Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Статус та самоідентифікація. Вікові межі періоду молодості

ЛЕКЦІЯ ДРУГА. МОЛОДЬ ЯК СОЦІАЛЬНА СПІЛЬНОТА, ЇЇ СОЦІАЛЬНИЙ

Коло питань що розглядаються:

□ молодь - суб'єкт та об'єкт соціальних відносин

□ сутнісні риси молоді

□ визначення поняття "молодь"

□ вікові межі періоду молодості

□ поняття молодіжної свідомості та її рівнів

□ процес самовизначення молоді:

- соціальне самовизначення

- політичне самовизначення

- професійне самовизначення

- економічне самовизначення

 

Поняття «молодь» пояснюється різними науками - соціологією, філософією, психологією та ін. Розглянемо визначення цього поняття.

Велика Радянська Енциклопедія визначає молодь як «соціально - демографічну групу, що вирізняється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану і зумовлених тими чи іншими соціально-психологічними якостями».

Короткий енциклопедичний словник із соціальної філософії визначає молодь як «соціально-демографічну верству, групу суспільств, що виділяється в основній сукупності віковими характеристиками, особливостями соціального становища і зумовленими цим соціально-психологічними властивостями».

За Словником соціологічних і політологічних термінів молодь - це «велика соціальна група, що має специфічні соціальні й психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їхнє соціально-економічне і суспільно - політичне становище, духовний світ перебувають у становленні, формуванні».

Найбільш поширеним є визначення молоді як – диференційована соціальна група, яка набуває рис соціальної спільноти та має специфічні соціально-психологічні, соціальні, культурні та інші особливості, у тому числі й способу життя, перебуває у процесі соціалізації, має свій соціальний вік і відповідно до потреб часу має бути творцем або зачинателем нової соціальної і культурної реальності.

Суттєвою рисою молоді є те, що значна її частина не має власного соціального статусу, перебуває на стадії "статусного мораторію", характеризується або попереднім соціальним статусом, тобто соціальним положенням батьків, або своїм майбутнім статусом, пов'язаним із професійною підготовкою. Молодь входить у життя в умовах уже чинних соціальних інститутів, які не завжди відповідають її потребам, що при­зводить до виникнення криз і конфліктів.

Що являє собою молодь як соціальна спільнота, як суб'єкт соціаль­них відносин? Об'єктивні фундаментальні суспільні відносини стосу­ються її практично по всім "номінаціям" в галузі власності, системи влади та управління, доступу до економічних та культурних благ в тій мірі, в якій всі соціальні групи суспільства включають до себе зростаю­че покоління.

Полеміка між науковцями з приводу визначення молоді, критеріїв виділення її в самостійну групу, вікових меж має давню історію. Вчених розділяють різні підходи до предмету дослідження - з позицій соціології, психології, фізіології, демографії, а також традиції кла­сифікації, що сформувалися в тих чи інших наукових школах. Велику роль відіграють також ідеологічні фактори, так як молодь знаходиться на вістрі політичної боротьби.

В цих дискусіях остаточно сформувався погляд на молодь як на ре­ферентну групу та визначились головні підходи до соціологічного виз­начення її сутності. Вони знайшли підтвердження не тільки у нас, а й на Заході, коли депресія 70-х років продемонструвала падіння радикалізму студентів, які, як виявилось, більше тяжіли до державної кар'єри, ніж до насильницьких соціальних змін. Здолавши, не без труднощів, і обме­женість класового підходу у визначенні молоді, сформувався більш широкий погляд на цю соціально-демографічну групу. Найважливішими групоутворюючими ознаками молоді більшість авторів визнала вікові характеристики та пов'язані з ними особливості соціального положення, а також обумовлені тими та іншими соціально-психологічні властивості.

Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише віковими межами, а й тим, яке місце вона посідає в соціальній структурі суспільства, а також особливостями соціального розвитку. Молоді при­таманні основні та другорядні особливості. До основних на­лежать: фізіологічні, психологічні, вікові й соціальні харак­теристики. Другорядні пов'язані з основними і виявляються залежно від суспільно-корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу людини тощо.

