Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ринок грошей

План

1. Походження терміну фінанси, зародження і розвиток фінансових відносин.

2. Передумови виникнення фінансів.

3. Вплив фінансів на суспільне виробництво та їх роль у ринковій економіці.

4. Особливості та принципи побудови фінансової системи держави.

5. Суть і класифікація фінансових ресурсів держави

 

1. Походження терміну фінанси, зародження і розвиток фінансових відносин.

В економічній науці немає єдиної точки зору щодо походження терміну «фінанси». Розглянемо 3 найпоширеніші підходи до цього питання.

За однією версією термін «фінанси» походить від 2-х латинських слів „finantio”, „finantia”, що в перекладі означає – платіж або дохід. У середньовіччя поряд з цим іменником часто вживали прикметник „pecuniaria” – грошовий. Отже, цим терміном позначали платежі і доходи як в натуральній, так і в грошовій формі.

З іншої точки зору термін «фінанси» походить від іншого латинського слова - „finis”, що в перекладі означає – кінець, завершення, фініш. У середньовіччя це слово вживали для позначення строку сплати певного зобов’язання та для позначення документів, що свідчили про погашення боргу. Пізніше термін фінанси почали вживати для позначення будь-яких примусових платежів на користь держави. Особа, що сплатила кошти на користь монарха, судді чи інших державних органів отримувала на руки документ що мав назву fine. На підставі цього документу виник термін "financia", що в перекладі з латині означає "грошовий платіж".

Водночас в деяких країнах, зокрема Німеччині, в середньовіччі "фінанси" мали негативне значення. Його пов’язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо.

Згідно 3-го підходу – авторство терміну «фінанси» належить французькому вченому Жану Бодену, який у 1577 році опублікував свою працю „Шість книг про республіку ” і в якій вживалося старофранцузьке слово „finer”(в перекладі означає закінчувати, платити, оплачувати). У ті часи фінансами вважали сукупність грошових коштів необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.

Сьогодні термін фінанси вживається як мінімум у 3-х значеннях:

1)цим терміном позначають окрему галузь економічної науки;

2)цим терміном позначають окрему навчальну дисципліну;

3)цим терміном позначають окреме економічне поняття.

Фінанси є результатом розвитку держави і товарно-грошових відносин. Вони виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу з розвитком держави та потреби у фінансових ресурсах.

До початку 18 століття під фінансами розуміли державне господарство, або будь-яке державне утворення нижчого рівня: земство, міська община. При чому фінанси пов’язували з передачею частини доходу громадян в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного значення.

У 18 ст. поняття фінансів поширилось на сферу виробництва недержавної форми власності.

У 19 ст. спостерігався бурхливий економічний розвиток, що супроводжувався виникненням фінансових ринків, розвитку державного кредиту, а також інших фінансових інституцій.

Найвищого розвитку фінанси досягли в 20-21 ст, коли функції держави набагато розширилися, а товарно-грошові відносини посіли основне місце в економічних системах держав.

Таким чином, можна зробити висновок, що виникнення фінансів пов’язано, по-перше з розвитком товарно-грошових відносин; по-друге - з посиленням ролі держави і зростанням її потреб та потреб суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах для забезпечення їх діяльності.

 

 

2. Передумови виникнення фінансів.

Фінанси – це економічна категорія, що має вартісний характер і пов’язана з товарно-грошовими відносинами.

1) З цього можна зробити висновок, що однією з основних причин виникнення фінансів є саме товарне виробництво.

Товарне виробництво передбачає наявність ринку, обмін товарів шляхом купівлі-продажу із застосуванням грошей.

2) Другою важливою передумовою виникнення фінансів є наявність держави. Тут ми можемо виокремити кілька етапів розвитку фінансів:

- на першому етапі фінансові відносини були нерозвинуті: державні доходи формувалися переважно за рахунок податків у натуральній формі та трудових повинностей;

- пізніше казна монархів була відторгнена від державної казни. Виникли, як ми вже казали поняття державних фінансів, державного бюджету та державного кредиту. В цей період були сформовані чотири напрями видатків бюджету: на військові потреби, управління, економіку і соціальні потреби (видатки на управління з того часу становлять 11-13%);

- третій етап розвитку держави характеризувався формуванням різноманітних фінансових систем та відносин.

3) Наступною важливою умовою виникнення фінансів є дія закону вартості, а саме: продукт-товар може бути обміняний на інший лише за умови рівновеликих витрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво, тобто за умов їхньої однакової вартості.

4) Четвертою умовою появи фінансів є принцип розподілу згідно витраченої праці (принцип матеріальної зацікавленості).

