Модульне навчання

Знаково-контекстне навчання

Серед методів активного навчання великого поширення в сучасній педагогічній практиці набуло контекстне, або знаково-контекстне навчання. Автор і пропагандист цього методу навчання А. А. Вербицький вважає, що цей напрям організації навчального процесу, який реалізує принципи активності й системності, виконує основне призначення професійної освіти: здійснювати глибинну професійно-предметну й соціальну підготовку майбутніх спеціалістів.

Предметний і соціальний зміст моделюється в навчальному процесі різними дидактичними засобами. Так, інформація подається у вигляді навчальних текстів (знаково), а сконструйовані на основі такої інформації задачі задають контекст майбутньої професійної діяльності (звідси у назві методу термін "контекстне"). Основною ж організаційною формою розв'язування таких задач виступає навчальна ділова гра (центральна категорія цієї дидактичної системи), в межах якої учасники здійснюють змодельовану умовами задачі квазипрофесійну діяльність, яка несе в собі риси учіння і майбутньої праці.

В останнє десятиліття XX ст. в Україні активного теоретичного розвитку набули різні модифікації модульного навчання, батьківщиною якого вважається Англія.

Центральною категорією цієї системи навчання виступає поняття "модуль", під яким розуміється відносно самостійна частина навчального процесу (певний функціональний вузол і цілісний блок інформації), яка містить одне чи кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів і принципів. У цьому розумінні принцип модульності по відношенню до змісту навчального матеріалу є похідним від відомого психологічного положення про те, що цілісність, структурованість і компактність матеріалу, що пропонується до засвоєння, є головною умовою поглибленого осмислення його і найповнішого засвоєння за одиницю часу.

Відомо, що найбільш розвивальною з позиції педагогічної психології формою організації навчальної діяльності студентів є їхня самостійна робота. Тому використання навчального модуля передбачає перерозподіл бюджету часу, що його виділено на засвоєння певного курсу. Переважна частина часу відводиться на самостійну роботу студентів з навчально-методичною літературою та на виконання навчальних завдань, а наступний за часовими рамками інтервал перепадає на практичні й лабораторні заняття з обов'язковим використанням активних методів навчання (проблемних ситуацій, ділових ігор, дискусій) зі здійсненням поточного контролю. Найменша частина часу відводиться лекційним заняттям, які за змістом є вступними (установчими) або оглядовими і, як правило, читаються на початку і в кінці модуля.

Як засвідчило експериментальне навчання, така схема організації навчального процесу є оптимальною для максимальної індивідуалізації навчання студентів. Реалізація її як першочергового дидактичного завдання передбачає забезпечення кожного студента всіма необхідними матеріалами для самостійної роботи над навчальним курсом. Засвоювання модуля починається оглядово-установчою лекцією. Далі передбачається індивідуальна самостійна робота студентів, консультування їх педагогом, ряд групових тьюторських занять за матеріалами першоджерел, що їх опрацювали студенти. Після цього вони можуть здавати певний модуль. Здати модуль можна і в режимі суто індивідуального навчання, тобто відвідування всіх аудитори їх форм роботи не є обов'язковим для студентів.

За таких умов організації навчання системоутворюючою ланкою навчального Стимулюючими чинниками при функціонуванні навчальних модулів є такі:

• оцінкові бали за виконання навчальних завдань на стадіях поточного (під час аудиторних занять), проміжного (у кінці кожного модуля) та підсумкового (на завершення вивчення курсу) контролю;

• бали, що нараховуються за своєчасне відвідання аудиторних занять і консультацій викладача;

• рейтинг студентів за результатами набраних балів за весь час вивчання курсу.

Оцінковий бал роботи з навчальними завданнями вста-новлюється як усереднений показник психофізіологічної ціни виконання їх (часові витрати, використання додаткової літератури, наявність необхідного рівня розвитку пізнавальних здібностей). Бали відвідання занять у порівнянні з оцінковими балами невеликі. В основному їх розраховано на слабко встигаючих студентів, для яких не наявність їх — додатковий шанс вийти на рівень допуску до іспиту (61 бал із 100 в одиницях індивідуального рейтингу). Це ще забезпечує й частіший контакт таких студентів з викладачем, якого вони об'єктивно потребують більше, ніж їхні колеги, які успішніші в навчанні.

Така система сприяє виробленню в студентів продуктивних навичок самостійної роботи, закладаючи основу їхньої подальшої післядипломної освіти, привчає кожного працювати систематично, привносить у навчання елемент змагання й дає змогу студентам з різними індивідуально-психологічними характеристиками навчальної діяльності однаково успішно засвоювати матеріали програми навчання.

Дата добавления: 2014-01-04