Праці й управління

Соціології

Предмет

Й управління

Праці

Соціології

Визначення

Та управління

Праці

Соціології

В сучасній

Орієнтацій

Дослідницьких

Зміна

Соціологія праці й управління, її поняття і категорії

Соціологія

праці

й управління

в колишньому

СРСР

Основні

проблеми

соціології

праці

та управління

в радянському

суспільств

У радянській соціологічній науці не було розроблено такого напряму, як економічна соціологія, оскільки офіційно визнавалася лише одна теоретична економіка: марксистсько-ленінська; всі інші альтернативні спроби розвитку теорій такого роду узагальнення були загалом немож­ливі й заборонені. Тому економічна соціологія поширена в західному ' світі і лише починає свої перші кроки в Україні. Натомість у колишньому СРСР досить активно розробляли соціологію праці й управління як емпіричну соціологічну дисципліну з яскраво вираженим прикладним застосуванням. Навіть у визначеннях соціології праці й управління у словниках радянського періоду відверто акцентувалось на її значенні насамперед для зростання продуктивності праці в соціалістичній економіці. Недарма В. Ленін, присвятивши низку статей критиці системи Тейлора як «системи витискання поту», «системи поневолення людини машиною», водночас рекомендував застосувати її елементи в соціаліс­тичній практиці.

У радянські часи соціологія праці й управління була зосереджена передусім на вивченні таких проблем:

• підготовка молоді до праці, її професійне самовизначення як основного резерву робочої сили і трудових ресурсів;

• професійний добір, підготовка і розстановка кадрів;

• матеріальне і моральне стимулювання;

• формування трудового колективу, посилення його виховного впливу;

• організація соціалістичного змагання, роботи бригад комуністичної праці тощо;

• зміцнення трудової дисципліни і т. ін.

Уже сам перелік цих напрямів дає уявлення прб утилітарне, суто практичне призначення соціології праці та управління у радянському суспільстві. Звичайно, у кожному суспільстві підвищення продуктив­ності праці та ефективності виробництва є одним з основних напрямів економічної політики держави. Але за соціалізму досягнення цієї мети було самоціллю і супроводжувалося величезними людськими втратами та визискуванням робочої сили. Так, за часів Й.Сталіна найдешевшою робочою силою були засуджені й репресовані, на багатьох велетенських новобудовах працювали в'язні (згадаймо будівництво Біломорського" каналу або будови в Сибіру), Нині відбувається процес очищення україн­ської соціології від ідеологічних нашарувань, формування її понятійно-категоріального апарату й концептуальної схеми, зміна її загальної орієн­тації із забезпечення за будь-яку ціну високих виробничих результатів на досягнення ефекту за рахунок перебудови і вдосконалення всієї економічної системи, у центрі якої стоятиме людина.

Отже, соціологія праці, на думку українських соціологів Г.Дворець-кої та В.Махнарилова, —це спеціальна галузь соціологічної науки, яка вивчає закономірності формування, розвитку і функціонування різних соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) І пов'язаних з ними явищ і процесів у сфері праці. Інші дослідники дають схоже визначення соціології праці, акцентуючи на дослідженні трудової діяльності як соціального процесу, впливові техніко-технологічних і соціальних умов на ставлення людей до праці. Найоптимальніше визначення, на нашу думку, міститься у матеріалах до лекційного курсу «Соціологія» (Київ, 1996). У ньому зазначається, що до соціології праці доцільно Додати і розглядати разом ще й соціологію управління, оскільки це два тісно пов'язані аспекти економічного життя соціуму. Автор відповідного розділу В.Полторак вважає, що соціологія праці й управління — це галузь соціології, яка вивчає трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його інсти­тути, а також соціальні спільноти у сфері гїраці, соціально-трудові відносини і дроцеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них. У соціології праці й управління предметом першої є соціально-трудові процеси і відносини взагалі, а другої — управління ними. Якщо дотримуватись останнього визначення, то у предметі цієї соціологічної науки можна вирізнити п'ять складових:

• суб'єкти праці;

• соціальні інститути у сфері праці;

• соціально-трудові відносини;

Дата добавления: 2014-01-04