Поняття середовище, екологічні чинники його

Середовище – це всі тіла, явища, з якими організм має прямі чи опосередковані взаємозв’язки, Живі організми, що населяють нашу планету, освоїли чотири основні середовища, кожне з яких має свій склад, свої екологічні чинники: водне середовище, водно-повітряне, грунт, самі організми.

Розрізняють чинники абіотичні, біотичні і антропогенні.

Абіотичні чинники середовища – це хімічні та фізичні чинники – чинники неживої природи (світло, температура, вологість, вітер, солоність вод і грунтів). Всі вони по різному впливають як один на одного, так і на біотичний компонент екосистеми.

Для кожного виду організмів стосовно кожного чинника середовища існує:

1. Зона оптимуму (організм існує в найсприятливіших для розвитку умовах);

2. Зона песимуму (стресова зона);

3. Діапазон стійкості, за межами якого організм гине.

Так для рослини зона оптимуму по температурі знаходиться в межах 15-30⁰С, зона песимуму – 35-45⁰ верхня межа і 0-10⁰ – нижня межа. Діапазон витривалості – відповідно 0⁰ і верхня межа 50-55⁰С.

На основі цього формулюється закон обмежувальних чинників (закон Лібіха): Навіть єдиний чинник за межами зони свого оптимуму викликає стресовий стан організму, а поза межами стійкості – загибель.

Одним із абіотичних чинників є температура. Тепло розподіляється на Землі не рівномірно, що пов’язано з кутом падіння сонячних променів на поверхню в різних широтах Землі: найбільше сонячної енергії отримують екваторіальні зони, найменше – території біля полюсів. У природному середовищі спостерігаються широтні, сезонні, добові, висотні, глибинні та інші температурні зміни.

Для оцінки температурного режиму використовують:

- середньорічні температури;

- сума активних температур вище 10⁰ С;

- радіаційний баланс.

При низьких температурах знижується інтенсивність біохімічних процесів, при високих – руйнується білок. Оптимальною є температура 23-25⁰ С.

Залежно від потреб у теплі рослин поділяють на:

- теплолюбиві – пальма, фікус, цитрусові та інші;

- холодостійкі – рослини тундри та альпійських зон;

- мезотермні – рослини помірного поясу.

Тварини бувають теплокровні та холоднокровні. Теплокровні тварини за рахунок системи теплорегуляції зберігають постійну температуру тіла. Холоднокровні тварини, не маючи системи теплорегуляції, приймають температуру навколишнього середовища.

Вода:

- є середовищем для існування водяних рослин і водоростей і багатьох видів тварин;

- становить основу організму;

- визначає тургор;

- забезпечує охолодження за рахунок випаровування з поверхні тіла;

- є джерелом водню при фотосинтезі;

- забезпечує транспорт поживних речовин і всмоктування їх із грунту;

- виводить із організму продукти метаболізму;

- визначає стан і стійкість організму за екстремальних умов.

Світло – один з найважливіших для рослин абіотичних факторів, завдяки йому відбувається найважливіший на Землі процес – фотосинтез. На розвиток рослин впливає інтенсивність сонячної радіації, розподіл світових умов у часі, якісний склад світла. Рослини по відношенню до світла бувають світлолюбиві, тіневитривалі і тінелюбиві.

По різному реагують на світло і тварини (кроти, кажани, сови).

Хімічні чинники. До них належить хімічний склад середовища: в грунті це вміст поживних речовин, вологість, концентрація гумусу, наявність забрудників; у повітрі – вміст кисню, вуглекислого газу; у воді – наявність природних і штучних хімічних речовин.

Механічні чинники. Вітер формує крони дерев, бере участь у заплідненні рослин та поширенні насіння рослин.

Комплексні групи чинників. Кліматичні умови, зумовлені переважно температурою, вологістю швидкістю руху повітря. Вони забезпечують існування видів, пристосування їх до зміни умов.

Орографічні умови (рельєф). Навіть на різних схилах гори південному і північному – різні умови, рослинність, угрупування тварин.

Елфічні (грунтові) чинники. Грунти відрізняються за хімічним складом, фізичними і структурно-механічними властивостями.

Дата добавления: 2014-01-04