Загальна частина

Паспорт;

Тести.

План.

1. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).

2. Засіб вирішення колективного трудового спору (Страйк).

1. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).

Відповідно до ст.2 Закону України „ Про порядок вирішення колективних трудових спорів(конфліктів)” від 3 березня 1998 року колектимвний трудовий спір – це розбіжності, які виникають між сторонами соціально-трудових відносин, по:

· встановленню нових і зміни існуючих соціально-економічних умов праці;

· укладенню чи заміні колективного договору;

· виконанню колективного договору, або окремих його положень;

· невиконанню вимог законодавства про працю.

Вимоги вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства чи його структурного підрозділу. Разом з висуванням вимог збори чи конференція найманих працівників визначають орган чи особу, які представлятимуть їх інтереси.

Вимога найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляється відповідним протоколом і направля­ється власнику підприємства або уповноваженому ним органу.

Власник підприємства або уповноважений ним орган зобо­в'язаний розглянути вимоги найманих працівників чи проф­спілки та повідомити їх представників про своє рішення у три­денний строк з дня одержання вимог. Якщо задоволення ви­мог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триден­ний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кож­ною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з ура­хуванням часу пересилання) не повинен перевищувати трид­цяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповнова­женим ним органом до моменту одержання найманими праці­вниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищого органу управління про прийняте ним рішення.

Рішення власника або відповідного вищого органу управ­ління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору разом з соціаль­но-економічним обгрунтуванням.

Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих праці­вників або профспілки одержав від власника або уповноваже­ного ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про нез­году з рішенням власника або уповноваженого ним органу або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від влас­ника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати влас­ника чи уповноважений ним орган, місцеві орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і прими­рення.

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з пи­тань, котрі виникли між сторонами соціально-трудових відно­син щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди або окремих їх положень, здійснюється примирною комісією.

Примирною комісією визнається орган, призначений для ви­роблення рішення, яке б задовольняло сторони колективного трудового спору. Примирна комісія складається з представників сторін і утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробни­чому рівні — у триденний, на галузевому чи територіальному рівні — у п'ятиденний, на національному рівні — у десятиден­ний строк з моменту виникнення колективного трудового спо­ру з одинакової кількості представників сторін. Порядок при­значення представників до примирної комісії визначається кож­ною із сторін колективного трудового спору самостійно.

На період ведення переговорів і підготовки рішення при­мирної комісії її членам надається вільний від роботи час. При­мирна комісія у разі потреби може залучати до свого складу незалежного посередника, яким визнається за спільним вибо­ром сторін особа, що сприяє встановленню взаємодії між сто­ронами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення; консуль­туватися із сторонами колективного трудового спору, централь­ними та місцевими органами виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування та іншими зацікавленими органами.

Колективні трудові спори розглядаються виробничою при­мирною комісією у п'ятиденний, галузевою та територіальною примирними комісіями — у десятиденний, примирною комі­сією на національному рівні — у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісії. За згодою сторін ці строки можуть бути подовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом. Воно має для сторін обов'язкову силу і виконується у порядку і стро­ки, встановлені цим рішенням. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору примирна комісія припиняй свою роботу. Розгляд колективного трудового спору ^конфлікту) у разі неприйняття примирною комісією рішення у зазначені вище строки, а також з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законо­давства про працю здійснюється трудовим арбітражем.

Трудовий арбітраж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб. Він утворюється за ініціативою однієї із сторін або незалежного посередника у триденний строк. Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. До його складу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші особи. Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів.

Колективний трудовий спір розглядається трудовим арбіт­ражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби — представників інших зацікавлених органів та орга­нізацій. Рішення трудовим арбітражем повинно бути прийняте у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути по­довжений до двадцяти днів.

Рішення по трудовому спору (конфлікту) приймається більшістю голосів членів трудового арбітражу. Воно оформляєть­ся протоколом і підписується усіма його членами. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.

Жодна із сторін колективного трудового спору не може ухи­литися від участі в примірній процедурі. Сторони трудового спору, примирна комісія і трудовий арбітраж зобов'язані ви­користати для врегулювання спору всі можливості, не заборо­нені законодавством.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обгрунтуванням по­зицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору. У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог засто­сувати усі дозволені законодавством засоби.

З метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запо­бігання виникненню колективних трудових спорів, їх прогно­зування та сприяння їх своєчасному вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів Президентом Ук­раїни утворюється Національна служба посередництва і при­мирення. Ця служба складається з висококваліфікованих фахівців та експертів з питань вирішення колективних трудо­вих спорів і має свої відділення в Автономній Республіці Крим та областях.

Рішення Національної служби посередництва і примирен­ня мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сто­ронами колективного трудового спору та відповідними цент­ральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

До компетенції Національної служби посередництва і при­мирення відносяться

· реєстрація висунутих працівниками ви­мог та колективних трудових спорів;

· аналіз вимог,

· виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів, підго­товка пропозицій щодо їх усунення;

· підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних тру­дових спорів;

· формування списків арбітрів та посередників;

· перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору;

· посередництво у вирішенні ко­лективного трудового спору;

· залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників держав­ної влади, органів місцевого самоврядування.

Національна служба посередництва і примирення на про­хання сторін колективного трудового спору пропонує кандида­тури незалежних посередників, членів трудового арбітражу, координує роботу трудового арбітражу, направляє своїх фахівців, експертів для участі в роботі примирних органів. Представни­ки Національної служби посередництва і примирення можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору на всіх його стадіях.

Сторони колективного трудового спору після додержання передбачених примирних процедур мають право звернутися за сприянням у вирішенні цього спору до Національної служ­би посередництва і примирення, яка розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам свої рекомендації.

2. Засіб вирішення колективного трудового спору - Страйк.

Коли примирні процедури не привели до вирішення колек­тивного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою влас­ника або уповноваженого ним органу чи представника задоволь­нити вимоги найманих працівників або уповноважених ним органів, або власник чи уповноважений ним орган ухиляється від примирних процедур, або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту), як край­ній засіб вирішення колективного трудового спору може бути застосований страйк

Страйк — це тимчасове колективне добро­вільне припинення роботи найманими працівниками. Воно про­являється у невиході на роботу, невиконанні своїх трудових обо­в'язків та іншому способіприпинення роботи з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Рішення про оголошення страйку на підприємстві прий­мається за поданням органу профспілкової або іншої органі­зації найманих працівників, уповноваженої представляти їх інте­реси, загальними зборами (конференцією) найманих праців­ників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом.

Рекомендації щодо оголошення чи неоголошення галузе­вого або територіального страйку приймаються на галузевому або територіальному рівні на конференції, зборах, пленумі чи іншому виборному органі представників найманих працівників або профспілок і надсилаються трудовим колективам чи проф­спілкам.

Наймані працівники підприємств галузі чи адміністратив­но-територіальних одиниць самостійно приймають рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму підприємстві.

Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюю­чих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території. Ніхто не може бути примуше­ний до участі або неучасті у страйку.

Орган або особа, яка очолює страйк, зобов'язана письмово попередити власника або уповноважений ним орган не пізніше як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві — за п'ятнад­цять днів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальника і споживачів, транспортні організації, а також інші зацікавлені підприємства щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку.

У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами під­приємства орган, який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

Особа або орган, який очолює страйк, під час страйку діє у межах прав, передбачених законодавством, інформує праців­ників про хід вирішення колективного трудового спору. Ці по­вноваження припиняються, якщо сторони підписали угоду про врегулювання колективного трудового спору, а також у разі прийняття рішення про відмову про припинення страйку.

Забороняється проведення страйку:

1) за умов, якщо припи­нення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

2) працівникам (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів проку­ратури, суду. Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку.

3) У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради і Президен­та України. У разі оголошення воєнного стану автоматично настає заборона проведення страйків до моменту його відміни.

Законом визначені випад­ки, коли страйк може бути визнаний незаконним:

· з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кор­донів та адміністративно-державного устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

· з вимогами без до­держання найманими працівниками, профспілкою, об'єднан­ням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог, що не відносяться до колективних трудових спорів;

· з порушенням формування вимог найманих працівників, профспілок; коли страйк оголошено до моменту виникнення колективного тру­дового спору, визначеного ст. 6. Закону України від 3 березня 1998 р

· якщо найма­ними працівниками не додержана примирна процедура або не виконуються рішення примирних органів;

· коли порушено по­рядок оголошення страйку;

· оголошений в умо­вах, коли проведення страйку заборонено;

· при оголошенні страйку не визначено орган чи особу, яка здійснюватиме кері­вництво страйком.

Для визнання страйку незаконним власник або уповнова­жений ним орган звертається із заявою до суду. Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніше як у семи­денний строк.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників — розпочати робо­ту не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові чи особі, яка очолює страйк.

Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визна­них судом незаконними, не розглядається як порушення тру­дової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За працівниками, які не брали участь у страйку, але у зв'яз­ку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плати у розмірах не нижче від встановлених законодавством або колективним до­говором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника. Облік таких працівників є обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівників, які беруть у ньому участь, не оплачується. При цьому час участі працівника у страйку, що визнаний судом не­законним, не зараховується до загального і безперервного тру­дового стажу.

О соби, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть:

дисциплінарну, адміністра­тивну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Таку ж відповідальність несуть працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним.

