І. Консервативна стратегія

1.1. Метод залишкових виплат передбачає, що фонд виплати ди­відендів формується за залишковим принципом лише після того, як за рахунок чистого прибутку профінансовано інвестиційні потреби підприємства.

Перевагою політики цього типу є забезпечення високих темпів розвитку підприємства, підвищення його фінансової стійкості. Недоліки цієї політики полягають у нестабільності величини диві­дендних виплат, непередбачуваності їх розмірів у майбутньому і навіть повній відмові від виплати дивідендів у періоди високих інвестиційних потреб, що може негативно позначитися на рівні ринкової ціни акцій. Таку дивідендну політику доцільно використо­вувати лише на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, по­в'язаних з високим рівнем його інвестиційної активності.

При економічному обґрунтуванні залишкової дивідендної по­літики необхідно враховувати таке правило фінансового менедж­менту: інвестори віддають перевагу акціям фірми, що реінвестує прибуток замість виплати поточних дивідендів лише у тому ви­падку, якщо в результаті реінвестування рентабельність активів фірми перевищуватиме той рівень дохідності, який інвестори можуть отримати, самостійно інвестуючи грошові кошти.

1.2. Метод стабільного співвідношення дивідендних виплат по­лягає в тому, що задається пропорція розподілу чистого прибут­ку (після здійснення обов'язкових виплат) між акціонерами й акціонерним товариством, тобто фіксується коефіцієнт виплати дивідендів (дивідендний вихід). Перевагами такої політики є про­стота її формування і тісний зв'язок з розміром прибутку. Недоліком політики є нестабільність розмірів виплат на акцію, що збільшує перепади ринкової ціни акцій.

ІІ. Поміркована (компромісна) стратегія.

2.1. Метод стабільної величини дивідендів полягає у встановленні фіксованої ставки доходу на оплачений акціонерний капітал. Перевагою цього методу є його висока надійність, що сприяє впев­неності акціонерів у незмінності величини поточного доходу, а також визначає стабільність котировок акцій на фондовому ринку. Недоліком же цього методу є його слабкий зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства, тобто в період погіршен­ня кон'юнктури і низького обсягу прибутку інвестиційна ді­яльність підприємства зводиться до нуля.

2.2. Метод постійної і змінної частки дивідендів передбачає регу­лярні стабільні невисокі дивіденди і додаткові виплати в сприят­ливі роки. Перевагою цієї політики є стабільна гарантована ви­плата дивідендів у мінімально передбаченому розмірі. Спостері­гається тісний зв'язок з фінансовими результатами підприємства, що дає змогу збільшити розмір дивідендів у період ефективної господарської діяльності. Основним недоліком цього методу є те, що виплати мінімального розміру дивідендів протягом довгого періоду зменшують інвестиційну привабливість акцій компанії. Відповідно падає і їх ринкова ціна.

Дата добавления: 2014-01-04