Методичні поради до вивчення теми

Інформаційні джерела.

Питання для самостійного вивчення.

1. Задатки та здібності до професійної діяльності за фахом підготовки.

2. Підготуватися до дискусії на тему:"Якій темперамент краще? Чи є на це наукова відповідь?"

Основна література:

1.Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования./Сост. Е.И. Рогов. – М.:Владос, 1995. – С.311-443;

2.Общая психология: Учебник для студентов педагогических институтов /Под ред. А.В. Петровского. – 3-е изд. – М.: Просвещение, 1986. –С.401-452.

3.Психологія: Підручник /Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін. – К.: Либідь, 1999. – С.100-121.

4.Степанов О.М., Фіцула М. М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – С. 82-96, 194-228.

5.Моргун В.Ф. Схема монистической структуры личности // Гамезо М.Т., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М., 1986. – С.70.

Додаткова література:

6.Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Вид. 2-е.-К.:ЦНЛ, 2004. – С. 235 -269.

7.Моргун В.Ф., Колінько В.В., Коломієць О.П. Багатовимірний опитувальник професійно важливих якостей особистості.: Методична розробка з психодіагностики для психологів та спеціалістів у галузі управління персоналом. – Полтава, 2006. – 32с.

8.Немов Р.С. Психология. – М.: ВЛАДОС, 1997. – Кн.1. – С.394-402;

9.Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Пер. с англ. - Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004.-С.28-53, 84-155, 292-375.

10. Шарп Д. Типы личности: Юнговская типологическая модель. Пер. с англ. – Воронеж: НПО Мадек, 1994. – 128 с.

Тема 1.5 Діяльність особистості (Лекцій – "0", Семінар – 2 год.)

Підготовка до семінару з цієї теми ускладнюється ти, що лекції з теми не передбачено, тому студенту слід самостійно ознайомитись із основними питаннями та поняттями теми, усвідомити її значення в системі професійної підготовки. Вивчаючи перше питання теми, слід виходити з того, що д іяльність – це активна взаємодія людини із навколишнім світом, у якій вона досягає свідомо поставленої цілі, що виникла в результаті появи в ній певної потреби, мотиву.

Зверніть увагу на те, що діяльність вивчається багатьма суспільними, природничими та технічними науками: філософією, соціологією, історією, економікою, менеджментом, фізіологією, науковою організацією праці та ін. Суспільна природа діяльності людини проявляється перш за все у тому, що вона оволодіває суспільно виробленими знаряддями праці та засобами їх використання. Людина як член суспільства включена у систему суспільних відносин безпосередньо своєю діяльністю.

Слід зрозуміти, що діяльність – вирішальний чинник формування та розвитку особистості. Свідомість виникає, формується, проявляється у діяльності. Розвиток видів діяльності здійснюється у нерозривної єдності з розвитком потреб. Збільшення потреб людей пов’язано із збільшенням та розвитком видів діяльності, за допомогою яких ці потреби задовольняються. Будь-яка діяльність спрямована на задоволення потреб суспільства та індивідів як членів суспільства.

Також, зверніть увагу на те, що основною, генетично вихідною є зовнішня, предметна діяльність, яка породжує всі види внутрішньої психологічної діяльності. Саме предметність є конституційною характеристикою діяльності: спочатку діяльність визначається предметом, потім вона опосередковується та регулюється його образом як суб’єктивним продуктом.

Головними процесами діяльності виступають інтеріоризація її зовнішньої форми та екстеріоризація внутрішньої; перша веде до створення образу дійсності, друга – до упредметнення образу.

Треба чітко зрозуміти та на пам’ять вивчити які є складові діяльності, чім різняться дії та операції, як співвідносяться потреби, мотиви, цілі, задачі.

Зверніть увагу, що у кожній діяльності можна вирізнити:

- суб’єкт діяльності;

- процес діяльності;

- предмет діяльності;

- умови діяльності;

- продукти діяльності.