Молоді люди є специфічним контингентом населення, якісно відмінним від усіх інших вікових груп. Роль молоді як чинника соціально-демографічного розвитку держави (регіону) обумовлена такими притаманними цій віковій групі особливостями:

· підвищений (порівняно з іншими віковими контингентами) рівень народжуваності — саме на жінок молодіжного віку припадає основна частина народжень;

· висока міграційна мобільність;

· великий попит на освіту — майже всі особи, які навчаються у вищих та професійних навчальних закладах, молодого віку;

· підвищений ступінь мобільності щодо змін місця роботи, перекваліфікації, освоєння нових видів та сфер діяльності.

Сучасний стан українського суспільства відображає об’єктивну необхідність розглядати молодь, як невід’ємну частину соціальної системи, що виконує особливу роль в процесі розвитку людства. Молодь, як органічна частина суспільства на кожному етапі його розвитку виконує інтеграційні функції, об’єднуючи і розвиваючи досвід попередніх поколінь, сприяючи соціальному прогресу. При цьому важливою функцією молоді є трансформація з минулого в майбутнє культурної і історичної спадщини всього людства в умовах природного розвитку соціальної системи. Таким чином, молодь є рушійною силою процесу розвитку суспільства, потребуючої участі всіх елементів соціальної системи в її формуванні і напрямі процесу розвитку по шляху прогресу.

Молодь необхідно розглядати як самостійну систему усередині загальної соціальної системи, визначаючи внутрішні і зовнішні взаємозв’язки елементів цих систем залежно від конкретних функцій. Оптимальна взаємодія всіх елементів соціальних систем суспільства в цілому неминуче служить цілям позитивного розвитку людства і прогресу.

Молодь є майбутнім держави, її інтелектуальним потенціалом, основою економічного, політичного і суспільного життя. Тому соціальне становище і соціальні проблеми молоді вивчаються і досліджуються у таких аспектах: демографічна ситуація в молодіжному середовищі; молодь і здоров'я; соціальне становище та самопочуття молоді; молодь і шлюб, проблеми молодих сімей; зайнятість і професійна підготовка молоді; молодь і освіта; молодь і Збройні сили, інші військові формування України; фізична культура і спорт; система ціннісних орієнтацій, культурні потреби і духовний світ української молоді; групи ризику та ризикова поведінка; економічна активність молоді та ін.

Молодь – це об’єктивне суспільне явище, виступаюче завжди як велика специфічна вікова підгрупа. Молодь – частина суспільства. Одним словом, ключем до пізнання природи молоді є діалектика цілого і частини. Молодь є дзеркалом, в якому відображається та соціальна дійсність, в умовах якої вона живе. Якщо з молодіжного середовища пробиваються порочні втечі, якщо в цьому середовищі з’являються проблеми, то це перш за все вина соціального середовища. З молоддю може відбутися тільки те, що вже відбулося з суспільством; молодь, така, яким є суспільство, що виростило її.

Молодь – частина різних класів і соціальних шарів, націй, вона їх продукт і засіб їх відтворення, що припускає соціологічний підхід, тобто розгляд молоді як частини суспільства і, отже, вивчення їх у взаємозв’язку, взаємозалежності, взаємодії; дослідження молоді в статиці (стан в даний, конкретний історичний момент), в динаміці (розвиток в часі, в ході історії, порівняно з минулими молодими поколіннями). При цьому вивчаються, по-перше, психічний, фізичний і соціальний розвиток молоді, по-друге, її положення (статус) і роль в суспільстві з погляду економічних, політичних, соціальних і духовних умов її навчання, праці, побуту, відпочинку, дозвілля, соціального просування і т.п., а також стимулів для її саморозвитку.

Молодь – явище конкретно-історичне, тобто продукт історії і певної культури і в той же час їх рушійна сила і чинник змін, соціальна цінність. Сучасне життя вимагає кардинальної зміни вікової самосвідомості суспільства як наслідки фантастичних змін в економіці і виробництві під впливом науково-технічної революції, зміни стилю і характеру у всіх сферах суспільного життя. Необхідне нове розуміння молоді як самоцінної стадії вікового, духовного і соціального розвитку. Молодість – не службово-підготовча фаза вікового розвитку, як вважалося століттями, а головне джерело сьогоднішніх змін. Правильне розуміння суті молоді, грамотна молодіжна політика – це умова прориву суспільства в майбутнє. Де молодь і грамотна робота з нею – там успіх. Навпаки, дорослість сьогодні нерідко збитковіша, чим молодість, оскільки обтяжена догмами вчорашнього дня, застарілим досвідом, втратою до сприйнятливості нового.