 

3. Вплив фінансів на суспільне виробництво та їх роль у ринковій економіці

Фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом та пропозицією мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів. Якісний вплив проявляється через форми організації фінансових відносин на різних рівнях господарювання.

Виділяють 2 основні напрями впливу фінансів на суспільне виробництво:

1)фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення (покриття затрат за рахунок акумульованих фінансових ресурсів).

Цей напрям може здійснюватись у багатьох різноманітних формах:

а)бюджетне фінансування;

б)кредитування – надання коштів на принципах повернення, платності, строковості, цільового використання і забезпеченості;

в)самофінансування;

г)інвестування.

2)фінансове регулювання економічних і соціальних процесів. Цей напрям реалізується за допомогою таких фінансових важелів, як:

а)податки і збори;

б)норми амортизаційних відрахувань;

в)норми витрачання коштів у бюджетних установах;

г)відсотки за кредит;

д)дотації, субсидії;

е)штрафи, пеня;

є)премії та інше.

 

Фінансові відносини реалізуються на основі певних принципів, серед яких необхідно назвати:

1) принцип єдності – фінансові відносини діють в єдиному законодавчому та нормативно-правовому просторі (єдність грошової, кредитної, бюджетної та податкової системи).

2) принцип збалансування;

3) принцип цільової спрямованості – на мікрорівні: прибуток; підвищення рентабельності і продуктивності праці. На макрорівні: мобілізація доходів у формі податків, зборів, платежів; перерозподіл коштів; інвестування;

4) принцип диверсифікації;

5) принцип стратегічної орієнтованості.

 

Завдання фінансів у ринковій економці:

1) економічна стабілізація;

2) трансформація економічних відносин – перехід до стійкого економічного зростання, заснованого на низькому рівні інфляції і безробіття, зовнішньоекономічній збалансованості, сприятливому екологічному середовищі, високому життєвому рівні.

Реформування економіки з позиції фінансової стабілізації досягається за рахунок: лібералізації цін, приватизації, соціальної трансформації, інтеграції у світову фінансову систему.

3) Адаптація фінансової системи до ринкових перетворень.

4) Зростання інвестиційної активності.

5) Розв’язання соціальних завдань. Це реалізується за допомогою виконання державою регулюючої, перерозподільної, соціальної, контрольної функцій.

 

 


4. Особливості та принципи побудови фінансової системи держави

Щодо змісту фінансової системи та її складових, сьогодні немає єдиної думки серед вчених економістів. Автори відомого у США і за їх межами підручника з економіки К.Макконел і С.Брю виділяють у складі фінансової системи такі елементи:

1)федеральна резервна система (до якої входять 12 федеральних банків, що виконують функції центральних);

2)комерційні банки;

3)ощадні установи.

На думку вченого Фредеріка Мишкінаосновними елементами фінансової системи є:

1)кредитори;

2)позичальники;

3)фінансові посередники.

Інші вчені, зокрема Еві Боді і Роберт Мертон під фінансовою системою розуміють ринки, посередники, фірми, що надають фінансові послуги та інші інституції, за допомогою яких домогосподарства, приватні компанії та урядові організації реалізують фінансові рішення, які вони ухвалюють.

При побудові фінансової системи необхідно дотримуватись таких принципів:

1) єдність усіх ланок системи, яка забезпечується єдиною фінансовою політикою;

2) функціональне призначення ланок системи (в кожній ланці фінансової системи вирішуються свої завдання, своїми специфічними методами та інструментами і є своє правове забезпечення та апарат управління).

 

Вітчизняні економісти вважають, що фінансова система – це сукупність окремих сфер фінансових відносин, які пов’язані між собою і мають відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Виокремлюють чотири сфери фінансової системи:

- рівень мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання;

- рівень макроекономіки – державні фінанси;

- рівень світового господарства – міжнародні фінанси;

- сфера забезпечення – фінансовий ринок (а також страховий ринок).

Внутрішня структура фінансової системи

1)Фінанси комерційних підприємств

2)Фінанси некомерційних підприємств

3)Фінанси доброчинних фондів і благодійних організацій

 

4)Державний бюджет і місцеві бюджети

5)Державний кредит

6)Державні цільові фонди грошових коштів

7)Фінанси державних підприємств і організацій

 

9)Ринок кредитних ресурсів

10)Ринок цінних паперів і фінансових послуг

11)Особисте страхування (життя і здоров’я)

12)Майнове страхування

13)Страхування відповідальності

14)Державне соціальне страхування

15)Перестрахування

 

16)Міжнародний валютний ринок

17)Міжнародний ринок кредитних ресурсів

18)Міжнародний фондовий ринок

19)Фінанси спільних підприємств

 

Фінансові системи держав можуть відрізнятися за своєю структурою, оскільки вони є відображенням існуючої у державі моделі економіки. Але у всіх фінансових системах є загальна ознака – різноманітні фонди фінансових ресурсів, які відрізняються між собою методами мобілізації і напрямами використання.