Студенту слід використати та закріпити ці відомості під час виконання практичних завдань. Зверніть увагу на те, що за іншими дослідженнями у складі діяльності виділяють потребнісно-мотиваційну, операціональну, інформаційну та регуляторну підсистеми. Ретельно опрацюйте цю схему за рекомендованою літературою.

Складність діяльності залежить від того, наскільки ціль віддалена від предмету. Звичайно, діяльність реалізується як система послідовних дій, кожна з яких вирішує часткову задачу, є окремим кроком у напрямку до кінцевої мети – задоволення потреби, яка викликала цю діяльність. Мотиви і цілі можуть не співпадати. Те, чому людина діє певним чином, часто не збігається з тим, для чого вона діє. Роз’єднання мотиву і цілі в діяльності, перш за все обумовлено суспільним поділом праці.

Дію, яку забезпечує виконання однієї простої задачі, у психології прийнято вважати одиницею або елементом діяльності.

Дії класифікуються за рядом ознак:

1) видом діяльності: трудові, навчальні, дії спілкування, ігрові;

2) змістом та способом виконання: чуттєво-практичні та предметно-знаряддєві;

3) співвідношенням предметного та розумового плану – графічні, предметно-просторові, словесно-описові;

4) особливостями мети – моторні (рухові), гностичні (перцептивні, мнемічні, розумові), комунікативні, організуючі (накази, прохання, схвалення тощо);

5) нормативністю - пошуковістю – репродуктивні, стандартні, пошукові і творчі; за формою вони можуть бути індивідуальні, групові, сумісні.

Дія є складною організацією цілої низки когнітивних, виконавських, цілеутворюючих, емоційно-оцінювальних процесів.

Студент повинен чітко усвідомити, що за руховими актами, які можна зовнішньо спостерігати в кожній діяльності, приховується велика та складна система процесів формування мотивів, цілей, планів, образів, прийняття рішення, аналізу та синтезу поточної інформації, сигналів зворотного зв’язку. Саме вона і є предметом психологічного дослідження діяльності Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати.

Зверніть увагу на те, що у міння – це готовність людини, що ґрунтується на знаннях і навичках, успішно виконувати певну діяльність. До загальних умов, що сприяють найбільшій ефективності формування уміння відносять: а) розуміння людиною узагальненого правила; б) зворотній зв’язок у процесі розв’язання нових завдань.

Уміння – використання суб’єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення способу дій відповідно до поставленої мети. Сутність вміння як психологічного новоутворення є готовність до продуктивного виконання значною мірою нових завдань. Сформоване вміння може стати властивістю особистості та умовою набуття нових знань, умінь і навичок, тобто показником інтелектуального розвитку особистості. Узагальненість умінь виявляється у способах діяльності (навчальної, трудової, професійної) та визначається перенесенням способів дій під час виконання подібних чи різних видів діяльності.

Студенту слід зрозуміти, що навички – дії, які виконуються автоматично, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психічної енергії, без істотної участі свідомості в їх регулюванні. Вироблення навички відбувається під контролем свідомості. Після засвоєння навичка функціонує вже без істотної участі свідомості. Зверніть увагу на те, що навички створюються у три етапи у процесі автоматизації дій. Аналітичний: аналіз та оволодіння окремими елементами дії. Синтетичний: об’єднання елементів у цілісну дію. Автоматизація: вправляння з метою надання дії плавності, швидкості, зняття постійного свідомого контролю та напруження.

Позитивний вплив раніше утворених навичок на процес формування нових навичок називається перенесенням. Воно зумовлюється наявністю схожих і тотожних рис у старих та нових навичках. У випадку, коли раніше утворені навички справляють негативний, гальмівний вплив на утворення нових навичок, мова йде про інтерференцію.