Молодь – свого роду соціальний акумулятор тих трансформацій, які завжди поступово (день за днем, рік за роком) і тому непомітно для загального погляду відбуваються в глибинах суспільного життя, вислизаючи від уваги більшості. Це критичні погляди і настрої відносно існуючої дійсності, нові ідеї і енергія, які особливо потрібні у момент корінних реформ. Як носій величезного інтелектуального потенціалу, особливих здібностей до творчості (підвищені чуттєвість, сприйняття, образність мислення, і т.п.), молодь – прискорювач впровадження в практику нових ідей, ініціатив, нових форм життя, бо за природою вона супротивник консерватизму і застою. Таким чином, молодіжний вік сьогодні – це поняття не стільки демографічне, скільки соціальне і політичне. Цінність молодості в сучасному світі збільшується і у зв’язку з розширенням термінів освіти, професійної підготовки, необхідної в умовах науково-технічної революції. В молодості людина легко набуває основних знань, умінь і навиків. Необхідність безперервної освіти дорослих, періодичного оновлення не тільки знань, але часто і важливих принципових установок професійної діяльності (що легше дається молодим) викликає у людей зрілих і немолодих цілком з’ясовне небажання відповідати новим вимогам.

Молодь – це найбільш здорова фізично частина населення, це життєва сила суспільства, згусток енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може бути жваве. Не можна не віддавати собі звіту і в тому, що принципово нові типи машин і устаткування, новітні технології, системи управління, які складають основні чинники інтенсифікації економіки, можуть бути створені тільки людьми нового, нетрадиційного типа мислення.

Розуміння природи якісних змін сутнісних характеристик молоді безпосередньо пов'язане з джерелом її розвитку, тобто з сутністю тих об'єктивних протиріч, які лежать в основі розвитку цієї соціально-демо­графічної групи. Молодь не є саморозвиваючою системою. Являючись частиною суспільства, вона є включеною в усе розмаїття його зв'язків та відносин. Разом з тим їй притаманні специфічні суспільні функції.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

функція відтворення - полягає в збереженні та відтворенні на більш високому рівні всієї системи суспільних відносин;

трансляційна - це передавання наступним поколінням знань, досвіду, традицій і цінностей;

інноваційна - полягає у творчому розвитку, вдосконаленні всього, що створено попередніми поколіннями.

Сучасні кризові явища, які торкнулися всіх сторін процесу станов­лення молодого покоління, як в сфері виробництва життєвих засобів, так і у відтворенні своїх духовних та фізичних сил, повністю розбалансували цей процес. Ринкові механізми все більше витісняють молодих. людей зі сфери головного виробництва в сферу спілкування, і, відповідно, в галузь споживання. Суттєво посилилась тенденція руху до бездуховності, втрати моральних критеріїв суспільної поведінки, погіршенню психофізичного здоров'я молоді. Крім того, з переходом до ринку суттєво змінюються не тільки ідеали молодих людей, але й суспільний ідеал молоді взагалі. В цьому відношенні є цікавими виснов­ки українського науковця Ю.Терещенка, який виділяє такі риси моло­дої людини нашого часу:

- це людина економічно вільна, ділова, ініціативна, діяльна. їй при­таманна самостійна творчість, пов'язана з організацією нової справи і постійною кількістю можливостей прикласти власні сили;

- це людина глибоко зацікавлена в особистій причетності до політичних свобод. Така людина характеризується розвинутою право­вою та моральною відповідальністю, вона здатна захистити себе та інших;

- це людина з рельєфно оформленою світоглядно-екологічною орієнтацією;

- це людина з національно орієнтованою свідомістю, для якої рідна мова та ознаки рідної культури є засобом національної самоідентифікації.

