Права та обов'язки учасників страхового договору

Договір страхування є угодою двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв'язків (прав і обов'язків).

При укладанні договору страхування завжди постає проблема ви­бору визначення частки передачі ризику страховику й оптимального співвідношення між розмірами страхової премії та страхового покриття. Окрім того, договірні зобов'язання в страхуванні мають важливу особливість, яка відрізняє їх від інших зобов'язань. Якщо звичайні дого­вірні зобов'язання передбачають неодмінне виконання обов'язків обома сторонами, то при страхуванні одна сторона завжди здійснює страховий платіж, а інша - страховик - здійснює страхові виплати тільки за умови настання страхового випадку. А це, в свою чергу, викликає певні особливості у фінансовій та обліковій роботі страховика.

Для прийому перший раз об'єкта (життя та здоров'я, майна, від­повідальності) на страхування страховик або за його дорученням страховий посередник виконує такі дії:

♦ самостійно або за допомогою аварійного комісара оглядає і дає
оцінку відповідного ризику, який приймається на страхування. При
цьому, при визначенні страхових ризиків з добровільних видів
особистого страхування, страхування майна або відповідальності
юридичних осіб всіх форм власності та громадян, на підставі ст. 5
Закону України «Про страхування» самостійно визначає загальні
умови і порядок проведення такого страхування, відповідно до
правил страхування, затверджених Державною комісією з
регулювання ринків фінансових послуг України. При цьому до уваги
береться те, що на страхування приймаються лише такі ризики,
які мають ознаки ймовірності та випадковості настання;

♦ укладає із страхувальником договір страхування та/або видає йому
страхове свідоцтво (страховий поліс, страховий сертифікат), нара­
ховує і одержує належні страхові платежі;

♦ формує і розміщує страхові резерви із урахуванням безпечності, при­
бутковості, ліквідності та диверсифікованості, які можуть бути пред­
ставлені лише активами, визначеними ст. ЗО Закону України «Про
страхування»;

* при настанні страхового випадку складає страховий акт із зазна­ченням обставин і причин, визначає розмір збитків і суму страхо­вого відшкодування (страхової виплати) у межах страхової суми, здійснює виплату належних сум, стягує в судовому порядку виплачене страх.ове відшкодування з винних осіб, вирішує питання про відмову у страховій виплаті.

Відповідно до норм Закону України «Про страхування» стра­ховики можуть:

1) здійснювати страхування, перестрахування і фінансову діяльність,
пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх
управліннями т. ч. у вигляді надання послуг для інших страховиків
на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (ви­
конання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними
видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення влас­
них господарських потреб страховика (ст. 2);

2) за наявності ліцензії на страхування життя надавати кредити стра­
хувальникам, які у клали договори страхування житгя (ст. 2);

3) бути визначеними уповноваженими, відповідно до законодавства Ук­
раїни, у разі проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засо­
бах масової інформації його умов і результатів та участь представни­
ків добровільних, об'єднань страховиків, для здійснення тих чи інших
видів страхування у разі, якщо здійснення тих чи інших правовідносин
передбачає використання бюджетних коштів валютних резервів дер­
жави, гарантій Кабчнету Міністрів України (ст. 2);

4) встановлювати з-агальні умови і порядок здійснення добровільного
страхування відповідно до вимог Закону України «Про страхуван­
ня» (ст. 6);

5) передбачати за договорами страхування життя умови здійснення

страхової виплати у разі нещасного випадку, що стався із застра­хованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи (ст. 6);

6) за згодою зі страхувальником визначати розмір страхових сум та
(або) розміри страхових виплат при укладенні договору страхуван­
ня або внесення змін до договору страхування у випадках,
передбачених законодавством України (ст. 9);

') у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страху-

вання життя, в односторонньому порядку зменшити (редуціюва-ти) розмір страхової суми та (або) страхових виплат, якщо це пе­редбачено договором страхування (ст. 9);

8) за згодою зі страхувальником визначати розмір страхового
тарифу (ст. 10);