Вивчаючи друге питання, слід виходити з того, що джерелом активності людини є її мотиваційна сфера, тому y дослідженні діяльності психологію цікавлять перш за все мотиви та цілі. Немотивованої діяльності не може бути. Коли маємо справу з активністю, у якій відсутня ціль, тут немає діяльності, а має місце імпульсивна поведінка, що управляється безпосередньо потребами, потягами й емоціями.

У загальному вигляді мотив є відображенням потреби, яка постає, як об’єктивна необхідність. Потреби людей диктують їх поведінку так само, як сила тяжіння рухи фізичних тіл.

Основу мотиваційної сфери особистості становлять потреби, що виражають її залежність від умов існування і породжують діяльність, спрямовану на зняття цієї залежності. Потреби – рушійна сила розвитку особистості. Зверніть увагу на те, що існують різні к ласифікації потреб, зокрема така:

1) Базові потреби – це потреби у матеріальних умовах і засобах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності та відпочинку.

2) Похідні потреби формуються на основі базових – це естетичні потреби, потреба у навчанні.

3) Вищі потреби включають насамперед потреби у творчості, самовизначенні.

Запам’ятайте, що до складу мотиваційної сфери входять також установки, переконання, прагнення, інтереси. Інтереси – емоційно забарвлена інтелектуальна вибірковість, виникає тоді, коли об’єкт викликає емоційний відгук. Інтереси розрізняються за широтою, глибиною та стійкістю.

Прагнення – це мотиви, в яких виявляються потреби особистості в умовах спеціально організованої її діяльності, можливо протягом тривалого часу життя (закінчити навчальний заклад, працювати за фахом).

Розрізняють такі види прагнення:

- потяг має невисокий рівень усвідомлення цілі, відчувається як емоційний порив, незадоволення існуючим станом речей;

- бажання – цілі більш усвідомлені, спонукають до вольових дій.

Прагнення досягти цілей того ступеня складності, на який людина вважає себе здатною, визначає рівень її домагань. Він залежить від самооцінки та співвідношення двох протилежних тенденцій – прагнення до успіху та уникнення невдачі.

Переконання – уявлення, знання, ідеї, які набули роль мотивів поведінки. Сукупність переконань про суспільство, людей природу становить світогляд людини. Переконання містять три головні компоненти:

ü когнітивний – знання;

ü емоційний – оцінка, ставлення, почуття;

ü поведінковий – воля.

Зверніть увагу на те, що про наявність переконання свідчить не тільки знання, але й емоційне переживання та потреба діяти відповідно до нього.

Установка – готовність людини, її стійка схильність реагувати та діяти певним чином; забезпечує легкість, майже автоматичність вибору поведінки.

При підготовці до розгляду третього питання, слід пам’ятати, що в нашій психології прийнято розрізняти чотири основні види людської діяльності: спілкування, гру, навчання та працю. Кожному віковому етапу психологічного розвитку властива своя провідна діяльність, у якій задовольняються актуальні потреби індивіда, розвиваються мотиваційні, пізнавальні, операційні, емоційні, вольові процеси, формується особистість Спілкування виступає як форма спільної діяльності, у ході якої внутрішній світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається обмін інформацією, діями, почуттями, завдяки чому з’являється можливість узгодження індивідуальних мотивів та планів, координації діяльності окремих учасників.

Гра – це вид діяльності, який спрямований на умовне моделювання реальних життєвих ситуацій, які виникають під час спілкування, навчання, праці. Розрізняють види ігор за кількістю учасників, їх віком, тією головною функцією, яку та чи інша гра виконує в житті людини тощо.

Часто у житті зустрічаються змішані види ігор – предметно-рольові, сюжетні ігри з правилами, ділові-рольові та ін. Ігри мають велике значення для людей. У дітей вони мають переважно розвиваюче значення, хоча суб’єктивно сприймаються як задоволення. У дорослих – ігри служать засобом спілкування, розрядки, навчання та аматорства. Перевага гри в тому, що вона не вимагає від людини значних вольових зусиль, сприяє появі позитивних емоцій, дозволяє легко засвоїти велику кількість інформації та без значного ризику опанувати складними навичками та вміннями у всіх сферах життя.