Особи, винні у виникненні колективних трудових спорів (конфліктів), або такі, які затримують виконання рішень при­мирних органів, а також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи 'їх посадових осіб, можуть притягатись до всіх видів юридичної відповідальності. Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а та­кож особи, які перешкоджають припиненню незаконного страй­ку, притягуються до дисциплінарної або адміністративної відпо­відальності. До них не застосовуються гарантії, передбачені ст. 252 КЗпП, і вони можуть бути звільнені з роботи без погод­ження їх звільнення з профспілковим органом.

Збитки, заподіяні в результаті страйку власнику або упов­новаженому ним органу, якщо цей страйк був визнаний неза­конним, відшкодовуються органом, уповноваженим наймани­ми працівниками на проведення страйку, у розмірі, визначено­му судом, у межах коштів і майна, що йому належить.

Власник або уповноважений ним орган, з вини якого скла­лися умови для страйку, і страйк закінчився повним чи частко­вим задоволенням вимог найманих працівників, компенсує збит­ки учасникам страйку в розмірі, визначеному судом. Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам чи громадянам відшкодовуються за рішенням суду.

Питання для самоконтролю:

1.Дайте поняття колективного трудового спору.

2.Які нормативні акти регулюють порядок вирішення колективних спорів?

3.Які причини виникнення колективних трудових спорів на підприємистві?

4.Які органи розглядають колективний трудовий спір?

5.Які повноваження має примирна комісія?

6.Який порядок організації та винесення рішення трудового арбітражу?

7.Яку роль відіграє Національна служба посередництва та примирення при вирішенні колективного трудового спору?

8.Дайте поняття страйку згідно з чинним законодавством?

9.Яким чином можна реалізувати право на страйк?

10.У яких випадках проведення страйку може бути заборонено?

11.Які правові наслідки визнання страйку незаконним?

Питання до іспиту з курсу „Трудове право України”.

1. Поняття трудового права як галузі права.

2. Предмет регулювання трудового права України.

3. Метод правового регулювання трудових відносин.

4. Функції трудового права України.

5. Система трудового права України.

6. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація.

7. Конституція України як основне джерело трудового права.

8. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини.

9. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини.

10.Локальні правові норми.

11.Міжнародні правові акти про працю.

12.Поняття основних принципів трудового права України.

13.Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин.

14.Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю.

15.Поняття суб'єкта трудового права України.

16.Громадяни як суб'єкти трудового права України.

17.Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України.

18.Підприємство як суб'єкт трудового права України.

19.Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України.

20.Профспілковий орган підприємства як суб'єкт трудового права України.

21.Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України.

22.Поняття колективного договору.

23.Колективні переговори по укладенню колективного договору.

24.Порядок укладення колективного договору і його зміст.

25.Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов'язань.

26.Поняття трудових правовідносин.

27.Умови виникнення трудових правовідносин.

28.Підстави виникнення трудових правовідносин.

29.Зміст трудових правовідносин.

30.Поняття зайнятості населення.

31.Поняття працевлаштування та його правові форми.

32.Поняття безробітного і його правове становище.

33.Поняття трудового договору.

34.Зміст трудового договору.

35.Окремі види трудового договору.

36.Контракт – особлива форма трудового договору.

37.Загальний порядок прийняття на роботу.

38.Випробувальний строк при прийнятті на роботу.

39.Зміна умов трудового договору.

40.Поняття та види переводів на іншу роботу.

41.Підстави припинення трудового договору.

42.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

43.Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

44.Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

45.Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу.

46.Порядок звільнення з роботи.

47.Відсторонення працівника від роботи.

48.Порядок оформлення звільнення працівника з роботи.

49.Поняття робочого часу за трудовим правом. Види тривалості робочого час.

50.Режим роботи і облік робочого часу.

51.Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення.

52.Поняття відпочинку та його види.

53.Трудові відпустки.

54.Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.

55.Соціальні відпустки.

56.Відпустки без збереження заробітної плати.

57.Порядок надання відпусток.

58. Поняття та структура заробітної плати.

59.Нормування праці.

60.Системи оплати праці.

61.Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами.

62.Порядок виплати заробітної плати.

63.Гарантіні виплати.

64.Комппенсаційні виплати.

65. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці.

66.Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.

67.Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов'язків.

68.Юридична відповідальність за порушення трудових обов'язків» Поняття дисциплінарного проступку.

69.Заходи стягнення за порушення трудових обов'язків і порядок їх застосування.

70.Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом.

71.Підстави і умови матеріальної відповідальності за трудовим правом.

72.Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців.

73.Повна матеріальна відповідальність.

74.Підвищена матеріальна відповідальність.

75.Порядок визначення розміру шкоди.

76.Порядок відшкодування шкоди.

77.Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну праівникам

78.Колективна матеріальна відповідальність.

79.Поняття охорони праці за трудовим правом.

80.Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії.

81.Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

82.Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

83. Поняття трудових спорів та їх класифікація.

84.Комісія по трудових спорах як обов'язковий первинний орган по розгляду трудових спорів.

85.Судовий порядок розгляду трудових спорів.

86.Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).

87.Засіб вирішення колективного трудового спору (Страйк).

88.Випадки при яких стайк вважається незаконним, його правові наслідки.

89.Загальна характеристика Закону України „Про порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту)”.

90.Відмежування трудового права від суміжних галузей права, пов’язаних із працею.

1.Трудове право є правонаступником:

1. аграрного права;

2. адміністративного права;

3. права соціального забезпечення;

4. цивільного права;

5. фінансового права.

2.Предмет трудового права це:

1. суспільні відносини;

2. суспільні колективні та індивідуальні трудові відносини;

3. трудові відносини по працевлаштуванню;

4. колективні трудові відносини;

5. індивідуальні трудові відносини;

3.Метод трудового права це:

1. спосіб за допомогою якого право впливає на суспільні відносини;

2. напрям правового впливу на суспільні відносини;

3. структура взаємозв’язаних норм, що регулюють трудові відносини;

4. основні засади правового регулювання трудових відносин;

5. спосіб вираження норм права, які призначені регулювати трудові відносини.

4.Який з перечислених методів відрізняє трудове право від інших галузей права:

1. державно-нормативний;

2. імперативний;

3. диспозитивний;

4. локальний;

5. рекомендаційний.

5.Функція трудового права це:

1. структура взаємозв’язаних норм, що регулюють трудові відносини;

2. спосіб вираження норм права, які призначені регулювати трудові відносини.

3. спосіб за допомогою якого право впливає на суспільні відносини;

4. основні засади правового регулювання трудових відносин;

5. напрям правового впливу на суспільні відносини.

6.Які з перечислених функцій не відносяться до функцій трудового права:

1. виробнича;

2. соціальна;

3. економічна;

4. регулятивна;

5. ідеологічна.

7.Система трудового права це:

1. спосіб за допомогою якого право впливає на суспільні відносини;

2. спосіб вираження норм права, які призначені регулювати трудові відносини.

3. структура взаємозв’язаних норм, що регулюють трудові відносини;

4. основні засади правового регулювання трудових відносин;

5. напрям правового впливу на суспільні відносини.

8.Система трудового права поділяється на слідуючі частини:

1. спеціальна та особлива;

2. загальна, спеціальна і особлива;

3. загальна і спеціальна;

4. загальна і особлива;

5. колективна і індивідуальна.

9.До якої частини системи трудового права відносяться норми, які визначають принципи та джерела трудового права:

1. загальної;

2. спеціальної;

3. особливої;

4. колективної;

5. індивідуальної.

10.До якої частини системи трудового права відносяться норми, які визначають тривалість праці та відпочинку:

1. спеціальної;

2. індивідуальної.

3. загальної;

4. особливої;

5. колективної;

11.Джерела трудового права це:

1. спосіб вираження норм права, які призначені регулювати трудові відносини.

2. структура взаємозв’язаних норм, що регулюють трудові відносини;

3. основні засади правового регулювання трудових відносин;

4. спосіб за допомогою якого право впливає на суспільні відносини;

5. напрям правового впливу на суспільні відносини

12. Які з перечислених статтей Конституції України не регулюють трудові відносини:

1. ст.44;

2. ст.46;

3. ст.71;

4. ст.43;

5. ст.49.

13.В якому році було прийнято Кодекс Законів про працю України:

1. 1996р.;

2. 1990р.;

3. 1989р.;

4. 1971р.;

5. 1975р.

14.Які з перечислених джерел трудового права мають вищу юридичну силу:

1. Закони України;

2. Постанови Кабінету Міністрів України;

3. Локальні акти;

4. Кодекс Законів про Працю;

5. Конституція України.

15.До джерел трудового права не відноситься:

1.Кодекс України про адміністративні правопорушення.

2.Конституція України.

3.Закон України «Про власність».

4.Закон України «Про банки і банківську діяльність».

5.Закон України «Про зайнятість населення».

16.Джерела трудового права відрізняються від джерел інших галузей права:

1. міжнародними актами;

2. локальними нормативними актами;

3. підзаконними нормативними актами;

4. систематизацією джерел трудового права;

5. кодифікацією джерел трудового права.

17.Локальні нормативні акти діють в межах:

1.Окремої області.

2.Окремого підприємства.

3.Окремого регіону.

4.Всієї території України.

5.Окремої галузі народного господарства.

