Біржовий ринок України та його регулювання

Започаткування біржової торгівлі в Україні пов'язують із відкриттям у 1796 р. товарної біржі в Одесі та у 1834 р. - у Кременчуці.

Сучасні вчені виділяють такі етапи розвитку української біржової торгівлі:

• 1796 - I860 pp. - зародження біржового руху. Характерними особливостями цього періоду є створення та функціонування кількох товарних бірж з незначни­ми обсягами угод, недосконалістю механізмів організації товарів, а також те, що не всі товари були предметом біржового обороту. Функціонування товарних бірж цього періоду не відігравало суттєвої ролі і на гуртовому ринку сільськогосподарсь­кої продукції. Торгівля здійснювалася переважно зерновими і, як правило, неве­ликими партіями.

• 1861 — 1900 pp. - активізація і спеціалізація біржової торгівлі. Характерним для цього періоду є економічне піднесення і розвиток товарних відносин. Товарні біржі створюються у всіх торгових центрах України, будуються еле­ватори, з'являються комерційні банки, починає працювати гак званий кредит під товар, в основному для торгівлі хлібом, розширюється мережа залізниць, вдоско­налюються транспортні засоби, що суттєво впливає на інтенсивність розвитку біржової торгівлі.

• 1900 - 1914 pp. - інституалізація біржового ринку. Біржі цього періоду наді­йно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на гурто­вому товарному ринку. Як правило, це були спеціалізовані біржі з торгівлі окре­мими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа. Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі. Але початок Першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж України.

• 1920 — 1928 pp. — відродження біржової торгівлі в умовах нової економічної полі­тики. Внутрішня економічна політика держави дала змогу відновити роботу всіх товарних бірж, що діяли до 1917р. Основними завданнями товарної біржі були:

• виконання посередницької діяльності;

• самостійне регулювання товарних ринків.

Формування товарної біржі відбувалося на корпоративній основі, біржа мала статут, її членами могли бути всі форми підприємств (державні, приватні, змішані), що сплатили вступний внесок. Товарна біржа була універсальною, через її канали проходила сировина, паливо, устаткування та інша продукція. Проте забороня­лися спекулятивні операції, суворо дотримувався принцип збереження конт­рольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах біржі.

• 1990 р. — до сьогодення. — розвиток біржової торгівлі за умов становлення рин­кових відносин. Характерними особливостями становлення біржового ринку цьо­го періоду є:

• з'ясування його економічної суті;

• створення правової бази;

• формування організаційної структури;

• опрацювання функціональної моделі;

• опрацювання механізму біржового ціноутворення.

У процесі організації та активізації діяльності товарних бірж вирішальна роль належить Закону України «Про товарну біржу», введеного в дію з січня 1992 р. Так, 24 квітень 1992 р., в Україні поминає функціонувати близько 70 товарних бірж, їх біржовий оборот становить близько 10 млрд. крб. (1,81 млн. дол. США). Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового оборо­ту була незначна і становила близько 6 %.[36]

Упродовж 1992 - 1994 pp. спостерігався спад біржової активності, поступово скорочувалися обсяги біржових угод, кількість діючих товарних бірж, у тому числі й таких, що торгували сільськогосподарською продукцією.

Це було зумовлене тим, що торгівля на товарних біржах організовувалася не за всіма представленими товарами, а продавалися виключно біржові товари, вся інша продукція проходила через позабіржовий гуртовий ринок.

Негативний вплив на діяльність біржового ринку справило введення в дію 28.02.1992 р. Закон «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», згідно з яким посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржо­вих торгів, закупівельно-торгівельної діяльності був визначений у межах 75%. Тільки Закон України «Про оподаткування доходів підприємств» від 28.12.1994 р. дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45%. Це і зумовило в 1995 p., значну активізацію біржового ринку.

Виробники продукції почали самостійно реалізовувати її за контрактами (в тому числі державними) через торговельні біржі та контрактні доми, заготівельні посередницькі організації.

У 1996 р. біржі працювали вже в усіх регіонах України. Через них реалізовува­лися значні обсяги товарної продукції. Так, обсяги реалізації зерна досягли в 1996 р. З млн. т., а насіння соняшнику - 450 тис. т. Біржова торгівля сприяла вирівню­ванню і стабілізації цін. Питома нага сільськогосподарської продукції і продоволь­ства в торговельному обороті бірж становить 50%.

Найбільш активними регіональними біржами є:

• Чорноморська (м. Миколаїв);

• Одеська аграрна та Одеська товарна біржа;

• Агропромислова біржа «Донбас» (м.Донецьк);

• Вінницька товарно-універсальна біржа;

• Київська агропромислова біржа;

• Полтавська агропромислова біржа;

• Західноукраїнська аграрна біржа (м. Львів); Західна регіональна товарна біржа (м. Львів).

