Структурне програмування

Великі програми зручно розділяти на окремі модулі або підпрограми. Кожна підпрограма призначена для вирішення деякої задачі. Підпрограми у мові С реалізуються за допомогою функцій. Наприклад, у задачі визначення розміру стипендії студенту з врахуванням його середнього балу за сесію, необхідно виконати наступні дії:

1. Ввести оцінки студента за сесію.

2. Визначити середній бал.

3. Визначити розмір стипендії.

4. Вивести результат.

Якщо кожну дію реалізувати за допомогою функції, головна програма буде виглядати так (наведений основний код):

input();

average();

calc();

output();

Самостійно: написати заголовки функцій для

1. Введення оцінок студента за сесію.

2. Визначення середнього балу.

3. Визначення розміру стипендії на основі середнього балу.

Лекція 9-10. Робота з файлами.

Типи файлів. Особливості текстових та бінарних файлів. Робота з текстовими файлами. Стандартні функції для роботи з текстовими файлами. Робота з бінарними файлами. Стандартні функції для роботи з бінарними файлами.

Різні пристрої введення/виведення у мові С представляються файлами. Для організації єдиного способу роботи з файлами у С використовується логічне поняття: потік. Це дозволяє абстрагуватися від особливостей програмної взаємодії з кожним окремим фізичним пристроєм введення/виведення.

Існують два виді потоків: текстові та двійкові. Текстовій потік – це послідовність символів, що формують набір рядків. Рядки відокремлюються спеціальним символом. Текстові файли на диску зручно обробляти використовуючи текстові потоки.

Двійковій потік – це послідовність байтів. За допомогою двійкового потоку зручно працювати з усіма нетекстовими форматами дискових файлів: файли зображень, аудіо, відео та інші.

Типовими операціями при обробці файлів є:

1. Відкриття файлу: встановлення зв’язку між конкретним файлом та потоком;

2. Обробка: виконання операцій читання та запису;

3. Закриття файлу: коректне завершення роботи з потоком.

Програмним об’єктом, що пов’язує фізичний файл і потік, є вказівник файлу. Він створюється при відкриті файлу та знищується при закриті. Вказівник файлу – це вказівник на структуру FILE, що визначена у бібліотеці stdio.

Операції читання та запису виконуються у певному місці файлу. Це місто визначається вказівником поточної позиції файлу. Як правило, при відкритті файлу вказівник поточної позиції вказує на початок файлу. Після виконання операції читання або запису з файлом, вказівник позиції автоматично зміщується на наступний елемент файлу, ближчій до його кінця. При читанні файлу досягнення вказівником поточної позиції кінця файлу є ознакою закінчення обробки. Ознакою кінця файлу є EOF.

Вказівник поточної позиції файлу можна змінювати, що забезпечує режим довільного доступу до файлу. Цей режим звичайно використовується при обробці двійкових файлів, тому їх іноді називають файлами з довільним доступом. Текстові файли обробляються у послідовному режимі: рядок за рядком; їх називають послідовними файлами.

Незалежно від типу файлу, для їх обробки у програмі визначають змінну – вказівник файлу.

FILE *fp; /* fp – вказівник файлу */

Дата добавления: 2014-01-04