Визначити сутнісні риси молоді можна як через ви­окремлення основних етапів соціалізації особистості, так і через виявлення характеристик, притаманних різним групам молоді. У першому випадку може йтися про час повноліття, настання правової відповідальності, початок трудової діяль­ності, створення сімї, досягнення соціально-економічної неза­лежності від батьків та ін. У другому - передбачається роз­поділ молоді на внутрішньовидові групи, кожна з яких має власні специфічні характеристики.

Важливим питанням є визначення вікових параметрів молоді. Вони залежать як від історичних особливостей, тра­дицій, так і від рівня соціально-економічного розвитку країни:

• нижня межа визначається біологічною, статевою зрілістю;

• верхня - визначається з огляду на юридичне повноліття, закінчення навчання, здобуття професії, одруження та набуття економічної незалежності.

У перше на міжнародному рівні молодь було презентовано Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1985 році, згідно якого визначається вікова межа молодої людини: 15-24 роки. Пізніше Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я поняттям «молоді люди» було охарактеризовано віковий період від 10 до 24 років. У різних країнах існує різниця вікових меж: нижню межу молодості встановлюють між 14 і 16, а верхню – між 25 і 35 роками.

У Законі «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» молодь визначають як групу населення віком від 14 до 35 років (до 1998року – з 15 до 28 років)

Були зроблені небагаточисельні, проте цікаві спроби типологізувати різні групи, а також покоління молоді. Так, після проведення досить оригінальних досліджень, науковець М.Шматко зробив приблизний портрет нашого молодого сучасника: суворий, впертий, владний, поривчастий, більш інтуїтивний, ніж логічний, неформальний, відкритий для спілкування. Незатребуваними залишилися такі якості як терпимість, м'якість, доброзичливість, простота, поступливість.

Предметом певного наукового аналізу стали соціально-психо­логічні особливості молодих людей. На думку багатьох вчених, соціаль­но-психологічний розвиток молоді характеризується нерівномірністю, напруженістю, наявністю і повторюваністю конфліктних ситуацій. Вва­жають, що вона, порівняно зі старшими поколіннями, є більш нетерпи­мою, гостріше реагує на протиріччя дійсності, не так жорстко "вписана" в суспільство, мобільність, швидше засвоює нове. Виділяють такі її ха­рактерні риси, як підвищена вимогливість та критичність до старших по­колінь, недооцінка об'єктивної необхідності у досвіді старших за віком, перебільшення власної здатності до самостійної діяльності. Саме в моло­дості динамічно відбувається формування соціальних мотивацій, само­аналіз та швидкість реакції, проте в цьому віці значно менше, ніж у до­рослому, турбують безпека близьких та відповідальність за них.

Прийнято вважати, що кінцем молодості, тобто моментом, коли молода людина повністю вступає в положення дорослої, є, врешті решт чотири найважливіших умови:

а) економічна незалежність, тобто відповідальність за придбання
необхідних для власного існування засобів та здатність створювати їх;

б) особиста самостійність, тобто здатність приймати рішення, що
стосуються себе, у всіх сферах існування, без чужого опікування, без
будь-яких обмежень, крім необхідних для співіснування в суспільстві;

в) самостійне розпорядження засобами, які є для існування;

г) створення своєї "домівки", незалежної від батьківської, прийнят­тя відповідальності за її підтримання та управління.

Кожна з цих чотирьох умов є необхідною, але тільки всі разом во­ни є достатніми, щоб визнати, що людина вже не відноситься до кате­горії "молодь".

Однією з провідних в соціології молоді виступає проблема дослідження молодіжної свідомості. При її з'ясуванні слід виходити то­го, що свідомість молоді, як спільнісна, так і групова, - це різновиди ма­сової свідомості, які визначаються науковцями шляхом аналізу її ос­новних форм (політико-правової, економічної, екологічної, моральної тощо), які функціонують на когнітивному (або теоретико-пізнавальному), емоційно-чуттєвому, та конативному (поведінковому) рівнях.

Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погля­ди і знання, які служать основою для формування наукового світоглядну і міцних переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визна­чають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об'єктивно і адекватно оцінювати дійсність.

Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, по­чуттів особистості в їх єдності і цілісності. Він повинен бути тісно взаємопов'язаний зі змістом когнітивного рівня і знаходитись у певній залежності від нього, інакше головна особливість молодіжної свідо­мості - надмірна емоційність - загрожує перетворитися в її недолік.

Конативний рівень містить у собі соціальні установки, а також во­лю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.

Слід наголосити, що свідомість молоді є цілісним діалектичним пе­реплетінням всіх її складових рівнів, які вирізняються суто з міркувань логіко-теоретичного характеру та з метою полегшення процесу соціологічного дослідження. Тому, наприклад, соціальна установка як така включає в себе також елементи когнітивного рівня і є емоційно за­барвленою, а переконання містять у собі і емоційні, і поведінкові компо­ненти. Цілісність сукупності всіх складових свідомості молоді не виклю­чає наявності протиріч як всередині кожного рівня, так і в їх взаємодії, і ця суперечливість, будучи внутрішнім джерелом духовного розвитку осо­бистості дає можливості для його подальшого вдосконалення. Однак внутрішня суперечливість духовного світу молоді повинна мати свою ме­жу, тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, почуттів та соціаль­них установок може призвести до руйнації цілісності особи, її дисгар­монійності, духовного дискомфорту. Проявами такого порушення міри можуть виступати, з одного боку двоякість моралі і свідомості взагалі; почуття та емоції, що взаємно виключають одне одного, суперечливість поведінкових установок, а з другого - невідповідність між словом і ділом, свідомістю і діяльністю. Такі явища у молодіжному середовищі отримали назву соціальної незрілості, інфантилізму і фіксуються дедалі більшим колом науковців.

Включаючись в соціальні відносини, молодь видозмінює їх і під впливом змінених умов удосконалюється сама. Зворотній вплив умов і відносин на соціальну діяльність і активність молоді відбувається опо­середковано через її свідомість, у формі певної структури потреб, інте­ресів і цінностей.

Мотиваційна сфера молодіжної свідомості є складним системним утворенням і розглядається як продукт безпосередніх умов її життєдіяльності в процесі становлення молодого покоління як суб'єкта суспільного виробництва і суспільного життя. Такий підхід забезпечує аналіз мотиваційної сфери в її цілісності, що надає можливість отрима­ти уявлення про мотивацію як направленість свідомості, відрізняючи її від мотивування окремих видів діяльності чи конкретних вчинків.

Фундаментальні мотиваційні установки особистості формуються в процесі соціалізації молоді. Але сама соціалізація не зводиться до імітації соціальних ролей, а передбачає "процес активного відтворення системи соціальних зв'язків індивідів за рахунок його активної діяль­ності, активного включення в середовище". Тому в соціалізації виділя­ють в якості етапів пізнавальний та перетворювальний.

Молода людина в процесі соціалізації не просто пізнає та засвоює соціальні норми і культурні цінності суспільства, а перетворює їх у власні цінності, інтереси, потреби. Якщо для пізнавального етапу соціалізації домінуючим засобом діяльності є імітація, то для перетво­рюючого - новаторство. Відповідно результатом соціалізації може бу­ти стереотипно-особистісний (консервативний) або активно-особистісний (продуктивний) етап свідомості і поведінки.

Активність в інтеріоризації суспільного досвіду являється важли­вою передумовою соціальної творчості молоді, запорукою інно­ваційного процесу. Однак орієнтація на творчо-перетворюючу діяльність, навіть закріплена в мотиваційній сфері молодих людей, сама по собі не є ознакою розвитку. Під розвитком розуміється направлений процес соціальних змін. Лише зміни, що відбуваються в свідомості мо­лоді в процесі її соціалізації, можуть відображати в онтогенетичному плані процес її розвитку. Інакше кажучи, розвиток молоді в онтогенезі розглядається як перехід від стереотипно-особистісного до активно-особистісного типу свідомості.