9) за згодою страхувальника укласти договір страхування відносно
одного об'єкту страхування з кількома страховиками (співстраху-
вання). При цьому в договорі повинні міститися умови, які визна­
чають права та обов'язки кожного страховика (ст. 11);

10)за наявності відповідної угоди міжспівстраховиками і страхуваль­
ником представляти всіх інших співстраховиків у взаємовідноси­
нах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним
лише у розмірі своєї частки (ст. 11);

11)перестраховувати на визначених договором страхування умовах ризик
виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого
страховика (перестраховка) резидента або нерезидента, який має
статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством
країни, в якій він зареєстрований (ст. 12);

12)створювати та входити до складу спілок, асоціацій та інших об'єд­
нань, які створюються для координації діяльності своїх членів та
здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить за­
конодавству України (ст. 13);

13)за наявності ліцензії на здійснення страхування авіаційних ризиків
створити або увійти до Авіаційного страхового бюро (ст. 13);

14)за наявності ліцензії на здійснення страхування морських ризи­
ків створити або увійти до Морського страхового бюро (ст. 13);

15)створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умо­
вах, визначених законодавством України (ст. 14);

16)здійснювати страхову діяльність через страхових посередників
(страхових агентів і страхових брокерів) (ст. 15);

17)доручати громадянам або юридичним особам виконувати части­
ну його страхової діяльності, а саме укладати договори страхуван­
ня, одержувати страхові платежі, виконувати роботи, пов'язані із
здійсненням страхових виплат (ст. 15);

18)розробляти правила страхування за добровільними видами, відпо­
відно до вимог законодавства України (ст. 17);

19)вносити зміни та доповнення до правил добровільного стра­
хування (ст. 17);

20)встановлювати форму письмової заяви на страхування (ст. 18);

21)вимагати у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан,
підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші докумен­
ти, необхідні для оцінки страхового ризику (ст. 18);

22)посвідчувати договір страхування страховим свідоцтвом (полі­
сом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ст. 18);

23)за згодою зі страхувальником визначати у договорі страхування
початок набрання його чинності (ст. 18);

24)за згодою зі страхувальником визначати у договорі страхування
життя грошові кошти як у національній валюті України, так і у
вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що ви­
значають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату ви-
никнення або виконання цих зобов'язань (ст. 19);

25)переукладати договори страхування у разі смерті страхувальни-
ка-громадянина (ст. 22);

26)надавати згоду що до передачі прав і обов'язків страхувальника
іншому громадянинові чи юридичній особі, якщо інше не передба­
чено договором страхування (ст. 22);

27)визначати форму страхового акту (ст. 25);

28)робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком до
правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших під­
приємств, установ і організацій, що володіють інформацією про
обставини страхового випадку (ст. 25);

29)самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку
(ст. 25);

30)залучати за сві й рахунок аварійного комісара до розслідування об­
ставин страхового випадку (ст. 25);

31)за згодою зі страхувальником визначати у договорі страхування
інші підстави, ніж передбаченні ст. 26 Закону України «Про страху­
вання», для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не су­
перечить законодавству України (ст. 26);

32)у випадках сплати страхового відшкодування за договорами майно­
вого страхування в межах фактичних витрат отримати право вимоги,
яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 27); 33)достроково припинити дію договору страхування на умовах, визначених ст. 28 Закону України «Про страхування» (ст. 28);

34)вирішувати спори, пов'язані із страхуванням, в порядку, пе­редбаченому законодавством України (ст. 45). Законом України «Про страхування» передбачення такі обо­в'язки страховиків:

1) бути фінансовою установою-резидентом, створеним у формі акціо­
нерного, повного, командитного товариства або товариства з додат­
ковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські
товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом
України «Про страхування», а також одержати у встановленому
порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (ст. 2);

2) при створенні або збільшенні зареєстрованого статутного фонду
сплачувати його виключно у грошовій формі (ст. 2);

3) використовувати у назві слова «державна», «національна» або по­
хідні від них лише за умови, що єдиним власником такого страхо­
вика є держава (ст. 2);

