Лекція № 2. Тема: «Аналіз виробничої програми, визначення типу та організаційної форми виробництва»

Тема: «Аналіз виробничої програми, визначення типу та організаційної форми виробництва»

Виробництво товарної продукції відноситься до основного виробництва. Для нормального забезпечення функціонування основного виробництва передбачено допоміжне виробництво.

Об’єм випуску продукції «N» характеризується числом виробів конкретних назв,типорозмірів і виконань, що виготовляє підприємство на протязі запланованого проміжку часу.

В залежності від ширини номенклатури і від об’єму випуску продукції розрізняють три типи виробництва(ГОСТ 14.004-83):

1. одиничне
2. серійне
3. масове

Саме серійне виробництво поділяється в свою чергу на 3групи:

1. малосерійне
2. середньосерійне
3. багатосерійне

Одною з основних характеристик типу виробництва є коефіцієнт закріплення операції:

К_з.о. = åО/åР

де åО-сума всіх операцій за хвилину, åР-сума робочих місць.

• для масового виробництва К_з.о. £ 1;
• багатосерійне 1< К_з.о. £ 10;
• середньосерійне 10< К_з.о. £ 20;
• малосерійне 20< К_з.о. £ 40.

Для одиничного виробництва Кз.о. не регламентується.

Слід відмітити, що на одному підприємстві і навіть в одному цеху можна зустріти стан різних типів виробництва. Слідуючий тип виробництва визначають по признаку переважного характеру технологічних процесів. Визначення типу виробництва ведеться по схемі:

1. визначається розрахункова кількість обладнання,необхідного для обробки на кожній операції: m_p=N∙T/(60∙Fg∙h_з.н.),

де N-програма випуску (шт)

T-трудомісткість виконання операції (хв), штучне або штучно-калькуляційний час,

F_g-дійсний річний фонд часу обладнання F_g=4029(год) при двозмінному режимі роботи обладнання,

h_з.н –– нормативний коефіцієнт загрузки обладнання. Він залежить від типу виробництва:

• для малосерійного виробництва 0,8-0,9;
• для серійного виробництва 0,75-0,85;
• для масового виробництва 0,65-0,75.

Отримана дробова величина округлюється до цілого mpàР.

Розраховуємо дійсний, або фактичний коефіцієнт загрузки обладнання

h_з.ф = m_p /Р.

2. Якщо h_з.ф>h_з.н., то Р збільшуємо до тих пір поки hз.ф £ hз.н.

Визначаємо кількість операцій, що виконуються на одному робочому місці

О =h_з.н. /h_з.ф

В подальших розрахунках значення О не округлюється до цілого числа.

Для визначення трудомісткості застосовують два способи:

І –– трудомісткість визначають по базовому варіанту, або по типовому ТП. ТП розроблені на всі види деталей.

ІІ –– по наближених залежностях.

В цьому випадку час визначається для кожного технологічного переходу по наближених формулах і сумується для всієї операції.

Таким чином визначається Т_о – машинний час.

Для розрахунку за наближеними формулами Т_ш-к, Т_о множиться на поправочний коефіцієнт φ_к: Т_ш-к = Т_о∙φ_к .

За ГОСТ 14.312-74 існує дві форми організації технологічних процесів: групова і поточна.

Найбільш прогресивною є поточна форма організації праці. В неперервно-поточному виробництві всі станки розміщують в порядку виконання технологічного процесу, утворюючи поточну лінію. Заготовка переміщується неперервно від одного робочого місця до іншого. Норми часу на виконання операції повинні бути кратні такту випуску.

В перервно-поточному виробництві робочі місця розміщуються так само як і в неперервно-поточному виробництві. Однак тривалість операцій не рівна і не кратна ритму (такту) випуску. Тому рух заготовки проходить перервно. Неминуче проміжне накопичення деталей. Існують однономенклатурні і багатономенклатурні поточні лінії.

При груповій формі організації виробництва деталі оброблюються партіями і станки в цеху розміщують по групах.

Рішення про доцільність застосування поточного виробництва приймається на підставі порівняння добового випуску виробів N_д і добової продуктивності поточної лінії Q_д при двозмінному режимі роботи і завантаженні її не нижче, ніж на 60%.

Заданий добовий випуск виробів –– N_д = N/254,

де N – річна програма випуску, шт;

254 – кількість робочих днів в році.

Добова продуктивність поточної лінії: Q_д = (F_д/Т_ш-к.ср) η_з.ф.ср,

де F_д – добовий фонд часу роботи обладнання (при двозмінному режимі роботи F_д = 952 хв);

Т_ш-к.ср –– середній штучний або штучно-калькуляційний час;

η_з.ф.ср –– середній фактичний коефіцієнт завантаження обладнання.

T _{шт-к i} –– штучно- калькуляційний час і-тої операції.

n –– кількість операцій.

Якщо заданий добовий випуск виробів менший від добової продуктивності поточної лінії при завантаженні останньої на 60 %, то застосування однономенклатурної поточної лінії не доцільне. Якщо застосовується поточна лінія,то розраховується так випуску виробів:

де F_д –– дійсний фонд часу в годинах = 4029 год.

При груповій формі організації виробництва запуск виробів проводиться партіями з відповідною періодичністю,що є ознакою серійного виробництва кількості деталей в партії, визначається по формулі:

де N –– програма випуску;

a –– періодичність запуску в днях, рекомендується приймати

а = 3,6,12,24 дні.

Розмір партії повинен бути зкоректований з врахуванням зручності планування і організації виробництва. Коректування розміру партії розраховується з відповідного розрахункового числа змін на обробку партії деталей на основних робочих місцях.

де –– середня трудомісткість

476 –– дійсний річний фонд роботи обладнання в зміну (хв.)

n –– нормативний коефіцієнт завантаження обладнання

Розрахункове число змін округлюється до прийнятого цілого числа С пр. Потім обчислюється число деталей в партії на основі .

Дата добавления: 2014-01-04