Події революції 1905-1907рр. в Україні та її наслідки

Початок 20ст. у Російській імперії ознаменувався погіршенням соціально-політичного і економічного становища.

Економічна криза та поразка у Російсько-японській війні 1904-1905рр. підірвали авторитет влади. До 1-ої російської революції 1905-1907рр. призвели такі причини:

- нерозв’язане аграрне питання;

- невдоволення більшості робітників умовами праці;

- відсутність демократичних свобод;

- прагнення буржуазії до влади;

- національне гноблення неросійських народів.

Революція почалась з «кривавої неділі» – мирної демонстрації людей 9 січня 1905р. з проханням покращити становище. Демонстрацію розстріляли.

Революція пройшла три етапи

1. січень – жовтень 1905р. – Наростання революційної боротьби, виникнення робітничих рад, профспілок і політичних партій.

2. жовтень – грудень 1905р. – Кульмінація революції. Публікація царського маніфесту 17жовтня. Створення багатопартійної системи. Організація збройних повстань у грудні 1905р.

3. січень 1906р. – червень 1907р. – Поступовий спад революційної боротьби. Наступ на революційні сили царизму: арешти, обшуки, перехід партій на нелегальне становище. Ліві сили переходять до тероризму, опозиція намагається боротись у Державній думі парламентськими методами.

Основні методи боротьби: страйки, демонстрації, збройне повстання. У Наддніпрянщині страйкувало (лютий 1905р.) 70тис чол., а до серпня 100 тис. чол. Головне гасло: «Геть самодержавство» страйки були у промислових районах. 14 червня 1905р. відбулось повстання на панцирнику «Потьомкін» який підтримали 12 військових кораблів в Одесі, який пізніше відплив до Румунії.

У Київській, Волинській, Херсонській, Сумській, Катеринославській губерніях повстали селяни (приблизно 70%) з вимогою передати їм землю.

У жовтні 1905р. – розпочався всеросійський страйк проти самодержавства. Микола ІІ, прагнучи припинити революцію, підписав Маніфест 17 жовтня 1905р., у якому:

- дарувались свобода совісті, слова, зібрань та союзів;

- вибори до Державної думи представницького органу;

- дозволялась українська мова.

Але нічого не було про роль самодержавства і Конституції. В Росії і Україні виникали профспілки та громадські організації. В Україні їх стало 80.

У 1905р. видається І україномовна газета «Хлібороб», а у 1906р. – газета «Дата», активно діяла «Просвіта», але у період спаду революції почались переслідування. Під час страйку 1905р. (жовтень) у Севастополі виступив крейсер «Очаків» на чолі з лейтенантом Шмідтом. Повстання придушили.

У 1906-1907рр. повстанський рух пішов на спад. Влада застосовувала репресії. До кінця 1906р. до смерті було засуджено 14 тис. чол., 75 тис – відправлено до в’язниць.

У квітні 1906р. відкрилась І Державна Дума(72 дні діяла), яка висунула революційні вимоги, але цар її розпустив. До бажаних результатів не привели і ІІ та ІІІ Державні думи. Цар змінив законодавство про вибори. У 1907р. лише 15% населення могли прийняти участь у виборах.

В Державних думах діяла українська громада яка обиралась від Української радикально-демократичної партії (Шраг, Чижевський, Шемет).

У 1906р. для вирішення аграрного питання був розроблений закон (так звана столипінська реформа), який цар підписав у червні 1910р., розрахувавши на 20років.

Суть реформи:

1) передача общинної землі у приватну власність селян з правом продажу. Селяни могли виходити з общини.

2) Селяни могли отримувати відруби (наділи у межах села) і хутори – за його межами. Це не зачіпало землі поміщиків і створювало господарства фермерів.

3) Для підтримки створювався Селянський банк, який надавав кредит 300 рублів з відстрочкою платежів на 3 роки.

В Україні реформа була успішною. До 1917р. було створено 226 тис. селянських господарств, більше застосовували машин. Але більшість з них була бідняками і багато з них (селян) стали банкрутами.

4) масові переселення селян до Сибіру, Казахстану, Середньої Азії, Далекого Сходу. Селянам надавалась допомога на переїзд, отримання казенних земель, позики. До 1914р. виїхало (більшість з Полтавської та Чернігівської областей) до 1,5 млн. селян.

5) реформа повинна була бути реформою в освіті (4кл. освіта), національних відносинах, суді, але це так і не відбулось.

Реформа закріпила приватну власність на землю, ввела товарно-грошові відносини, але не розв’язала аграрне питання.

Питання для закріплення матеріалу:

1.Коли і з якою метою виникли політичні партії. Назвіть напрями і течії національно-визвольного руху у Наддніпрянщині і Західній Україні.

2. Які причини І російської революції, її етапи.

3. Розкажіть про українську громаду в Державній Думі.

4. Чим закінчилась І російська революція.

5. В чому суть і наслідки столипінської реформи.

Дата добавления: 2014-01-04