Ранній період творчості

Перші поетичні лаври Кальдерон здобув у 1622 році, беручи участь у змаганні поетів на святі св. Ісідора. Його помітив і похвалив Лопе де Вега. А вже у 1635 році Кальдерон отримав звання придворного драматурга. До повного зібрання творів письменника увійшли 120 п’єс, 80 аутос, 20 інтермедій.

Перші твори Кальдерона написані під впливом творчості Л.де В., / «Дама-невидимка», «Саламейський алькад», що нагадує за сюжетом «Фуете Овехуна» Лопе де Вега /Селянин, що його вибрали алькадо, судить і страчує капітана королівської армії, який збезчестив його дочку Ісабелу.

П’єсу «Поклоніння хресту» Кальдерон написав ще юнаком, хоча надрукована вона була значно пізніше. Вражає дивовижне поєднання релігійності й гріха, яке зобразив у своєму творі Кальдерон. Це суцільне нагромадження жахів. / Юнак, якого знайшли в лісі біля підніжжя хреста, носить на грудях вогненний знак хреста. З цим знаком його єднає містичний зв’язок. Покохавши дівчину він хоче одружитися, але на заваді стають її рідні. Поєдинок з братом Юлії призводить до смерті останнього. Еусебіо змушений тікати в ліс і стати розбійником. Йде суцільний ряд насильства й злочинів. Увірвавшись у монастир, в якому перебувала Юлія, робить спробу зґвалтувати дівчину. Від катастрофи героя рятує розп’яття над ліжком. Трагічний фінал відбувається біля того ж хреста: виявляється, що Еусебіо і Юлія - брат і сестра. Померлий Еусебіо воскресає, щоб отримати прощення. Юлію рятує, знову-таки, молитва, обіцянка присвятити життя замолюванню гріхів /.

Драматична концепція п’єси «Життя - це сон»

А.Шопенгауер у трактаті “Світ як воля та уява” ставить питання: “Чи не сон усе наше життя?” і наводить приклади з античності: твердження Платона, Піндара (людина – сон тіні), Софокла (“все. Що є на землі – лише привидів тіні легкі”).

У вірші поета початку XVII сторіччя Жана Овре "Хто він?" думка про тлінність приводить поета до затвердження нікчемності земного існування перед лицем вічності, а та знаменує припинення згубного для людини перебігу часу. Поетична дієвість вірша, перш за все, в тому, що воно передає схвильований рух істоти, що намагається визначити значення свого "я". Проте кінцевий висновок цілком негативний:

Так кто ж он, человек, столь чтимый иногда?

Ничто! Сравненья все, увы, не к нашей чести.

А если нечто он, так суть его тогда -

Дым, сон, поток, цветок... тень. - И ничто все вместе.

(Перевод М. Кудинова)

У вірші виникає - задовго до Кальдерона - знамените порівняння: життя є сон. Але життєвий сон для Овре - це покірне усвідомлення свого безсилля, марності існування. Йому чужа ідея етичного подвигу як засоби затвердження людиною себе всупереч усвідомленню ілюзорності буття.

У Кальдерона мотив сну розгорнутий у грандіозне драматичне дійство з глибоким неоднозначним змістом, який не вкладається у прості літературознавчі схеми. Тому виникають складнощі у визначенні жанрової природи твору:

- релігійно-символічна драма;

- теологічно-містична поема;

- морально-філософська поема;

- філософсько-психологічна драма тощо.

Основне коло проблем твору обертається навколо барокового усвідомлення сутності людини як амбівалентної істоти, що є породженням двох начал – тілесного і духовного:

- проблема прагнення самовдосконалення (“приборкати в собі звіра”);

Відчуваючи тривогу,

Перемог я жду великих

І найбільшу, наче муку, -

Це змогти себе...

- проблема волі людини;

- співвіднесеність волі люди й волі Бога;

- тематичний мотив виховання ідеального монарха;

Композиція твору складна: драму складають багато дій, сюжетних ліній, натяків тощо.

Дата добавления: 2014-01-04