Типізація мовних норм

Мовні норми. Причини відхилень від мовних норм

Норми літературної мови – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.

Мовні норми характеризуються:

- системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);

- історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);

- соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);

- стабільністю (не можуть часто змінюватися).

Результат визнання літературних норм – кодифікація їх у словниках і граматиках, що фіксують усталені мовні явища.

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:

1. Орфоепічні (норми правильної вимови звуків і звукосполучень), наприклад:

- тверда вимова шиплячих: чай, чому, Польща (а не чьай, чьому, Польщьа);

- дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються: гриб, репортаж, любов, раз, лід (а не грип, репорташ, любоф, рас, літ);

- голосний о ніколи не наближається до а: молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога);

- літера щ передає звуки шч: вищий, що (а не висший, шо);

- буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукурудза (а не сижу, кукуруза);

- літера ґ передає звук ґ: обґрунтування, ґатунок (а не обгрунтування, гатунок);

- - ться вимовляється як [ ц′:а ]: листується, учаться, вітаються;

- - шся вимовляється як [ с′:а ]: звітуєшся, вітаєшся;

- - жся вимовляється як [ з′с′:а ]: зважся, не вріжся;

- - жці вимовляється як [ з′с′:і ]: запоріжці, криворіжці;

- - сши вимовляється як [ ш:и ]: принісши;

- - зш вимовляється як [ ш: ]: зшити, без шуму;

- - зч вимовляється як [ шч ]: зчистити, з чого;

- - здж вимовляється як [ ждж ]: з джерела;

- - шці вимовляється як [ с′ц′:і ]: на дошці;

- - здці вимовляється як [ з′ц′:і ]: у поїздці.

Групи приголосних, що з’явились у словах унаслідок словотворення, спрощуються. Тому написання окремих слів не відповідає вимові:

- шістнадцять – [ ш’існа́д′ц′ат′ ];

- шістсот – [ ш’іс:о́т ]:

- студентський – [ студе́нс′кий ]:

- агентство – [ аге́нство ]:

2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування слів), наприклад: нена́висть, сере́дина, усере́дині, нови́й, близьки́й, чотирна́дцять, текстови́й, ма́бу́ть, за́вжди́, літо́пис, ба́йду́же, ви́падок, ідемо́, піду́ть, ра́зом, при́ятель, по́каз, ві́рші, визво́льний,пере́пустка.

Ці норми майменш усталені і найскладніші. Єдина порада: “ Не бійтесь заглядати у словник ” (М. Т. Рильський).

Розглянемо окремі з них:

– наголошування кінцевого складу у дієсловах нест и́, принест и́, везти́, привезт и́, а також в усіх особовах формах таких дієслів (ідем о́, ідет е́, несем о́, несет е́ та ін.);

– іменники на -ання наголошуються так, як дієслова, від яких вони утворені (чит а́ ння, завд а́ ння, пізн а́ ння), але у двоскладових переважно наголошується останній склад: знанн я́, званн я́;

– абстрактні іменники з суф. -ина: височин а́, величин а́, новин а́;

– числівники: один а́ дцять, чотирн а́ дцять, вісімдес я́ т;

– прикметники: нов и́ й, веснян и́ й, тонк и́ й, фахов и́ й, близьк и́ й, чергов и́ й;

– вим о́ га, вим о́ ва, озн а́ ка, в і́ рші, кропив а́, р е́ шето, визв о́ льний, легк и́ й, один а́ дцять, сер е́ дина і усер е́ дині, дочк а́, д о́ нька, уроч и́ стий, нен а́ висть, нен а́ висний, нен а́ видіти;

– складні слова: жив о́ пис, рук о́ пис, машин о́ пис;

Є ряд слів, у яких наголос є засобом розрізнення різних значень:

– прост и́ й (звичайний), пр о́ стий (рівний, випростаний); а́ тлас – зібрання карт, атл а́ с – назва тканини, пер е́ їзд – місце, пере ї́ зд – дія; в и́ года – в и́ годи – в и́ годою; в и́ гідний ‘ корисний ’, в и́ гідність – в и́ гідністю; виг о́ да – виг о́ ди – виг о́ дою; виг і́ дний ‘ зручний ’, виг і́ дність – виг і́ дністю.

