Лекція 8. 1. Туристичні ресурси Волині

План

1. Туристичні ресурси Волині.

2. Карпати – туристична Мекка.

3. Можливості літнього туризму Криму.

4. Перспективи та проблеми розвитку туризму в Україні.

Література

1. Курилова В.И. Туризм / Курилова В.И. – М.: Просвещение, 1988. – 224 с.

1. Волинська область розташована у межах Волинсько-Подільської окраїни Руської плити, яка є частиною Східно-Європейської платформи. Через територію Волині пролягли важливі міжнародні туристські маршрути, оскільки вона межує на заході з республікою Польща, на півночі – з Білоруссю, на півдні та сході – зі Львівською та Рівненською областями. Таким чином вигідне географічне розташування на перехресті торгових шляхів надає особливий статус західних «воріт» до Європи.

Значного розвитку в області набуло створення приватних туристських підприємств, що мають ліцензію на організацію іноземного та внутрішнього туризму, екскурсій, масового й оздоровчо-спортивного туризму. Особливою популярністю в області користується пізнавально-оздоровчий, рекреаційний та спортивний туризм.

Для рекреаційного туризму як національного, так і міжнародного можна використати 6 санаторіїв, з них 2 – дитячі, 2 – матері й дитини: «Лісова пісня», «Турія», «Пролісок», «Згорани» та ін.

Екскурсійний туризм, який являється подорожуванням з пізнавальною метою, може поєднуватись із відпочинком. Для цього для послуг туристів пансіонат «Шацькі озера», який розташований на березі оз. Світязь, туристичний готель «Лісова пісня» в м. Ковелі, готелі м. Луцька та ін. Звідси пролягають пізнавальні маршрути «Старе місто» (м. Луцьк), «Древній стальний град Волині» (Луцьк – Затурці – Володимир-Волинський – Нововолинськ – Локачі – Луцьк), «До витоків «Лісової пісні» (Луцьк – Колодяжне – Ковель), «Шляхами козацької звитяги» (Луцьк – Берестечко), «Озерний край» (Луцьк – Шацьк – Ратне – Луцьк).

Не дивлячись на значні розрушення під час світових і громадянських воєн на Волині збереглись (буває із суттєвими змінами) оборонні та релігійні будівлі часів Волинського князювання, різностилеві православні, католицькі, іудейські культові споруди (XIII - XX ст.). З кожною спорудою пов’язані імена, дати, події, що є об’єктом пізнавального туризму. Задоволенню пізнавальних потреб туристів сприяє наявність музеїв на Волині. Значна частина волинських музеїв зосереджена в обласному центрі. Обласний краєзнавчий музей створено в 1929 р., але як державний його відкрити в 1940 р. Він пропонує відвідувачам експозиції, які розміщені в 30 залах. Основний фонд музею нараховує понад 100 тисяч одиниць зберігання.

Музей Волинської Ікони відкритий у серпні 1993 р. В його фондах понад 600 експонатів. Основу колекції складають ікони 16 – 18 ст., які характеризують головні напрями розвитку волинського іконопису, прослідковуючи мистецькі зв’язки і специфічні особливості волинської малярської школи. Тут можна оглянути роботи видатного українського художника Йова Кондзелевича (1667 – 1740), зокрема ікону «Спас». А перлиною музею є унікальна пам’ятка візантійського мистецтва – Холмська Чудотворна ікона Божої Матері 16 – 17 ст.

На території Луцького замку відвідувачів запрошує художній музей. Серед експонатів музею картина іспанського художника кінця XVI – початку XVII ст. Хосе Рібери «Святий Ієронім».

Військовий музей у м. Луцьку, як філію центрального музею Збройних Сил України, було створено згідно наказу Міністра оборони України (1999 р.). На виставці представлено зразки авіаційної, бронетанкової, артилерійської, зенітно-ракетної техніки та озброєння. І кожен з них не лише цікаво оглянути, а й дізнатися більше про історію створення, конструкторів, бойові дані техніки. Більшість із них і досі є на озброєнні української армії.

