Соціальні та теоретичні передумови виникнення соціології як науки

Отже, соціологія як самостійна наука виникла в кінці 30-х - початку 40-х рр.. XIX ст. У ХIХ ст. європейське суспільство остаточно і безповоротно вступає на шлях капіталістичного розвитку. Це був час крайньої нестабільності суспільного життя.

В даний період вона характеризувалася соціальними потрясіннями і кризою суспільних відносин. Про це свідчили наступні явища: повстання ліонських ткачів у Франції, сілезьких ткачів у Німеччині, чартистський рух в Англії, французька революція 1848 р. Іншим важливим теоретичним джерелом формування соціологічних теорій стали природничі відкриття (відкриття клітини, створення теорії еволюції). Зазначені тенденції гостро поставили питання про необхідність створення узагальнюючої теорії, здатної прогнозувати, куди рухається людство, на які орієнтири можна розраховувати в цьому процесі. Саме під впливом соціальних потрясінь сформувалася одна з класичних парадигм соціології - марксизм.

Основоположники цієї течії вважали, що такою узагальнюючою теорією повинна стати концепція наукового соціалізму, серцевиною якої є теорія соціалістичної революції.

Паралельно виникають теорії реформістського шляху розв’язання соціального конфлікту та розвитку суспільства. Однак крім теоретичних передумов, формування соціології обумовлювалося створенням певної методологічної бази, що дозволяє вивчати суспільні процеси. Методологія і методика конкретно-соціологічних досліджень розроблялися головним чином натуралістами. Вже в XVII-XVIII ст. Джон Граунт і Едмунт Галлей виробляли методи кількісного дослідження соціальних процесів. Зокрема, Д. Граунт застосував їх у 1662 р. при аналізі рівня смертності. А робота відомого фізика і математика Лапласа «Філософські нариси про ймовірність» побудована на кількісному описі динаміки народонаселення.

У XIX ст., окрім соціальних потрясінь та революцій, відбувалися й інші суспільні процеси, які вимагали вивчення саме за допомогою соціологічної методології. Капіталізм активно розвивався, що призводило до швидкого зростання чисельності міського населення за рахунок відтоку сільського. Дана тенденція привела до виникнення такого соціального явища, як урбанізація. Це, в свою чергу, вело до різкої соціальної диференціації, зростання кількості бідного населення, збільшення злочинності, наростання соціальної нестабільності. Поряд з цим величезними темпами формувався новий прошарок суспільства - середній клас, який був представлений буржуазією, яка виступає за стабільність і порядок. Відбувається й зміцнення інституту громадської думки, зростання числа громадських рухів, які виступають за соціальні реформи.
Таким чином, з одного боку, чітко проявилися «соціальні хвороби суспільства», з іншого боку - об'єктивно з’явились ті сили, ті сили, які були зацікавлені в їх «лікування» і могли виступати в якості замовників соціологічних досліджень, здатних запропонувати «ліки» від цих «хвороб».

Перш ніж стати самостійною наукою, соціологія повинна була пройти процес інституціоналізації. Даний процес включає в себе наступні стадії:

1) формування самосвідомості вчених, що спеціалізуються в даній галузі знання. Вчені усвідомлюють, що вони мають свій специфічний об'єкт і свої специфічні методи дослідження;

2) створення спеціалізованих періодичних видань;

3) впровадження даних наукових дисциплін у навчальні плани різних типів навчальних закладів: ліцеїв, гімназій, коледжів, університетів і;
4) створення спеціалізованих навчальних закладів за даними галузями знань;
5) створення організаційної форми об'єднання вчених даних дисциплін: національних та міжнародних асоціацій.
Соціологія пройшла всі ці стадії процесу інституціоналізації в різних країнах Європи і США, починаючи з 40-х рр.. XIX сторіччя.

3. Соціологічні погляди О. Конта

Основоположником соціології вважається Огюст Конт (1798-1857) - французький мислитель, який запропонував проект створення позитивної науки, суть якої полягає у вивченні законів спостережуваних явищ, заснованих на достовірних фактах і зв'язках.
Саме він став автором терміну «соціологія» у своїй роботі «Курс позитивної філософії», опублікованій в 1839 р.

Він вважав, що головним методом, інструментом, за допомогою якого вчені вивчатимуть суспільство, є спостереження, порівняння (у тому числі історичне порівняння) і експеримент. Основна теза Конта - необхідність суворої перевірки тих положень, які соціологія розглядала.
Справжніми знаннями він вважав ті, які отримані не теоретичним шляхом, а шляхом соціального експерименту.

Необхідність виникнення нової науки Конт обгрунтовував виходячи з висунутого ним закону про три стадії розвиткуінтелектуального розвитку людини: теологічної, метафізичної і позитивної.
Перша, теологічна, або фіктивна, стадія охоплює стародавність і раннє середньовіччя (до 1300 р.). Вона характеризується пануванням релігійного світогляду. На другій, метафізичній стадії (з 1300 по 1800 рр..) людина відмовляється від апеляції до надприродного і намагається все пояснити за допомогою абстрактних сутностей, причин та інших філософських абстракцій.

І нарешті, на третій, позитивній стадії людина відмовляється від філософських абстракцій і переходить до спостереження і фіксації постійних об'єктивних зв'язків, які є законами, які керують явищами дійсності.
Отже, першим соціальним законом, висунутим Контом в рамках нової науки став закон про три стадії інтелектуального розвитку людини.

Другим став закон про розділення і кооперації праці.
Згідно з цим законом соціальні почуття об'єднують тільки людей однієї професії. У результаті виникають корпорації і внутрішньокорпоративна мораль, яка здатна зруйнувати основи суспільства - почуття солідарності і злагоди. Це є ще одним аргументом необхідності виникнення такої науки, як соціологія.
Соціологія повинна виконувати функцію обгрунтування раціонального, правильного державного і громадського порядку.

Теорію соціології Конт ділить на два самостійних розділи: соціальну статику і соціальну динаміку. Соціальна статика вивчає соціальні зв'язки, явища суспільної побудови. Цей розділ виділяє «структуру колективного істоти» і досліджує умови існування, притаманні всім людським суспільствам.
Соціальна динаміка повинна розглядати теорію суспільного прогресу, вирішальним чинником якого, на його думку, виступає духовний, розумовий розвиток людства. Цілісну ж картину суспільства, на думку Конта, дає єдність статики та динаміки суспільства.

Це обумовлюється його поданням суспільства як єдиного, органічного цілого, всі частини якого взаємопов'язані і можуть бути зрозумілі тільки в єдності.
Значення соціологічної концепції Конта визначається тим, що він вперше обгрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства і можливість пізнання законів його розвитку; визначив соціологію як особливу науку, що спирається на спостереження; обгрунтував закономірний характер розвитку історії, загальні контури соціальної структури і ряду найважливіших інститутів суспільства.

Дата добавления: 2014-01-04