Резерви підвищення ефективності виробництва цукрових буряків

Вступ

План

ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Лекція 2

Причини відставання галузі.. Урожайність цукрових буряків. Вплив фізико-хімічних показників якості ґрунту на технологічні властивості буряків. Використання удобрень.

Резерви підвищення ефективності виробництва цукрових буряків. Особливості галузі буряківництва. Логістика як інструмент розвитку підприємництва у цукробуряковому під комплексі. Мінімізація витрат на вирощування цукрових буряків. Польове та заводське кагатування коренеплодів після збирання.. Системний підхід до оцінки якості буряків. Ефективні способи подавання коренеплодів на переробку та використання обломків.

Керуючись відомою тезою про те, що “цукор виробляється на полі, а не на заводі”, відродження галузі українського буряківництва слід почати з запровадження сучасних високоінтенсивних ресурсозберігаючих технологій насамперед на найбільш бурякопридатних грунтах зі сприятливими кліматичними умовами, що відповідають лісостеповій зоні України. Держава мала б створити бурякосійним підприємствам умови для одержання необхідних довгострокових кредитів на придбання технологічних машин і знарядь, пально-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин від хвороб, шкідників та бур’янів.

Вектор усіх організаційно-технологічних і економічних заходів має спрямовуватися на збільшення урожайності та валових зборів. Тільки підвищивши в 1,8 – 2 рази урожайність цукрових буряків, можна забезпечити їх рентабельне вирощування. Водночас важливо стабілізувати на оптимальному рівні посівні площі. Аналіз свідчить, що в Україні під цукрові буряки доцільно щорічно виділяти 1,1 – 1,2 млн. га орних земель у регіонах із бурякопридатними грунтами, достатньою кількістю опадів та необхідним запасом робочої сили. Це відповідає насамперед умовам Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Київської, Черкаської, Полтавської, Сумської, Харківської, частково Львівської, Рівненської, Волинської та Житомирської областей.
У найближчі два-три роки урожайність цукрових буряків в Україні слід довести до 300–350, а через чотири-п’ять років – до 400–500 ц/га. Таким чином валовий збір цукрової сировини може досягти 40 млн. т, а виробництво цукру, при 14% його виходу – 5-5,3 млн. тонн. Це дозволить щорічно виділяти на експортні поставки до 3-3,5 млн. тонн цукру. Реальними ринками збуту української продукції є насамперед східноазійські країни та Близький Схід.

Якщо порівняти карту зон бурякосіяння з дислокацією цукроварень, то побачимо значні розбіжності у рівнях концентрації двох складових. Річ у тім, що ми вкладали кошти у реставрацію, капітальний ремонт діючих заводів, віддаляючи тим самим прогрес галузі. Натомість ринкові умови потребують як сучасних підприємств, так і повного перекроювання галузевої і територіальної структур.

Тим більше, що аналогічну “революцію” у цукровій промисловості здійснили західноєвропейські країни. Вивели з експлуатації малопотужні неперспективні і нерентабельні підприємства, наростили потужності діючих, реконструювали, і ось що вийшло. Середньодобова потужність цукрових заводів у Нідерландах становить 12,1 тис. т буряків, Австрії – 9, Франції – 8,7, США – 5,2 тис. т. А в Україні – 2,67 тис. т буряків. Свого часу було прийнято закон про регулювання ринку цукру. В цілому він створив позитивну тенденцію до оздоровлення галузі.

Цукробурякове виробництво досить складне і специфічне, воно найбільш матеріало-, енерго-, і трудомістке («важка індустрія на селі»), з унікальною технологією і сезонністю виробничих процесів, що потребує висококласного обладнання та бурякової техніки, а це вимагає від працівників галузі досить високої відповідальності та кваліфікації. Тому звільнення під час кризи висококласних фахівців із підприємств є ще однією причиною занепаду галузі.