4) використовувати у назві слова «страховик», «страхова компанія»,
«страхова організація» та похідні від них лише за наявності ліцензії
на здійснення страхової діяльності (ст. 2);

5) за договором страхування життя передбачати збільшення розміру
страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бону-
си), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами
отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів
із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення
справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу
та обов'язкового відрахування в математичні резерви частки інве­
стиційного доходу, яка відповідає розміру інвестиційного доходу,
який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим до­
говором страхування та у разі індексації розміру страхової суми
та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції,
відрахуванням в математичні резерви частки інвестиційного дохо­
ду, що відповідають такій індексації (ст. 9);

повідомляти перестраховика про всі зміни договору страхування

ризик виконання обов'язків перед страхувальником за яким пере­страховано (ст. 12);

7) відповідати перед страхувальником у повному обсязі згідно
з договором страхування, навіть якщо такий договір стра­
хування перестраховано (ст. 12);

8) у разі, якщо обсяги страхових платежів перестрахування, що пе­
редаються нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загально­
го розміру, отриманого з початку календарного року, подати до
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Украї­
ни декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабі­
нетом Міністрів України, в якій необхідно вказати інформацію про
ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерези­
дентів, дані про нерезидентів-перестраховиків та про перестрахо-
виків брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом Міністрів
України (ст. 12);

9) для здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідаль­
ності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім
особам, бути членом Моторного (транспортного) страхового бюро
(ст.13); '

10)компенсувати витрати Моторного (транспортного) страхового
бюро у випадку, коли Моторним (транспортним) страховим бюро
відповідно до правил міжнародної системи автострахування «Зе­
лена Картка» було здійснене відшкодування шкоди за страхови-
ка-члена цього об'єднання (ст. 13);

11)страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести
персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування жит­
тя в порядку та на умовах, визначених Державною комісією з ре­
гулювання ринків фінансових послуг України (ст. 16);

12)укладати договори страхування відповідно до правил страхування
та вимог ст. 16 Закону України «Про страхування» (ст. 16);

13)у разі, якщо міжнародні системи страхування вимагають застосуван­
ня уніфікованих умов страхування, укладати договори страхування
відповідно до таких умов страхування, з урахуванням
вимог, передбачених Законом України «Про страхування» (ст. 16);

14)зареєструвати правила добровільного страхування в Держав­
ній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при

отриманні ліцензії на право здійснення відповідного виду стра­хування (ст. 17);

15)у разі запровадження нових правил добровільного страху­
вання чи коли до правил добровільного страхування вно­
сяться зміни та (або) доповнення, подати ці нові правила, зміни
та (або) доповнення для реєстрації до Державної комісії з
регулювання ринків фінансових послуг України (ст. 17);

16)здійснити страхову виплату тією валютою, яка передбачена дого­
вором страхування, якщо інше не передбачено законодавством Укра­
їни (ст. 19);

17)ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування
(ст. 19);

18)протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання
страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхід­
них документів для своєчасного здійснення страхової виплати стра­
хувальнику (ст. 19);

19)при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у пе­
редбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідаль­
ність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати
страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається
умовами договору страхування (ст. 19);

20)відшкодувати втрати, понесені страхувальником при настанні стра­
хового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо
це передбачено умовами договору страхування (ст. 19);

21)за заявою страхувальника, у разі здійснення ним заходів, які змен­
шили страховий ризик або збільшення вартості майна, переуклас­
ти з ним договір страхування (ст. 19);

22)тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майно­
вий стан за винятком випадків, передбачених законодавством Укра­
їни (ст. 19);

23)умовами договору страхування можуть бути передбачені також
інші обов'язки страховика (ст. 19);

24)ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового
випадку та надати всі необхідні матеріали і докази та документи
(ст. 25);

25)не розголошувати відомості, пов'язані зі страховим випадком,

у тому числі й дані, що є комерційною таємницею, за винят­ком випадків, передбачених законодавством України (ст. 25);

