Методи, засновані на використанні приведеної вартості

Щорічний приплив коштів

Капітальні витрати

Методи, що не використовують приведену вартість

Ранжирування варіантів та вибір варіантів

Інвестиції можуть бути проранжовані шляхом порівняння відповідних їм розмірів доходів. Більшість таких методів засновано на понятті приведеної вартості, вивченої в попередній темі. Існують, однак, і широко застосовуються методи, не основані на цьому понятті, і ми зараз познайомимося з деякими з них. Незалежно від обраного методу, отримані при розрахунках грошові потоки не повинні розглядатися як деяка непорушна істина. Завжди доречний розумний аналіз чутливості результатів.

Метод окупності надзвичайно популярний і виділяється своїми достоїнствами навіть серед найбільш складних методів. Окупність капіталовкладення - це проста кількість років, які повинні пройти, щоб сумарні доходи стали рівними первісному вкладенню. З цієї причини цей метод може бути названий різновидом аналізу беззбитковості.

Окупність = ___________________________________________.

Якщо вклади не приносять доходів регулярно, рівними частинами, тоді окупність може бути знайдена послідовним додаванням доходу кожного року доти, поки отримана величина не зрівняється з первісною сумою вкладів. У рік, коли ця рівність досягається, настає окупність. Перевага розрахунку по методу окупності полягає в тому, що за допомогою розрахунків фірма може визначити, коли відшкодуються капітальні витрати й існуючі фонди зможуть бути використані в інших цілях. Серйозний недолік цього методу полягає в тім, що він не дозволяє визначити величину доходів за межами строку окупності. У результаті цього інвестиційна пропозиція з меншим строком окупності може виявитися більш вдалою, ніж варіант, здатний принести більший сумарний доход. Наприклад, окупність у табл. 8.3 настає між першим і другим роками, чи, більш точно, через 1,37 року (220грн./160грн.).

Співвідношення "доход/витрати" - це відношення сумарних додаткових грошових надходжень до витрат на придбання. Співвідношення "доход/витрати" для нашого прикладу в табл. 8.3 складає 1300 грн./220 грн. = 5,91. Великим недоліком цього співвідношення, так само як і періоду окупності, є те, що він не враховує зміни цінності грошей за розглянутий період часу.

Практично у всіх розглянутих методах оцінки використовуються коефіцієнти дисконтування для приведення майбутніх потоків коштів до сучасний момент. Вибір коефіцієнтів дисконтування так само важливий, як і вибір методу оцінки.

У попередній темі для спрощення викладу коефіцієнт дисконтування був визначений як рівень доходу, в одержанні якого інвестор досить упевнений, навіть якщо розглянута інвестиційна пропозиція з яких-небудь міркувань буде відкинута. Це визначення придатне тільки для спеціальних випадків. У загальному ж випадку коефіцієнт дисконтування - це обраний рівень ставки дисконту, і він може бути змінений у залежності від побажань інвестора. Коефіцієнти дисконтування звичайно змінюються таким чином, щоб забезпечити компенсацію ризику втрат. Високий коефіцієнт дисконтування зменшує прогнозований приплив наявних засобів швидше, ніж менший коефіцієнт. У силу цього інвестори компенсують ризикованість інвестиційного проекту, використовуючи більш високий коефіцієнт дисконтування. Такий підхід забезпечує (за рахунок чого, буде розглянуто пізніше) більш високу прибутковість більш ризикованих проектів капіталовкладень, ніж менш ризикованих. Інвестори вимагають підвищення доходів від більш ризикованих проектів капіталовкладень.

Коефіцієнти дисконтування, які використовуються корпораціями, зазвичай називають бар'єрними коефіцієнтами. У розрахунках однієї корпорації може застосовуватися кілька різних бар'єрних коефіцієнтів. Найбільш часто використовуваний бар'єрний коефіцієнт приблизно дорівнює ризику по операціях самої корпорації. Ризик фірми дорівнює рівню доходу, який вимагають підтримувати її власники. Цей ризик може бути приблизно визначений за допомогою коефіцієнта, що визначає рівень прибутку на акціонерний капітал (ROE), чи більш точно - шляхом розрахунку витрат на збільшення капіталу фірми. ROE являє собою історично сформовану вмінену вартість використання капіталу: це той рівень доходу, якого фірма зуміла досягти. З іншого боку, витрати фірми на залучення додаткового капіталу відображають оцінку фондовим ринком можливого в майбутньому рівня ризику по операціях цієї фірми. Звичайно бар'єрний коефіцієнт фірми є компромісом між її вміненними витратами і вартістю капіталу (Вміненни витрати - величина вигод, які фірма могла б одержати при тому варіанті інвестицій, від якого вона відмовилася, вибравши інший напрямок інвестування). Коли використовується середній рівень бар'єрного коефіцієнта, дослідник непрямим образом припускає, що ризик інвестування дорівнює ризику операцій самої корпорації в цілому.

Багато корпорацій використовують тільки один рівень бар'єрного коефіцієнта і покладаються на думку менеджерів у оцінці приведеної вартості і як результат - у виборі варіанта інвестування. Інші використовують різні набори бар'єрних коефіцієнтів. Якщо передбачається, що проект інвестування менш ризикований, ніж традиційна сфера діяльності корпорації, тоді вибирається і більш низький, за звичайним, бар'єрний коефіцієнт. Інвестиції, що є менш ризикованими, ніж звичайний бізнес корпорації, можуть бути пов'язані з покупкою землі, транспортних засобів і т.п. Якщо інвестиційний проект вважається більш ризикованим, ніж звичайна діяльність корпорації, то використовується більш високий рівень бар'єрного коефіцієнта. Подібні варіанти інвестування - це, наприклад, вкладення в техніку, призначену для виробництва нової, невідомої продукції. Оцінка рівня ризику і передбачливість при зіткненні з ним - найбільш складні проблеми, які постають перед менеджером, і вибір бар'єрного коефіцієнта - лише один із прикладів тих прийомів, за допомогою яких менеджери борються з ризиком.

Більш докладне обговорення ризику і вартості капіталу міститься в наступній темі. Тепер, коли дане уявлення про те, як визначаються коефіцієнти дисконтування, ми можемо представити і методи оцінки капвкладень, які ґрунтуються на застосуванні поняття приведеної вартості.

Окупність приведених витрат ідентична окупності, за винятком того, що замість простої суми щорічних потоків коштів використовується їх приведена (поточна) вартість.

Окупність приведених = Початкове вкладення щорічних витрат
витрат Приведена (поточна) вартість

Так само як і у випадку звичайної окупності, цей метод "короткозорий" і не завжди дозволяє визначити розмір доходів за межами строку окупності. Використовуючи грошові потоки з нашого прикладу і бар'єрний коефіцієнт у 12%, можна підрахувати, що окупність приведених витрат складає:

Потік коштів	(220)
Приведена (поточна) вартість	(220)
Кумулятивний грошовий потік	(220)	(77)

Початкове вкладення = 220

Перший рік -143

Залишок 77 77/128 = 0.6

Окупність приведених витрат = 1,6

Оскільки використовуються дисконтуванні величини грошових потоків, окупність приведених (поточних) витрат завжди більша, за звичайну окупність.

Індекс приведених (поточних) витрат (Present Value Index — PVI) ідентичний співвідношенню "доходи/витрати", з тією лише відмінністю, що він враховує різну тимчасову цінність грошових потоків.

Загальна приведена (поточна) вартість

Індекс приведених витрат (РVI) = щорічних грошових потоків

Дата добавления: 2014-01-04