Чимало власників цукрових компаній, як-от: «Астарта-Київ», «Укрпромінвест» та інші своєю діяльністю сприяють підйому технічного рівня цукрової галузі: закуповують зарубіжну техніку, використовують іноземне насіння та хімічні засоби захисту. Відповідно це позначилося і на зростанні рівня урожайності цукрових буряків в Україні, особливо за останні роки. Проте проблема криється в іншому -- виробництво цукру в Україні в розрахунку на 1 га посіву цукрових буряків так і не перевищило звичного рівня 3-4 т/га, за винятком 2009 року, коли цукристість коренеплодів сягала 16,8% і Україна отримала по 3,9 т цукру з гектара. Проте цих гектарів було так мало (лише 319,5 тис. га), що виробництво цукру в цілому по країні було найнижчим за всі роки існування України -- 1,267 млн т (у 1913 році -- 1,11 млн т, у 1940 -- 1,53 млн т).

Тому причини відставання галузі необхідно шукати у ній самій. Вони полягають, передусім, в ігноруванні досягнень науково-технічного прогресу, в повільному освоєнні передових біоадаптивних технологій, нехтуванні вимог науково-обгрунтованих сівозмін, у гонитві за швидким прибутком. Як не дивно, гальмом у цій проблемі є ряд великих холдингів, які захопилися високоприбутковими культурами -- соняшником, ріпаком, соєю тощо, тваринництвом, і позбавили цукрові заводи права ведення агробізнесу, вирощування та використання насіння вітчизняної селекції, а в результаті -- перспектив розвитку. А поголовний перехід на іноземну техніку, насіння та хімічні матеріали взагалі ставить хрест на розвитку вітчизняної матеріально-технічної бази галузі. Так, багато в чому ми відстаємо від Заходу, але при застосуванні наявних власних, перевірених роками, досягнень науки і техніки можна вільно одержувати урожайність 40-50 т/га і більше, і при цьому набагато дешевше, ніж при використанні іноземних зразків.

Наприклад, вітчизняні гібриди цукрових буряків Український МС72, Уманський МС90 та Уманський МС97 протягом трьох років при сортових випробуваннях у Республіці Білорусь показували стабільну врожайність від 700 до 950 ц/га, збір цукру -- 12-14 т/га.

Більш сприятливої обстановки, ніж та, що сформувалася нині на світовому і внутрішньому ринках цукру, ми навряд чи дочекаємося. Тому використовувати ціновий бум для нарощування прибутковості цукробурякового виробництва в Україні вкрай необхідно. Економічна ефективність такої роботи може бути досить високою. Для прикладу наведемо розрахункові показники реально можливої прибутковості виробництва 1 га цукрових буряків в умовах 2011 року за закупівельною ціною 1 т, що склалася у 2010 році (див. табл. 2 і графік).

Таблиця 2.1. Розрахунковий рівень прибутковості виробництва цукрових буряків у 2011 році

Урожайність, т/га	Витрати на1 га, грн..	Собівартість, 1т, грн..	Виручка, грн../га	Прибуток, грн../га	Рівень рентабельності, %
		360,10
		327,30
		271,83
		252,60
		225,70

Як свідчать наведені у таблиці і на графіку показники, такого поняття, як «точка беззбитковості цукрових буряків», що розраховувалася щороку при низьких цінах і врожайності, вже не існує. Навіть урожай у 20 т принесе понад 2 тис. грн прибутку в розрахунку на гектар і забезпечить рівень рентабельності 28%. А при врожайності 50 і 60 т/га культура стає дуже прибутковою. Крім того, існує ще грошова підтримка з держбюджету. Втім окремі виробники, які використовують іноземні насіння, техніку і засоби захисту, визначають рівень витрат на 1 га значно вище -- у сумі 13 тис. грн. Відповідно до класичної технологічної карти воно так і виходить. Однак тільки один перехід на насіння вітчизняних гібридів вже дасть економію у 1200 грн/га, або 30 грн/т коренеплодів. Ще на 1000 грн/га можна знизити витрати шляхом застосування елементів біоадаптивної технології -- внесення пожнивних залишків замість гною, перехід на дробове внесення гербіцидів, підборі кращих попередників, усунення зайвих операцій, підвищення якості робіт та дотриманні оптимальних термінів їх проведення.

Домогтися високих результатів у буряківництві досить не просто, але вкрай необхідно, позаяк зацікавленість іноземних інвесторів до українського цукробурякового виробництва зростає з кожним днем. Вони вже сьогодні готові придбати старі непрацюючі цукрові заводи.