18.До локальних нормативних актів не відноситься:

1. Колективний договір;

2. Правила внутрішнього трудового розпорядку;

3. Контракт;

4. Положення про преміювання;

5. тарифно -кваліфікаційні характеристики працівників.

19.Міжнародні правові акти про працю видаються:

1. ООН;

2. ЮНЕСКО;

3. МОП;

4. Верховною Радою;

5. Думою.

20.Який носять характер керівні роз’яснення Верховного Суду України:

1. обов’язкові для виконання;

2. рекомендаційні;

3. обов’язкові для виконання тільки службовими особами;

4. обов’язкові для виконання нищестоящими судами;

5. не обов’язкові для виконання.

21.Суб’єкти трудового права це:

1. учасники індивідуальних трудових відносин;

2. учасники колективних трудових відносин;

3. учасники індивідуальних та колективних трудових відносин;

4. учасники суспільних відносин;

5. учасники трудових та суміжних відносин.

22.До суб’єктів трудового права не відноситься:

1. підприємство;

2. суд;

3. прокурор;

4. власник підприємства;

5. профспілковий орган підприємства.

23.Загальна трудова правосубєктність громадян наступає:

1.З 17 років.

2.З 18 років.

3.З 16 років.

4.З 20 років.

5.З 15 років.

24.Іноземні громадяни можуть бути суб’єктами трудового права:

1. за рішенням власника підприємства;

2. після видачі дозволу на працевлаштування Державною службою зайнятості;

3. після видачі дозволу на працевлаштування місцевими органами державної влади;

4. після видачі дозволу на працевлаштування Міністерством праці та соціальної політики;

5. без обмежень, на рівні з громадянами України.

25.Трудова правосуб’єктність підприємства наступає:

1. з моменту створення підприємства;

2. з моменту підписання Колективного договору;

3. з моменту держаної реєстрації;

4. з моменту прийняття на роботу працівників;

5. з момменту підписання протоколу на загальних зборах підприємства.

26.В якому році було прийнято Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”:

1. 1998р.;

2. 1990р.;

3. 1996р.;

4. 1999р.;

5. 1979р.

27.Внутрішня діяльність професійної спілки на підприємстві регулюється:

1. КЗпП;

2. Законом України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”:

3. Статутом підприємтсва;

4. Статутом професійної спілки;

5. Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємтва.

28.Які з перечислених повноважень не відносяться до компетенції профспілки:

1. видача згоди на розірвання трудового договору;

2. представництво в суді;

3. створення спільних актів з власником підприємства;

4. здійснення контролю за виконанням власником підприємства Колективного договору;

5. розгляд трудових спорів, які виникаютиь між працівниками та власником підприємства.

29.Вищий нагляд за додержанням законодавства про працю здійснює:

1. Генеральний прокурор України;

2. Міністр праці та соціальної політики;

3. власник підприємства;

4. Міністерство Внутрішніх справ України;

5. Місцеві державні адміністрації.

30.Контроль за технічним станом підприємства здійснює:

1. Генеральний прокурор України;

2. власник підприємства;

3. Місцеві державні адміністрації;

4. Комітет по нагляду за охороною праці;

5. Центральні органи державної виконавчої влади.

31.Колективний договір це:

1. підзаконний нормативний акт;

2. локальний нормативний акт;

3. індивідуальний нормативний акт;

4. нормативний акт місцевих органиів державної виконавчої влади;

5. Закон України.

32.Сторонами колективного договору не можуть бути:

1.профспілковий орган підприємства.

2.представник трудового колективу.

3.власник підприємства.

4.керівник підприємства.

5.служба охорони праці на підприємстві.

33.Для проведення переговорів по укладенню колективного договору створюється:

1.робоча комісія.

2.примирна комісія.

3.службова комісія.

4.посереднецька комісія.

5.колективна комісія.

34.Колективний договір набирає чинності:

1.з дня його підписання представниками сторін.

2.через 10 днів після реєстрації.

3.не пізніше слідуючого дня після реєстрації.

4.з моменту вручення копій колективного договору сторонам.

5.через 5 днів після підписання колективного договору сторонами.

35.Колективні договори реєструють:

1.в нотаріальній конторі.

2.в місцевих органах виконавчої влади.

3.в районній Раді народних депутатів.

4.в Міністерстві праці та соціальної політики України.

5.на підприємстві, де був складений колективний договір.

36.В який строк повнинен бути зареєстрований Колективний договір:

1. в 10-дневний строк;

2. в місячний строк;

3. в двотижневий строк;

4. в трьох дневний строк;

5. в 15-дневний строк.

37.Зміст колективного договору складають:

1. права та обов’язки працівників;

2. права та обов’язки власника підприємства;

3. права та обов’язки працівників та власника підприємства;

4. організація підприємства;

5. виробнича діяльність підприємства.

38.Строк дії Колективного договору:

1. не більше 1-го року;

2. визначається сторонами;

3. визначається реєструючим органом;

4. визначається профспілкою підприємства;

5. 3 роки.

39.Контроль за виконанням колективного договру проводиться:

1. Генеральним прокурором України;

2. місцевими оргнами державної влади;

3. Міністерством праці та соціальної політики;

4. безпосередньо сторонами колективного договору;

5. оранами МВС України.

40.Які з перечислених відповідальностей не може наступити для власника підприємства або уповноваженого ним органу:

1. адміністративна;

2. кримінальна;

3. матеріальна;

4. дисциплінарна;

5. моральна.

41.Зміст трудових правовідносин складають:

1.права і обов’язки працівника.

2.права і обов’язки власника або уповноваженого ним органу.

3.права і обов’язки профспілки підприємства.

4.сукупність прав і обов’язків працівників і власника або уповноваженого ним органу.

5.повноваження трудового колективу.

42.Трудові відносини виникають:

1. з моменту підписання трудового договору;

2. з початку виконання працівником трудової функції;

3. з моменту подачі працівником заяви про працевлаштування;

4. з моменту видачі наказу про працевлаштування власником підприємтсва;

5. з моменту закінчення випробувального строку.

43.Обов’язково однією із сторін трудових правовідносин повинен бути:

1. власник підприємства;

2. працівник;

3. підприємство;

4. Державна служба зайнятості;

5. уповноважений орган підприємства.

44.Які з перечислених умов не обов’язкові для виникнення трудових правовідносин:

1. вік;

2. добровільність;

3. правоздатність;

4. наявність правової норми;

5. письмовий трудовий договір.

45.Що не відноситься до підстав виникнення трудових відносин:

1. трудовий договір;

2. призначення на державну службу;

3. обрання на виборну посаду;

4. акт розподілу молодих спеціалістів;

5. цивільно-правовий договір на виконання робіт.

46.Які органи займаються працевлаштуванням громадян:

1. Місцеві орнгаи державної виконавчої влади;

2. профспілки;

3. Спілки роботодавців;

4. Державні служби зайнятості;

5. Міністерство праці та соціальної політики.

47.В якому році було прийнято Закон України „Про зайнятість населення”:

1. 1995р.;

2. 1991р.;

3. 1998р.;

4. 1999р.;

5. 1989р.

48.В який строк повинні зареєструватись в службі зайнятості громадяни, з якими розірвано трудовий договір в зв’язку з скороченням штатів працівників:

1. в 10-дневний строк;

2. в 7-дневний строк;

3. в місячний строк;

4. в 3-дневний строк;

5. в 5-дневний строк.

49.Чи можуть бути зареєстровані в службі зайнятості громадяни, які досягли 15 років:

1. так;

2. ні;

3. так, якщо вони раніше працювали;

4. так, за згодою одного з батьків;

5. так, якщо їм було відмовлено в прийнятті на роботу по акту розподілу молодих спеціалістів.

50.Які з перечислених осіб відносяться до незайнятого населення:

1. особи які проходять службу в Збройних Силах України;

2. пенсіонери;

3. студенти ВНЗ;

4. особи, які зареєстровані в службі зайнятості;

5. особи, які звільнені з підприємства.

51.З якого часу громадянин вважається безробітним:

1.з моменту реєстрації в Державній службі зайнятості.

2.з восьмого дня після реєстрації в в Державній службі зайнятості.

3.з моменту звільнення його з роботи.

4.з третього дня після реєстрації в Державній службі зайнятості.

5.через 6 місяців після реєстрації в Державній службі зайнятості.

52.Яка робота вважається підходящою для осіб, які не мають спеціальності:

1. громадська робота;

2. сезонна робота;

3. надомна робота;

4. тимчасова робота;

5. переселення в трудонедостаючі регіони.

53.Працездатним віком вважається:

1. для жінок від 15 до 50 років, для чоловіків – від 14 до 65 років;

2. для жінок від 16 до 60 років, для чоловіків – від 16 до 65 років;

3. для жінок від 16 до 55 років, для чоловіків – від 16 до 60 років;

4. для жінок від 17 до 60 років, для чоловіків – від 16 до 65 років;

5. для жінок від 16 до 50 років, для чоловіків – від 15 до 65 років;

54.Матеріальна допомога по безробіттю надається громадянам передпенсійного віку на срок:

1.до 720 календарних днів.

2.до 360 календарних днів.

3.до 180 календарних днів.

4.90 календарних днів.

5.180 календарних днів.

55.Матеріальна допомога по безробіттю надається громадянам які вперше шукають роботу на срок:

1.до 720 календарних днів.

2.до 360 календарних днів.