За 15 км від м. Луцька у селищі Рокині знаходиться народний музей історії сільського господарства Волині (1978 р.). Численні експонати музею розповідають про виникнення, розвиток землеробства і тваринництва на Волині від первіснообщинного ладу до сьогодні. Складовою частиною музейного комплексу є Рокинівський парк «Байрак», який визнано парком – пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Видовий склад дендропарку включає понад 150 видів рідкісних та декоративних рослин (вільха чорна, модрина польська, магнолія, тюльпанове дерево).

Неподалік смт. Ратне, у с. Кортеліси, в 1980 р. споруджено комплекс жертвам фашизму. 23 вересня 1942 р. фашисти спалили село, розстріляли всіх його жителів – 2875 осіб. Одночасно з меморіалом відкрито музей історії села.

На території Волині є достатньо ресурсів для наукового туризму. Науковці не втрачають інтересу до минулого та сучасного Волині, і це сприяє проведенню наукових конференцій, симпозіумів, конгресів всеукраїнського та міжнародного рівня у галузі історії, географії, культури, мовознавства та ін.

Однією з форм ділового туризму (бізнес-туризму) являються поїздки з метою участі або відвідування міжнародних і національних виставок та ярмарок, підприємств. В м. Луцьку проводяться міжнародні ярмарки: «Дім твоєї мрії», «Краса, здоров’я, чистота», «Міст», «Офіс, дім, сад», «Великий різдвяний ярмарок», «II угорський ярмарок», «Міст – шанс», «II польський ярмарок». Щодо комерційного туризму, то найбільш популярними є міжнародні та внутрішні шоп – тури.

Етнічний туризм пов’язаний з відвідуванням родичів або місць народження батьків. Кожного року Волинь відвідує тисячі іноземців, які мають волинське коріння.

В багатьох місцях Волині встановлено пам’ятники, які свідчать про масову загибель єврейських поселень. Кожного року ці місця відвідують родичі загиблих з Ізраїлю, США, Німеччини та інших країн.

Наявність значних лісових ресурсів (695 тис. га), водних ресурсів (130 річок і 235 озер), боліт сприяє розвитку пригодницького туризму. Специфічною рисою такого туризму є отримання різних ліцензій, які дозволяють мисливство, рибальство.

Волинська область багата видовим складом і чисельністю диких звірів і птахів. Найтиповішими представниками мисливської фауни є лось, козуля, дикий кабан, борсук, лисиця, видра, вовк, заєць – русак, тхір, ондатра. Серед пернатої фауни зустрічаються тетеруки, глухарі, рябчики, частіше – сіра куріпка та водоплавні птахи. Рибні ресурси краю є досить різноманітними. Найбільш поширені короп, карась, щука, лящ, сом, річковий вугор. В Оконських озерах і ставках добре акліматизувалась форель.

Релігійний (паломницький) туризм вважається історичним. В даний час він користується великою популярністю. Туристські ресурси з релігійною метою на Волині в основному діючі Монастирі (Жидичинський, Святогорський монастир у с. Зимно, Михнівський, Чорторийський та ін.).

Популярністю на Волині користується і розважальний туризм. Цьому сприяє проведення пісенних фестивалів, зокрема «На хвилях Світязя». Один раз на два роки (з 1994) проводиться «Поліське літо з фольклором», традиційним став міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня», фестиваль з аеробіки «Волинський пролісок».

В ландшафтному заказнику Згорани, на околицях с. Головне є джерельце, яке в найлютіші морози не замерзає. Неподалік с. Нудиже в урочищі Провалениця є цілий каскад джерел із диво – водою, температура якої постійна в усі пори року – +14 градусів за Цельсієм, має вміст срібла і є надзвичайно чистою. Систему джерел оголошено гідрологічною пам’яткою.

Фізико-хімічні процеси, що відбувалися у товщах земних порід, обумовили концентрацію підземних вод та їх вихід на поверхню в урочищі Журавичі. Вода унікальна, здатна боротися з багатьма недугами, адже така вода є лише в Грузії та Карлових Варах у Чехії. До 1998 р. тут функціонував санаторій.

Природною родзинкою краю є знаменитий Шацький національний парк, до складу якого входить найглибше озеро в Україні Світязь, яке стало своєрідним природним брендом Волині і навіть всієї країни.

