Визначення видів діяльності, можливостей їх перспективи розвитку

План.

Лекція 2. Основні поняття та принципи створення туристичного підприємства.

2.1.Туристичні підприємства та їх класифікація.

2.2. Визначення видів діяльності, можливостей їх перспективи розвитку.

2.3. Послідовність, основні моменти створення туристичного підприємства.

Туристичне підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи, здійснює комерційну та науково-дослідну діяльність із метою отримання прибутку.

Основними суб'єктами підприємницької діяльності у туризмі є туристичні оператори (туроператори), туристичні агенти (турагенти) та інші структури (дилери).

Туроператори – це юридичні особи (підприємства), створені згідно із законодавством України, основною діяльністю яких є організація туризму, формування туристичного продукту, його реалізація та посередницька діяльність із надання характерних і супутніх туристичних послуг мандрівникам.

Важливу роль в економіко-технологічному механізмі туристичного бізнесу виконують турагенти, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницькі функції з реалізації туристичного продукту туроператорів або окремих послуг інших суб'єктів туристичного бізнесу.

Обов'язковою вимогою для всіх суб'єктів туристичної діяльності є отримання ліцензії на відповідний вид діяльності.

Основною функцією туристичних підприємств як складової туристичної індустрії є виробництво (комплектування), надання та реалізація комплексного турпродукту.

Основною метою функціонування туристичних підприємств є задоволення потреб споживачів у туристичних послугах. Основним видом їх діяльності є комплектування та реалізація туристичного продукту – комплексу туристичних послуг, що задовольняють по треби туриста під час його подорожі.

За змістом та характером своєї основної діяльності туристичні підприємства є свого роду посередниками між споживачем (туристом) та виробником окремих туристичних послуг (засобами розміщення туристів, транспортними організаціями, підприємствами харчування тощо) (рис.2.1.).

Класифікацію підприємств туристичної індустрії можна здійснити залежно від мети діяльності, форми власності, розміру, ступеня домінування на ринку конкурентної стратегії тощо.

Діяльність туристичних підприємств розрізняється за специфікою виконуваних функцій, обсягами діяльності та задіяних ресурсів, що обумовлює їх класифікацію та типізацію (рис.2.1.).

Рис. 2.1. Класифікація видів туристичних підприємств

На практиці виділяють такі типи комерційних туристичних підприємств, які функціонують і розвиваються за власні фінансові кошти за рахунок отримання прибутку: туроператори, турагентства, туристичні бюро, екскурсійні бюро, інші підприємства сфери туризму. Ці підприємства функціонують у різних організаційно-правових формах, на різних сегментах ринку туристичних послуг (в’їзний туризм, виїзний туризм, організація екскурсій, рекламно-інформаційна робота тощо).

Туристичним оператором є туристичне підприємство, що займається організацією внутрішніх та міжнародних подорожей із різноманітним асортиментом послуг. Вони комбінують пакети послуг безпосередніх виробників у комплексний туристичний продукт, який реалізується за єдиною ціною. Туроператор є свого роду оптовим підприємством, продукти якого реалізуються через мережу роздрібних турагентств.

Сполучною ланкою між туроператором і споживачем на ринку туристичних товарів і послуг виступає турагентство.

Туристичне агентство – роздрібне підприємство, що займається реалізацією турів, організованих туроператорами, та окремих туристичних послуг (транспортних, екскурсійних та інших). Основними функціями турагентств є надання туристичних послуг, інформування клієнта, надання консультацій щодо мети подорожі та організації подорожі.

На ринку туристичних послуг функціонують й інші комерційні підприємства, основною діяльністю яких є надання туристичних послуг.

Бюро екскурсій – це фірма, яка організовує і проводить екскурсії.

Бюро реалізації туристсько-екскурсійних послуг здійснює реалізацію туристських та екскурсійних путівок.

Бюро подорожей та екскурсій організовує тури, транстури і екскурсії.