3.до 180 календарних днів.

4.90 календарних днів.

5.180 календарних днів.

56.На який строк може відкладатись виплата допомоги по безробіттю, якщо громадянина звільнена за власним бажанням:

1. до одного місяця;

2. до трьох місяців;

3. до шести місяців;

4. до одного року;

5. до дев’яти місяців.

57. На який строк може припинятись виплата допомоги по безробіттю, якщо громадянин відмовився від двох пропозицій підходящої роботи:

1. до шести місяців;

2. до дев’яти місяців

3. до одного місяця;

4. до одного року;

5. до трьох місяців.

58.На який термін може призначатись матеріальна допомога по безробіттю після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю:

1. 180 календарних днів;

2. 90 календарних днів;

3. 56 календарних днів;

4. 72 календарних днів;

5. 360 календарних днів.

59. В якому розмірі призначається матеріальна допомога по безробіттю після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю:

1. 100 % мінімально заробітної плати;

2. 50% мінімально заробітної плати;

3. 15 % мінімально заробітної плати;

4. 75 % мінімально заробітної плати;

5. 150 % мінімально заробітної плати.

60.В якому розмірі надається одноразова матеріальна допомога утриманцям безробітного:

1. 100 % мінімально заробітної плати;

2. 50% мінімально заробітної плати;

3. 15 % мінімально заробітної плати;

4. 75 % мінімально заробітної плати;

5. 150 % мінімально заробітної плати.

61. Трудовий договір укладається між:

1. трудовим колективом працівників та власником підприємства;

2. працівником та підприємством;

3. працівником та власником підприємства або уповноваженим ним органом;

4. працівником та профспілкою підприємства;

5. працівником та державною службою зайнятості.

62.Контракт це:

1. особлива форма трудового договору;

2. окремий вид договору;

3. цивільно-правовий договір;

4. вид трудового договору;

5. синонім трудовому договору.

63. Строк дії трудового контракту встановлено:

1. терміном 1 рік;

2. терміном 3 роки;

3. терміном 5 років;

4. за погодженням сторін;

5. щось інше.

64.Зміст трудового договору це:

1. визначення трудової функції працівника;

2. взаємні права та обов’язки сторін трудового договору;

3. визначення робочого місця працівника та вказання заробітної плати;

4. обов’язки працівника та власника підприємства;

5. права та обов’язки працівника.

65. До обов’язкових умов трудового договору відносяться наступні умови:

1. забезпечення працівника житлом;

2. надання можливості отримання спеціальної фахової освіти;

3. встановлення випробувального строку при прийомі на роботу;

4. спеціальність найманого працівника;

5. термін дії трудового договору.

6.

66.Коли трудовий договір вважається укладеним:

1. коли сторони досягли згоди з усіх умов трудових відносин;

2. коли трудовий договір було завізовано власником підрприємства або уповноваженим ним органом;

3. після підписання трудового договру сторонами;

4. після реєстрації трудового договору в місцевих органах виконавчої влади;

5. з початку виконання працівником своїх трудових обов’язків.

67. В яких випадках обов’язково працівники проходять медичний огляд при влаштуванні на роботу:

1. коли працівники не досягли 16-річного віку;

2. коли працівники не досягли 18-річного віку;

3. особи передпенсійного віку;

4. всі особи, які вперше влаштовуються на роботу;

5. за вимогою власника підприємства або уповноваженого ним органу.

68.Трудовий договір укладається обов’язково в письмовій формі:

1.з неповнолітніми;

2.на приватних підприємствах;

3.на державних підприємствах;

4.в сільськогосподарських підприємствах;

5.з громадянами передпенсійного віку.

69.Трудовий договір реєструється в Державній службі зайнятості, який укладається між:

1.власником державного підприємства або уповноваженим ним органом і працівником;

2. власником державного підприємства або уповноваженим ним органом і працівником передпенсійного віку;

3.працівником і фізичною особою;

4.власником приватного підприємства і працівником;

5.власником підприємства або уповноваженим ним органом і працівником, інвалідом 3 групи.

70.Які документи при працевлаштуванні власник підприємства або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника:

2.характеристику з посліднього місця роботи;

3.ідентифікаційний код;

4.автобіографію;

5.пенсійне посвідчення.

71. Документи, які повинен надати працівник при укладенні трудового договору:

1. паспорт, трудову книжку, довідку з місця проживання;

2. паспорт, довідку з місця проживання, довідку про відсутність судимості;

3. паспорт, трудову книжку, документ про освіту;

4. трудову книжку, документ про освіту, довідку про склад сім’ї;

5. медичну довідку про стан здоров’я, довідку про склад сім’ї, трудову книжку.

72.В яких випадках трудовий договір обов’язково реєструється в міській Раді народних депутатів:

1. при укладенні трудового договору в селлянському(фермерському господарстві);

2. при укладенні трудового договору з державними службовцями;

3. при укладенні контракту;

4. при укладенні трудового договору з сезонними працівниками;

5. при укладенні трудового договору з працівниками, які виконують роботу на дому.

73.На який строк приймаються на роботу тимчасові працівники:

1. на строк до 4-х місяців;

2. на строк до 3-х місяців;

3. на строк до 6-ти місяців;

4. на строк до 2-х місяців;

5. на строк до9-ти місяців.

74.На який строк приймаються на роботу сезонні працівники:

1. на строк до 4-х місяців;

2. на строк до 3-х місяців;

3. на строк до 6-ти місяців;

4. на строк до 2-х місяців;

5. на строк до9-ти місяців.

75. Сумісництво це:

1. виконання роботи по декількох професіях на одному і тому ж підприємстві протягом робочого дня;

2. виконання роботи по декількох професіях на одному і тому ж підприємстві не в робочий час;

3. виконання роботи по декількох професіях на різних підприємствах, не в робочий час;

4. виконання роботи по декількох професіях на різних підприємствах, в робочий час;

5. виконання роботи понад встановлену норму праці.

76.Переважне право на укладення трудового договору на дому надається:

1. особам,які не досягли 18-річного віку;

2.особам, які здійснють догляд за інвалідами;

3.особам,які мають двох або більше дітей віком до 16 років;

4.особам передпенсійного віку;

5.особам, які мають заслуги перед підпариємством.

77. Термін випробування при принятті працівника на роботу не може перевищувати:

1. 3 місяці;

2. 2 місяці;

3. 6 місяців;

4. 1 місяця;

5. 1 рік.

78.Випробувальний срок не може встановлюватись для:

1.вагітних жінок;

2.спеціалістів з вищою освітою;

3.осіб,які не досягли 18 років;

4.працівників, які приймаються на фізичні роботи без спеціальної освіти;

5.службовців.

79.В яких випадках власник підприємства або уповноважений ним орган може перевести працівника на іншу роботу без його згоди:

1.при переводі на срок, який не перевищує 1 місяць;

2.при тимчасовому переводі в звязку з аварією на підприємстві;

3.при переводі на срок, який не перевищує 2 місяці;

4.при заміщенні тимчасово відсутнього працівника;

5.при змінах в виробництві підприємства.

80.Для яких категорій працівників тимчасовий перевод заборонено:

1.осіб пенсійного віку;

2.жінок, які мають 2-х і більше дітей до 16 років;

3.вагітних жінок;

4.службовців;

5.працівників, які мають вищу освіту.

81.До трудової книжки можуть заноситись записи про:

1.тимчасові переведення;

2.постійні переведення;

3.переведення на срок більше 1-го місяця;

4.переміщення в інший структурний підрозділ;

5.переміще6ння на інше робоче місце.

82.В яких випадках потрібна згода працівника:

1.при тимчасовому переведенні в разі виробничої потреби;

2.при тимчасовому переведенні для заміни відсутнього працівника;

3.при переміщенні на інше робоче місце на томуж підприємстві;

4.при тимчасовому переведенні в разі простою підприємства;

5.при тимчасовому переведенні на строк до 2-х місяців.

83.При переведенні працівника на легшу роботу за станом здоровя згода працівника:

1.не потрібна;

2.потрібна завжди;

3.потрібна лише при переводі вагітних жінок;

4. потрібна лише при переводі на нижчеоплачувану роботу;

5. потрібна лише при переводі на інше підприємство

84. У разі відсторонення працівника від роботи власник повинен:

1. надати працівникові оплачувану відпустку;

2. розірвати з працівником трудовий договір;

3. не допустити працівника до роботи, без нарахування і виплати з/п;

4. занести запис про відсторонення до трудової книжки працівника;

5.перевести працівника тимчасово на іншу роботу.

85.Підстави припинення трудового договору:

1.відмова працівника від перевода на інше підприємство в іншу місцевість;

2.соціальна відпустка по вагітності та пологам;

3.відсторонення працівника від роботи;

4.рішення Комісії по трудовим спорам;

5.нез’явлення на роботі в звязку з хворобою більше 3-х місяців.

86.Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути розірваний за такими підставами:

1.невідповідність працівника займаній посаді;

2.поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;

3.здійснення розкрадання за місцем роботи;

4.тимчасової непрацездатності;

5.систематичне невиконання працівником своїх обов’язків.

87.До додаткових підстав звільнення по ініціативі власника або уповноваженого ним органу відноситься:

1.одноразове грубе порушення трудових обовязків головним бугалтером;

2.одноразове грубе порушення трудових обовязків працівником;

3.одноразове грубе порушення трудових обовязків службовцем;

4.вчинення аморального поступку керівником підприємства;

5.невідповідність займаній посаді.