26)прийняти рішення про виплату або відмову у страховій ви­
платі у строк не більше, ніж передбачено правилами стра­
хування, та повідомити страхувальнику в письмовій формі з
обґрунтуванням причин відмови (ст. 26);

27)дотримуватись таких умов забезпечення платоспроможності
(ст. 30):

♦ наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантій­
ного фонду;

♦ створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхо­
вих виплат;

♦ перевищення фактичного запасу платоспроможності над роз­
рахунковим нормативним запасом платоспроможності;

28)мати розмір сплаченого статутного фонду при страхуванні іншо­
го, ніж страхування життя, в сумі, не менше ніж еквівалентній 1
млн. євро, а при страхуванні життя - 1,5 млн. євро за валютним
обмінним курсом валюти України, за винятком випадків, перед­
бачених прикінцевими положеннями Закону України «Про стра­
хування» (ст. 30);

29)відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний
рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів)
(ст. 30);

30)формувати страхові резерви у порядку, передбаченому законодав­
ством України (ст. 30);

31)якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує
Ш відсотків суми сплаченого статутного фонду, сформованих віль­
них резервів та страхових резервів, укласти договір перестраху­
вання (ст. 30);

32)у разі прийняття на себе страхових зобов'язань в обсягах, що пе­
ревищують можливість їх виконання за рахунок власних активів,
перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у пере-
страховиків резидентів або нерезидентів (ст. 30);

³) Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування формувати окремі резерви за рахунок над­ходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування (ст. ЗО);

34)вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхува­
льників щодо страхової виплати за формою, яка забезпечить
отримання інформації, необхідної для врахування ризиків при
формуванні страхових резервів (ст. 31);

35)формувати і вести облік технічних резервів за видами страхування
(крім страхування життя) (ст. 31):

♦ незароблених премій (резерви премій), що включають частки
від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, стра­
хових премій), що відповідають страховим ризикам, які не на­
стали на звітну дату;

♦ збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми
та страхові відшкодування за відомими вимогами страхуваль­
ників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у
виплаті страхової суми чи страхового відшкодування;

36) письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фі­
нансових послуг України про запровадження індивідуального по­
рядку формування і ведення обліку технічних резервів за видами
страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше як за 45
днів до початку календарного року (ст. 31);

37)для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та
медичного страхування формувати окремі резерви за рахунок над­
ходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів
сформованих резервів за цими видами страхування (ст. 31);

38)обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому
балансі і вести їх окремий облік (ст. 31);

39)створювати і вести облік таких резервів із страхування життя (ст. 31):

♦ довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

♦ належних виплат страхових сум;

40) розміщувати страхові резерви з урахуванням безпечності, прибут­
ковості, ліквідності та диверсифікованості, які мають бути пред­
ставлені активами таких категорій (ст. 31):

♦ грошові кошти на розрахунковому рахунку;

♦ банківські вклади (депозити);

♦ валютні вкладення згідно з валютою страхування;

нерухоме майно;

акції, облігації;

♦ цінні папери, що емітуються державою;

♦ права вимоги до перестраховиків;

♦ інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Ка­
бінетом Міністрів України;

♦ банківські метали;

♦ кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори
страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі
кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не
може бути видано раніше, ніж через рік після набрання чинності
договору страхування та на строк, який не пере-вищує період,
що залишився до закінчення дії договору страхування;

♦ готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановле­
них Національним банком України;

41)щоквартально подавати Державній комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України фінансову звітність та інші звітні дані за
встановленою формою, а також давати на запити цього державно­
го органу необхідні пояснення щодо звітних даних (ст. 33);

42)публікувати свій річний баланс за формою і в порядку, встановле­
ними Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг
України (ст. 34);

43)щорічно проводити підтвердження аудитором (аудиторською
фірмою) достовірності та повноти річного балансу та звітності
(ст. 34);

44)мати голову виконавчого органу або його першого заступника з
вищою економічною або юридичною освітою, а головного бухгал­
тера-з вищою економічною освітою (ст. 38);

45)надавати інформацію щодо юридичних та фізичних осіб, яка міс­
тить таємницю страхування, у таких випадках (ст. 40):

♦ на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої
інформації;

♦ на письмові вимоги суду або за рішенням суду;

♦ органам прокуратури України, Служби безпеки України, Мініс­
терства внутрішніх справ України, податкової міліції Держав­
ної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу сто­
совно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної особи за конкретним договором страхування у разі пору­шення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи.

Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємни­цю страхування, не поширюються на службовців Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, які діють в межах повноважень, наданих Законом України «Про страхування»;

При укладанні договору страхування страхувальник здійснює такі дії:

♦ подає заяву про страхування;

♦ повідомляє страховику всі необхідні відомості та документи,
істотні для укладання договору страхування, в т.ч. підтверджує
свій майновий інтерес;

♦ укладає договір страхування;

♦ сплачує разові чи періодичні страхові внески;

♦ після настання страхового випадку повідомляє про це страхо­
вика та виконує дії, пов'язані з рятуванням пошкодженого май­
на і приведенням його в порядок, подає відомості про обста­
вини і причини страхового випадку, про розмір збитків та інше,
якщо це суттєво для страхової виплати (страхового відшкоду­
вання);

♦ отримує страхову виплату (страхове відшкодування);

♦ передає страховику право вимоги до винних осіб.

Згідно з Законом України «Про страхування» страхувальники мають право:

1) отримати кредити від страхової компанії зі страхування життя за
наявності укладеного договору страхування життя (ст. 2);

2) укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб
(застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбаче­
них законодавством України (ст. 3);

3) при укладанні договорів особистого страхування призначати за зго­
дою застрахованої особи, громадян або юридичних осіб (вигодо-
набувачів) для отримання страхових виплат, а також замі­
нювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не
передбачено договором страхування (ст. 3);

4) при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ст. 3);

5) укладати договори добровільного страхування, об'єктами
страхування за якими можуть бути майнові інтереси, що не
суперечать законодавству України, пов'язані (ст. 4):

♦ з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією

страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

♦ з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майно-

ве страхування);

♦ з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі
або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страху­
вання відповідальності);

6) укладати договори добровільного страхування (ст. 5);

7) визначати розмір страхової суми та (або) розміри страхових ви­
плат за домовленістю зі страховиком під час укладання договору
страхування або внесення змін до договору страхування, або у ви­
падках, передбачених законодавством України (ст. 9);

8) укладати один договір страхування відносно об'єкта страхування
з кількома страховиками (співстрахування), в якому повинні місти­
тися умови, що визначають права та обов'язки кожного страхови­
ка (ст. 11);

9) вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхуваль-
ник-нерезидент- в іноземній вільноконвертованій валюті або у гро­
шовій одиниці України у випадках, передбачених законодавством
України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при
укладанні договорів страхування життя (ст. 19);

Ю) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що змен­шили страховий ризик, або збільшення вартості майна переуклас­ти з ним договір страхування (ст. 20);

П) отримувати страхове відшкодування (страхові виплати) тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України (ст. 18);

12) отримувати неустойку (штраф, пеню) за несвоєчасну страхову виплату, розмір якої визначається умовами договору страхування (ст. 19);

13)оскаржувати у судовому порядку відмову страховика здійснити
страхову виплату (ст. 26);

14)залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування
обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити стра­
хувальнику у проведенні розслідування і повинен ознайомити ава­
рійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати
всі необхідні матеріальні докази та документи (ст. 25);

15)достроково за згодою із страховиком припинити договір страху­
вання (ст. 28).

