Культурне середовище

Зовнішнє і внутрішнє середовище.

Адаптація до іноземного середовища.

Більшість компаній, що беруть участь у міжнародному бізнесі, зштовхуються з проблемою пристосування. Наприклад, фірма, заснована в Україні, звикла діяти в правовій, економічній і політичній системі даної країни і розробила шляхи виживання й одержання прибутку у визначеному середовищі. Почавши працювати в іншій країні вперше, фірма потребує відповіді на наступні питання:

- яка політична структура країни?

- який тип економічної системи в ній діє?

- чи в державному, чи приватному секторі знаходиться галузь, у якій збирається діяти фірма?

- якими способами уряд контролює характер і розмір приватного підприємництва?

- наскільки велике сприяння приватного сектора уряду в справі формулювання загальних економічних цілей?

- чи розглядає уряд іноземний капітал як конкурента або як партнера для місцевих приватних і державних підприємств

Питання здаються простими, але через мінливу природу політичних і економічних подій відповісти на них дуже складно.

Тому фірми, що займаються міжнародним бізнесом, повинні осмислювати свій власний досвід і те, як цей досвід допомагає сформувати їхню управлінську філософію і практику. Крім того, фірми повинні визначити, чим нове середовище відрізняється від більш знайомого вітчизняного середовища і як філософія і практика керування фірми повинна змінитися, щоб адаптуватися до нового середовища.

Зовнішнє середовище поділяється на проміжне (прямого впливу), куди належать: споживачі, конкуренти, постачальники, партнери, організації-регулятори, профспілки, місцеві органи влади та середовище непрямого впливу (загальне): економічне, політичне, технологічне, соціальне, екологічне. З¢ясування впливу цих середовищ дозволяє провести аналіз сильних та слабких сторін підприємства, а також загроз та можливостей, які в собі несе зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище складається з: організації маркетингу; персоналу; рівня організації виробництва і управління; рівня забезпечення ресурсами; рівня технологій; рівня науково-технічного забезпечення; фінансів; інвестицій; кредитування та інших підсистем.

Інформація про зовнішнє і внутрішнє середовище дає змогу провести стратегічний аналіз.

Культура визначається як образ життя того чи іншого народу. Це поняття включає формування народу та його свідомості на протязі століть. Початкове формування безумовно визначалося географічним та природнокліматичним положенням. Війни, колоніальні завоювання, переселення народів внесли свої корективи в структуру та культурне середовище народів.

Зовсім нову динаміку в розвиток культурних середовищ на планеті внесла епоха глобалізації та інформаційних технологій. Наслідками цього процесу є: необмежений доступ людей до ідей, образів, досягненням та проблемам будь-якої культури; експансія західної культури та головна проблема “дивергенції - конвергенції”, тобто стиранню різниці між культурами та формування єдиної культури (конвергенція) чи навпаки, переважають дивергентні процеси, що загострюють протиріччя між культурами.

Існують різні теорії, що розглядають питання сторін образу життя та груп цінностей.

Для менеджера міжнародної фірми дуже гостро стоять питання подолання язикового бар¢єру, невербального спілкування, сприйняття, стереотипів національної поведінки та етики.

Дата добавления: 2014-01-04