88.Переважне право при залишенні на роботі в звязку з скороченням штатів працівників в першу чергу надається:

1.вагітним жінкам;

2.працівникам з більш тривалим стажем роботи;

3.працівникам з більш високою кваліфікацією;

4.учасникам бойових дій;

5.молодим спеціалістам.

89.Працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника або уповноваженого ним органу:

1.письмово за 10 днів;

2.письмово за 20 днів;

3.письмово за 1 місяць;

3.письмово за 2 тиждні;

4.усно за 3 дні;

4.письмово за 3 дні;

90. Працівник повинен бути письмово попереджений про звільнення за скороченням штату працівників:

1. за 1 тиждень;

2. за 2 тижні;

3. за 1 місяць;

4. за 3 місяці;

5. за 2 місяці.

91. Вихідна допомога у разі звільнення працівника з роботи виплачується в наступних випадках:

1. відмови робітника продовжувати працювати в зв’язку зі зміною істотних умов праці;

2. скорочення штатів працівників;

3. невитримання умов випробування;

4. виходу на пенсію;

5. переводу на іншу роботу.

92. Згода профспілкового органу на звільнення працівника з роботи у наступних випадках:

1. у разі направлення робітника за постановою суду в лікувально – трудовий профілакторій;

2. у разі відмови працівника від переводу на роботу у іншу місцевість;

3. у разі поновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу;

4. у разі прогулу;

5. у разі розкрадання робітником майна власника.

93.В який срок та в якій формі профспілковий орган повинен дати відповідь власнику підприємства або уповноваженому органу про згоду на звільнення працівника за прогул:

1.в письмовій формі в 3-х дневний срок;

2.в письмовій формі в 10- дневний срок;

3.в усній формі в 10- дневний срок;

4.в письмовій формі в 15 - дневний срок;

5.в письмовій формі в місячний срок;

94.Прогулом без поважних причин, відповідно до трудового законодавства, визнається:

1.Відсутність на роботі працівника протягом 3-х днів підряд;

2.Відсутність на роботі працівника протягом 2-х днів підряд;

3.Відсутність на роботі працівника більше 3-х годин протягом робочого дня;

4.Відсутність на роботі працівника більше 4-х годин протягом робочого дня;

5.Відсутність на роботі працівника більше 2-х годин протягом робочого дня;

95.Які наступають правові наслідки,якщо працівник направляється на лікування в лікувально-трудовий профілакторій:

1.працівнику надається оплачувана відпустка;

2.працівнику надається відпустка без зберігання заробітної плати;

3.трудовий договір переривається на термін лікування;

4.трудовий договір припиняється;

5.працівника відсторонюють від роботи.

96.При наявності яких причин трудовий договір може бути розірвано з працівником на підставі невідповідності працівника займаній посаді:

1.недостатній досвід роботи;

2.недостатня кваліфікація;

3.недостатній вік;

4.незявлення на роботі протягом робочого дня;

5.систематичне порушення трудової дисципліни.

97.В який срок власник або уповноважений ним орган повинен видати трудову книжку працівнику при звільненні:

1.в 3-х дневний срок після звільнення;

2.в 10- дневний срок після звільнення;

3.в 5- дневний срок після звільнення;

4.в день звільнення;

5.через 2 дні після звільнення;

98.Працівникам,які поступають на роботу вперше трудова книжка оформляється в срок:

1.не пізніше 10 днів після прийому на роботу;

2.не пізніше 5 днів після прийому на роботу;

3.в день прийому на роботу;

4.2 тиждні після прийому на роботу;

5.на слідукючий день після прийому на роботу.

99До трудової книжки заносяться такі записи:

1.відсторонення від роботи;

2.виговор;

3.нагороди за успіхи в роботі;

4.період соціальної відпустки;

5.розмір заробітної плати.

100.До робочого часу за трудовим правом не відноситься:

1.перерва для обігріву в холодну пору року;

2.обідня перерва протягом робочого дня;

3.перебування в службовому відрядженні;

4.перебування на перепідготовці;

5.виконання трудових обов’язків, але поза робочим місцем.

101.Нормальна тривалість робочого часу:

1.36 годин на тиждень;

2.42 годин на тиждень;

3.40годин на тиждень;

4.44 години на тиждень;

5.38 годин на тиждень;

102.Для яких категорій працівників передбачений скорочений робочий час – 24 години на тиждень:

1.неповнолітнім від 16 до 18 років;

2. неповнолітнім від 15 до 16 років;

3.для працівників зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці;

4.для вагітних жінок;

5.для інвалідів.

103.Яка тривалість робочого часу передбачена для працівників зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці:

1.24 години на тиждень;

1.36годин на тиждень;

3.40 годин на тиждень;

4.30 годин на тиждень;

5.28 годин на тиждень.

104.Неповний робочий день повинен бути не менше:

1.6 годин;

2.5 годин;

3.4 годин;

4.7 годин;

5.8 годин.

105.Яким категоріям працівників надається переважне право на прийняття на роботу з неповним робочим днем:

1.особам передпенсійного віку;

2.особам пенсійного віку;

3.особам, які не досягли 18 років;

4.вагітним жінкам;

5.особам,які не досягли 20 років.

106.При ненормованому робочому дні робочий тиждень повинен бути не більше:

1.42 годин;

2.40 годин;

3.36 годин;

4.працівники самі розподіляють свій час;

5.50 годин.

107.Ненормований робочий день встановлюється для:

1.осіб, які не досягли 18 років;

2.осіб пенсійного віку;

3.державних службовців;

4.вагітних жінеок;

5.інвалідів.

108.Перед вихідними днями тривалість робочого дня:

1.не скорочується;

2.скорочується на півгодини;

3.скорочується на 2 години;

4.може бути скорочений по узгодженню власника підприємства з профспілковою організацією;

5.скорочується на 1 годину згідно законодавства.

109.Робота в нічний час заборонена для:

1.осіб до 18 років;

2.працівників передпенсійного віку;

3.інвалідів 3 групи;

4.жінок, які мають 2-х і більше дітей до 16 років;

5.працівників пенсійного віку.

110.Тривалість роботи в нічний час:

1.скорочується на 1 годину для всіх працівників;

2.скорочується на 2 години;

3.скорочується на пів години для інвалідів;

4.скорочується на 1 годину для жінок і на пів години для чоловіків;

5.не скорочується.

111.Надурочні роботи на підприємстві:

1.не допускаються законодавством;

2.допускаються законодавством;

3.допускаються тільки за рішенням вищестоящого органу;

4.допускаються тільки в окремих випадках передбачених законодавством;

5.не допускаються лише для вагітних жінок та неповнолітніх.

112.Гранично допустимі норми застосування надурочних робіт:

1.на кожного робітника не повинні перевищювати 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік

2. на кожного робітника не повинні перевищувати 6 годин протягом 2 днів підряд і 100 годин на рік

3. на кожного робітника не повинні перевищувати 8 годин протягом 4 днів підряд і 160 годин на рі

4. на кожного робітника не повинні перевищувати 3 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рі

5. на кожного робітника не повинні перевищувати 6 годин протягом 3 днів підряд і 150 годин на рік.

113.Забороняється залучати до надурочних робіт:

1.жінок, які мають двох і більше дітей віком до 14 років;

2.осіб, які не досягли 20 років;

3.інвалідів Великої Вітчизняної війни;

4.жінок, які мають дітей віком до 3-х років;

5.осіб пенсійного віку.

114.Закон України „Про відпустки” було прийнято:

1.15 листопада 1996 р.;

2.10 вересня 1997 р.;

3.5 лютого 1998 р.;

4.11 жовтня 1995 р.;

5.10 серпня 1993р.

115.Перерва для відпочинку в середині робочого дня встановлюється тривалістю:

1.від 0.5 годин до 2-х годин;

2.1 година;

3.1.5 години;

4.від 1 години до 2-х годин;

5.30 хвилин.

116.Тривалість щотиждневого безперервного відпочинку повинна бути:

1.не менше 40 годин;

2.не менше 42 годин;

3.не менше 36 годин;

4.не менше 48 годин;

5.не менше 50 годин.

117.Робота в вихідний день може компенсуватись:

1.тільки подвійним розміром заробітної плати;

2.тільки додатковим вихідним днем;

3. подвійним розміром заробітної плати або вихідним днем за бажанням працівника;

4.оплатою в трьохкратному розмірі;

5.видачею премії.

118. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами становить:

1. 118 днів (156 календарних днів у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів);

2. 126 календ. днів (140 календ. днів у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів);

3. 105 календ. днів (120 календ. днів у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів);

4. 138 календ. днів (165 календ. днів у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів);

5. 110 календ. днів (138 календ. днів у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів).

119. Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю:

1. 28 робочих днів;

2. 31 календарний день;

3. 1 календарний місяць;

4. 24 робочих дня;

5. 28 календарних днів.

120.До святкових і неробочих днів згідно з законодавством не відноситься:

1.День незалежності України;

2.День Конституції;

3.Різдво Христове;

4.День Захисника Вітчизни;

5.Новий рік.