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхувальни­ки мають такі обов'язки:

1) укласти договір обов'язкового страхування, якщо це встановлено
законами України і передбачено Законом України «Про страхуван­
ня» (ст. 5);

2) вносити страховику страховий платіж згідно з договором страху­
вання (ст. 10);

3) сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші
умови договору (ст. 16);

4) подати страховику письмову заяву за формою, встановленою стра­
ховиком, або іншим чином заявити про свій намір укласти договір
страхування (ст. 18);

5) своєчасно вносити страхові платежі (ст. 20);

6) при укладанні договору страхування надати інформацію страхови­
кові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для
оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку
зміну страхового ризику (ст. 20);

7) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо
застрахованого об'єкта страхування (ст. 20);

8) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих
внаслідок настання страхового випадку (ст. 20);

9) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк,
передбачений умовами страхування (ст. 20);

10)умовами договору страхування можуть бути передбачені також
інші обов'язки страхувальника (ст. 20);

у разі отримання страхового відшкодування за договором майно

вого страхування, в межах фактичних витрат передати стра­ховику право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповіда­льної за заподіяний збиток (ст. 27).

4. Процедура підготовки, укладання, ведення та припинення дії страхового договору

Порядок укладання договору визначається цивільним зако­нодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Процедура підготовки та укладення договору передбачає чітку домовленість щодо однозначного обумовлення предмету стра­хування, страхової премії, терміну дії та страхової суми.

Процес укладення договору передбачає дві стадії:

1) пропозицію одної сторони іншій вступити в договірні відносини
(оферта);

2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною (акцепт), що
вказує на згоду укласти договір на умовах, викладених у
пропозиції.

Пропозиція щодо укладення договору однією або кількома конк­ретними сторонами є офертою, якщо вона достатньо визначена і відо­бражає намір особи, що внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором в разі її прийняття. Достатньо визначеною пропозиція є та­кою, коли:

♦ у ній зазначені достатні умови договору чи порядок їх визначення;

♦ якщо вона є дійсною на момент, коли інша особа має намір її
прийняти.

Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визнається укладеним, якщо інша сторона терміново пові­домила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, вста­новленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, - у межах необхідного для цього часу.

До форми договору страхування застосовують загальні пра­вила, установлені у формі угоди. Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами, а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для укладання договору страхува­льник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє свій намір укласти договір страхування. Для пись­мового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а письмова згода страховика на укладання та­кого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

У разі укладання договору з третьою особою оферент зобов'яза­ний компенсувати збитки стороні, якій раніше була зроблена пропози­ція за умови, що остання акцептувала його і на виконання договору понесла витрати.

У міжнародній практиці акцепт може бути виражений такими спо­собами:

♦ видання відповідного полісу;

♦ прийняття від страхувальника премій;

♦ «конструктивна поведінка» (конклюдентні дії) страховика.
Відповідно до законодавства України договір страхування всту­
пає в силу:

а) при сплаті страхової премії готівкою - з моменту підписання
договору представником страхової компанії й страхувальником;

б) при безготівковому розрахунку - з моменту, що вказаний в полісі
(але не раніше 24 годин від дня списання коштів із поточного
рахунку страхувальника для зарахування їх на рахунок страхової
компанії).

Дія договору страхування закінчується о 24 год. того ж дня, що вказаний у полісі, як день припинення договору, якщо інше не передбачено відповідними правилами страхування.

Супровід договору страхування. Укладання і підписання договору страхування являє собою певною мірою формальну процедуру. Проте можливі проблеми з отриманням внесків, якщо страхові платежі мають

вноситися неодноразово, а щокварталу, щомісяця, чи в інші строки. Адже розтягнені в часі внески вимагають від страховика постійного контролю з використанням інформації з бухгалтерії, спілкування з клієнтом (контроль за проведенням першого внеску та початком стра­хового покриття, нагадування про наступний внесок тощо).

З метою уникнення ускладнень та кращої організації роботи, коли договорів страхування багато, окремі страховики запро­ваджують порядок проходження договорів страхування від їх укладення до передання в архів (табл. 2.1).