З другої половини 1996 р. у біржовій торгівлі спостерігався спад активності. Обсяги угод, які укладалися на товарних біржах, що торгують сільськогосподарсь­кою продукцією, зменшилися у 3.6 раза. На думку спеціалістів, причини спаду біржової торгівлі продукцією полягають у наступному:

• відміні обов'язкового експорту продовольчої продукції через біржовий то­варний ринок, як тимчасового в умовах економічної кризи явиша;

• неправомірних адміністративних втручаннях у переміщення продукції те­риторією країни;

• блокуванні рахунків товаровиробників і, як наслідок, великій кількості бар­терних операцій за окремими видами продукції, що перевищує 50%-вий бар'єр;

• недосконалій системі оподаткування;

• невідповідності продукції європейським стандартам якості;

• відсутності гарантій виконання біржових угод, що призвело до залишення зарубіжними покупцями українського ринку, та ін.

Головною причиною великого розмаху бартерних угод, став неефективний, законодавчо не підтверджений біржовий механізм, невиконання брокерами та клієнтами взятих усних та законтрактованих зобов'язань. Саме тому товарови­робники віддають перевагу бартерним угодам і використовують розрахунки готі­вкою.

Затухання біржових процесів справило негативний вплив на загальну ситуа­цію у формуванні ринкового середовища країни, що призвело до виникнення не­гативних явищ на ринку сільськогосподарської продукції:

• уповільнилося подолання диспаритету в цінах на продукцію сільського гос­подарства та спожиті ним промислові товари і послуги;

• послабився процес формування гуртового ринку та його інфраструктури;

• зросли тіньовий сегмент ринку і обсяги бартерного обміну, що зумовлює не­гативні наслідки не лише для товаровиробників, а й для бюджету держави;

• розширилися обсяги продажу за демпінговими цінами та збільшилися не­платежі.

Починаючи з 1999 року спостерігається значна активізація біржової торгівлі взагалі та біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією зокрема.

Новими тенденціями на біржовому ринку є укладання форвардних угод по­дальшого експорту продовольства, асортимент якого значно розширюється.

Діяльність біржового ринку передбачає:

• взаємозв'язок бірж, інформаційний обмін і координацію торгів у режимі реального часу з урахуванням регіональних особливостей та спеціалізації вироб­ництва товару;

• створення гарантійного товарного і фінансового механізму заінтересованості учасників біржового ринку;

• участь держави у створенні, функціонуванні та розвитку біржового ринку через відповідні структурні підрозділи Міністерства аграрної політики.

Вплив на ринкові процеси при цьому забезпечується, насамперед, через на­глядові ради та біржові комітети бірж, а також через спостерігачів районних уп­равлінь.

Як приклад, операції з купівлі-продажу сільгосппродукції Міністерство здійснює через спеціальні брокерські контори - державних агентів, які діють на Українській аграрній біржі, а в разі необхідності на регіональних біржах і в тор­гових домах.

Суттєвим недоліком функціонування вітчизняних бірж є недостатньо відпра­цьований механізм торгівлі ф'ючерсними контрактами, що не дає можливості ви­робникам та споживачам класичних біржових товарів застрахуватися від ризику

Недоліки в організації біржового ринку викликані насамперед концептуаль­ною безсистемністю переходу України до ринкових відносин та недосконалістю нормитивно-законодавчої бази. Вони негативно впливають на ефективність біржо­вих структур і практично роблять неможливою реалізацію основної функції то­варної біржі - забезпечувати гуртову торгівлю.

Для активізації біржової діяльності в економіці України потрібно:

• стимулювати учасників та потенційних клієнтів у здійсненні біржових опе­рацій;

• здійснювати укладання компенсаційних контрактів на біржових торгах;

• впорядкувати через державні органи влади систему митних позачергових зборів на експортні товари;

• встановлювати і коригувати державні закупівельні ціни з урахуванням цін біржових товарів ярмарків, аукціонів.

Для виходу України на світові біржові ринки необхідно провести ряд операцій, зокрема:

• купівля товарних сировинних активів на внутрішніх ринках;

• продаж цих активів на зовнішніх ринках;

• купівля зовнішніх ринках базових активів для потреб держави;

• купівля-продаж ф'ючерсних контрактів на міжнародних ринках з метою хеджування (гарантія стабільності цінових факторів).

Перед Україною, зокрема перед самими біржами, стоїть ряд нагальних про­блем, які потребують розв'язання. Це:

• консолідація бірж (скорочення їх чисельності (на початок 2003 року в Ук­раїні налічувалося близько 370 бірж, тимчасом як у всіх країнах з розвинутою рин­ковою економікою разом взятих їх близько 60);

• підготовка кадрів;

• залучення потужних фінансових структур і страхового бізнесу (в тому числі іноземних);

• визначення товарів;

• стандартизація контрактів, зміни податкового законодавства;

• заборона адміністративного втручання в підприємницьку діяльність.