3. Лексичні (норми правильного слововживання), які регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлювання: напр., можна рятувальник і не можна рятівник, якщо мовиться про посаду; заступник – посадова особа, помічник керівника; замісник же – особа, яка тимчасово виконує функції керівника на час його відсутності; рахую – проводжу розрахунки, вважаю – думаю.

Послуговуючись лексичними нормами, треба пам’ятати про тлумачні словники української мови та словники іншомовних слів:

– 11-томний Словник української мови (1970-1980 рр.), реєстр містить понад 135 тисяч слів, укладений науковими співробітниками Інституту мовознавства імені О.Потебні АН України;

– Великий тлумачний словник сучасної української мови (укладач і головний редактор В.Т.Бусел; 2001 р.), реєстр містить близько 170 тисяч слів та словосполучень, зокрема й ті, що увійшли в українську літературну мову протягом останнього десятиліття;

– Словник іншомовних слів (за ред. О. Мельничука, 1985 р.);

– Російсько-український словник ділового мовлення (Шевчук С.В., 2010 р.).

Відхилення від норм слововживання у мовній практиці зумовлені кількома чинниками: незнаням точного лексичного значення слова, невмінням вибрати із синонімічного ряду найточніше слово, тобто незнанням синонімічного багатства мови.

Правильно: Неправильно:

зіставляти співставляти

численний багаточисельний

нечисленний малочисельний

збігатися співпадати

наступний, такий слідуючий

навчальний учбовий

триденний трьохденний

протягом, упродовж тижня на протязі тижня

добре ставлення добре відношення

вживати заходи приймати міри

брати участь приймати участь

брати до уваги приймати до уваги

передплачувати підписуватися на газети

захід міроприємство

витяг із протоколу виписка з протоколу

вважати помилкою рахувати помилкою

принаймні по крайній мірі

висновок заключення

укладати угоду, підписувати договір заключати договір

складати іспит здавати іспит

накреслити, запланувати намітити

скеровувати, спрямовувати направляти

навичка навик

оголошення об’ява

для унаочнення для наглядності

з’ясувати вияснити

колишній бувший

відгук відзив

завдати шкоди нанести шкоду

Отже, лексичні норми – це правильне слововживання, вдалий підбір необхідних слів із синонімічного ряду, розмежування паронімів, доцільне використання слів іншомовного походження.

Синоніми – слова, що мають спільне, близьке або тотожне значення, але відрізняються відтінками значень чи стилістичними забарвленнями: обов’язково – неодмінно; властивий – притаманний; аргумент – (у полеміці) доказ, підстава, обґрунтування.

Кілька синонімів утворюють синонімічний ряд. Домінанта – стрижневе, або опорне слово, що виражає найзагальніші значення й не має стилістичних відтінків. У діловій сфері, зазвичай, функціонують домінанти, оскільки вони стилістично нейтральні і мають пряме значення.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів: 1) не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово запозичене, а друге – власне українське (контракт – угода); 2) слова слід використовувати з точним урахуванням відтінків значення.

Авторитет – престиж

Авторитет: 1) загальновизнане значення, поважність (особи, організації, колективу); авторитет керівника, колективу; 2) Той, хто має загальне визнання, вплив (уживається для характеристики людини); Ви наш найбільший авторитет.

Престиж: вплив, який має що-небудь; престиж заводу, престиж установи.

Мовна практика засвідчує вживання слова авторитет і його похідних переважно у контекстах, що містять позитивну оцінку, а слова престиж та його похідних – у нейтральних або негативно– чи зневажливооцінних: авторитетний учений, престижне знайомство.

Дата добавления: 2014-01-04