Похідні цінні папери

Приватизаційні цінні папери

Приватизаційні цінні папери є різновидом державних цінних паперів. Вони надаються лише громадянам і підтверджують право їхніх власників на безкоштовне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, а також земельного фонду.

Приватизаційні цінні папери є виключно іменними, надаються лише громадянам і можуть бути використані лише в період приватизації. Зазначені папери не підлягають вільному обігу. За ними не виплачуються ні дивіденди, ні будь-які інші доходи. Їх неможливо використовувати як засіб платежу чи забезпечення зобов’язань. Використання приватизаційних паперів здійснюється виключно за допомогою їх обміну на акції та інші документи, що підтверджують право власності на частку державного майна, розмір якої дорівнює розмірові номінальної вартості приватизаційного паперу.

Крім вищезгаданих цінних паперів, досить поширеним об’єктом торгівлі на фондовому ринку є також депозитні свідоцтва та варанти.

Депозитне свідоцтво – це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації у разі її ліквідації. Депозитні свідоцтва забезпечують доступ корпорацій на іноземні фондові ринки.

Похідні цінні папери – це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж їх протягом терміну, визначеного договором (контрактом).

Підприємство, якщо це не суперечить його статуту, має можливість мобілізувати додатковий капітал через випуск цінних паперів другого порядку, тобто випуск цінних паперів на вже чинні цінні папери підприємства.

Похідні цінні папери – це інструмент зниження фінансового ризику інвесторів, учасників фондового ринку.

Функції похідних цінних паперів випливають з особливостей обертання основних цінних паперів.

Функції похідних цінних паперів:

1) посвідчення прав, що випливають з володіння основними цінними паперами (сертифікати, акції, облігації);

2) надання додаткових пільг власникам основних цінних паперів. Цю функцію здійснюють опціони, варранти, ф'ючерси, які дають можливість придбати або відмовитися від придбання основних цінних паперів;

8) забезпечення функціонування основних цінних паперів;

4) прогнозування динаміки курсів і страхування власників основних цінних паперів від пониження курсів. Цю функцію виконують ф'ючерси та опціони;

5) можливість заміни основних цінних паперів їх сурогатними формами. Цю функцію виконують сертифікати акцій, сертифікати облігацій і депозитні розписи;

6) забезпечення проникнення основних цінних паперів на іноземні фондові ринки. Цю функцію виконують депозитні рахунки.

Право підписки на акції – це переважне право на придбання акціонерами цінних паперів підприємства нового випуску пропорційно до їх існуючого внеску. Тим самим зберігається відносна пропорція майнових інтересів акціонерів. Цим правом можуть користуватися власники звичайних акцій, якщо це передбачено статутом підприємства емітента.

Право підписки на акцію полягає у забезпеченні захисту акціонерів від скорочення частки їх власності у підприємстві у разі випуску додаткових акцій тих самих серій. Це має значення для власників контрольних пакетів та великих пакетів акцій.

Кожен акціонер, що має "право на підписку", одержує від емітента спеціальне свідоцтво чи сертифікат прав, в яких вказані кількість акцій та ціна продажу цінних паперів нового випуску.

Право підписки на акції – це короткостроковий цінний папір, який може котируватись на фондовій біржі.

Опціон – це цінний папір, який розглядають як результат опціонного контракту. Згідно з цим контрактом один з учасників набуває право купівлі (продажу) певної кількості цінних паперів за обумовленою ціною у певний період часу, а інший учасник за грошову премію зобов'язується, у разі необхідності, продати (купити) цінні папери за договірною ціною. Зазвичай, опціони виставляють на звичайні акції.

Опційний контракт – це договір, який зобов'язує учасника тримати пропозицію в силі протягом певного терміну.

Власник опціону має право: купити, продати його або відмовитися від контракту, втративши премію.

Стандарти опціону:

1) кількість однойменних цінних паперів, які продають, повинна бути певної величини (зазвичай лот містить 100 одиниць);

2) має бути вказана дата, до якої права можуть бути реалізовані або анульовані;

3) має бути вказана ціна виконання контракту.