Основна причина низької урожайності цукрових буряків -екстенсивні форми ведення виробництва, великі посівні площі під цукрові буряки. Необхідно більш інтенсивно використовувати площі під цю культуру в зонах з добрими природно-економічними умовами.

Гомелюк В.О. пропонує спосіб підготовки ґрунту, який сприяє підвищенню продуктивності цукрових буряків і зниженню матеріальних витрат на їх вирощування за рахунок розподілу технологічних операцій на осінні та весняні роботи, їх виконують в наступній послідовності. З осені необхідно внести мінеральні добрива на глибину, що перевищує загортання насіння в 5-6 разів, з одночасним формуванням гребенів, ранньою весною зрізають їх на глибину загортання насіння з одночасним внесенням гербіцидів глибоким рихленням ґрунту між гребнями з наступним посівом в над поверховий шар. Результати дослідів показали, що через виключення ранньовесняного закриття вологи, шлейфування, суцільного внесення гербіцидів, передпосівної культивації зменшуються витрати гербіцидів та добрив, економія матеріальних та енергетичних засобів складає 20-25%.

Формування з осені гребнів сприяє інтенсивному накопиченню вологи, а весною - прискореному дозріванню ґрунту в зоні гребнів. Це дозволяє в більш ранні строки провести шлейфування, передпосівну культивацію, посів без закриття вологи, суцільне внесення гербіцидів, що безумовно проводжує продовження рівня вегетації, знизить матеріальні та енергетичні витрати. Глибоке (на 10-20% см) рихлення між гребнями з одночасним їх зрізанням до вологого шару ґрунту, товщина якого дорівнює глибині загортання насіння відносно рівня поверхні поля, що забезпечить оптимальні водно-повітряні і температурні умови для розвитку рослин, особливо в початковий період росту, запобігає утворенню ґрунтової кірки, що полегшує догляд за посівами. Гребеневий посів сприяє прискореному проростанню насіння та росту рослин, скорочує період доступу кореневої системи в зону акумулятивних поживних речовин, локально внесених з осені, що значно підвищує продуктивність цукрових буряків.

Велику увагу необхідно приділяти строкам посіву і глибині загортання насіння. Строки висіву визначаються фізичною зрілістю ґрунту, коли температура на глибині 10 см досягає 5-6°С і верхній шар добре кришиться. Запізнення з сівбою на один день зменшує урожайність коренеплодів на 5-7 ц/га, а вихід цукру на 1-2 ц/га, на 5-6 днів відповідно на 7-9 ц/га.

Відомо також, що чим глибше загорнуте насіння, тим нижче його польова схожість і сходи більш пізні і нерівномірні. Тому найбільш доцільно насіння загортати на глибину 2 см, але волога в цьому шарі ґрунту буває або ранньою весною, або після дощу. Рихлення в даному випадку здійснюється безпосередньо перед сівбою.

Велике значення має вирівняність поля, гребні і впадини не повинні перевищувати 2-3 см. в іншому разі з'являються рідкі сходи, що ускладнює догляд за посівами.

Чітке дотримування сівозміни - один із найбільш важливих факторів в досягненні високої урожайності цукрових буряків.

За літературою для підвищення продуктивності цукрових буряків в районах традиційного буряківництва рекомендовано зменшення долі культури в сівозміні до 25%, забезпечуючи її повернення на поля не раніше чим через 3 роки. Найкращим посередником для цукрових буряків є озима пшениця, яка йде після багаторічних трав першого року використання.

На сьогоднішній день необхідно, щоб насіння одноросткового буряка, підготовлені до висіву були:

- чітко відкалібровані;

- підігнані відповідно до пунктирних рядкових сівалок;

- оброблені захисними та стимулюючими речовинами;

- стійкі до різних захворювань;

- високоякісні при достатніх обсягах.

Більшість господарств, які вирощують цукровий буряк використовують високоякісне насіння, яке дає сходи до 90-95%. Для цього провідні вчені з буряківництва пропонують наступні сорти та гібриди: Білоцерківський 45, Веселоподолянський 29, Уладівський 55, МС гібрид Ювілейний, Львівське - Верхнянський МС 31, Український МС - 70. Використання такого високоякісного насіння зобов'язує використовувати його найбільш раціонально, сіючи на 1 га 150-200 тис. штук. За нормальних умов це забезпечує одержання 7-8 рослин на один метр дожини рядка, що практично виключає необхідність формування густоти посіву вручну.