На туристичному ринку існує ряд туристичних організацій, які діють на некомерційній основі. До некомерційних (соціально спрямованих) слід віднести туристичні союзи, туристські клуби, туристські гуртки, клуби самодіяльного туризму, існування яких забезпечується державним чи бюджетним фінансуванням. Такі об’єднання можуть існувати на кошти членських внесків, асигнувань із суспільних чи приватних фондів. Іноді такі об’єднання проводять заходи, що мають цільову спрямованість і використовуються для здійснення певних туристичних проектів, причому не мають на меті отримання прибутку.

Туристський клуб – це установа, завдання якої полягає у пропаганді туризму та екскурсій серед населення, організації масового самодіяльного туризму, підготовці туристів до категорійних туристських походів. Туристські клуби організовують учнівські, студентські відпочинково-спортивні заходи, агітаційні заходи.

Туристсько-краєзнавчий клуб – це добровільна організація, яка створюється з метою занять туризмом і краєзнавством у закладах освіти, за місцем проживання та об’єднує дрібні гуристсько-краєзнавчі гуртки і секції.

Туристська секція – це первинна добровільна організація любителів туристичних походів і подорожей на підприємствах і в навчальних установах. Секція займається організацією походів, туристичних з’їздів, змагань, вечорів відпочинку, конкурсів само діяльного туристичного спорядження тощо.

Туристсько-краєзнавчий гурток – це первинна добровільна організація, яка створюється з метою засвоєння дітьми і підлітками теорії та практики туризму і краєзнавства. Існують туристсько-краєзнавчі гуртки спортивного, краєзнавчого, пошуково-дослідницького типів.

Великими підприємствами вважаються ті, які обслуговують за рік понад 100 тис. туристів, середніми – 30-100 тис. за рік, а мали ми є такі, що обслуговують – не більш як 30 тис. клієнтів.

За регіонами діяльності розрізняють міжнародні туристичні підприємства, які пропонують свої продукти в декількох країнах. Між регіональні туристичні підприємства охоплюють декілька регіонів, регіональні пропонують свої послуги в межах певної географічної території. Діяльність місцевих туристичних підприємств обмежується охопленням місцевою рекламою.

Усі туристичні підприємства можна поділити за ступенем їх домінування на туристичному ринку. Це: підприємства-лідери, які характеризуються найкращим використанням конкурентних переваг і мають найбільшу ринкову частку; підприємства, що мають міцну конку рентну позицію, та підприємства, що мають слабку конкурентну позицію, займають проміжне становище, а підприємства-аутсайдери мають найменшу частку на туристичному ринку, через те, що не ефективно використовують конкурентні переваги та через некваліфікований аналіз ринку і прийняття некомпетентних управлінських рішень.

Підприємства можна класифікувати залежно від стратегії, якої вони дотримуються.

Підприємства-комутанти – це невеликі підприємства з універсальним профілем діяльності, що прагнуть до задоволення невеликих за обсягами, а іноді і короткочасних, потреб певних груп споживачів.

Підприємства-експлеренти – це підприємства з експериментальним профілем діяльності, стратегія яких пов’язана зі створенням нових чи радикально змінених існуючих сегментів ринку. Головна їх перевага у впровадженні принципових нововведень.

Підприємства-віоленти – це підприємства з масовим профілем виробництва, що функціонують у сфері стандартного виробництва та реалізації туристичного продукту (як правило, туроператори). Головна їх конкурентна перевага у високій продуктивності праці та реалізації порівняно дешевих і достатнього рівня якості турпродуктів.

Підприємства-патієнти – це підприємства, що дотримуються стратегії вузької спеціалізації. Такі підприємства надають дорогі та високої якості послуги для вузького кола споживачів і прагнуть до оволодіння максимальною часткою невеликого ринкового сегменту.

