Розподіл часу

ЛЕКЦІЯ

Перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.

1. Суспільні відносини, що мають місце при здійсненні турис­тичної діяльності, є дуже різноманітними. Вони відрізняються між собою за суб'єктним складом та змістом, мають різні об'єкти.

У ст. 5 Закону наведений перелік та визначені основні озна­ки суб'єктів (учасників) відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності.

Учасників цих відносин можна розподілити на дві великі групи:

особи, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі — суб'єкти туристичної діяльності);

особи, що споживають туристичні послуги, створені та на­дані суб'єктами туристичної діяльності.

До першої групи належать:

а) юридичні особи, які забезпечують створення туристичного продукту (туристичні оператори);

б) юридичні та фізичні особи, які надають туристичні послуги:

— туристичні оператори;

—інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, перевезення, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

—гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу;

—фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

в) юридичні та фізичні особи, які здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг (туристичні оператори, туристичні агенти).

До другої групи належать громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та ін.), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність, котрі є безпосередніми споживачами туристичних послуг.

2. Ключовою фігурою серед суб'єктів, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є туристичні оператори (далі — туроператори).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 коментованого Закону, туроператори повинні відповідати ряду вимог:

а) туроператори — це юридичні особи, створені згідно із за­конодавством України;

За ст. 80 ЦКУ, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Залежно від способів створення, ЦКУ виділяє:

—юридичних осіб приватного права, які створюються на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦКУ;

—юридичних осіб публічного права, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

ЦКУ розрізняє два види організаційно-правових форм юри­дичних осіб приватного права — товариства та установи.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товари­ство може бути створено однією особою, якщо інше не встанов­лено законом.

Однією особою може бути створене:

—товариство з обмеженою відповідальністю;- товариство з додатковою відповідальністю;

—акціонерне товариство; - командитне товариство.

У свою чергу товариства можуть бути двох видів: під­приємницькі та непідприємницькі.

Підприємницькими називаються товариства, які здійсню­ють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські това­риства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне това­риство) або виробничі кооперативи (ст. 84 ЦКУ).

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не ма­ють на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 85 ЦКУ).

За ч. З ст. 83 ЦКУ, установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цьо­го майна.

Коментована стаття не висуває вимог до виду та орга­нізаційно-правової форми юридичної особи — туроператора. За таких умов можна дійти висновку, що туроператор може бути юридичною особою як приватного, так і публічного права, створений у будь-якій організаційно-правовій формі.

Реєстрація юридичної особи (туроператора) здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Фізична особа не може бути туристичним оператором;

б) виключною діяльністю туроператорів є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація і надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг;

Виключність діяльності у чітко окреслених Законом рамках означає, що туроператор не має права займатися іншими вида­ми діяльності/крім тих, що визначені Законом;

в) туроператор повинен отримати ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності», ліцензія — документ дер­жавного зразка, який засвідчує право ліцензіата на проваджен­ня зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

У свою чергу ліцензійні умови — установлений з урахуван­ням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфі­каційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для вико­нання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

. Органом_ ліцензування туроператорської та турагентської діяльності є_Державне агентство України з туризму_і курортів.

3. У коментованій статті дається визначення туристичного агента (турагент). Турагент, як і туроператор, повинен відпові­дати ряду вимог:

а) турагенти — це юридичні особи, створені згідно із зако­нодавством України (див. кометар вище), а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 50 ЦКУ, право на здійснення підприєм­ницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності вста­новлюються Конституцією України та законом.

Це найбільш проста форма підприємництва, що здійснюється від імені підприємця, на свій ризик особами, які відповідають за зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві приватної власності.

Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця відповідно до ви­мог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовують­ся нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як зазначено в ч. 6 ст. 128 ГКУ, громадянин-підприємець зобов'язаний:

— у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

— повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

— дотримуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

— не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

— вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

— своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом;

б) турагенти здійснюють посередницьку діяльність з ре­алізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посе­редницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Туристичний агент є посередником між особою, яка «ви­ставляє» на реалізацію туристичний продукт, окремі турис­тичні послуги, та споживачами. Чинний ГКУ у ст. 295 визначає поняття комерційного посередництва.

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є під­приємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інте­ресах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посе­редництво.

Таким чином, турагент має укладати агентські договори із суб'єктами туристичної діяльності, яких він представляє, і на підставі їх виконувати свої посередницькі функції.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ГКУ, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

До предмета агентського договору законодавець включив і надання фактичних послуг. До фактичних послуг можна відне­сти, наприклад, проведення рекламних заходів від імені і за ко­шти замовника (наприклад, туроператора), вивчення ринку туристичних послуг тощо.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і по­рядок виконання турагентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди турагента, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої турагент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі, якщо територію дії турагента в договорі не визна­чено, вважається, що турагент діє в межах території України.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У дого­ворі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) турагента.

