обґрунтовані дані про величину цих витрат матеріалів. Суть його полягає в тому, що розрахунки планової потреби вільних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат.

При плануванні виробництва нової продукції, для якої не встановлені норми витрат матеріалів, потреба в них визначається методом аналогії. При цьому методі нові вироби за допомогою відповідних коефіцієнтів прирівнюються до виробів, що мають обґрунтовані норми витрат матеріалів, і потреба (Пм) визначається за формулою:

Пм = Нвб • Nн • К, (6.6.)

де Нвб - норма витрат матеріалу на аналогічний базовий виріб;

Nн -запланований випуск нового виробу в натуральному виразі;

К- коефіцієнт, який враховує особливості матеріалу при виробництві нового виробу. Як такий коефіцієнт може бути використане відношення маси нового до маси базового виробу.

При багатономенклатурному виробництві (підприємства швейної, взуттєвої, радіо­технічної, підшипникової та інших галузей промисловості) потреба в матеріалах ви­значається за типовим представником, тобто виробом, що найбільш повно від­ображає витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він є. за формулою:

Пм = Нвт * Nг (6.7.)

де Нвт - норма витрат на типового представника;

Nг - програма випуску всіх виробів даної групи.

Якщо на момент розрахунку на підприємстві відсутні дані про обсяг виробничої програми в натуральному виразі, а також норми витрат матеріальних ресурсів, то по­треба в них визначається методом динамічних коефіцієнтів:

Пм = Вмф*Івп*Ін (6.8.)

де Вмф - фактичні витрати матеріалів за минулий період;

Івп - індекс зміни виробничої програми;

Ін - індекс середнього зниження норм витрат матеріалів у плановому періоді.

При визначенні потреби в сировині і матеріалах можна використовувати методи екстраполяції, математичної статистики, теорії ймовірностей, а також моделі багатофакторного регресивного аналізу. В останньому випадку аналізу підлягають фактори, які впливають на величину потреби.

Потреба в матеріалах для поповнення незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску про­дукції і визначається:

Пнзв = ∑ (НЗВ_К - НЗВ_ОЧ)• Нв, (6.9.)

де НЗВ_К - обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

НЗВ_ОЧ - очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок періоду (очіку­ваний залишок);

Нв - норма витрат матеріалу на виріб (деталь);

п - кількість найменувань виробів (деталей).

Потреба в матеріалах для поповнення незавершеного виробництва планується при зростанні обсягу виробництва і збереженні попередньої тривалості виробничого циклу, введенні в експлуатацію виробництв і цехів для виготовлення нових видів виробів.

При наявності даних про кількість окремих деталей і вузлів в незавершеному вироб­ництві потреба в матеріалах на його зміну визначається за детальними нормами, а якщо таких даних підприємство не має - за укрупненими показниками норм витрат даного виду матеріальних ресурсів на 1 тис. грн. незавершеного виробництва. В цьому випадку використовується коефіцієнт, завдяки якому коригується обсяг незавершеного ви­робництва:

(6.10.)

де НЗВ_К, НЗВ_н - обсяг незавершеного виробництва на кінець і початок планового періоду;

ТПп - програма випуску товарної продукції.

Потребу в змащувальних матеріалах на плановий період визначають із врахуван­ням специфіки їх споживання:

Пмз = Нвз*Ч*Дрп*Кз*Тзм (6.11.)

де Пмз - кількість необхідних змащувальних матеріалів;

Нвз - норма витрат змащувальних матеріалів на одну машино-годину роботи да­ного обладнання, кг;

Ч— число працюючих одиниць обладнання, од.;

Дрп - планова кількість робочих днів підприємства на рік, дні;

К3 - коефіцієнт змінності обладнання;

Тзм - тривалість робочої зміни, год.

Методика розрахунку потреби в інструменті також відображає фактори, які визна­чають їх витрати. Спочатку уточнюється номенклатура необхідного інструменту, потім по кожному його найменуванню розраховується час роботи.

Річна потреба в ріжучому інструменті (Прі) розраховується за наступною формулою:

Прі = Тт *Nр / (L/l +l)*Ті (6.12.)

де Тт - машинний час роботи даним інструментом для виготовлення одиниці про­дукції, год.;

Nр -річна програма випуску продукції, шт.;

L - довжина робочої частини інструменту, мм;

l - частина інструменту, що заточується за одну затонку, мм;

Ті - час роботи інструменту між двома заточками, год.

Для діючого виробництва потребу в інструменті розраховують так: визначають його витрати для виконання певного обсягу виробництва, а також зміну величини обігового фонду протягом планового періоду. Потрібна кількість інструменту на плановий період розраховується за формулою:

Ір =Іп+Офп -Офф, (6.13.)

де Іп - витрати інструменту в плановому періоді, шт.;

Офп - потрібний обіговий фонд інструменту, шт.;

ОФф — фактичний обіговий фонд інструменту на початок планового періоду, шт.

Витрати оснащення визначають різними методами залежно від типу виробниц­тва та особливостей експлуатації. В основу розрахунків мають бути покладені питомі норми витрат технологічного оснащення на кожну операцію або середні норми на оди­ницю випущеної продукції (чи верстато-годину роботи устаткування).

У масовому та багатосерійному виробництві норму витрат інструменту визначають, виходячи з обсягу робіт на 1000 (або 100) верстато-годин роботи певної групи верстатів.

Знаючи норму витрат певного інструменту, можна визначити витрати його на про­граму оброблюваних деталей.

Потреба в матеріалах для виготовлення інструменту розраховується залежно від кількості інструменту, яка повинна бути виготовлена за плановий період, і норм витрат матеріалів на виготовлення кожного типу інструменту.

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання (Прем) залежить від типу і кількості обладнання, що підлягає ремонту, і виду ремонтних робіт.

На підприємствах машинобудування за основу розрахунку беруть норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю і обсяг ремонтних робіт, виражений в одиницях ремонтної складності:

Прем = α*Нвк* (R1 + βR2 + γR3) (6.14.)

де а - коефіцієнт, що враховує витрати матеріалів на огляди та міжремонтне обслуго­вування;

Нвк - норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ре­монті обладнання;

R1,R2,R3- сума ремонтних одиниць обладнання, що підлягає відповідно капіталь­ному, середньому і малому ремонтам;

β - коефіцієнт, що характеризує співвідношення між нормою витрат матеріалів при середньому і капітальному ремонтах;

γ - коефіцієнт, що відображає співвідношення між нормою витрат матеріалу при малому і капітальному ремонтах.

Дата добавления: 2014-01-04