Окрім цього, етап супроводу договорів передбачає вжиття не менш важливих заходів з регулярного контролю за об'єктом страхування, а саме:

1) виконання клієнтом своїх зобов'язань з додержанням норм безпеки,
своєчасного виявлення та усунення передумов до страхового
випадку або прийняття ним інших відповідних рішень;

2) своєчасного виявлення можливих тенденцій у характері ризику
(заміна перевізника чи маршруту транспортування застрахованого
вантажу; заняття екстремальними видами спорту застрахованою
особою; поява сторонніх факторів, у тому числі з незалежних від
страховика причин тощо);

3) систематичного отримання інформації- наприклад, щодо прохо­
дження чи причин затримки застрахованого вантажоперевезення,
при страхуванні фінансових ризиків - щодо дій контрагента
страхувальника, спрямованих на вжиття передбачених бізнес-
планом заходів з погашення кредиту, чи надійності заставних
зобов'язань для консультування клієнта в порядку його сервісного
обслуговування та прийняття спільних відповідних рішень;

4) вивчення стану та якості послуг, що надаються клієнтові третьою
стороною за дорученням страховика (асистанс чи служба технічної
допомоги на автошляхах, медичні заклади при медичному
страхуванні, і т. ін.) з метою максимального задоволення потреб
страхувальника та підтримання ділової репутації страховика.
Викладений у таблиці процес значно спрощується в разі викорис­
тання автоматизованої системи даних. Проте з різних причин такі си­
стеми у вітчизняній практиці значного поширення ще не набули, зокрема,
через недостатній рівень забезпечення інформаційними технологіями
та їх значну вартість.

Разом з викладеними заходами страховик має постійно дбати про здійснення чи коригування запобіжних заходів щодо внесення змін до договору страхування, аж до закінчення терміну дії або його дострокового припинення.

У разі відсутності страхової події протягом терміну страхового покриття страховик при потребі, в порядку сервісу, інформує про це клієнта, запрошуючи його до подальшої співпраці, і вносить відповідну інформацію в банки даних (насамперед - для фінансово-економічних та актуарних підрозділів). Причому страховик може застосовувати си­стему знижок до страхових платежів (якщо страхові випадки не настали протягом дії минулого договору), а також пільговий період страхування.

Дії при настанні страхового випадку та страхове відшко­дування.

Діяльність страховика в разі настання будь-якої події, котра має ознаки страхового випадку, є об'єктивним показником його надійності, компетенції та кваліфікації фахівців, а також найбільш вагомим крите­рієм у прийнятті клієнтом рішення щодо страхування і вибору страхо­вика. Цей етап більш ніж будь-який інший, потребує концентрації зу­силь фахівців з різних підрозділів страховика, передусім узгодженості рішень і ретельності, коли йдеться про завчасну правову підготовку (розробка правил страхування визначення умов договору і т. ін.). Ко­лишній генеральний директор Лондонського Інституту дипломованих страховиків Д. Бланд щодо цієї частини страхового продукту писав: «Кожний втрачений долар залежить від персоналу - тут, звісно, я го­ворю про втрати, понесені внаслідок поганого контролю чи поганого страхування, яких можна було уникнути. Кожен долар, сплачений на справжні відшкодування, - добре витрачений: це обґрунтовує необхідність страхування, а також є його найкращою рекламою». По­верхневе, неконкретне формулювання прав і обов'язків договірних сто­рін приводить до двояких тлумачень; у такому разі за непорушними принципами страхування набирає сили презумпція правоти клієнта, тобто клієнт правий доти, доки страховик не доведе протилежне.

Права і зобов'язання сторін з кожного виду страхування мають свої особливості, але принциповим є те, що першочергові обов'язки клієнта при настанні страхового випадку зі зрозумілих причин мають бути сформульовані просто, коротко і точно, легко сприйматись і запам'ято­вуватись.

З боку страховика основними вимогами до працівників служб уре­гулювання збитків, тобто тих, хто забезпечує безпосереднє спілкуван­ня з клієнтом за даних обставин, мають бути глибоке знання правил

страхування, достатня правова підготовка, оперативність, завбачливість і ввічливість. Зазначена служба формує імідж страховика у критичній ситуації' для клієнта, дії якого в цей час можуть бути некоректними.

Особливої уваги потребує організація аварійного комісаріату страховика, у тому числі його представництв у гео­графічних регіонах страхового покриття.

Аварійний комісар - уповноважений експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку, вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок (аварійний серти­фікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.