121.Тривалість щорічної основної відпустки:

1.31 календарний день;

2.не менше28 календарних днів;

3.не менше 24 календарних днв;

4.30 календарних днів;

5.від 20 до30 календарних днів;

122.Щорічні додаткові оплачувані відпустки передбачені для:

1.жінок, які мають дітей до 16 років;

2.неповнолітніх до 18 років;

3.працівників за роботу з шкідливими умовами праці;

4.інвалідів;

5.осіб пенсійного віку.

123.Щорічна основна відпустка надається працівникам:

1.після 9 місяців безперервної праці на одному підприємстві;

2.після 6 місяців безперервної праці на одному підприємстві;

3.після 12 місяців безперервної праці на одному підприємстві;

4.після 11 місяців безперервної праці на одному підприємстві;

5.після 10місяців безперервної праці на одному підприємстві;

124.Щорічна основна відпустка надається:

1.1 раз на рік в повному обсязі;

2.може ділитись на частини по рішенню власника або уповноваженого ним органу;

3.може ділитись на частини за умови, що одна частина не менше 14 календарних днів;

4.може ділитись на частини за умови, що одна частина не менше 12 календарних днів;

5.може ділитись на частини за умови, що одна частина не менше 18 календарних днів;

125.Трудовою відпусткою визнається:

1.вільний від роботи час протягом встановленої законом або угодою сторін кількості днів з виплатою заробітної плати або без її збереження;

2.вільний від роботи час протягом встановленої законом або угодою сторін кількості днів з виплатою заробітної плати;

3.вільний від роботи час протягом 24 календарних днів з виплатою заробітної плати;

4.вільний від роботи час протягом 31 календарних днів з виплатою заробітної плати або без її збереження;

5.вільний від роботи час від 24 до 31 календарних днів з виплатою заробітної плати;

126.В яких випадках працівник може бути звільнений з роботи під час перебування у відпустці:

1.при скороченні штату працівників на підприємстві;

2.при ліквідації підприємства;

3.при систематичному порушенні трудової дисципліни;

4.при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

5.при реорганізації підприємства.

127.На який термін надається відпустка без збереження заробітної плати матері,яка має 2-х і більше дітей віком до 15 років:

1.до 10 календарних днів щорічно;

2.до 12 календарних днів щорічно;

3.до 14 календарних днів щорічно;

4.до 5 календарних днів щорічно;

5.до 20 календарних днів щорічно;

128.Якою тривалістю надаються щорічні відпустки із збереженням заробітної плати педагогічним працівникам:

1.56 календарних днів;

2.30 календарних днів;

3.35 календарних днів;

4.24 календарних днів;

5.42 календарних днів;

129.Коли надаються щорічні основні відпустки педагогічним та науковим працівникам:

1.через 6 місяців безперервної роботи на підприємстві;

2.через 9місяців безперервної роботи на підприємстві;

3.через 11 місяців безперервної роботи на підприємстві;

4.в період літніх канікул пропорційно пропрацьованому робочому часу;

5.в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу, в повному обсязі.

130.Для працівників донорів передбачені такі гарантії:

1.надання дня відпочинку після кожного здавання крові;

2.оплата в подвійному розмірі;

3. надання 2 дні для відпочинку після кожного здавання крові;

4.надання путівки в санаторії;

5.виплата премії.

131.Коли було прийнято Закон України „Про оплату праці”:

1.23 вересня 1994 р.;

2.24 березня 1995 р.;

3.15 листопада 1991 р.;

4.10 червня 1996 р.;

5.6 травня 1994р.

132.До якого виду заробітної плати відноситься виплата премії:

1.основної;

2.загальної;

3.додаткової;

4.спеціальної;

5.допоміжної.

133.При якій системі оплати праці одиниця продукції оплачується за незмінною розцінкою:

1.акордній;

2.тарифній;

3.прямій відрядній;

4.побічно-відрядній;

5.відрядно-прогресивній.

134.При якій системі оплати праці винагорода виплачується за кінцевий результат робіт:

1. відрядно-прогресивній;

2.тарифній;

3.прямій відрядній;

4.побічно-відрядній;

5. акордній.

135.Яка система оплати праці застосовується для оплати праці допоміжних працівників:

1.тарифна;

2.побічно-відрядна;

3. акордна;

4.пряма відрядна;

5. відрядно-прогресивна.

136.Яка застосовується система оплати праці при перевиконанні норм виробітку працівником:

1.побічно-відрядна;

2. акордній;

3.прямій відрядна;

4. відрядно-прогресивна;

5.преміальна.

137. У випадку простою не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1. відправити працівників в адмінистративну відпустку;

2. зобов`язати профспілковий орган виділити кошти на часткову оплату простою;

3. оплатити час простою працівникам з розрахунку 2/3тарифної ставки розряду(окладу) встановленого працівнику;

4. оплатити час простою працівника з розрахунку ¾ тарифної ставки розряду (окладу) встановленого працівнику;

5. відправити працівників в оплачувану відпустку.

138.В якому розмірі оплачується робота в надурочний час за погодинною системою:

1.в двойному розмірі годинної ставки;

2.в тройному розмірі годинної ставки;

3.в розмірі 100% тарифної ставки;

4.в розмірі установленому власником;

5.в розмірі 100% тарифної ставки та наданням додаткового вихідного дня.

139.Робота в нічний час оплачується:

1.в двойному розмірі тарифної ставки;

2.в підвищеному розмірі, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час;

3.в розмірі, визначену Колективним договором,але не нижче 50% тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час;

4.в розмірі тарифної ставки та наданням відгулу;

5.не оплачується, надається 2 дні відгулу.

140.Оплата роботи за сумісництвом провадиться:

1.за фактично виконану роботу;

2.як доплата за роботу;

3.доплата за роботу за сумісництво, але не більше 50 % ставки сумісника;

4.в двойному розмірі;

4.не більше 2-х мінімальних заробітних плат.

141.Оплата роботи у святкові дні відрядникам нараховується:

1.у розмірі денної ставки;

2.за подвійними розцінками;

3.у розмірі 1,5 денної ставки;

4.в потрійному розмірі;

5.за фактично виконану роботу.

142.Заробітна плата повинна виплачуватись:

1.один раз на місяць;

2.не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 днів;

3. не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 14 днів;

4.не рідше чим 3 рази на місяць;

5.не рідше, чим один раз на два місяці.

143.У випадку коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним днем, то:

1.заробітна плата виплачується напередодні;

2.виплата переноситься на наступний робочий день;

3.виплачується в вихідний день;

4.виплачується за бажанням працівника в наступний робочий день, або напередодні;

5.виплачується при наступній виплаті заробітної плати.

144.Заробітна плата за час щорічної відпустки повинна виплачуватись:

1.В перший робочий день після відпустки;

2.не пізніше, ніж через 3 дні після початку відпустки;

3.не пізніше, ніж за 3 дні до відпустки;

4.не пізніше наступного дня відпустки;

5. не пізніше, ніж через 7 днів після початку відпустки.

145. Власник або уповноважена ним особа у разі несвоєчасної виплати заробітної плати несуть:

1. адміністративну та кримінальну відповідальність;

2. адміністративну та майнову відповідальність;

3. майнову та кримінальну відповідальність;

4. майнову та дисциплінарну відповідальність;

5. адміністративну та дисциплінарну відповідальність.

146. Гранично допустимий розмір відрахувань з з/п за виконавчими документами:

1. 75%;

2. 60%;

3. 25%;

4. 30%;

5. 50%.

147.В якому розмірі утримується збір із заробітної плати на пенсійне страхування:

1.1 %;

2.2 %

3.1,5 %;

4.5 %;

5. 2,5 %.

148. В якому розмірі утримується збір із заробітної плати на соціальне страхування:

1.1 %;

2.2 %

3.0,5 %;

4.5 %;

5. 2,5 %.

149.В якому розмірі стягується прибутковий податок із заробітної плати, що не перевищує неоподаткованого мінімуму:

1.10 %;

2. 15 %;

3.не стягується;

4. 5%;

5. 1 %.

150.При своєчасно не одержаній заробітній платі з вини працівника:

1.заробітна плата підлягає компенсації, але не більше ніж за 2 місяці;

2.компенсації не підлягає;

3. заробітна плата підлягає компенсації, але не більше ніж за 6 місяців;

4. заробітна плата підлягає компенсації, якщо працівник не отримував її з поважних причин;

5.підлягає компенсації в судовому порядку.

151.Яким нормативним актом регулюється трудова дисципліна на підприємстві:

1.Кодексом Законів про Працю;

2.Колективним договором;

3.Правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4.Трудовим договором;

5.розпорядженням власника підприємства.

152. Яким нормативним актом регулюється трудова дисципліна військовослужбовців:

1.Кодексом Законів про Працю;

2.Колективним договором;

3.Правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4.Статутом про дисципліну;

5.Законом України „Про загальний військовий обов’язок”.

153.До дисциплінарних заходів відноситься:

1.догана;

2.утримання із заробітної плати;

3.відшкодування завданої шкоди;

4.звільнення в зв’язку з переводом на іншу роботу;

5.звільнення з роботи за невідповідність займаній посаді.

154. Дисциплінарним стягненням вважається звільнення робітника з роботи:

1. в зв`язку з вироком суду, що набрав законної сили;

2. у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку,не сумісного з продовженням данної роботи;

3. за підставою втрати довір`я до працівників, що безпосередньо обслуговують грошові або матеріальні цінності;

4. в наслідок виявленної невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі;

5. за прогул без поважних причин.