Два основні типи опціонних контрактів:

1) контракт на купівлю цінних паперів;

2) контракт на продаж цінних паперів разом із цінними паперами.

Учасники ринкового опціону можуть виступати в якості: покупця опціону на купівлю, покупця опціону продавця, надписанта опціону продавця.

Коли купують опціони на продаж при можливому зниженні цін на акції, інвестор може придбати опціони з правом продажу за фіксованою ціною після закінчення певного строку.

Приклад. Купити 100 опціонів на суму 350 грн, які дають можливість продати 100 акцій компанії по 50 дол. за одну акцію протягом певного проміжку часу.

Якщо курс акцій падає, то власник опціону може продати їх акціонерові компанії, щоб знизити втрати цього акціонера.

Варанти є спеціальним видом цінних паперів. Вони випускаються разом із привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого періоду. Інвестори можуть одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у разі його зростання порівняно з обумовленим у варанті.

Ф’ючерс є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов’язання після закінчення певного строку продати клієнтові відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною. Однак на відміну від опціону розрахунок після закінчення ф’ючерсного контракту є обов’язковим.

Література:

Кремень О. І., Кремень В. М. Фінанси [Текст]: навчальний посібник / О. І. Кремень, В. М. Кремень. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416 с. – С. 253-282.

Пилявець В. М. Фінанси [Текст]: навч. посібник / В. М. Пилявець, М. Т. Пилявець. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 306 с. – С. 198-203.

Фінанси [Текст]: навч. посіб. / О. П. Близнюк, Л. І. Лачкова, В. І. Оспіщев; Ред. В. І. Оспіщев. – К.: Знання, 2006. – 415 с. – С. 296-329.

Фінанси [Текст]: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. / О. Р. Романенко, С. Я. Огород­ник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с. – С. 227-253.

Фінанси [Текст]: підручник / за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова; Мін-во освіти і науки України. – К.: Знання, 2008. – 611с. – С. 392-409.

Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14&p=1324830502254568.

Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні [Електронний ресурс]: закон України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/448/96-%D0%B2%D1%80/print1325674069183342

Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс]: Положення затверджене Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1063/2011 // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту ВРУ. – Режим доступу до бази: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1063/2011/print1328221035385428

Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]: Положення затверджене Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011 // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту ВРУ. – Режим доступу до бази: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1070/2011/print1328221035385428

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]: закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІII // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1325674069183342

Еш С. М. Фінансовий ринок [Текст]: Навч. посібник/ С. М. Еш; Нац. ун-т харч. технологій. –К.: Центр учбової літератури,2011. –528с.

Науменкова, Світлана Валентинівна. Ринок фінансових послуг [Текст]: навч. посіб. / С. В. Науменкова, С. В. Міщенко. – К.: Знання, 2010. – 532 с.

Основи фінансового моніторингу фінансових послуг [Текст]: навч. посібник/ ред.: Н. М. Внукова. – К.: КНТ, 2009. – 136 с.

Смагін В. Л. Формування та розвиток фінансового ринку в умовах трансформаційної економіки [Текст]: монографія / В. Л. Смагін. – К.: КНЕУ, 2008. – 232 с.

Унинець-Ходаківська В. П. Ринок фінансових послуг [Електронний ресурс]: навч. посібник / В. П. Унинець-Ходаківська. – К.: ЦНЛ, 2009. – ел. опт. диск (CD-ROM). – (Електронні видання)

Унинець-Ходаківська В. П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика [Текст]: навч. посібник / В. П. Унинець-Ходаківська, О. І. Костюкевич, О. А. Лятамбор. – К.: ЦУЛ, 2009. – 392 с.

Черкасова С. В. Ринок фінансових послуг [Текст]: навч. посібник/ С. В. Черкасова. – Львів: Магнолія 2006, 2009. – 496 с. – (Вища освіта в Україні)

Дата добавления: 2014-01-04