Вражає своєю мальовничістю невелике озеро Нечимне, що розташоване в однойменному урочищі, поблизу с.Скулин Ковельського району. Слід відзначити Озерянську групу озер, що розташовані біля с. Купичів Турійського району, де мальовнича природа з прекрасними невеликими лісовими озерами Озерянське, Пересіка, Болотне, Пісочне та ін.

На території Волині є ряд озер, які мають великі можливості в плані розвитку на їх базі туризму, наприклад озера: Сомине, Велимче, Добре, що в Турійському районі, оз. Святе Ратнівського району, оз. Озерце Ківерцівського району.

В області успішно працюють дитячі та юнацькі туристські установки. Це – Центр туризму, спорту та екскурсій в м. Луцьку, туристичні станції в м. Ковелі, Володимирі-Волинському, Нововолинську, Голобах, Ківерцях. Основними напрямками гурткової роботи цих установ є краєзнавство, пішохідний, водний, гірський туризм, спелеотуризм, спортивне орієнтування.

Найцікавішим туристичним об’єктом міста Луцька є архітектурно-історичний заповідник «Старе місто». На його території знаходяться найцікавіші архітектурні пам’ятки. Перш за все, це Луцький замок (Любарта), який складається з 3 веж (В’їзна, Стирова, Владича), фортечних стін, княжого палацу, решток церкви Іоанна Богослова.

В селі Рокині створено міжгосподарський народний музей історії сільського господарства Волині. Його численні експонати розповідають про виникнення і розвиток землеробства і тваринництва на Волині, починаючи від первісно-общинного ладу і до сьогоднішніх днів.

Дуже цінні пам’ятки збереглись у місті Володимирі-Волинському. Успенський собор – унікальний пам’ятник періоду Київської Русі – споруджений в 1152 – 1160 роках.

Святогорський монастир в с. Зимне Володимир-Волинського району є одним з небагатьох відносно добре збережених до наших днів монастирських комплексів оборонного типу. Зимненський монастир – найдавніший з усіх монастирів Волині.

В Берестечку зберігся монастирський комплекс тринітаріїв з дівочим монастирем і костелом (1765 р.). Костел збудований в стилі барокко, поряд з ним – дзвіниця XIII ст.

Отже, у Волинській області є значна кількість цікавих пізнавальних об’єктів історії, культури, мистецтва. Більшість із них є екскурсійними, які включені або можуть бути включені до програми туристських маршрутів.

2. Українські Карпати розташовані в центральному секторі Карпатської дуги. Вони включають значну частину Східних Карпат, з’єднуючи Західні і Південні Карпати. Разом із передгір’ям площа українських Карпат складає 37 тис км. Загальна довжина 280 км, ширина – 100 км. Середня висота 1000 м. Карпатські гори простягаються по Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

Пологі схили українських Карпат зайняті переважно буком (біля 59 %). У низинах зустрічаються острівки дуба, місцями граба. Вище букових лісів простягається поле хвойних лісів із ялини та смереки, місцями ростуть кедр та ялиця, вище лісового поясу – субальпійська та альпійська рослинність. На самих високих скелях можна зустріти дуже рідкісні рослини, в тому числі – едельвейс.

В Карпатах беруть початок Дністр, Прут, Тиса та інші річки. Річки ці швидкі та підступні, особливо у верхів'ях, і по них можуть пересуватись лише досвідчені спортсмени. Озер у горах мало, але вони дуже мальовничі. Найвідоміше серед туристів – озеро Синевір.

Зима в Карпатах відносно тепла, з відлигами, снігопадами та великою кількістю сонячних днів. У січні середня температура від – 3 до – 8°С, в горах буває – 35°С. У листопаді в горах випадає сніг, висота його досягає 45 – 50 см. Глибина снігу на високогір’ї місцями досягає 3-х м. Сприятливий період починається у травні, після того, як зійде сніг і продовжується до жовтня, проте у першій половині літа випадає доволі багато опадів. Середня температура +19 – +21 С. В кінці літа і на початку осені в Карпатах стоїть чудова сонячна погода. Клімат Карпат помірно-континентальний.

Проте умови для зимових видів туризму ускладнюються сніговими лавинами. Вони сходять доволі часто пізньою зимою і весною у багатьох місцях українських Карпат. В Карпатах можна прокласти лижні спортивні маршрути V категорії складності (найскладніші), що є дуже важливим для розвитку лижного туризму в нашій країні.

