Технології програмування

Технологія програмування – сукупність методів та засобів розробки (написання) програми та порядок використання цих методів та засобів.

Можна запропонувати класифікацію за методологією:

• неструктурне програмування (мови низького рівня – асемблер);
• процедурне програмування (програмні блоки, автономні підпрограми, у FORTRAN-58 компілювалися окремі процедури)
• структурне програмування – канонічні структури лінійні ділянки, розгалуження, цикли, відсутність GOTO, незалежність підпрограм та передача їм параметрів (BASIC, ALGOL-60, PASCAL, C); різний рівень типізації мови (тип даних визначає множину можливих значень та набір допустимих операцій: С /слабо, гнучкість/ та Паскаль /строго, надійність/);

Сучасні мови мають канонічні структури (присвоювання, цикли, розгалуження) та базові типи даних (ціле, дійсне, символьне, рядок, масив, запис). Але для конкретних прикладних задач (зокрема, баз даних, графіки) потрібно оперувати специфічними об’єктами (не деталізуючи аж до нижнього рівня базових типів, що суттєво спрощує процес програмування). Вихід:

• створення окремих мов для класів задач (дорого, для військових цілей);
• створення універсальної мови, що містить всі можливі типи (PL1, практично використовувався);
• мова-ядро, яка на першому етапі дозволяє створювати нові типи даних, а далі безпосередньо їх використовувати для розв’язування конкретної задачі (Симула, Алгол-68, не використовувалися, але вплинули на розробку ООП).
• ООП – оперування об’єктами, які є представниками певного класу і мають задані властивості та дії; дозволяють будувати нові об’єкти з використанням уже відомих (приклад Н.Вірта з обробкою натискування мишки на конкретному елементі екрану). Мета – простота та надійність.

В настоящее время, когда сфера применения ЭВМ чрезвычайно расширилась, разработка и эксплуатация программ осуществляется, как правило, разными людьми. Поэтому наряду с эффективностью на первый план выдвигаются и другие важные характеристики программ такие, как понятность, хорошая документированность, надежность, гибкость, удобство сопровождения и т.п.

Проблема разработки программ, обладающих такими качествами, объясняется трудоемкостью процесса программирования и связанным с этим быстрым ростом стоимости программного обеспечения.

Для создания "хорошей" программы появляется необходимость придерживаться определенных принципов или определенной дисциплины программирования. Значительный прогресс в области программирования достигается с использованием так называемого структурного программирования.

Появление новой технологии, или, как еще говорят, дисциплины программирования, основанной на структурном подходе, связано с именем известного голландского ученого Э.Дейкстры (1965 г.). В своих работах он высказал предположение, что оператор GOTO может быть исключен из языков программирования и что квалификация программиста обратно пропорциональна числу операторов GOTO в его программах. Такая дисциплина программирования упрощает и структуризирует программу.

Однако представление о структурном программировании, как о программировании без использования оператора GOTO, является ошибочным. Например, Хоор определяет структурное программирование как "систематическое использование абстракции для управления массой деталей и способ документирования, который помогает проектировать программу".

Структурное программирование можно толковать как "проектирование, написание и тестирование программы в соответствии с заранее определенной дисциплиной".

Дата добавления: 2014-01-04