Сьогодні у світі налічується понад 20 різних моделей фінансових систем. Структура фінансової системи є динамічна. Базовою ланкою фінансової системи є фінанси суб’єктів господарювання.

 

5. Суть і класифікація фінансових ресурсів держави

У процесі розподілу ВВП формуються доходи і грошові нагромадження держави, які називають фінансовими ресурсами.

Залежно від рівня, на якому відбувається формування і використання фінансових ресурсів їх поділяють на 2 види: централізовані і децентралізовані фінансові ресурси.

В структурі джерел фінансових ресурсів виокремлюють:

1)прибуток;

2)амортизаційні відрахування;

3)відрахування на соціальні цілі;

4)податки, збори та інші обов’язкові платежі;

5)доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

6)доходи від зовнішніх і внутрішніх позик;

7)резервні фонди

 

Залежно від джерела формування децентралізовані фінансові ресурси поділяють на:

1)власні;

2)залучені;

3)позикові.

Власні фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок:

1)прибутку від основної та інших видів діяльності;

2)амортизаційних відрахувань.

До залучених фінансових ресурсів належать: ресурси, отримані підприємством через випуск і розміщення цінних паперів; ресурси, отримані з бюджету чи державних цільових фондів; ресурси отримані з централізованих корпоративних фондів; ресурси, отримані у вигляді страхових сум у разі настання страхового випадку.

Серед залучених фінансових ресурсів окремої уваги потребують бюджетні асигнування. Їх поділяють на такі види:

1) бюджетні інвестиції – являють собою виділення коштів, насамперед у вигляді капітальних вкладень у пріоритетні галузі і проекти, які визначають розвиток економіки країни в цілому;

2) бюджетні дотації – виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємства, як правило в тому разі, коли збитковість підприємства є наслідком певної політики держави (наприклад цінової), або коли вона спричинена об’єктивними специфічними особливостями діяльності відповідного підприємства;

3) бюджетні субсидії – виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності для вирішення певних завдань у рамках різного роду державних цільових програм.

До позикових фінансових ресурсів відносять:

1) банківський кредит;

2) бюджетний кредит;

3) комерційний кредит.

Комерційний кредит – це придбання товарів та отримання послуг з відстроченням оплати. Подібна угода досить часто може оформлятися спеціальним борговим зобов’язанням, яке називають комерційним векселем.

 

Основні напрями використання фінансових ресурсів

Централізовані фінансові ресурси використовуються для забезпечення виконання державою її основних функцій.

Основні напрями використання децентралізованих фінансових ресурсів:

1) Інноваційно-інвестиційна діяльність;

2) Вирішення соціальних проблем;

3) матеріальне стимулювання працюючих;

4) створення фінансових резервів та інше.

Актуальним питанням удосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального співвідношення між централізованими і децентралізованими ресурсами: високий рівень податків та інших обов'язкових платежів призводить до зростання фінансових ресурсів держави і, відповідно, зменшення приватних (децентралізованих) фінансових ресурсів. Останнє негативно відображається на результатах діяльності суб’єктів господарювання, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників, сприяє відпливу коштів у тіньовий бізнес.

Одним із елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви – особлива група фондів грошових коштів, які на деякий час вилучаються з обороту і використовуються в майбутньому при настанні непередбачуваних обставин.

Фінансові резерви формуються як на мікро- так і на макрорівні. Одним із видів бюджетних резервів є резервний фонд Кабінету Міністрів України. Він формується для фінансування невідкладних витрат, соціокультурних та інших заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету на відповідний рік.

Цей фонд створюється у розмірі до 2% обсягу видатків державного бюджету і викорисотвується для: фінансування витрат, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями; фінансування робіт з ліквідації наслідків стихійних лих та аварій; фінансування непередбачених витрат, пов’язаних з введенням нових законів.

Крім цього, як виняток, кошти фонду можуть спрямовуватись на погашення боргів уряду та збільшення сум за статтями видатків державного бюджету.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Розвиток архівної справи в незалежній Україні | Методичні рекомендації. 1. Громадяни України та інші фізичні особи як суб’єкти житлових правовідносин
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 699; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.05 сек.