Логічним завершенням дій страховика на цьому етапі є підготов­ка і проведення суброгації- використання свого права на регресні ви­моги до винуватця страхової події для часткової чи повної компенсації сплачених страхових відшкодувань. Це положення в окремих випад­ках може дати головний поштовх до прийняття клієнтом рішення щодо страхування (наприклад, намагання уникнути проблем із судовим по­зовом до винуватця даної події на території іншої країни тощо).

З метою найраціональнішої організації праці на даному етапі в окремих страхових компаніях запроваджено спеціальний порядок вре­гулювання збитків і проходження відповідних документів, яким регла­ментуються:

♦ фіксація, аналіз та попереднє встановлення збитку при отриманні
повідомлення;

♦ прийом заяви і організація розслідування, при потребі - робота
служб аварійного комісаріату;

♦ в окремих випадках винесення даного питання на розгляд Ради з
урегулювання збитків - позаштатний орган страховика у складі
спеціалістів, що відіграють роль експертів чи обстоюють у суді
інтереси страховика (або клієнта перед третьою стороною);

♦ попереднє повідомлення перестраховиків;

♦ затвердження висновків - аварійного акта (сертифіката) чи рішен­
ня Ради з урегулювання збитків, розрахунку суми страхового від­
шкодування;

♦ розрахунки з клієнтом і перед страховиками;

♦ архівна обробка документів, що стосуються факту страхової події.
Згідно з чинним в Україні законодавством усі суперечки за дого­
ворами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирі­
шенню в суді.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також уразі:

♦ закінчення терміну дії;

♦ виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у
повному обсязі;

♦ несплати страхувальником страхових платежів у встановлені
терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у
разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був
сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти
робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо
інше не передбачено умовами договору;

♦ ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті стра­
хувальника - громадянина чи втрати ним дієздатності за винят­
ком випадків, передбачених статтями 21-23 Закону «Про страху­
вання»;

♦ ліквідації страховика в порядку, установленому законодавст­
вом України; прийняття судового рішення про визнання договору
страхування недійсним; в інших випадках, передбачених зако­
нодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умо­вами договору страхування.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не перед­бачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за ви­могою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нор­мативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку стра­хового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового

відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страхових положень договору страхування, то останній повертає страхувальнику всі сплачені страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за ви­могою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконан­ням умов договору страхування, то страховик повертає страхувальни­ку всі страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення договору страхування не допус­кається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

При укладанні договорів страхування Законом України «Про вне­сення змін та доповнень до Закону України «Про страхування» перед­бачено особливі умови врегулювання відмови у питаннях, пов'язаних з виплатою страхових сум (страхового відшкодування). Підставою для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшко­дування) може бути таке:

♦ навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено
договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку.
Зазначена норма не поширюється надії, пов'язані з виконанням ними
громадського чи службового обов'язку, у разі необхідної оборони
(без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі,
гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або
особи, на користь якої укладено договір страхування,
встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

♦ вчинення страхувальником - громадянином або іншою особою,
на користь якої укладено договір страхування, - умисного злочину,
що призвів до страхового випадку;

♦ подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про
об'єкт страхування, отримання страхувальником повного відшко­
дування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у
заподіянні шкоди;

несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання
страхового випадку без поважних на це причин або ство­
рення страховикові перешкод у визначенні обставин, харак­
теру та розміру збитків;

♦ інші випадки, передбачені законодавством України.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші під­
стави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить
законодавству України. Рішення про відмову у виплаті страхових сум
приймається страховиком у термін, не більший від передбаченого пра­
вилами страхування і повідомляється страхувальникові в письмовій
формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика щодо
виплати страхових сум може бути оскаржено страхувальником у су­
довому порядку.

Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до законодавства договір страхування визнається не­дійсним також у разі:

♦ коли його укладено після страхового випадку;

♦ коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає
конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло
законної сили. За таких умов договір страхування визначається
недійсним у судовому порядку.

Дата добавления: 2014-01-04