За ринкових відносин важливою умовою забезпечення виживання та ефективної діяльності туристичних підприємств є високий рівень їх конкурентоспроможності, а визначення сутності, типізація та класифікація туристичних підприємств за конкретними ознаками - необхідна передумова розроблення методичних підходів до визначення можливостей туристичних підприємств на туристичному ринку.

Індустрія туризму складається з підприємств, що випускають товари та послуги, без яких існування туризму неможливе. До них відносяться:

§ підприємства, що надають послуги з розміщення (пансіонати, кемпінги, мотелі, готелі, бази відпочинку) і харчування (ресторани, їдальні, кафе);

§ туристичні підприємства, що займаються організацією і продажем туристичних поїздок;

§ транспортні організації, що здійснюють туристичні перевезення;

§ навчальні заклади з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців туристичної індустрії;

§ інформаційні та рекламні служби;

§ органи управління туризмом (державні установи) і науково-до-слідні організації (займаються збором, обробкою даних, складанням прогнозів, науковими дослідженнями у сфері економіки та соціології туризму);

§ підприємства з виробництва та торгівлі туристичними продуктами

§ підприємства роздрібної торгівлі з продажу товарів туристичного попиту.

Існують також підприємства, що надають послуги туристам у місцях їх перебування:

• ресторани, кафе;

• автогосподарства (надання автобусів для екскурсій);

• підприємства з прокату автомобілів;

• підприємства розважального напряму (музеї, театри, казино, виставкові зали);

• аптеки, супермаркети, комерційні установи.

Туристичні підприємства також можна класифікувати за наступними видами:

• продаж туристичних товарів і послуг (агентства подорожей, туроператори);

• транспортні авіакомпанії підприємств, морські, річкові, автотран­спортні, залізничні, прокат автомобілів;

• підприємства готельного комплексу (готелі, мотелі, пансіонати);

• підприємства неготельного комплексу (кемпінги, приватні кварти­ри, будинки праці та відпочинку, молодіжні табори, вілли, гірські притулки, міжнародні табори);

• підприємства ресторанного типу (ресторани, кафетерії, бари, екс- прес-кафе, ресторани швидкого обслуговування, шведський стіл);

• інші підприємства (приватні туристичні інформаційні агентства, підприємства з бронювання квитків, агентства організації конгресів).

Останнім часом спостерігається трансформація деяких видів діяльності. Наприклад, туристичні квитки, як правило, бронюються турпідприємствами, проте багато туристичних підприємств пропонують продаж авіаквитків незалежно від продажу путівок. Більшість готелів мають ресторани, бари на власній території, а також самостійно можуть організовувати виставки, конгреси, оренду транспортних засобів (екскурсійні автобуси, легкові автомобілі для особистого користування).

Перспективи розвитку туризму величезні – освоювання нових міжнародних напрямів, зниження вартості певних напрямів, завдяки системам знижок, що надаються, збільшення кількості мандрівників.

Організаційна структура управління туристичним підприємством, як структурним елементом туристичної галузі, сформована на макро-, мезо- та мікрорівнях відповідно до державної підпорядкованості, законодавства та ділових стосунків.

У сучасних умовах господарювання туристичне підприємство самостійно визначає власну стратегію планування та управління, використовує типові показники оцінки господарської діяльності, що поєднано в систему показників, які характеризують ефективність діяльності.

За необхідності посилення позитивних властивостей існуючих методів планування і прогнозування пропонується процес, який починається і оперативного й поточного планування на основі аналізу економічних показників (1 етап, початковий). Наступним буде управління на підставі отримання фактичних результатів з урахуванням темпів зростання, а досягнення ефективного результату можливе за умови наявності цільових методів управління з орієнтацією на зовнішнє середовище (2 етап, робочий). Кінцевим етапом буде прогнозована оцінка ефективності діяльності, максимально наближена до реальної ефективності в майбутньому (етап, заключний) (рис. 2.1).

До методів оцінки ефективності включається комплекс послідовних заходів, виконавцями яких будуть відповідні групи в основних структурних одиницях туристичного підприємства.

