Неповний робочий час. Робочий час та його правове регулювання

Робочий час та його правове регулювання.

Контракт як особлива форма трудового договору.

Форми трудового договору.

Види трудового договору.

Структура МОП

Джерела трудового права.

Методи трудового права.

4. Функції трудового права.

5. Принципи трудового права України.

7. Локальні норми трудового права.

8. Співвідношення принципів і норм трудового права.

9. Законодавство України про працю.

10. Конституція України як основне джерело трудового права нашої держави.

11. Міжнародні угоди України в сфері регулювання праці як джерело трудового права

12. Кодекс законів про працю України як джерело трудового права нашої держави.

13. Трудові правовідносини та похідні від них правовідносини.

14. Суб’єкти трудових правовідносин.

15. Власник підприємства, установи, організацій як суб’єкт трудового права.

16. Обов’язки власника або уповноваженого ним органу за законодавством України.

17. Уповноважені власниками підприємств, установ, організацій органи як суб’єкти трудового права.

18. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права.

19. Правовий статус громадянина як суб’єкта трудового права.

20. Роль МОП у розвитку трудового права України.

22. Трудовий договір.

26. Підстави і порядок укладення трудового договору.

27. Підстави припинення трудового договору.

28. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

29. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

30. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників.

31. Розрахунки при звільненні з роботи.

32. Колективний договір.

33. Закон України “Про колективні договори /угоди/”.

34. Укладення колективних договорів /угод/.

35. Вирішення спорів при укладенні колективних договорів /угод/.

38. Скорочена тривалість робочого часу.

39. Надурочні роботи.

40. Час відпочинку і його правове регулювання.

41. Поняття і види відпусток.

42. Щорічні відпустки.

43. Щорічна основна оплачувана відпустка.

44. Додаткові відпустки.

45. Обчислення стажу роботи, що дає право на відпустку.

46. Особливості правового регулювання праці жінок.

Цілий 7й розділ Кодексу

47. Особливості правового регулювання праці молоді.

8й розділ Кодексу

48. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

49. Правове регулювання праці неповнолітніх.

50. Органи, які розглядають трудові спори.

51. Розгляд індивідуальних трудових спорів комісією по трудових спорах.

52. Порядок прийняття рішень комісій по трудових спорах.

53. Трудові спори, які підлягають безпосередньому розгляду в районних (міських) судах.

54. Права професійних спілок.

55. Додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників, членів рад /правлінь/ підприємств і рад трудових колективів.

56. Випробування при прийнятті на роботу.

57. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

58. Повна матеріальна відповідальність працівників.

59. Обмежена матеріальна відповідальність працівників.

60. Охорона праці.

61. Правила про відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків.

62. Гарантії і компенсації.

63. Нормування праці.

64. Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

1. Трудове право як одна із галузей права України.

Трудове право, як галузь права, виникло порівняно недавно, а саме – із розвитком капіталістичних відносин, коли робоча сила поступово була прирівняна до товару, на який існує попит та пропозиція. Сукупність відносин, що виникли з цього приводу, потребувала врегулювання законодавчо та на рівні самих відносин. Тому ще з часів Французької буржуазної революції 18ст., коли була проголошена свобода праці, відносини в сфері праці почали діалектично розвиватись, поступово трансформуючись з оглядь на такі тенденції:

А) тенденція поступок (робочій силі);

Б) Тенденція насильства (“анти робітниче законодавство”)

З того часу трудове законодавство, що спочатку носило “фабричний “ характер, поступово трансформувалося в окрему галузь права “що регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини”.

2. Предмет і система науки трудового права.

Для того, щоб з’ясувати предмет певної галузі права, необхідно встановити, що є об’єктом його регулювання, коло яких питань він охоплює, яке місце, значення та роль цієї галузі в загальній системі права.

Об’єктом регулювання трудового права є суспільні трудові відносини, змістом яких виступає праця. Але предмет трудового права не тотожній з трудовими відносинами. Поряд із трудовими в галузі суспільної організації праці створюються відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню трудящих тощо. Всі ці відносини групуються навколо трудових відносин, які в даній системі є головними.

Звідси ми визначаємо, що предметом трудового праву України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців в разі тимчасової або постійної втрати працездатності.

Система галузі права взагалі – це об’єктивно обумовлене об’єднання взаємопов’язаних, внутрішньо погоджених правових норм, розподілених по різним підрозділам.

Система трудового права України становить структуру взаємопов’язаних норм, що регулюють відокремлену сферу суспільних відносин, що виникають із застосуванням праці в суспільному житті.

Трудове право України складається з двох частин: загальної і особливої.

Загальна – норми, що є єдиними для всіх трудових відносин, визначають принципи правового регулювання, джерела трудового права України, класифікують суб’єктів трудового права, визначають правове становище професійних спілок і трудових колективів, поняття, порядок підготовки і укладання колективних договорів, класифікують правові відносини, що виникають із застосування праці, визначають поняття працевлаштування і його правові форми.

Особлива частина – норми, що регулюють окремі елементи трудових відносин, порядок виникнення, зміни та припинення їх, тривалості праці та відпочинку тощо.

Оскільки Україна з 1954р. є членом Міжнародної Організації Праці – до системи трудового права України слід віднести також двосторонні та багатосторонні договори, акти, прийняті МОП і ратифіковані Україною, інші міжнародні правові акти та консульські угоди.

Особливо слід відмітити, що система законів про працю України є кодифікованою – Кодекс Законів про Працю України.

Дата добавления: 2014-01-04