Класифікація економічних законів

1. Загальні економічні закони, тобто закони, влас­тиві всім суспільним способам виробництва (закон відповід­ності виробничих відносин рівню й характеру розвитку про­дуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії робочого часу тощо). Загальні економічні закони ві­дображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, влас­тиві технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою, між різними елементами в процесі праці, однаковими для всіх суспільних форм.

2. Закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, за­кон попиту і пропозиції тощо. Такі закони відображають внут­рішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві декільком технологічним способам виробництва в їх взаємодії з деяки­ми однаковими елементами різних суспільних форм в одно­типних суспільно-економічних формаціях. Це особливі еконо­мічні закони.

3. Специфічні економічні закони тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного спо­собу виробництва. Найважливіший серед них — основний еко­номічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відноси­нами власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

4. Закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвит­ку капіталізму).

Пізнання економічних законів сприяє правильному їх вико­ристанню в господарській діяльності. Адже економічний роз­виток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично означають економічну необхідність. Суспіль­ство одержить найбільший економічний ефект тоді, коли свою діяльність будуватиме таким чином, щоб створити широкий простір для дії об'єктивних економічних законів. У цьому саме й полягає зміст використання останніх. І навпаки, коли свідомо організована господарська діяльність суперечить вимогам об'єктивних законів, то це призводить до великих збитків.

Сто­совно економічної теорії метод — це шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктив­них сил, мисленого відтворення цієї взаємодії в теорії діалек­тики.

Головні елементи методу економічної теорії:

1) фі­лософські та загальнонаукові принципи (розвитку, супереч­ності, детермінізму, взаємодії, об'єктивності, аналізу й синте­зу, системності тощо);

2) закони діалектики (закон єдності і боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і за­кон заперечення);

3) категорії діалектики (кіль­кість і якість, сутність і явище, зміст і форма та ін.);

4) закони і категорії економічної теорії (закони вартості, грошового обі­гу тощо; категорії вартість, гроші, прибуток та ін.).

Три перші структурні елементи діалектичного методу дослідження не механічно накладаються на економічні явища і процеси, що вивчаються, а відображаються через предмет і метод еконо­мічної теорії як науки. При цьому вони набувають специфіч­них форм застосування. Так, принцип суперечності є формою боротьби між речовим змістом суспільного способу вироб­ництва (або продуктивними силами) та його суспільною фор­мою (або відносинами власності).

Найпростіший елемент діалектичного методу пізнання еко­номічних явищ і процесів — метод абстракції. Він, по-перше, означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загаль­них зв'язків, справжньої тенденції руху. По-друге, цей метод передбачає необхідність розгляду тих чи інших економічних явищ і процесів під певним кутом зору.

Метод абстракції тісно пов'язаний з поняттям конкретного. Конкретним є цілісний об'єкт в єдності його різноманітних сторін, властивостей, рис. Кожна з цих сторін за допомогою методу аналізу (тобто розчленування цілого на окремі скла­дові частини, елементи), з'ясування їх сутності через принцип суперечності може бути розкрита у певному окремому визна­ченні. Тому важливим елементом діалектичного методу піз­нання економічних явищ і процесів є метод сходження від абстрактного (простого, що є однією зі сторін, клітинок ціло­го) до конкретного (складного, цілого). Конкретне може бути розкрите в багатьох визначеннях, у синтезі (узагальненні) одер­жаних за допомогою абстракції окремих визначень.

Ядром, найважливішим елементом діалектичного методу дослідження економічних явищ і процесів є принцип супереч­ності. Так, товар — це єдність двох протилежних сторін: спо­живчої вартості і вартості, суспільний спосіб виробництва — єдність продуктивних сил і відносин власності (або виробни­чих відносин). У процесі взаємодії таких суперечностей (їх взаємовпливу, взаємозв'язку, взаємної боротьби тощо) відбу­вається розвиток економічних явищ і процесів, а єдність і боротьба таких суперечливих сторін є джерелом їх еволюції.

Щоб дослідити те чи інше економічне явище, всю еконо­мічну систему на різних етапах їх еволюції, необхідно засто­сувати принцип історизму та інші елементи діалектики. За­хідні економісти для з'ясування сутності різноманітних еконо­мічних явищ і процесів також використовують метод абстракції, аналізу і синтезу, індукції та дедукції тощо. Водночас вони більшою мірою вдаються до моделювання майбутніх вчинків людей, до діаграм, графіків, математичних формул, застосову­ють принцип граничності (використання граничних величин) і теорію оптимуму.

Раціональні засоби й методи економічного аналізу в пра­цях західних науковців. До таких методів належить, по-пер­ше, створення моделей майбутніх вчинків людей. При цьому не враховуються деякі деталі реального стану справ, а увага концентрується на головному. Цінність моделі залежить від того, якою мірою використані у ній найважливіші дані, що, у свою чергу, дає змогу перевірити її правильність. Економічні дані слід використовувати у вигляді таблиць, графіків і ри­сунків (діаграм). Важлива роль в економічному аналізі нале­жить структурним даним. Так, при вивченні проблем безро­бітних дані поділяються на такі, як вік безробітних, регіон, галузь промисловості тощо. Широко використовуються індек­си (які відображають дані щодо базисного показника), номі­нальні та дійсні змінні (наприклад, дані про номінальну та реальну заробітну плату), реальні та відносні ціни, провадять­ся емпіричні дослідження (вивчаються дані, зібрані за різні періоди).

Сучасна західна економічна наука значною мірою викорис­товує аналіз законів, які відображають статичну рівновагу еко­номічної системи (своєрідну миттєву фотографію потреб, ре­сурсів, технологій тощо), і законів, що відображають явища в динаміці, в процесі еволюції. Так, закон спадної продуктив­ності має сенс лише у статичній моделі економічного розвит­ку, її використання називають ще не рівноважним методом, на відміну від статичного, або рівноважного.

Дата добавления: 2014-01-04