Головна мета кількісних обмежень полягає у захисті внутрішнього ринку від проникнення товарів іноземного виробництва тим самим захищається вітчизняний виробник

Нетарифне регулювання

За характером походження

Тарифне регулювання є головним інструментом впливу на торговельні відносини різних країн. Основою тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах.

Тарифне і нетарифне регулювання в митній справі

Тема 3.3 Митні режими і митні платежі

ЛЕКЦІЯ 20

1 Тарифне і нетарифне регулювання в митній справі.

2 Митні платежі.

3 Митні режими. Основні поняття і загальні положення митного режиму.

4 Характеристика митних режимів (сам. вивч.)

У митній політиці існує тарифне і нетарифне регулювання.

Класифікація видів мита:

За способом стягнення:

- адвалерне, яке обчислюється у відсотках до митної вартості товарів;

- специфічне, яке визначає фіксовану суму, що стягується з одиниці виміру

певного товару;

- комбіноване, яке утворено комбінацією перших двох видів мита.

За характером застосування:

- сезонне, яке регулює зовнішньоторговельні відносини щодо товарів сезонного

характеру (с/г продукція в основному);

- антидемпінгове, яке застосовується в разі виявлення факту імпорту товару за

демпінговими цінами, що призводить до суттєвих збитків у національній галузі;

- компенсаційне, яке застосовується з метою нейтралізації субсидій, наданих

державою експортеру для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринку збуту.

- автономне, яке встановлюється законодавчими актами конкретної країни без

урахування договорів інших країн стосовно зовнішньоекономічної діяльності.

- конвенційне, яке формується шляхом проведення дво- або багатосторонніх

переговорів і не можуть підвищуватися в односторонньому порядку.

- преференційне, це особливі пільгові ставки, які застосовуються до імпортних

товарів. Мета їх застосування – стимулювати експорт певних товарів з країн, що розвиваються.

За об’єктом обкладення:

- імпортне, експортне і транзитне – це певні ставки мита на товари, які

ввозяться, вивозяться або переміщуються через країну.

У залежності від типу ставок:

- постійне або мінливе – це коли державні органи, можуть змінювати ставки або навпаки, не можуть їх змінювати, відповідно до створених умов і дотримання певних умов.

За способом нарахування ставок:

- номінальне – яке зазначене у митному тарифі;

- ефективне – яку визначає рівень митного обкладення імпортних товарів, обчисленого за ставками митного тарифу.

1 До першої групи засобів нетарифного регулювання відносять кількісні обмеження.

Тоді держава застосовує два основні методи: квотування та ліцензування, що є обмеженням на певний термін імпорту (експорту) товарів за кількістю, обсягом або вартістю, і полягає у отриманні відповідного дозвільного державного документа (ліцензії) на здійснення експорту (імпорту).

Існує ще третій метод „ Добровільне обмеження експорту ” він полягає в тому, що країни-імпортери, застосовуючи політичні та економічні важелі, пропонують країні-експортеру зменшити обсяги продажу певних товарів на зовнішньому ринку.

Види квот:

- глобальні квоти – визначають обсяг експорту (імпорту) у вартісних або

фізичних одиницях на певний період часу;

- індивідуальні квоти – передбачають розподіл обсягів експорту чи імпорту для

певних країн;

- сезонні квоти – поширюються на певні с/г товари та забезпечують

регулювання надходження імпортованої с/г продукції у певні сезони року;

- тарифні квоти – являють собою поєднання кількісного обмеження та митно-

тарифних засобів. Вони визначають обсяги імпортованого товару за мінімальними розмірами мита.

- експортна квота, імпортна квота – встановлена кількість товарів,

дозволених для ввезення або вивезення з країни.

Види ліцензій:

- разові, автоматичні – наводяться кількісні та вартісні показники товару, а

також зазначається термін її дії.

- генеральні, глобальні – подається лише перелік товарів, а впродовж терміну

чинності ліцензії кількісних або вартісних обмежень не передбачається.

2 До другої групи відносяться методи прихованого, побічного протекціонізму.

Ці методи являють собою різноманітні перепони, створені численними

державними структурами, на шляху імпортних товарів.

1) До одного з таких методів відносяться технічні бар’єри – це національні

стандарти, сертифікація якості, санітарно-гігієнічні вимоги, охорона навколишнього середовища, вимоги пакування та маркування, ускладнення процедури митного оформлення, кількість документів митного оформлення.

2) До другого методу відносяться внутрішні податки – прямі та

опосередковані.

Прямі: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на продаж;

Опосередковані: збори за процедуру митного оформлення, відшкодування за виконання будь-яких формальностей, різноманітні збори, які сплачуються після перетину митного кордону.

3) До третього методу відноситься політика державної закупівлі – державні

структури країни зобов’язані закупати певні групи товарів тільки у вітчизняних виробників.

4) Четвертий метод вимоги стосовно місцевих компонентів – такий метод

спрямований на послідовне заміщення імпортної продукції вітчизняним товаром шляхом розвитку національних виробничих потужностей.

Дата добавления: 2014-01-04