Інакше кажучи, всі укази, закони, постанови про сприяння розвитку біржо­вої діяльності так і залишаться пустими гаслами, покликаними створити імітацію бурхливої діяльності, якщо не будуть зроблені кардинальні зміни.[29]

Регулювання біржової діяльності — це впорядкування роботи бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

В історичному аспекті регулювання біржової діяльності розвивалося за таки­ми напрямками:

• регулювання з боку держави (державне регулювання);

• регулювання з боку бірж та інших учасників ринку (застосування принципу саморегулювання біржового ринку).

Державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні певних принципів біржової діяльності:

• суспільної користі;

• гласності і відкритості біржових торгів;

• довіри;

ВИСНОВКИ З третього ПИТАННЯ

Інакше кажучи, правила здійснення біржових операцій називають Регламентом біржі, до скла­ду якого входить захист комерційних інтересів усіх учасників біржових торгів, ство­рення умов для ефективної і чесної праці.

Висновки

Біржа організовується на основі добровільного рішення засновників про по­чаток її діяльності, без обмеження строків функціонування. Засновниками біржі є учасники ініціативної групи, які укладають між собою угоду і є її організатора­ми. Склад засновників залежить від виду біржі.

Біржову торгівлю здійснюють члени біржі та особи, які мають відповідно до законодавства і правил біржової торгівлі право брати участь у біржових торгах. Склад учасників біржової торгівлі визначається залежно від виду біржі (фондова чи товар­на) і прийнятими законодавчими актами. Операції на біржах проводять тільки про­фесійні учасники, які спеціалізуються за різними видами біржової діяльності.

Біржа — це своєрідний аукціон, де є достатня кількість відповідних предметів купівлі-пролажу, де працюють чесні і добросовісні продавці та купівельне спро­можні покупці, які готові здійснювати переговори та укладати угоди.

Основна причина появи біржі - значне зростання обсягів операцій на ярмарках.

Ярмарок виявився непристосованим до цього і почав затримувати торговий про­цес. Виникли потреба в іншому способі організації торгівлі, який забезпечував би різке прискорення укладення торговельних угод. Попит і пропозиція в такому випадку швидко знаходять один одного, покупці і продавці оперативно входять у контакт і швидко міняються ролями, укладаючи зустрічні угоди.

Мета і основне завдання біржі полягають, як правило, не в одержанні велико­го прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі, які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі, які переважно є членами біржі, за рахунок скорочення надлишків при закупівлі і продажу товарів, приско­рення обігу капіталу, страхування від несприятливих змін цін і т. ін. З цією метою біржа виконує цілий ряд функцій, шо забезпечують проведення торгівлі особли­вим, специфічним «біржовим» способом.

Брокери — члени бірж, які укладають контракти на продаж або купівлю то­варів від імені і на замовлення клієнтів та отримують за свою роботу комісійну винагороду у визначеному розмірі. Брокери працюють за терміновими кон­трактами з брокерською конторою, якщо інше не передбачене договором між брокерською конторою і членом біржі, що її відкрив. Оплата послуг брокерів за посередництво і представлення інтересів клієнтів при укладенні угод здійснюються у формі винагороди, що становить певну фіксовану частку в ко­місійному відсотку, одержуваному брокерською конторою за виконані угоди. Конкретні розміри винагороди встановлюються між брокером і брокерською конторою.

Біржові брокери, як і інші співробітники біржі, миють зберігати в таємниці інформацію про операції клієнтів, що проводяться за їх участю, і можуть надавати відомості про ці операції лише на вимогу прокуратури, слідчих, судових органів та за спеціальним розпорядженням Біржового комітету.

Дилери — члени біржі, здійснюють біржове або торговельне посередництво за свій рахунок і від свого імені. Вони мають місце на біржі, проводять котирування; прибутки одержують за рахунок різниці в ціні купівлі та продажу біржових то­варів, а також за рахунок зміни курсів цінних паперів і

Біржові дилери — це особливий вид торговців-спекулянтів на біржах, які здійснюють спекулятивні операції за власний рахунок і на свій ризик. Предметом купівлі-продажу біржових дилерів є не реальний товар, а контракт на товар, тоб­то вони торгують правом на товар.

До категорії посередників належить також інститут спекулянтів в умовах рин­кової економіки. Цей інститут численний і різноманітний, при цьому в різних країнах його представники називаються по-різному.

Так, особливий інститут спеціалістів на ринку реального товару на товарних, фондових і валютних біржах становлять джобери.

Джобер (від ані. — jobber) - це особа (фірма), яка скуповує великі партії то­варів для швидкого перепродажу. Біржовий механізм джобери використовують переважно з метою гри на підвищення або зниження цін на товари, курси цінних паперів і валют.

Окрему групу біржових спекулянтів-професіоналів складають грейдери (від англ. trade — торгівля, ремесло), які вкладають гроші в спекулятивні операції (торгують за власний рахунок) на порівняно тривалий період (кілька днів, тижнів або навіть місяців), сприяючи переходу капіталів з одного ринку на інший.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Поняття, структура та управління біржею

2. Основи біржової справи.

3. Брокерське посередництво на біржі

4. Правила біржових торгів.

5. Біржовий ринок України та його регулювання

Дата добавления: 2014-01-04