Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права

Крім нормативно-правових актів національного законодавства України, важливим джерелом екологічного права виступають міжнародно-правові акти. Серед цих актів самостійне місце займають у першу чергу міжнародні договори з участю нашої країни. Згідно зі ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про міжнародні до­говори України»¹ укладені і ратифіковані міжнародні договори Украї­ни становлять невід'ємну частину національного законодавства Ук­раїни. Вони застосовуються в порядку, передбаченому для норм вітчизняного законодавства країни. Більше того, якщо міжнародним договором України, ратифікованим у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосо­вуються правила міжнародного договору України.

Слід також мати на увазі, що за період після проголошення неза­лежності Україною були підписані і ратифіковані Верховною Радою України важливі міжнародно-правові акти, які регулюють екологічні відносини у планетарному масштабі. До таких актів належать, наприк­лад, Конвенція про охорону біологічного різноманіття, прийнята 5 чер­вня 1992 року у Ріо-де-Жанейро (Бразилія) та ратифікована Верховною Радою України 29 листопада 1994 року², Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середови­ще існування водоплавних птахів, яка була підписана 2 лютого 1971 року у Рамсарі (Іран) і стала частиною екологічного законодавства України 29 жовтня 1996 року, Рамкова конвенція Організації Об'єдна­них Націй про зміну клімату, прийнята 5 травня 1992 року і ратифіко­вана Верховною Радою України 29 жовтня 1996 року.

Міжнародно-правовими угодами регулюються екологічні питан­ня, що мають планетарний характери і не можуть ефективно регулю­ватися лише законодавством однієї чи кількох країн. Проте слід заз­начити, що існують і екологічні проблеми, що мають регіональний характер. Для їх вирішення укладаються міжнародно-правові угоди між державами відповідного регіону. Так, 21 квітня 1992 року на Кон­ференції причорноморських країн, що відбулася в Бухаресті (Руму­нія), була підписана Конвенція про захист Чорного моря від забруд­нення, яка ратифікована Верховною Радою України 4 лютого 1994 року і теж є джерелом екологічного права України. Тенденції виник­нення та вирішення екологічних проблем у сучасних умовах свідчать про те, що питома вага міжнародно-правових актів як джерел націо­нального екологічного законодавства країн світу, у тому числі й Ук­раїни, поступово зростає.

Дата добавления: 2014-01-04