Студент повинен чітко усвідомити, що до ігри слід ставитися уважно, тому що, ігрова діяльність дітей є процесом їх соціалізації, підготовки до майбутнього дорослого життя, входження у соціальні ролі, оволодіння соціальним досвідом людства. Вона поступово розвивається, стає більш складною, за своєю структурою наближаючись до учення та праці.

У ділових іграх беруть участь дорослі, відшліфовуючи певні вміння і навички, скажімо в технологічному чи організаційному управлінні. Багато спортивних змагань відбувається у вигляді групових ігор (футбол, хокей, волейбол тощо).

Зверніть увагу на те, що навчання – діяльність, яка спрямована на передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду. На відміну від гри, ця діяльність має два внутрішньо пов’язані моменти – викладання та учіння.

Викладання – цілеспрямований вид діяльності, здійснюваний педагогом, організатором педагогічного процесу. Учіння – цілеспрямоване засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою наступного використання їх у практичному житті. Учіння є однією зі складових педагогічного процесу, що охоплює діяльність учня (студента) під керівництвом учителя (викладача). Зміст учіння зумовлюється потребами суспільства, станом розвитку науки, навчальними програмами, підручниками і посібниками, а методи і форми – специфікою матеріалу, індивідуальними особливостями учня та вчителя тощо.

З власного досвіду студенту відомо, що конкретно учіння виступає у формі інтелектуальних дій учня наприклад, читання літератури, слухання й засвоєння того, що викладає вчитель, власних спостережень та експерименту, розв’язання різних навчальних задач тощо, а також у формі фізичних дій (уроки праці, робота у майстернях, на пришкільній ділянці, посильна праця у промисловості чи сільському господарстві).

Слід також зрозуміти, що праця – цілеспрямована діяльність людини на перетворення і освоєння навколишнього світу з метою задоволення потреб, унаслідок якої створюються матеріальні й духовні цінності, формується сама людина.

Процес праці складається з трудової діяльності, предмета праці (над чим працюють) і знарядь праці (чим працюють). Під час праці люди вступають у відносини – виробничі й міжособові. У праці людина самостверджується, реалізує свій фізичний, духовний, соціальний потенціал. У психологічному розумінні праця потребує всебічної відображально-регулятивної діяльності – уваги й терпіння, вміння планувати й передбачати, аналізувати й узагальнювати, формувати мету і послідовно її досягати, усвідомлювати процес і результати праці.

Зверніть увагу на те, що працю у психології розглядають як репродуктивну, продуктивну та творчу під кутом зору психологічних механізмів і досягнутих матеріальних чи ідеальних результатів. Так, репродуктивною працею не створюється нічого нового, а відтворюється у кількісному вимірі вже відоме. Наприклад, робота на конвеєрі, копання канави, переписування декілька разів того самого тексту і т.д. Продуктивна праця як у психологічному плані, так і за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни, тобто вищий ступінь мислення та якісніший результат. Наприклад, під час продуктивної праці замість серійного стандартного столу з прямими ніжками зробили стіл із фігурними ніжками. Переписуючи текст, виправляти граматичні помилки і вдаліше компонувати деякі речення. Творча праця – це створення нового, яке суттєво відрізняється від уже відомого або є таким, якого ще не існувало взагалі. У даному випадку “підключено” найскладніші механізми мислення та уяви. Прикладами творчої праці може бути праця винахідників, учених, художників, педагогів, письменників, артистів, архітекторів, раціоналізаторів тощо.

Подумайте, до якого типу праці, на вашу думку, належіть робота за фахом вашої підготовки, які вона матиме характеристики за класифікацією Є.О. Климова? У запропонованій ним класифікації професій провідними є такі ознаки праці як: предмет, ціль, знаряддя, умови [25, с.415].

Дата добавления: 2014-01-04