155.Терміни накладення дисциплінарного стягнення:

1. не пізніше 3 місяців з дня виявлення, не пізніше 4 місяців з дня скоєння проступка;

2. не пізніше 1 місяця з дня виявлення, не пізніше 6 місяців з дня скоєння проступка;

3. не пізніше 1 місяця з дня виявлення, не пізніше 3 місяців з дня скоєння проступка;

4. не пізніше 2 місяців з дня виявлення, не пізніше 6 місяців з дня скоєння проступка;

5. не пізніше 1 місяця з дня виявлення, не пізніше 4 місяців з дня скоєння проступка.

156.В який строк дисциплінарне стягнення оголошується працівникові:

1.в шестидневний строк;

2.в місячний строк;

3.не пізніше наступного дня після його винесення;

4.в триденний строк;

5.в п’ятидневний строк.

157.Які органи не мають право застосовувати громадські заходи стягнення до працівників:

1.товариські суди;

2.загальні збори тудового колективу;

3.конференція трудового колективу;

4.рада тудового колективу;

5.міський суд.

158. Термін дії дисциплінарного стягнення:

1. 1 рік;

2. 6 місяців;

3. 3 місяці;

4. 1,5 року;

5. 2 роки.

159.Матеріальна відповідальність це:

1.звільнення з роботи за порушення дисципліни;

2.відшкодування моральної шкоди;

3.відшкодування завданимх збитків;

4.відбування кримінального покарання зазвдану шкоду;

5.винесення догани працівникові.

160.До підстав матеріальної відповідальності не відноситься:

1.пряма дійсна шкода;

2.противоправна поведінка;

3.умисел;

4.необережність;

5.необхідна оборона.

161. Розмір обмеженої матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству робітником, складає:

1. не менше двох середніх місячних заробітків;

2. вартість збитків помножену на коефіцієнт 5;

3. 50% місячного заробітку;

4. вартість збитків та вартість неотриманих доходів;

5. середній місячний заробіток.

162. Письмові договори з працівниками про повну матеріальну відповідальність укладаються з працівниками, які досягли віку:

1. 18 років;

2. 20 років;

3. 21 року;

4. 19 років;

5. 25 років.

163.Який вид матеріальної відповідальності настає коли шкоду завдано діями прапцівника, які мають ознаки кримінальних діянь:

1.підвищена матеріальна відповідальність;

2.повна матеріальна відповідальність;

3.обмежена матеріальна відповідальність;

4.за рішенням власника підприємства, або повна або підвищена;

5. за рішенням власника підприємства, або повна абмежена;

164.Яка настає відповідальність при заподіянні шкоди майну підприємства працівником, який був у нетверезому стані:

1.повна матеріальна відповідальність;

2.обмежена матеріальна відповідальність;

3.за рішенням власника підприємства, або повна або підвищена;

4. за рішенням власника підприємства, або повна абообмежена;

5.підвищена матеріальна відповідальність.

165.Який настає вид відповідальності коли шкоду завдано умисним знищенням матеріалів:

1.обмежена матеріальна відповідальність;

2. підвищена матеріальна відповідальність;

3.за рішенням власника підприємства, або повна або підвищена;

4. за рішенням власника підприємства, або повна абмежена

5.повна матеріальна відповідальність.

166.Який вид відповідальності настає для службових осіб в разі незаконного звільнення:

1.обмежена матеріальна відповідальність;

2. підвищена матеріальна відповідальність;

3 повна матеріальна відповідальність;

4. за рішенням власника підприємства, або повна абмежена;

5.за рішенням власника підприємства, або повна або підвищена.

167.Який вид відповідальності настає для працівників, які займаються виробництвом дорогоцінних металів у разі розкрадання:

1.підвищена матеріальна відповідальність;

2.повна матеріальна відповідальність;

3.обмежена матеріальна відповідальність;

4.за рішенням власника підприємства, або повна або підвищена;

5. за рішенням власника підприємства, або повна абмежена;

168.Яка відповідальність настає в випадку розкрадання тварин:

1.обмежена матеріальна відповідальність;

2. підвищена матеріальна відповідальність;

3 повна матеріальна відповідальність;

4. за рішенням власника підприємства, або повна абмежена;

5.за рішенням власника підприємства, або повна або підвищена.

169.Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться:

1.за рішенням суду;

2.за розпорядженням власника підприємтсва;

3.за рішенням профспілки на підприємстві;

4.за рішенням Комісії по трудовим спорам;

5.за рішенням прокурора.

170.Що не повинен відшкодовувати власник підприємства в разі за подіяння шкоди працівнику:

1.втрачений заробіток;

2.одноразова матеріальна допомога;

3.моральна шкода;

4.компенсаційні витрати на лікування;

5.матеріальна допомога утриманцям потерпілого.

171.Закон України „Про охорону праці” було прийнято:

1.14 жовтня 1992р.;

2.10 вересня 1998р.;

3..5 вересня 1996р.;

4.18 травня 1997 р.;

5.5 липня 1993р.

172.На яких підприємствах створюється служба охорони праці:

1.на всіх підприємствах незалежно від форми власності;

2.на державних підприємствах;

3.на особливо небезпечних підприємствах;

4.на підприємствах з числом працюючих понад 50 чоловік;

5.на підприємствах з числом працюючих понад 50 чоловік;

173.З яких коштів проводиться фінансування служби охорони праці на підприємстві:

1.з державного бюджету;

2.з місцевого бюджету;

3.з відрхувань з/п прауівників;

4.з коштів власника підприємства;

5.з Міністерства праці та соціальної політики України.

174.В яких випадках може бути ліквідована служба охорони праці на підприємстві:

1.при ліквідації підприємства;

2.при реорганізації підприємства;

3.при зміні власника підприємства або уповноваженого гим органу;

4.при винесенні рішення трудовим колективом;

5.при винесенні рішення власника або уповноваженого ним органу за згодорю з профспілковим комітетом.

175.За результатами розслідування на облік не беруться нещасні випадки, які сталися:

1.під час проїзду на роботу;

2.в період перебування у службовому відрядженні;

3.під час ліквідації наслідків аварії в виробничих об’єктах;

4.в період обідньої перерви на території підприємства;

5.під час перебування в додатковій відпустці.

176.Розслідування нещасного випадку на підприємстві розслідується Комісією в такий срок:

1.20 днів;

2.15 днів;

3.10 днів;

4.5 днів;

5.один місяць.

177.В який строк після закінчення розслідування нещасного випадку на підприємстві, власник повинен затвердити п’ять примірників акту:

1.не пізніше, ніж через три дні;

2.протягом наступної доби;

3.не пізніше, ніж через 10 днів;

4.протягом 5 днів;

5.протягом місяця.

178.Розслідування нещасного випадку на підприємстві розслідується за заявою потерпілого, якщо з моменту події пройшло не більше:

1.6 місяців;

2.2-х місяців;

3.2-х років;

4.одного року;

5.одного місяця.

179.Який орган повинен відшкодувати працівникові, шкоду завдану його каліцтвом на підприємстві:

1.органи соціального страхування;

2.власник підприємства;

3.місцеві органи державної влади;

4.профспілковий орган підприємства;

5.Комітет з охорони праці.

180.Якими нормативними актами регулюється охорона праці на підприємстві:

1.Закон України „Про охорону праці”;

2.Кодекс Законів про Працю;

3.Правила внутрішнього трудового розпорядку;

4.Колективний договір;

5.Конститьуція України.

181.Індивідуальні трудові спори виникають між:

1.працівниками і прфспілковою організацією;

2.окремими працівниками;

3. працівником і власником підприємства;

4. працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом;

5. працівником та профспілкою.

182.Первинним органом по розгляду індивідуальних трудових спорів являється:

1.суд;

2.профспілкова організація;

3.виконавчий комітет місцевих Рад народних депутатів;

4.Комісія по трудовим спорам;

5.примирна комісія.

183.В який срок працівник може звернутись до Комісії по трудовим спорам за захистом своїх прав:

1.в 3-х дневний срок,коли він дізнався про порушення свого права;

2.в 30- дневний срок,коли він дізнався про порушення свого права;

3.в 15- дневний срок,коли він дізнався про порушення свого права;

4.в 2-х дневний срок,коли він дізнався про порушення свого права;

5.в 3-х місячний срок,коли він дізнався про порушення свого права;

184.В який срок КТС повинна розглянути трудовий спір:

1.В місячний срок з дня подачі заяви;

2.В 15-денний срок з дня подачі заяви;

3.В 3-денний срок з дня подачі заяви;

4.В 10-денний срок з дня подачі заяви;

5.В 20-денний срок з дня подачі заяви;

185.В який срок власник або уповноважений ним орган повинен виконати рішення КТС:

1.В місячний срок з дня винесення рішення;

2.В 15-денний срок з дня винесення рішення;

3.В 3-денний срок з дня винесення рішення;

4.В 10-денний срок з дня винесення рішення;

5.В 20-денний срок з дня винесення рішення;

186.У районних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1.Профспілкової організації;

2.Прокурора;

3.Місцевої ради народних депутатів;

4.Голови комісії по трудовим спорам;

5.Органів МВС.