Обґрунтування необхідності стратегічного управління показує, що на туристичних підприємствах буде доцільним поєднання функцій планування і комплексного, які орієнтовано на досягнення ефективної діяльності туристичного підприємства і туристичної галузі.

Основними етапами комплексного стратегічного управління є такі, що направлені на удосконалення економічного механізму на основі оптимізації доходів від туристичної діяльності та витрат на її виконання.

Ефективність впровадження програмних комплексів з автоматизації управлінських процесів, упорядкованість використання комп’ютерних туристичних технологій поширить можливості комплексного стратегічного управління в справі оптимізації доходів і витрат з метою досягнення ефективності туристичної галузі.

бо

Рис. 2.1. Процес досягнення ефективного результату

2.3. Послідовність, основні моменти створення туристичного підприємства.

Процедура створення туристичного підприємства як юридичної особи передбачає багато етапів, при цьому необхідно зауважити, що останнім часом створення і реєстрація має тенденцію до спрощення.

Найважливішими елементами створення туристичного підприємства є:

Ø вибір організаційно-правової форми підприємства;

Ø підготовка бізнес-плану;

Ø оформлення протоколу намірів засновників;

Ø розробка проектів статутних документів;

Ø проведення зборів засновників;

Ø підготовка статутних документів для реєстрації;

Ø формування статутного фонду;

Ø реєстрація створюваного підприємства в Державному управлінні реєстрації;

Ø реєстрація в податковій інспекції;

Ø реєстрація соціального страхування;

Ø відкриття рахунку в банківській установі;

Ø отримання дозволу на виготовлення печатки і штампів у відділі внутрішніх справ;

Ø виготовлення печатки і штампів;

Ø ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.
Розглянемо основні етапи створення туристичного підприємства.

Одним із основних питань, що надають перед підприємцем під час створення нового підприємства, є вибір більш прийнятної організаційної форми. Для вибору правильного рішення підприємець повинен добре орієнтуватися в існуючих організаційних формах. Вибір форми підприємства залежить від суб’єктивного чинника, але в основному визначається об’єктивними умовами – сферою діяльності, наявністю грошових коштів, характеристиками самих форм підприємств.

Якщо підприємець недостатньо упевнений у своїх можливостях, прагне зменшити ризик, розділити відповідальність, привернути додаткові ресурси, то він обере колективне підприємство. У такому випадку потрібно визначити, що у вас буде спільними із партнером, від цього визначається тип організації власної справи.

Якщо грошові кошти спільні з партнером, то доцільно створити товариство. У разі спільного устаткування взаємовідношення з партнером будуються на договірній основі. Більш уживаною формою для туристичного бізнесу є товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Воно може бути засноване однією або декількома особами, а статутний фонд такого товариства поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. При цьому учасники товариства не відповідають по його зобов'язаннях, а несуть відповідальність, пов'язану з діяльністю товариства в межах їхніх внесків.

Іншою організаційно-правовою формою туристичного бізнесу є товариство з повною відповідальністю, в якому всі учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном.
Туристичний бізнес на основі значних початкових інвестицій доцільно реалізовувати у формі акціонерного товариства. Головним атрибутом такого товариства служить акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах, і закритого типу, акції якого можуть поширюватися лише між його засновниками.
Акціонерна форма господарювання має істотні переваги; фінансові – створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів на акції; економічні – акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні – акціонування є важливою формою перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

Для більш чіткого визначення мети і завдань створюваного підприємства, погодження організаційно-правової форми, розміру статутного капіталу, розподілу доручень між учасниками, вирішення інших організаційних питань доцільно оформити протокол намірів. Він не входить в число обов'язкових засновницьких документів і формально особи, які його підписали, не несуть відповідальності за невиконання взятих зобов'язань. Тим не менш, цей протокол є основою установчого договору і єдиним документом, який об'єднує засновників до моменту реєстрації.