Що стосується розвитку молоді у філогенезі як міжпоколінному процесі, то тут також стикаємось з співвідношенням спадкоємності і но­ваторства. Тільки направленість цього процесу визначається кри­теріями розвитку суспільства. Якщо спадкоємність в соціальному плані розуміється як просте відтворення молодим поколінням існуючої систе­ми соціальних відносин, то його соціальне новаторство проявляється в перетворенні цих відносин, у ході якого і утворюється нова соціальна якість. В єдності цих двох сторін соціального розвитку молоді відобра­жається діалектика переходу від простого до розширеного суспільного відтворення. Тому направленість змін в мотиваційній сфері свідомості є важливою характеристикою соціального розвитку молоді.

Процес суспільного відтворення супроводжується якісними зміна­ми соціального положення (статусу) молодого покоління. Це знаходить відображення в позитивних змінах соціального складу молоді і ступеню соціальної ідентифікації молодих людей в процесі включення їх в різно­го рівня соціальної спільності.

У житті молодої людини умовно можна виділити три основних періоди:

період пошуку - коли молода людина сама для себе ви­значає та приймає рішення стосовно навчання і сфери про­фесійної діяльності;

період інтеграції в суспільство - пов'язаний із першими роками професійної діяльності;

• період інтенсивної творчості та продуктивної діяльності, завершується соціальне становлення ( коли здебільшого обрано фах, здобуто освіту, набуто професійних навичок, створено сім’ю, є власне житло).

Незважаючи на те, що в сучасному суспільстві значно роз­ширилися можливості для власного самовизначення й інди­відуального розвитку, молодь як була, так і залишається найбільш вразливою, незахищеною частиною суспільства.

Сучасна молодь, з одного боку, відчуває себе особливою групою суспільства, з другого - усе більше страждає від невирішеності своїх специфічних проблем. Досить важливим фактором, який деформує свідомість молоді, є відсутність до­віри до неї з боку суспільства. Молодь є частиною суспільства, вона входить у розмаїття його зв'язків і відносин, однак дуже рідко залучається до вирішення та реалізації програм розвитку суспільства. Це визначає суперечності, котрі існують на рівні молодь-суспільство. Найбільш суттєві з них такі:

- рівень освіти та матеріальний стан молоді;

- потяг до знань і необхідність працювати;

- прагнення до самостійності й економічна залежність від батьків;

- професійний статус і потреби сучасного ринку праці;

- бажання вирішувати власні проблеми самостійно та реаль­на участь у прийнятті управлінських рішень.

Проблеми, що виникають у процесі соціалізації молоді, поділяють на дві групи:

  1. Соціальні молодіжні проблеми: визначення ролі та місця молоді в сучасному суспільстві; формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їхніх моральних пріоритетів; становище на ринку праці; забезпечення молоді певного освітнього рівня; політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді.
  2. Особистісні проблеми молоді: пошук сенсу життя; професійне самовизначення; кохання; створення власної сім’ї; взаємостосунки з дорослими та однолітками; здоров’я молодих людей.

Велику роль в з'ясуванні сутності молоді відіграє з'ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молоді. Ці процеси поділяються на:

- соціальне;

- політичне;

- професійне;

- економічне самовизначення.

Складний комплекс проблем, пов'язаний з цими процесами, і досліджує соціологія молоді.

Соціальне самовизначення молоді. Аналіз результатів досліджень свідчить, що нині молодь - це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціаль­ної напруги і психологічного дискомфорту. Як наслідок такого станови­ща - з'являються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочинності, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, проституції.

Слід виділити відносно нові тенденції, характерні нині для соціаль­ного самовизначення молоді:

1) руйнація традиційних форм соціалізації, заснованих на досить жорсткій визначеності життєвого шляху та наявності великої кількості соціальних інститутів, покликаних здійснювати цей процес; водночас нових, ефективних та відносно безболісних форм соціалізації молоді практично недостатньо;

2) розширення можливостей самостійного вибору життєвого шля­ху при одночасному зростанні особистої відповідальності;

3) поява нових соціальних посередників, не властивих для самовиз­начення минулих поколінь: приватного бізнесу, різно­манітних форм власності; наявність різних джерел одержання ма­теріальних благ і заробітку, нових джерел інформації, самодіяльних про- і антисоціальних, антисуспільних молодіжних угруповань, тощо;

4) посилення регіональних та національних (етнічних) відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвому самовизначенні молоді;

5) оцінка свого суспільного становища із загально цивілізаційних позицій, найчастіше у порівнянні зі становищем ровесників в інших, пе­реважно високорозвинених країнах та поява у зв'язку з цим завищених соціальних вимог.

