Керування якістю в європейських країнах

У європейських державах системи якості набули значного поширення, хоча й значно пізніше. У їх основі було викорис­тання вже накопиченого досвіду Японії та США.

Шлях до розуміння ролі якості як стратегічного фактора має свої національні особливості. Якщо для США питання удоскона­лення якості було пов'язане з військовою стратегією, то для євро­пейських країн, таких як Великобританія і Німеччина, головна мета була у виробленні конкурентної боротьби за виживання.

Ще в 1887 році Англія вирішила позначати німецькі продук­ти маркуванням «зроблено в Німеччині», щоб захистити свій ринок. Англія, яка особливо постраждала під час економічної кризи кінця 70-х років минулого століття, дійшла висновку, що єдиний на тривалу перспективу план по оздоровленню еконо­міки полягає в рішучому поліпшенні якості продукції, і тільки в такий спосіб можна контролювати імпорт та стимулювати жит­тєво важливий експорт. Під час правління Маргарет Тетчер бу­ли розроблені державні програми по підтримці економіки і підвищенню якості продукції. Після США тут вперше в Європі були впроваджені норми і програми по якості.

Хоча в Німеччині в середині 80-х років тиск з боку уряду щодо впровадження стандартів ISO 9000 був не таким сильним, як в Англії, однак і тут якості та впровадженню регулюючих нормативів стали приділяти більше уваги. Практично на всіх конкурентоспроможних підприємствах уже функціонують ефе­ктивні системи якості.

В даний час якість у Німеччині та Англії досягається завдя­ки контролю продукції, значна увага приділяється плануванню якості та досліджень. Але принцип участі всього персоналу в керуванні якістю використовується не повною мірою. Значна увага приділяється керівництву по забезпеченню і керуванню якістю, у той час як службовці, менеджери та робітники в бага­тьох випадках розділені дистанцією.

Скандинавські країни мають найбільш сучасні системи ке­рування якістю. Перед ними, так само як і перед іншими краї­нами Західної Європи, стоять проблеми, пов'язані з управлінням в умовах скорочення робочих місць у традиційних галузях, з одного боку, і необхідністю розвитку нових секторів економіки - з іншого. І тут на перше місце висувається людсь­кий фактор. Так, наприклад, на думку шведських фахівців, у центрі уваги мають бути освіта працівників та їх професійне навчання [11]. Передбачається, що надалі кожний співробітник витрачатиме 5% свого робочого часу на спеціалізовані курси навчання. Це пояснюється бажанням керівництва компаній на­дати працівникам інструмент, що дозволяє самостійно поліпшувати якість. Підвищенню репутації підприємств Швеції сприяла продукція відомих фірм «Вольво» і «СААБ».

Нині у світі виділяються три провідних школи менеджменту: японська, американська та європейська. Японська школа менеджменту основний пріоритет традиційно віддає керуванню якістю, американська і європейська - керуванню прибутком (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Спрямованість шкіл менеджменту

	Орієнтація навчання на цінності
Установки	Японська школа менеджменту якості	Американська і європейська школи менеджменту якості
Пріоритет	Керування якістю	Керування прибутком
Ціль	Підвищення якості продукції і діяльності фірми	Одержання максимального прибутку
Кошти	За рахунок підвищення про­дуктивності праці працівни­ків, зниження собівартості продукції	За рахунок економії на витра­тах
Завдання оператив­ного харак­теру	Збільшення частки ринку за рахунок підвищення якості товару і збільшення частини нових товарів у загальному обсязі продукції, що випуска­ється	Прискорення обігу інвестова­них коштів та збільшення вар­тості акції
Стратегія	Комплексне вирішення за­вдань підвищення якості та продуктивності праці	Протиставлення якості та продуктивності праці. Вирі­шення завдань підвищення якості та продуктивності праці різними внутрішніми структу­рами за різними методиками
	Орієнтація навчання на цінності
Установки	Японська школа менеджменту якості	Американська і європейська школи менеджменту якості

Мета, яку ставить перед собою японський керівник - підви­щити якість роботи підприємства в основному за рахунок про­дуктивності праці. При цьому в американському менеджменті основною метою є максимізація прибутку, тобто одержання найбільшої вигоди при найменших затратах. Різна цільова орі­єнтація впливає на особливості побудови і роботи всієї системи управління.

Практика показала найбільшу конкурентоспроможність японських товарів і ефективність роботи японських підпри­ємств. У результаті керування якістю стало домінувати в усіх провідних школах менеджменту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про туризм» в редакції від 18.11.2003 №1282-ІУ.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 №1023-ХН, зі змінами та доповненнями.

3. Закон України «Про підтвердження відповідності». № 2406-ІП від 17 травня 2001.

4. Закон України «Про стандартизацію» №2408-111 від 17 травня 2001.

5. Антонов Г.А. Основи стандартизации и управлення качеством продукции. - СПб.: Изд-во СПбУЗФ, 1995.

6. Бичківський Р.В. «Управління якістю». -Львів: ДУ «Львівська політехніка», 2000. -328с.

7. Бичківський Р.В Столярчук П.Г., Сопільник Л.І., Калинський О.О. Управління якістю. Сертифікація. - К.: Школа, 2005. -432с.

8. Боженко Л.І., Гутта О.Й. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. Навчальний посібник. -Львів, 2001 -176с.

9. Исикава К. Японские методи управлення качеством. -М.: Зкономика, 1988. -215с.

10. Койфман Ю.І., Герус О.В. Принципи, методи та досвід роботи у сфері забезпечення якості і сертифікації. Системи якості, правила сертифікації та акредитації: Посіб. -Львів-Київ, 1995.

11. Нечаю Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент Навчальний посібник. -К: ЦНЛ, 2003. -348с.

12. Н.А. Янковський, Ю.В. Макогон, Н.В. Фомичева. Управление качеством в условиях международной конкуренции / под научной ред.. Ю.В. Макогона. – Донецк, Донецький национальный університет, 2007. – 340 с.

13. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: Навчальний посібник. -К: Кондор, 2005. -408с.

14. Рудяк Ю., Кузнєцов В., Клименко А. Все об учете и организации туристическои деятельности. - X.: Фактор, 2005. -276с.

15. Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи: в трьох томпах. -К, 1998.

16. Фомин В. Квалиметрия. Управление качеством. Сертификация. - М.: «ТЕНДЕМ», 2000.-319с.

17. Шаповал М.І. Менеджмент якості. -К.: Знання, 2003. -475с.

18. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікація: Підручник. - Європейський університет фінансів, 2000. -174с.

Дата добавления: 2014-01-04