Важливим етапом створення туристичного підприємства є розробка проектів статутних документів у відповідності з обраною організаційно-правовою формою. Так, для товариства з обмеженою відповідальністю засновницькими документами є: установчий договір, підписаний його засновниками (учасниками); статут, прийнятий загальними зборами засновників. Якщо засновником товариства є одна особа – установчий договір не укладається. В установчому (статутному) договорі перераховуються всі засновники, їх реквізити, розмір статутного капіталу, його розподіл по частках, перелік майна, яке вноситься засновниками в статутний фонд, його оцінка та ін. В статуті товариства з обмеженою відповідальністю необхідно записати наступні дані:
повна назва товариства, юридична адреса; засновники (учасники) товариства;
на який термін створене товариство; мета і предмет діяльності товариства; правовий статус товариства; майно, статутний капітал, розподіл часток;
перелік майна, яке вноситься засновниками в статутний фонд, та його оцінка;
порядок розподілу прибутку і покриття збитків, створення фондів; права і обов'язки засновників; органи управління товариством; порядок зміни складу засновників; трудові відносини з працівниками товариства;
облік і звітність; ревізійна комісія і аудит; припинення діяльності та реорганізація товариства; порядок внесення змін до статуту.

Цей перелік не остаточний і може змінюватись залежно від різних факторів.
Вимоги до установчих документів товариства з повною відповідальністю аналогічні, за винятком специфіки солідарної відповідальності по зобов'язаннях, обумовлених попередньо.

Установчими документами акціонерного товариства є статут, в який додатково до вищесказаного заносять порядок розподілу статутного капіталу на акції, їх номінал, види та ін. Крім цього, додатково вводяться розділи “Права і обов'язки акціонерів”, “Дивіденди”, “Порядок ведення реєстру акцій”.

У відкритому акціонерному товаристві додатково вводиться розділ “Порядок емісії акцій”.

Особливо важливий для всіх форм господарських товариств вибір розміру статутного фонду і частки в ньому кожного учасника.
Статутний фонд майбутнього підприємства – це частина коштів, у межах яких воно несе відповідальність перед кредиторами, якщо інше майно відсутнє.

Мінімальний розмір статутного фонду регламентується нормативно-правовими актами. Так, для товариств з обмеженою відповідальністю або повною відповідальністю – це 100 мінімальних зарплат, для акціонерних товариств – 1000. Максимальний розмір статутного фонду не регламентується.

Наступний етап – проведення установчих зборів / зборів засновників. Підготовка зборів проводиться ініціативною групою в порядку виконання рішень протоколу намірів. Погоджений із засновниками порядок денний офіційно вручається всім учасникам не менше ніж за два тижні до початку зборів. У зборах мають право взяти участь всі засновники або їх довірені особи.

У порядок денний вносяться такі основні питання:
про створення підприємства; обговорення статуту та установчого договору;
вибори органів управління та затвердження виконавчих органів; затвердження аудиту та ревізійних органів; інші питання (обговорення бізнес-плану, рекламної компанії).

Якщо статутом передбачено внесення майнових вкладів у вигляді будівель, споруд, обладнання, права власності на землю і інші майнові права, а також право на інтелектуальну власність, тоді на зборах створюється комісія з оцінки відповідної власності і затверджуються її пропозиції по принципах і формах оцінки.

У разі створення акціонерного товариства закритого або відкритого типу, в порядок денний додатково вноситься питання про порядок ведення реєстру акціонерів.

Загальні установчі збори вважаються такими, що відбулися, в разі присутності на них більше половини учасників або їх представників.

Голосування може бути відкритим або закритим.

Після проведення зборів установчі документи готуються для реєстрації.

В цей період документи передруковуються, розмножуються, прошиваються.

Необхідно звернути увагу на наявність усіх підписів засновників в установчому договорі та статуті, а також на правильне оформлення протоколу установчих зборів, який підписується головою та секретарем зборів.