Коментований Закон не містить норми, яка б вказувала на те, що турагентська діяльність для юридичних та фізичних осіб-підприємців є виключною. За таких обставин можна стверджувати, що турагентом може бути юридична особа чи фізична особа — підприємець, для якої діяльність у сфері ту­ризму не є єдино можливою. Але для здійснення турагентської діяльності суб'єкт господарювання має отримати відповідну ліцензію в порядку, передбаченому Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

4. До суб'єктів туристичної діяльності Закон також відносить інших суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг.

Це можуть бути різні за формою власності готелі, бази відпо­чинку, пансіонати, ресторани, кафе, екскурсійні бюро тощо.

5. Суб'єктами туристичної діяльності є гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу. Це фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які мають відповідну фахову підготовку та отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу. Не належать до цієї групи фахівці туристичного супроводу, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування.

6. До суб'єктів туристичної діяльності Закон відносить фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

На сьогоднішній день існує Постанова КМ України «Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)» № 297 від 15.03.2006 р.

Відповідно до цього Порядку, фізична особа — власник, яка надає послуги з тимчасового розміщення (проживання) в індивіду­альному засобі розміщення загальною кількістю до 30 місць, має право провадити таку діяльність без державної реєстрації.

Фізична особа — власник подає у визначені строки до податкового органу декларацію за встановленою формою із за­значенням доходу, отриманого від надання послуг з тимчасово­го розміщення (проживання).

Фізичні особи — власники, що надають послуги з тимчасо­вого розміщення (проживання) у індивідуальних засобах роз­міщення, ведуть книгу реєстрації споживачів, у якій зазна­чається прізвище, ім'я, по батькові споживача, рік народження, місце проживання (перебування) та документ, який засвідчує особу, вартість наданих послуг. Подають відомості для прове­дення статистичних спостережень до місцевих органів вико­навчої влади за встановленою цими органами формою.

Послуги з тимчасового розміщення (проживання), що нада­ються фізичними особами, підлягають обов'язковій сер­тифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захи­сту їхнього майна та охорони навколишнього природного сере­довища.

7. Порядок видачі дозволів фахівцям туристичного супроводу визначений Наказом Державної туристичної адміністрації України від 24.09.2004 р. № 83 «Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу»,

8. Дозвіл на право здійснення туристичного супроводу (далі — Дозвіл) є офіційним документом, який підтверджує кваліфіка­цію фахівця туристичного супроводу і дає право на:

— надання екскурсійних послуг екскурсоводами та гідами-перекладачами в населених пунктах та об'єктах показу, внутрішніми правилами яких це не заборонено, у межах даної адміністративної території та надання дорожньої інформації

під час слідування туристичних груп до місця призначення;

— надання відповідних послуг із туристичного супроводу іншими фахівцями туристичного супроводу.

Дозвіл повинні отримувати гіди-перекладачі, екскурсоводи,

спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристично­го супроводу — фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом, за винятком осіб, які пра­цюють на відповідних посадах підприємств, установ, ор­ганізацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвіду­вання (музеї, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, мо­настирські комплекси, спеціалізовані виставки тощо).

Діяльність з надання послуг туристичного супроводу без Дозволу вважається порушенням чинного законодавства в галузі туризму і тягне за собою відповідальність згідно із Законом України «Про туризм».

Видача Дозволів (у межах даної адміністративної території) здійснюється відповідними акредитаційними комісіями, ство­реними Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обла­сними, Київською та Севастопольською міськими держадмі­ністраціями.

Фахівці туристичного супроводу для отримання Дозволу мають подати акредитаційній комісії заяву встановленого зразка, 4 фотокартки та такі документи, завірені в установленому порядку:

—паспортні дані;

—копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

—копію диплома про освіту (повна вища, базова вища освіта);

—копію документа про закінчення спеціальних фахових установ;

—копію посвідчення екскурсовода/гіда-перекладача або іншого фахівця туристичного супроводу (старого зразка) у разі його наявності;

— копію документа про перепідготовку чи підвищення кваліфікації;

— копію трудової книжки;

— копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (якщо екскурсовод/гід-перекладач самостійно надає екскурсійні послуги або інший фахівець туристичного супроводу — послуги туристичного супроводу як суб'єкт підприємницької діяльності).

Акредитаційна комісія терміном 15 днів з моменту подан­ня претендентом документів розглядає їх і приймає відпо­відне рішення. При необхідності акредитаційна комісія може запросити претендента на співбесіду протягом цього строку і зажадати від нього надання додаткової інформації про фахо­ву підготовку.

Протягом 10 днів з моменту прийняття рішення акреди­таційною комісією претендент особисто або через уповнова­жений ним орган чи особу отримує:

— посвідчення про надання Дозволу встановленого зразка або мотивовану відмову у видачі Дозволу в письмовій формі;

— нагрудний знак (бейдж) установленого зразка.

Дозвіл видається строком на три роки. Продовження стро­ку дії Дозволу здійснюється у порядку, установленому для його отримання.