Отже, більшість молоді стоїть нині перед складним вибором у житті, до якого вона не підготована ні психологічно, ні організаційно.

Політичне самовизначення молоді. Воно відбувається в умовах, ко­ли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку. В цій ситуації соціологи констатують, що молодь ще не виз­начила свого місця у цих складних процесах. Тому більшість займає пасивну, вичікувальну позицію. Нині ми є також свідками боротьби за молодь з боку багатьох політичних партій та рухів, у зв'язку з чим про­цес самовизначення молоді все більше набуває політичного характеру, який посилюється під час проведення масштабних політичних кампаній на кшталт виборів до місцевих та центральних органів влади. Ця бо­ротьба за молодь дуже часто зводиться до прагнення за будь-яку ціну вибороти її голоси та завербувати до участі у разових політичних акціях у колі статистів.

До найбільш загальних характеристик політичного самовизначен­ня молоді у сучасний період можна зарахувати:

1) наявність суперечливих прагнень у молодіжному середовищі, пов'язаних з майбутнім статусом України як держави;

2) понад половину з числа опитаних моло­дих людей політика цікавить лише тоді, коли це стосується їх особисто;

3) більшість політичних партій та рухів не мають стійкої опори в молодіжному се­редовищі;

4) байдуже ставлення загалу молоді до суто молодіжних ор­ганізацій та об'єднань; це є свідченням "приватизації" життя переваж­ної частини молоді, її відходу від намагань вирішення власних проблем та проблем суспільства, нездатності заявити про себе та свої потреби конструктивними масовими акціями;

5) ставлення молоді до різних форм соціального протесту залиши­лось незмінним і полягає у підтримці законних легальних дій та засуд­женні таких дій, що лежать поза правовим полем.

Професійне самовизначення молоді. Протягом довгого часу молоді відводилось другорядне місце у сфері праці, що, як наслідок, посилюва­ло її матеріальну та психологічну залежність від старших поколінь. Нині близько 90% молодих людей живуть на частковому або повному утриманні батьків та рідних. Основна частина молодого покоління при переході до ринково орієнтованої економіки розраховує на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили. Загалом для процесу професійно­го самовизначення молоді нині характерні такі особливості:

1) зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни, поява праценадлишкових та праценедостатніх сфер;

2) посилення прихованого і явного безробіття у молодіжному сере­довищі;

3) розтягування у часі періоду набуття освіти і наявність різних можливостей в її одержанні; низький престиж освіти взагалі;

4) використання молоді передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов'яза­ний з цим процес декваліфікації молоді, особливо тієї її частини, яка ли­ше починає трудову діяльність;

6) загострені прояви соціальної нерівності, які торкаються шансів
різних категорій молоді у виборі професійної освіти а місця праці.

Економічне самовизначення молоді. Ця проблема складається з ря­ду підпорядкованих проблем, таких, як:

1) необхідність забезпечення рівних умов для трудового старту молоді;

2) можливість соціального просування;

3) досягнення економічної самостійності.

Наукові дослідження свідчать, що нині існує відчутна нерівність серед молоді у можливостях набуття загальної освіти, духов­ного і культурного розвитку, професійної підготовки, виборі місця праці. Причин цих явищ є багато: це і соціальні наслідки демо­графічних, організаційних, структурних диспропорцій в межах цілої країни, які утворились історично і поглиблювались в умовах еко­номічної кризи, і зростання соціальної нерівності в усьому суспільстві, що особливо позначається на молоді, і відсутність сильної державної соціальної політики, тощо. Наприклад, у порівнянні з міською молод­дю у сільських хлопців та дівчат невисокі можливості набуття якісної освіти, престижних місць працевлаштування, змістовного проведення дозвілля. Все це спричиняє помітне зменшення питомої ваги молоді у складі сільського населення, її масове переміщення у міста і перетворен­ня сільської молоді в них на маргінальний прошарок.