Необхідно вирощувати ті сорти та гібриди, у яких великий збір урожаю з одиниці посівної площі культури, так як підвищення урожайності дозволить різко зменшити площі під цукровий буряк і використовувати ці землі для вирощування інших культур. Набагато зменшаться витрати палива, інших матеріальних засобів на обробку посівів, скоротиться потреба в тракторах, транспорті, робочій силі, відповідно зменшаться витрати на оплату праці. Держава отримає від цього народногосподарський ефект.

В умовах господарювання вартість отриманої продукції повинна повністю окупити всі витрати, в тому числі і на добрива. Тому дози добрив розраховують з урахуванням виносу рослинами поживних речовин і наявності їх у ґрунті до сівби цукрових буряків.

Н.М. Давиденко зазначає, що серія дослідів, проведених в різних ґрунтово-кліматичних регіонах України, свідчить, що застосування комплексного суспензійного добрива з мікроелементами забезпечує стабільний позитивний результат підвищення урожайності рослин і покращує якість цукрових буряків. Кількісний вміст мікроелементів можна корегувати під час регулювання розчину препарату.

Значний економічний ефект дає впровадження у виробництво інтенсивних технологій, які передбачають концентрацію посівів, організацію спеціалізованих механізованих ланок, застосування збирально-транспортних загонів.

Велике економічне значення має концентрація посівів буряків в сировинних зонах цукрових заводів. На думку В.М. Векленко оптимальна тривалість сезону переробки цукрових буряків складає 100-110 діб. Отже, кількість сировини, яка надходить на цукровий завод повинна бути такою, щоб підприємство переробило його за вказаний період. З урахуванням цього і формують сировинні зони цукрових заводів. Відповідно з потужністю переробного підприємства визначають об'єм заготовок, для всіх підприємств, які входять в зону заводу. В умовах ринкової економіки питання створення належної сировинної бази вирішують цукрові заводи, які вимушені працювати в умовах жорсткої конкуренції, яка обумовлена значною кількістю цих заводів в межах області.

Численні дослідження, проведені в різних зонах буряківництва показують, що перехід до пізніх строків збирання при деякому скороченні її тривалості - серйозний резерв підвищення урожайності коренеплодів і збільшення збору цукру.

М.М. Зуєв вважає, що тільки за рахунок осінніх приростів урожаю і цукристості коренеплодів при умовах зменшення об'ємів і строків збору і підвищення якості зберігання можна очікувати збільшення збору урожаю в 1,2-1,3 рази, а вихід цукру на заводі в 1,3-1,4 рази з кожного гектару посівів цукрових буряків.

Застосування передових способів організації роботи транспорту при вивезенні буряків сприяє ритмічності роботи цукрових заводів. На думку Терніна В.І. тільки завдяки впровадження поточного способу збору на пятидесятивідсотковій площі посівів виникає можливість збільшити валовий збір сировини на 2-3 ц/га, або в середньому на Україні на 1,5 млн. тон і додатково виробити 170 тис. тон цукру.

Під час човникового способу перевезення буряків у 2-3 рази підвищується продуктивність праці водіїв збиральних агрегатів, зменшуються витрати палива. Підвищення виробництва цукрових буряків залежить від розвитку селекції та насінництва. Головне завдання селекції - створення сортів, які забезпечать отримання найбільшої кількості цукру з одиниці площі і з одиниці маси сировини під час переробки. Підвищення цукристості на 1% забезпечує додатково 0,9-1,0 млн. тон цукру в рік. В цьому випадку скорочуються витрати сировини, витрати засобів на виробництво цукрових буряків, а також площі під культурою. В перспективі необхідно добиватися такої якості, яка дозволить мати вихід цукру 15-16 % і питомі витрати сировини не більш 7 тон на 1 тону цукру.

Використання прогресивних форм організації праці в умовах приватної власності на землю та майно забезпечує матеріальну зацікавленість членів ланки в досягненні високих кінцевих результатів, а отже підвищує економічну ефективність виробництва цукрових буряків.

Дата добавления: 2014-01-04