Діагноз. Принципи побудови

Клініко-анатомічний аналіз.

Метод клініко-анатомічного аналізу. Патологоанатомічний діагноз, принцип його конструкції. Структура і логіка клінічного і патологоанатомічного діагнозів.

Дані, отримані під час розтину, підлягають клініко-анатомічному аналізу, який включає виявлення окремих нозологічних форм, виділення з них основного захворювання з його проявами і ускладненнями, супутньої патології, визначення безпосередньої причини та механізму смерті.

Патологоанатом повинен володіти вмінням:

- синтезувати виявлення на розтині патологоанатомічні зміни і співставля-ти їх з клінічними спостереженнями і симтомами;

- складати клінічні і патологоанатомічний діагнози і клініко-анатомічний епікриз;

- виявляти помилки клініко-анатомічної діагностики і дефекти лікування.

Вище перераховані вміння лежать в основі клініко-анатомічного аналізу.

Тільки при комплексному вивченні всіх прижиттєвих і посмертних фактів прозектор, синтезуючи їх, може правильно формулювати патологоанатомічний діагноз, вияснити динаміку розвитку хвороб, безпосередню причину смерті і судити про патогенез захворювання.

Клініко-анатомічний аналіз є методом пізнання обставин виникнення захворювань, особливостей їх перебігу, а також безпосередніх причин та механізмів настання смерті.

Головною методологічною умовою проведення клініко-анатомічного аналізу є дотримання принципів єдності морфологічних та функціональних змін. При цьому, на основі вивчення клінічних відомостей про скарги хворого, характер симптомів, що мали місце при його житті, фізикальних, клініко-лабораторних та інших даних в їх співставленні з патологоанатомічними змінами. Патологоанатом виявляє ступінь відповідності клінічних проявів хвороби і їх морфологічним та функціональним змінам.

Результати клініко-анатомічного аналізу, що проводиться разом з патологоанатомом і клініцистом, знаходить своє відображення в клініко-патологічному епікризі, в акті комісії при вивченні смертельних наслідків (ЛКК) та протоколі патологоанатомічної комісії.

Діагноз (грец. “diagnosis” — розпізнавання) — медичний висновок про патологічний стан здоров’я обстеженої людини, про захворювання (травми) або причини смерті, що виражаються в термінах, які передбачені класифікаціями і номенклатурою захворювань. Діагнозом можуть бути також особливі фізіологічні стани організму, наприклад, вагітність, клімакс та ін.

Діагностика буває різною в залежності від мети, характеру

досліджуваного об’єкту і діагностичних методів, які застосовуються.

В зв’язку із вказаним розрізняють клінічний, патологоанатомічний, епідемологічний і судово-медичний діагнози.

При побудові патологоанатомічного діагнозу, як і клінічного, необхідно притримуватися нозологічного принципу з врахуванням етіології, патогенезу хвороби і анатомічної локалізації патологічних процесів з максимальним використанням МКХ-ВООЗ і з врахуванням спеціальних методичних рекомендацій, затверджених МОЗ України.

Дата добавления: 2014-01-04