Відносно новим явищем стає дальше погіршення економічного ста­ну молоді. Це стосується виконання нею фізично важких, шкідливих і непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, одержання мінімальної заробітної платні. Наслідком цього є падіння рівня життя молоді в цілому, що спонукає молодь вдаватися до підробітку крім основної ро­боти чи навчання. Тому вторинна (додаткова) зайнятість молоді стає для неї правилом. Але з огляду на те, що вторинна зайнятість здійснюється переважно у неформальній або тіньовій економіці, молодь стає там об'єктом взиску та посиленої експлуатації.

Отже, для економічного самовизначення молоді на сучасному етапі її життєдіяльності стають характерними наступні риси:

1) падіння рівня життя молоді в цілому та різке погіршення її економічного стану зокрема;

2) вимушене вдавання до додаткового підробітку, який, по-перше, збагачує не державу, а приватні структури, по-друге, супроводжується надмірним використанням фізичних і розумових здібностей молодих людей на шкоду їх загальному і духовному розвитку, що часто стано­вить загрозу для стану їх здоров'я; по-третє, сприяє декваліфікації мо­лоді та втраті можливостей набуття фахової освіти або підвищенню кваліфікації;

3) посилення матеріальної, економічної та психологічної залеж­ності молоді від суспільства та батьків, труднощі одержання са­мостійної автономної особистості, тобто досягнення стану дорослості;

4) відсутність помітного соціального просування і зростання соціального статусу, брак стимулів для продовження освіти;

5) зростання кількості психічних проблем і комплексів, пов'язаних зі страхом втрати роботи і неможливістю самовияву та реалізації своїх сутнісних можливостей.

Незважаючи на проблеми, з якими постійно стикається молодь, у наш час значно розширилися можливості для влас­ного вибору життєвого шляху, стилю життя, системи ідеалів і цінностей. Одночасно зростає індивідуальна відповідаль­ність за власний вибір, потреба в самопізнанні та само­утвердженні.

Для західних країн молодіжні проблеми набувають дещо іншої пріоритетності та змісту. Центральною з них вважається напруження між молоддю та суспільством. Яке робить можливим конфлікт між індивідуальностями та існуючим соціальним устроєм. В основі цього напруження лежить амбівалентність (тобто двоїстість, суперечливість почуттів та емоцій) молоді. Яка здатна привести і до політичного активізму, і до інтенсивної самотрансформації особистості, і до її втечі у світ наркотиків або релігії.

Ще однією характеристикою віку молодості в цих країнах виступає величезна цінність змін, трансформацій, руху взагалі і послідовна огида і відраза до усталеного статусу. Звичайно, всі люди прагнуть змін, але саме молоддю зміни і рух обожнюються, стають усвідомленими завдан­нями, основною метою існування. Тому конфлікт поколінь, яким є до­сить поширений у західних країнах, набирає виразу протесту молодих проти зупинки в русі і динамічному розвитку їх батьків, що, набувши певного соціального статусу і положення у суспільстві, заспокоюються і зупиняються на досягнутому.

Цей неповний перелік основних положень, пов'язаних із ро­зумінням молоді та її проблем, дає можливість порівняти вітчизняну і західну соціологію молоді та скерованість молодіжних політик. Якщо увагу соціологів пострадянського простору привертають насамперед питання підкреслено соціального значення і ваги, тобто входження мо­лоді у суспільство та її адаптація в ньому, то західні соціологи акценту­ють увагу на процесах становлення особистості; якщо перших цікав­лять передусім проблеми підготовки молоді до праці, то других - по­ведінка молоді, що відхиляється від суспільних норм і цінностей і загро­жує руйнації цілого суспільства. Якщо молодіжна політика перехідних країн ще несе на собі відбитки колишнього патерналізму, а законодав­ство не забезпечує механізмів реалізації правових актів щодо молоді і побудоване не обмеженнях і забороні, то політика розвинутих країн стосовно молоді будується на принципах і нормах її самозабезпечення і державного забезпечення лише тих, хто не здатний до цього в силу фізіологічних, психологічних та соціальних причин.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Принципи права | Сегментація туристського ринку
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1283; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.09 сек.