Правова реєстрація підприємства проводиться виконавчими комітетами міських та районних рад або вповноваженими органами. Реєстрація відбулася, якщо відповідний запис внесений в Державний реєстр, а підприємству видане свідоцтво про реєстрацію відповідної форми.

Після цього настає процедура взяття на облік в органах статистики, податковій адміністрації, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та ін.

Наступним організаційним заходом є відкриття розрахункових рахунків у банківській установі. Це вільний вибір банку, але зручніше, щоб він був розташований в районі, де знаходиться це підприємство.

Для відкриття рахунків необхідно визначитися, які банківські рахунки необхідні для діяльності підприємства і ознайомитись з порядком відкриття і ведення рахунків.

Одночасно з процедурою відкриття рахунків необхідно отримати дозвіл УВС на виготовлення печатки та штампів, підготовити їхні ескізи та замовити у відповідній фірмі. Доцільно підготувати ескізи та замовити фірмові бланки, іншу друковану продукцію.

Одним з найважливіших етапів створення туристичного підприємства є його програма економічної діяльності. Це – основа фінансового менеджменту як для підприємства, яке створюється, так і для діючої фірми.

Обравши туристичну діяльність як основний вид, необхідно розв'язати ще дві проблеми.

ü Вибрати супутні види діяльності, тобто диверсифікувати основу туристичного бізнесу для зниження фінансових ризиків у зв'язку з тим, що туризм достатньо чутливий до цілого ряду факторів: політичних, економічних, інфраструктурних та ін.

ü Бажано вибрати такі види основної та додаткової діяльності, які були б пріоритетними на тривалий період.

Наступним етапом є вибір географії бізнесу. Якщо майбутня основна діяльність пов'язана тільки з реалізацією внутрішніх турів, то необхідно визначити район прийому-відправки туристів. Якщо підприємство буде займатись міжнародним туризмом, то мають бути вибрані ті країни і регіони, де буде реалізований та спожитий туристичний продукт.
Далі необхідно дослідити ринок туристичних послуг і вибрати свій сегмент туристичного бізнесу та довести конкурентоспроможність власного турпродукту.

Визначивши регіон ринку збуту туристичних послуг, необхідно провести розрахунок максимально можливих пропозицій та попиту цього ринку на перспективу по роках, місяцях, сезонах, днях тижня, а вже потім проаналізувати конкурентне середовище.

При цьому вивчається статистика чисельності туристичних фірм, зареєстрованих у регіоні, обсяги реалізації ними туристичних послуг, цінові фактори, наявність монополістів, відмінність власного туристичного продукту від аналогічного продукту конкурентів та ін.

Якщо рішення по вибору регіону ринку збуту туристичних послуг визначається тільки умовами конкуренції, то приймається (після аналізу конкурентного середовища) одне з трьох рішень: вихід з цього ринку; прийняття стратегії конкурентоспроможності та робота на ринку шляхом завоювання свого сегмента; формування (виробництво) позаконкурентного туристичного продукту і робота в цьому новоствореному сегменті ринку.

Важливими етапами діяльності туристичного підприємства є:
планування виробництва туристичних послуг і контроль за якістю туристичного продукту. Це питання підготовки турів, їх методичне забезпечення, підготовка договірної документації, робота зі страховими та іншими зацікавленими організаціями; визначення способу (технології) реалізації туристичного продукту. Це може бути самостійна реалізація або через інші фірми, комісійний продаж через посередників або створення розгалуженої дилерської мережі; способи стимулювання продажів. Сюди належать ярмарки, виставки, конкурси, аукціони, туристичні лотереї, надання сезонних пільг, пільг для постійних клієнтів, дітей, рекламні тури та ін; підбір та управління персоналом туристичного підприємства. Це розрахунок необхідної кількості працівників, формування штатного розкладу, розробка посадових інструкцій, форми оплати праці, регламенту роботи підприємства та ін.

Дата добавления: 2014-01-04