Екскурсоводи та гіди-перекладачі під час надання екс­курсійних послуг та інші фахівці туристичного супроводу при здійсненні туристичного супроводу повинні мати при собі:

— нагрудний знак (бейдж);

— дозвіл на право здійснення туристичного супроводу;

копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, завірену в установленому порядку (у разі, якщо екскурсовод/гід-перекладач самостійно надає екскурсійні послуги або інший фахівець туристичного супроводу — послуги туристичного супроводу як суб'єкт під приємницької діяльності).

Цим же наказом затверджені кваліфікаційні вимоги до гідів-перекладачів та екскурсоводів.

Кваліфікаційні вимоги для гідів-перекладачів

Гідами-перекладачами можуть працювати особи, які мають повну вищу освіту, вільно володіють іноземною мовою або мо­вами, мають посвідчення чи диплом про спеціальну екс­курсійну підготовку (навчальний заклад, курси підвищення або перепідготовки фахової кваліфікації) та отримали дозвіл у встановленому порядку.

Для осіб, які мають учений ступінь та вчене звання, вимога щодо наявності посвідчення або диплома про спеціальну екс­курсійну підготовку не є обов'язковою.

Гіди-перекладачі, що надають екскурсійні послуги, повинні мати:

— високий освітній рівень у різних галузях знань зі спеціальним акцентом на краєзнавство, історію, географію, мистецтво й архітектуру, економіку, політику, релігію тощо. Постійно вдосконалювати свої знання та професійні навички;

— знання спеціальної термінології відповідно до екскурсійної тематики;

— гуманітарні навички та навички спілкування, володіння технологією відбору інформації, уміння встановити сприятливу дружню атмосферу в екскурсійній групі;

— перелік екскурсійних тем та шляхової інформації про визначні місця або місцевості за маршрутом слідування групи до місця призначення, підтверджених контрольними текстами та методичними розробками, технологічними картами, рецензуванням на прослуховування на маршруті тощо (наявність переліку документації відповідно до вимог чинних стандартів, норм та правил у галузі туризму), характеристики з місця екскурсійної роботи;

— відповідність критеріям оцінки розповіді гіда-перекладача, зокрема, ознайомлювальна цінність, чіткість висловлювання, зацікавленість, емоційність, доступність викладення тексту екскурсії, техніка та культура мови.

Кваліфікаційні вимоги для екскурсоводів

Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають базову вищу освіту, повну вищу освіту; мають посвідчення або диплом про спеціальну екскурсійну підготовку (навчальний заклад, курси підвищення або перепідготовки фахової кваліфікації) та отримали дозвіл у встановленому порядку.

Для осіб, які мають учений ступінь та вчене звання, вимога щодо наявності посвідчення або диплома про спеціальну екс­курсійну підготовку не є обов'язковою.

Для екскурсоводів знання іноземної мови не є обов'язковою умовою.

Екскурсоводи, що надають екскурсійні послуги, повинні мати:

— високий освітній рівень у різних галузях знань зі спеціальним акцентом на краєзнавство, історію, географію, мистецтво і архітектуру, економіку, політику, релігію тощо. Постійно вдосконалювати свої знання та професійні навички;

— знання спеціальної термінології відповідно до екскурсійної тематики;

— гуманітарні навички та навички спілкування, володіння технологією добору інформації, вміння встановити сприятливу дружню атмосферу в екскурсійній групі;

— перелік екскурсійних тем та дорожньої інформації про визначні місця або місцевості за маршрутом прямування групи до місця призначення, підтверджених контрольними текстами та методичними розробками, технологічними картами, рецензуванням на прослуховування на маршруті тощо (наявність переліку документації відповідно до вимог чинних стандартів, норм та правил у галузі туризму), характеристики з місця екскурсійної роботи;

— відповідність критеріям оцінки розповіді екскурсовода, зокрема, ознайомлювальна цінність, чіткість висловлювання, зацікавленість, емоційність, доступність викладення тексту екскурсії, техніка та культура мови.

з навчальної дисципліни

" Військове навчання і вихоання "

Т Е М А №2: «Військове виховання»

Заняття №10

«Методи виховання військовослужбовців».

Час: 2 години

Мета заняття:

1. З’ясувати зміст поняття “методи виховання військовослужбовців” та їх класифікацію. 2. Вивчити методику застосування основних методів виховання військовослужбовців. 3. Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності; 4. Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

№ з/п	Навчальні питання	Час (хв.)
	ВСТУПНА ЧАСТИНА ОСНОВНА ЧАСТИНА Поняття “методи виховання військовослужбовців” та їх класифікація. Методика застосування основних методів виховання військовослужбовців. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. 2. Военная психология и педагогика / Под ред. В.Ф.Кулакова. – М.: Изд-во “Совершенство”, 1988. 3. Карнеги Д. Как завоёвывать друзей и оказывать влияние на людей, выступая публично. – К.: Наукова думка, 1989. 4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К.: Вища шк., 1997. 5. www.soldiering.ru 6. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ 7. http://psychology.net.ru 8. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm 9. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html 10. http://armyrus.ru

Дата добавления: 2014-01-04