Затрати праці на життєвий цикл сільгосптехніки

Ремонт сільгосптехніки, призначенній для відновлення її дієздатності після певного наробітку: поточний ремонт (ПР) – 2000 мотогодин, капітальний (КР) – 6000 мотогодин. Вважається, що відновленний технічний ресурс становить 80% ресурсу нової одиниці, але все залежить від якості ремонтних робіт.

Вартість КР трактора вітчизняного виробництва і виробництва пострадяньського простору коливається від 450 до 884 грн / к.с.

Капітальний ремонт – 7,2%

Затрати праці на ремонт протягом життєвого циклу сільгосптехніки – від виробництва до списання – становить 53,2%, це показано на малюнку 2.

Малюнок 2 – Затрати праці протягом життєвого циклу сільгосптехніки

Проведення ЩТО трактору класу 14 кН вітчизняного виробництва (і пострадянського) потребує витрат праці 0,45 люд-год, ТО-1 – 2 тлюд-год, ТО-2 – 7 люд-год, ТО-3 – 17 люд-год.

За нескладних підрахунків вітчизняний трактор, що коштує в середньому 3050 грн/кВт, потребує щороку затрат праці 72 люд-год на ТО.

Як видно із малюнка 2 колосальні затрати праці на підтримання життєвого циклу сільгосптехніки, а це 98,6%, припадає на технічний сервіс. Тому може бути доцільно вкладати більше праці виготовлення техніки, а менше в ТС, але на сучасному етапі розвитку техніки ТС являється важною наукою. Однак основним напрямком є і буде надійність техніки, а то може статися так, що ТС буде робити, а техніка буде стояти, а треба щоб вона робила безвідмовно і якісно.

4. Стратегія фірми «Джон-Дір» (США) по технічному сервісу

За стратегією фірми «Джон-Дір» та інших провідних виробників, розробка теоретичних і прикладних проблем реалізації фірмового сервісу продукції розпочинається одночасно з розробкою нової моделі машини. Як пишуть спеціалісти «Джон-Дір», на чистому аркуші паперу одночасно проводят дві лінії: перша – вирішення проблеми виробництва нових машин, друга – вирішення проблеми технічного супровуду аж до списання машини.

На мою думку фірма повинна випускати конкурентноспроможні машини по можливості не більше цін других фірм і брати повністю ТС в свої руки, щоб забезпечити себе фронтом роботи (див. мал. 2), а це 98,6% на одну машину.

Звичайно, у сфері сервісу технічно складних виробів працюють спеціалісти високої кваліфікації, які досконально знають конструкцію виробу, ймовірні ознаки неполадок і володіють алгорітмом їхнього пошуку та усунення для скорочення часу простоїв. Провідні фірми (наприклад, фірма «Коммінс») для технічно складних виробів до своїх інструкцій з технічної експлуатації додають алгорітм пошуку та усунення неполадок, чого вітчизняні виробники здебільшого не роблять.

Сервіс технічно складних виробів – це насамперед продаж знань і кваліфікації. За класичною схемою, у сервісної структури мають бути стаціонарні пункти і спеціальні пересувні автомобілі, оснащенія, інструменти, прилади, технологічна й норматива документація, кваліфіковани кадри.

Фірмове технічне обслуговування звичайно дуже добре - подзвонив і проблема відказу буде рішена фірмою, тільки плати грошенята, а якщо грошей немає, то прийдеться ліквидувати відказ своїми силами. В більшості випадків в Україні і других республіках СНД до 80% тракторів, зернозбиральних комбайнів (на начало 2010 р) мають вік 15 і більше років. Тому технічне обслуговування оснавний об’єм ремонтних робіт (до 90%) використачи техніки виконують самі без використання спеціалізованого обладнання,оснастки, потрібних матеріалів, при дефіциті якісних запасних частин в основному за рахунок переробки зношених деталей з зписаних машин. Але цей резерв себе вже вичерпав, припиняється списання машин і наблюдаїця стабілізації їх численісті і збільшення об’єму ремонтних робіт.

Характерною тенденцією являється виникнення нових, відносно невеликих виробничих структур технічного сервісу, спеціалізующихся на виконанні окремих видів ремонтних робіт і підключення до ремонту техніки промислових підприємств. На базі ремонтних заводів і других підприємств виникають спеціалізовані дільниці по ремонту однотипних вузлів і агрегатів машин, різних марок.

В склавшихся умовах виникла потреба в розробці відповідних сучасних вимогам технологій і средств ремонту. Знову зтворювюємі засоби ремонту повинні обладати широкими функціональними і експлуатаційними мажливостями, малими габаритами і масою, ергономічностю, відповідати требуванням екологічної безпеки.

Для селянсько-фермерських господарств необхідні засоби малої механізації, відповідно з ручним гідравличним і механічним привідом. Для середніх і великих сільгоспформуваній необхідні універсальні засоби ремонту з розповсюдженими функціональними і експлуатаційними можливістями. Для ремонтного виробництва з великою програмою потрібне спеціалізоване високопродуктивне енергро - і ресурсозберігаюче обладнання і устаткування.

Можна констатувати, що в наступний час в Україні сформован відносно розвитий ринок нової техніки і більш чи менш розвитий ринок ремонтних послуг, то ринок бувших в використанні машин (вторичний ринок) знаходиться на самому начальному етапі становлення. Необхідність у такому ринку наростає і маються всі предпосилки його формування.

Це, раніше всього, наявність у сільгосптоваровиробників великої більшості непрацездатних сільгоспмашин, а також ще працездатних, але суттево втративших першоначальні споживачі властивості. Багато ремонтних підприємств зберігли достатньо високий технологічний потенціал, який пока використовується лише частково, і вони могли би зкуповувати бувшу в використанні техніку з метою відновлення її споживачі властивості з послідовною продажою.

В подальшому бистріше всього збільшиться розмежування сільгоспвиробників по економичному положенню. Попит показує, що високорентабельні господарства будуть купувати тільки нову техніку і експлуатувати її три-чотири роки, а потім продавати її менш заможним господарствам по значно меншій ціні. Тіж господарства, в свою чергу, після декілька років використання також продадуть її.

Дата добавления: 2014-01-04