Об’єктивні передумови виникнення та історичні етапи розвитку фінансів

Тема 1: Суть фінансів, їх функції та роль

Обсяг – 4 години

План:

1. Об’єктивні передумови виникнення та історичні етапи розвитку фінансів.

2. Поняття, сутність та специфічні ознаки фінансів.

3. Фінанси – специфічна форма суспільних відносин

4. Прояв розподільчої функцій фінансів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

5. Сутність контрольної функції фінансів, її прояв в організації контролю за розподілом валового внутрішнього продукту.

Фінанси виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв’язку з розвитком держави і потреби у фінансових ресурсах.

Виникнення та розвиток фінансів як історичної та економічної категорії зумовлені низкою факторів, головні з яких такі:

ü виникнення держави і виконання нею відповідних функцій;

ü розвиток товарного виробництва та товарно-грошових відносин;

ü поява грошей як вартісного еквівалента;

ü дія об'єктивних економічних законів розвитку суспільства, зміна суспільно-політичних устроїв, економічних систем.

Термін «фінанси» (французький та англійський варіант – «Finance (s)», німецький – «Finanz (-en)») етимологічно бере свій початок від латинського слова «finis», що означало «строк платежу». Від слова finis утворилися слова середньовічної латини «finatio», «financia», «financia pecuniaria», які використовувалися в ХІІІ та ХIV ст. у значенні грошового зобов’язання, платежу, суми коштів. Вперше цей термін був застосований в Італії у ХІІІ ст., зокрема у Флоренції, Венеції, Генуї, де були добре розвинені торгівля, грошові розрахунки та банківська справа. Цим поняттям позначалися платежі та внески, що здійснювалися на користь держави. Надалі поняття набуло поширення в інших країнах і використовувалося у зв'язку з системою грошових відносин між державою і населенням з приводу формування централізованого фонду грошових коштів.

Існує й інша точка зору, згідно з якою авторство терміна «фінанси» належить французькому вченому Ж. Бодену, який у 1577 р. опублікував свою працю «Шість книг про республіку». Із старофранцузької мови «finer» (платити, оплачувати) цей термін перейшов в усі мови світу.

За іншою точкою зору, термін «фінанси» в німецькій мові має походження від англійського «fine» (штраф, мито) або від німецького «finden» (знаходити), «erfinderish» (винахідливий, а також хитрий, підступний) або, нарешті, від німецького «fein» (тонкий, а також спритний, хитрий). Останні два припущення підтверджуються тим, що в XVI та XVII ст. у Німеччині слово «Finanz» вживалося у значенні хитрості, підступності, невірності, ненависті та заздрості. У ці ж часи у Франції слово «finance» вже вживалося в значенні державних доходів, а слово «finances» – у значенні всього державного майна та стану державного господарства. Це французьке значення слова «фінанси» поступово розповсюджується і в Німеччині, витісняючи старе значення власне німецького слова, і поступово стає технічним терміном на мовах більшості сучасних культурних народів.

У докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялась через установлення різного роду натуральних зборів, податей, повинностей, а грошове господарство було лише в армії. Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики.

З розпадом феодалізму і поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів скорочувалась.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (ХVI–XVII ст.) виникають поняття: державні фінанси, державний бюджет, державний кредит.

До початку ХVІІІ ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, наприклад: земство, міська община тощо. Отже, фінанси пов’язували з переданням частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного значення.

У ХVІІІ ст. трактування поняття фінансів як державного господарства набуло подальшого розвитку. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси – формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами під час виконання покладених на них функцій.

З часом, крім державного господарства, до складу фінансів почали включати фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути.

Найвищого розквіту фінанси досягли у ХХ ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні фінансові фонди, фінанси підприємницьких структур.

Дата добавления: 2014-01-04