Найбільш цікаві траси лижних маршрутів у Карпатах прокладено по гірських хребтах. Обираючи такі високогірні маршрути, необхідно враховувати, що на початку маршруту часто зустрічається стрімкий підйом через ліс на хребет, а потім починається рух по частково або повністю відкритих полонинах.

Карпатські гори заселені мало, але оповиті тісно населеною територією, з якою пов’язані багаточисельні транспортні шляхи. Тому Карпати в будь – який час року доступні туристам.

Карпати, Прикарпаття і Закарпаття славляться не тільки своєю природою, а й пам’ятками історії та культури. Здавна славляться Карпати роботою по дереву, яка вирізняється високою майстерністю й багатою фантазією. Це храми, житлові та господарські будівлі, предмети побуту, побудовані і прикрашені руками карпатських майстрів. Дуже самобутні й мальовничі обряди та звичаї гуцулів, бойків, які дійшли до нашого часу без змін із сивої давнини.

В Карпатському регіоні відомо біля 70 родовищ мінеральних лікувальних вод, нараховується приблизно 820 джерел і свердловин. За хімічним складом і лікувальними властивостями у даному регіоні є в наявності мінеральні води майже всіх відомих типів, більшість з яких унікальна.

На території Карпат діє багато санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, будинків відпочинку, багато відомих оздоровчих установ. Карпати – один з перших регіонів України, де зародився плановий туризм – пішохідний та лижний.

В Карпатах добре розвинено самодіяльний туризм. Для цього розроблено більше 100 пішохідних, лижних, велосипедних, кінних та автобусних маршрутів. Пішохідні маршрути, зазвичай, обладнані стаціонарними стоянками для відпочинку. Необхідне обладнання туристи можуть отримати більше ніж у 20 прокатних пунктах. Додаткові консультації можна отримати в туристських клубах та секціях.

Карпатські річки використовують любителі водних видів туризму. Вони пливуть по них на плотах, байдарках тощо. Ріки Карпат надзвичайно мальовничі. На багатьох із них є водоспади. Великий інтерес туристи проявляють саме до водоспадів. Найвищий водоспад на Закарпатті – Трофанець, утворений гірським потоком, який збігає з крутих схилів.

Говерла (2061 м) – найвища вершина Українських Карпат і всієї нашої України. Знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Говерла знаходиться в межах охоронної зони Карпатського біосферного заповідника і стала великим центром туризму. Прагнення підкорити найвищу точку України, з’явилося у багатьох людей. Але пам’ятка єднання всіх українських земель і хрест, стали вже не такими актуальними як, наприклад, традиція залишити щось на згадку про себе, або телефонувати всім своїм знайомим із самої вершини. До речі, на Говерлі «ловить» мобільний всіх національних операторів мобільного зв’язку.

3. З другої половини XIX ст. починається формування в Україні туристських регіонів. Цілком природно, що першим таким регіоном був Крим. У 1783 р. півострів Крим став складовою частиною Російської імперії.

Царський уряд щедро роздавав землі поміщикам і чиновникам, зобов’язуючи заселяти їх кріпаками з центральних і українських губерній. Згодом було дозволено прописувати селян – кріпаків. Усе це створювало передумови для «курортного» освоєння краю. Особливо привабливою тут була розмаїтість кліматичних зон: помірно континентальний клімат степового Криму з його невисокою вологістю; гірський Крим з яскраво вираженими кліматичними поясами; субтропічний, середземноморського типу клімат Південного берега з тривалою сухою осінню та зоною ультрафіолетового комфорту. Крім того, понад 100 джерел мінеральних вод, численні грязьові озера, величезна кількість винограду – усе це сприяло популяризації півострова.

Початок курортного будівництва припав на 70-ті рр. минулого століття. За ініціативою земств, лікарських та інших громадських органі­зацій, приватних осіб, практично без фінансової допомоги уряду почали відкриватися санаторії вздовж усього узбережжя.

Аристократія і велика буржуазія обрали для палаців і дач головним чином Південний берег Криму. Готелі й пансіонати, що перебували в приватному володінні, експлуатувалися переважно в літній сезон. При цьому кожний курорт мав специфічні особливості забудови міст, організації відпочинку та лікування.