187.Безпосередньо в районних судах розглядаються спори:

1.Про поновлення на роботі незаконно звільнених працівників;

2.Про установлення черговості трудових відпусток;

3.Про виплату премій;

4.Про надання спецодягу працівникам, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці;

5.За заявою власника або уповноваженого ним органу про звільнення працівника.

188.Працівник, який незаконно звільнений, може звернутися до суду:

1.В 3-місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення;

2.В місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення;

3.В 6-місячний строк здня вручення наказу про звільнення;

4.В строк 1 рік з дня вручення наказу про звільнення;

5.В 2-місячний строк з дня вручення наказу про звільнення.

189.В який строк власник або уповноважений ним оран може звернутися до суду з питань утримання з працівника матеріальної шкоди завданої підприємству:

1.протягом двох місяців з дня виявлення завданої шкоди;

2.протягом одного місяція з дня виявлення завданої шкоди;

3.протягом одного року дня виявлення завданої шкоди;

4.протягом чотирьох місяців з дня виявлення завданої шкоди;

5. протягом шести місяців з дня виявлення завданої шкоди.

190.В які строки суд повинен розглянути трудовий спір:

1.в 10-дневний строк;

2.в місячний строк;

3.в 7-дневний строк;

4.в п’ятидневний строк;

5.в 16-дневний строк.

191.Порядок вирішення колективних трудових спорів регулюється:

1.КЗпП України;

2.КЗпП та Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”;

3.КЗпП та Законом України “Про колективні договори та угоди”.

4.Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”;

5.Законом України “Про колективні спори та угоди”.

192.Коли будло прийнято Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”:

1.3 березня 1998р.;

2.17 вересня 1997р.;

3.5 лютого 1996р.;

4.28 жовтня 1992р.;

5.20 листопада 1993р.

193.Причини винекнення колективних трудових спорів:

1.Укладення чи внесення змін до колективного договору;

2.Невиконання власником або уповноваженним ним органом положень контракту, укладенного з працівником;

3.Незаконне звільнення працівника;

4.Вимога профспілки;

5.Реорганізація підприємства.

194.В який строк власник або уповноважений ним орган повинен розглянути вимоги трудового колективу:

1.В 5-дневний строк;

2.В 3-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 20-дневний строк;

5.В 7-дневний строк.

195.З якого моменту виникає колективний трудовий спір:

1.З моменту винесення трудовим колективом вимог;

2.З моменту відмови власника або уповноваженого ним органу вимог працівників;

3.З моменту виникнення страйку;

4.З моменту винесення рішення про початок спору Національною службою посередництва;

5.З моменту винесення рішення трудовим арбітражем.

196.В який строк створюється примирна комісія на виробничому рівні:

1.В 3-дневний строк;

2.В 5-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 2-дневний строк;

5.В 15-дневний строк.

197.В який строк створюється примирна комісія на галузевому рівні:

1.В 3-дневний строк;

2.В 5-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 2-дневний строк;

5.В 15-дневний строк.

198. В який строк створюється примирна комісія на національному рівні:

1.В 3-дневний строк;

2.В 5-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 2-дневний строк;

5.В 15-дневний строк.

199.В які строки розглядаються колективні трудові спори на виробничому рівні примирною комісією:

1.В 3-дневний строк;

2.В 5-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 20-дневний строк;

5.В 15-дневний строк.

200. В які строки розглядаються колективні трудові спори на галузевому рівні примирною комісією:

1.В 3-дневний строк;

2.В 5-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 20-дневний строк;

5.В 15-дневний строк.

201. В які строки розглядаються колективні трудові спори на національному рівні примирною комісією:

1.В 3-дневний строк;

2.В 5-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 20-дневний строк;

5.В 15-дневний строк.

202.В який строк створюється трудовий арбітраж:

1.В 3-дневний строк;

2.В 5-дневний строк;

3.В 10-дневний строк;

4.В 20-дневний строк;

5.В місячний строк.

203.До трудового арбітражу не можуть входити:

1.Представники сторін;

2.Експерти;

3.Спеціалісти в данній галузі;

4.Народні депутати;

5.Національна служба посередництва та примирення.

204.В який строк повинен прийняти рішення трудовий арбітраж:

1.В 10-денний строк;

2.В 5-денний строк;

3.В 3-денний строк;

4.В 7-денний строк;

5.В місячний строк.

205.До компетенції Національної служби посередництва та примирення не відноситься:

1.підготовка посередників та арбітрів;

2.посередництво у вирішенні колективного трудового спору;

3.реєстрація колективних трудових спорів;

4.залучення народних депутатів до вирішення спору;

5.розгляд та вирішення колективного трудового спору.

206.В які строки працівники повинні попередити власника підприємства про початок страйку на безперервно діючому підприємстві:

1.за 7 днів до страйку;

2. за 3 дні до страйку;

3. за 15 днів до страйку;

4. за 10 днів до страйку;

5. за 20днів до страйку.

207.Страйк може бути заборонено в таких випадках:

1.якщо він проведений при оголошенні надзвичайного стану в країні;

2.якщо він проведений без попередження місцевих органів МВС;

3.якщо він проведений технічним персоналом прокуратури;

4.якщо він проведений обслуговуючим персоналом СБУ;

5.якщо він проведений без попередньої згоди Президента України.

208.Який орган приймає рішення про визнання страйку незаконним:

1.Національна служба посередництва та примирення;

2.місцевий суд;

3.Конституційний суд;

4.місцеві органи державної влади;

5.прокурор.

209.Які з перечислених гарантій не розповсюджуються на працівників під час участі в страйку:

1.зберігається середній заробіток;

2.зберігається місце роботи;

3.зберігається членство в профспілкі підприємства;

4.зберігається загальний трудовий стаж;

5.не можуть бути залучені до дисциплінарної відповідальності за участь в страйку.

210.В які строки суд розглядає заяву власника підприємтсва про визнання страйку незаконним:

1.в 10-дневний строк;

2.в 7-дневний строк;

3.в 15-дневний строк;

4.в місячний строк;

5.в 20-дневний строк.

Список використаної літератури:

1.Конституція України.

2.Кодекс Законів про працю України.

3. Закон України "Про колективні договори та угоди".

4. Закон України "Про підприємства".

5. Закон України "Про державну службу".

6. Закон України "Про господарські товариства".

7. Закон України "Про зайнятість населення".

8.Закон України “Про оплату праці”.

9.Закон України «Про визначення розмірів збитків, завданих підприємству,установі,організації розкраданням,знищенням(псуванням),недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.»

10.Закон України «Про охорону праці».

11. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів(конфліктів).”

12.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

13.Постанова Каб.Мін.України від 2 листопада 1996р. №1345 «Про Національну програму поліпшення стану безпеки,гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000рр.

14.Положення про комітет по нагляду за охороною праці України.Затверджене Указом Президента України від 9 березня 1998р. №182/98.

15.Типове положення про навчання з питань охорони праці. Затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці від 11 жовтня 1993р. №94.

16.Положення про розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру. Затверджене

постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997р. №421.

17.Постановление Советов Министров СССР от 3 октября 1977г. №899 «О порядке заключения письменных договоров о полной материальной ответственности рабочих и служащих за необеспечение сохранности ценностей,переданных им для хранения или для других целей.»

18.Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України.Затверджені наказом Міністра освіти України від 20 грудня 1993р.№455.

19.Статут про дисципліну працівників звязку.Затверджений постановою Каб.Мін.України від 30 липня 1996р. №877.

20.Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати.Постанова Каб.Мін.України від 8.02.1995р. №100.

21.Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.Затверджено наказом Мін.праці та соціальної політики України від 10.10.1997р.№7.

22.Про тривалість робочого дня працівників апарату органів державної виконавчої влади,місцевих Рад народних депутатів у звязку з встановленням 40-годинного робочого тижня.Постанова Каб.Мін.України від 10.12.1993р. №1010.

23.Щодо підстав для звільнення.Лист Міністерства праці та соцікальної політики України від 01.06.1999р.

24.Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993р. № 301 «Про трудові книжки працівників».

25.Інстукція про порядок ведення трудових книжок на підприємсчтвах, в установах і організаціях.

26.Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість.Постанова Кабінету Міністрів України від 2.03.1998р. № 255.

27.Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками,діяльність яких повязана з державною таємницею.Постанова Каб.Мін.України від 16.10.1994 р. №779.

28.Наказ Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999р. № 38 «Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів(конфліктів) на підприємствах і в галузях, на яких відповідно до ст.24 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» проведення страйків забороняється.

29.Положення про примирну комісію, затверджене Наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 р. № 36.

30.Положення про трудовий арбітраж, затверджене Наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 р. № 37.

31.В.А.Скоробагатько, М.І.Федишин.Трудові спори:законодавство,коментар,судова проактика. Київ «Істина»,2000р.

32. В.І.Прокопенко Трудове право України.Підручник, Харків «Консум», 2000р.

33.Г.И.Чанышева, Н.Б.Болотина.Трудовое право Украины. Учебно-справочное пособие.Харьков: «Одиссей»,2000 г.

Зміст.

Тема 1.Предмет, метод, система трудового права

Тема 2.Джерела трудового права

Тема 3.Основні принципи трудового права

Тема 4.Суб’єкти трудового прав.

Тема 5.Колективний договір

Тема 6.Трудові правовідносини

Тема 7.Правова організація працевлаштування громадян

Дата добавления: 2014-01-04