Візитна картка

Ще декілька років тому візитними картками користувалась порівняно незначна кількість людей - дипломати, керівники великих підприємств, працівники зовнішньо - економічних організацій. На сьогодні вони необхідні майже кожній людині. Нічого дивного в цьому немає, оскільки візитна картка є не примхою, а офіційним “паспортом” ділової людини.

Перші візитні картки з’явилися в Китаї в епоху розквіту Сунської культури. Однак популярність і розповсюдження вони отримали у Франції під час правління Людовика XIV, після чого швидко отримали “прописку” у всіх європейських країнах. На прикінці XVIII ст. без візитної картки не міг обходитись жоден дворянин. Більш того, він мав їх кілька видів.

На той час склались певні правила, порушувати які суворо заборонялось: розміри візитної картки підпорядковувалися ієрархічній субординації дворянина; а серед членів великого сімейства розмірами і солідністю повинні були відрізнятись картки господаря. І якось непомітно сталося так, що кожна нова візитка ставала ошатнішою, пишнішою і більшою за попередню. З часом у найбільш вельможних вони набули розмірів книги.

На початок ХІХ ст. у побуті поширилися картки на будь-які випадки життя: запрошення, вітальні, для співчуття, візитів, висловлення вдячності тощо. І тільки після того, як вичерпалася фантазія, спрацював здоровий глузд. Це виявилося не тільки в зміні зовнішнього вигляду картки - відмові від химерності, а й у її цілеспрямованості - залишилися тільки картки для візитів.

Приблизно з середини минулого сторіччя в моду почав входити строгий діловий стиль, а помпезні візитні картки стали гострою мішенню для сатириків. З того часу вимоги до зовнішнього вигляду картки володоря стали правилами хорошого тону, так само як і правила поведінки у товаристві. У ній, крім прізвища і титулу, можна було вказати рід занять, обов’язково точну адресу.

У наш час візитна картка продовжує виконувати ці самі інформативні функції. Вона надає знайомству офіційний або довірчий статус, або заміняє володаря на час його відсутності.

Візитну картку вручають людині, з якою бажають познайомитися ближче або збираються продовжувати стосунки.

Цей невеликий листочок продовжує здійснювати свої попередні функції.

Загальноприйнятою є міжнародна мова для передачі певної інформації в колах дипломатичного і ділового спілкування. Якщо вам надіслали поштою в конверті візитну картку, на якій в лівому або в нижньому кутку стоїть помітка “р.t.” - це значить, що вас поздоровляють; “р.р.с.” - прощання перед від’їздом; “р.с.” - вираз співчуття; “р.r.” - подяка за виявлену увагу. Якщо ви знаходите на своєму столі чіюсь картку з такими помітками за загнутим кутиком, це означає: був особисто, але не застав на місці.

Ви можете надіслати свою картку, замінивши літери коротким повідомленням, яке прийнято писати від третього лиця. Наприклад: “Поздоровляє з Днем народження” або “З почуттям глибокої вдячності” тощо.

Радимо зберігати візітні картки у спеціальних клясерах. Корисно на зворотному боці робити необхідні додаткові записи про власників - мета знайомства, загальні інтереси, дату народження, ім’я та по батькові дружини тощо.

Особливо важливо користуватися візитними картками під час виставок, конференцій, семінарів, захисту дисертацій, або під час проведення багатосторонніх переговорів. Після насиченого новими знайомствами і інформацією ділового дня буває тяжко втримати в пам’яті, саме з ким обговорювалися ті чи інші деталі або справи. Короткі уточнення, зроблені на візитній картці, можуть в цьому допомогти.

3.Вимоги до якості паперу і картону та виробів з них

Дата добавления: 2014-01-04