Ялта – курорт значно молодший, ніж Ялта – місто. Різниця в їхньому віці – понад чверть століття. Упродовж літнього сезону тут вирувало життя, а коли курортники роз’їжджалися, місто ставало тихим, провінційним, заклади відпочинку і магазини здебільшого зачинялися. Власне, таку долю мають усі подібні міста.

У сусідній Алушті містечко як курорт було невеселим видовищем: удень не мощена набережна тонула в клубах пилюки, а ввечері стояла суцільна пітьма. З кінця XIX ст. найкращим місцем для морських купань вважалася Євпаторія. «Тутешнє морське купання таке, що, напевно, кращого не знайдеш у всьому світі», – писала Леся Українка. Крим вона відвідувала неодноразово – у 1890, 1891 і 1907 рр., намагаючись вилікуватися від кісткового туберкульозу. Мойнакське озеро з його цілющими грязями принесло Євпаторії велику популярність. Гурзуф – невелике сільце стає найфешенебельнішим курортом Криму.

Сьогодні досить популярним залишається відпочинок у Херсонський, Миколаївській, Одеській областях. Але найпопулярнішим залишається Крим. Сонячне світло й тепло, мінеральносольовий склад і температурний режим морської води, чудові пляжі створюють сприятливі умови для відпочинку та оздоровлення людей. Загальновідомими санаторно-курортними центрами є Ялта, Алушта, Алупка, Феодосія, Євпаторія, Судак і Саки.

4. У сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів і методів виробництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються перспективи на май­бутнє. Ці процеси характерні і для туристичної галузі, яка спрямована на отримання прибутку через задоволен­ня туристичних потреб населення, надання йому різноманітних туристичних послуг. Розвиток туризму в Україні сьогодні особливо актуаль­ний, оскільки саме цей вид туризму має патріотично-виховне значення, дає змогу не тільки пізна­ти свою країну і весь світ, але й реалізувати конституц­ійне право кожної людини на відпочинок.

Майбутнє кожної держави – це її підростаюче покоління. Діти й підлітки ста­новлять 22,6 %, або близько 11 млн. чол., загальної кількості населення України. Упродовж останніх років в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров’я мо­лоді, яка зумовлена негативними факторами соціально-еко­номічного, екологічного та психоемоціонального характе­ру. Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Верховною Радою України, проголошено, що діти мають не тільки особливі потреби, а й громадські, політичні, соц­іальні, культурні та економічні права. Одним із найважли­віших стратегічних завдань нашої держави в забезпеченні соціального захисту дитинства є реалізація їх права на оз­доровлення та відпочинок.

Згідно з законом України «Про туризм» держава прого­лошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності. Серед основних цілей державного регулюван­ня в галузі туризму є забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похи­лого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій.

Цілком зрозуміло, що сьогодні організовувати молодіжні тури набагато складніше. Сучасне підростаюче покоління набагато вимогливіше, у його свідомості вже з’я­вилися певні стандарти – що таке рівень обслуговування середнього класу, три- або чотиризірковий рівень.

Далеко не всі українські туристичні фірми мають се­ред своїх пропозицій послуги для дітей і молоді. Підго­товка таких послуг – досить копітка справа, а щоб мати економічний ефект від неї, потрібно вкласти набагато більше, ніж в організацію туру для дорослих. До того ж специфіка роботи з дітьми в екскурсійних і туристичних поїздках накладає, крім усього іншого, величезну мораль­ну відповідальність на організатора.

Останнім часом державна підтримка дитячого та мо­лодіжного туризму стала більш відчутніша. Так, «Укрзалі­зниця» надає дітям під час канікул можливість безплатно­го проїзду до місць відпочинку й оздоровлення. Слід відмітити і тенденцію до залучення низки культурно зна­чущих, оздоровчих, видовищних організацій і установ у систему ІБІС. Міжнародне студентське посвідчення ІБІС дає його власнику право на знижки й пільги під час оплати проїзду в міжнародному, внутрішньому та міському транс­порті, на розміщення в готелях, харчування, відвідування музеїв, театрів і кінотеатрів, клубів, дискотек, спортивних заходів більш як у 100 країнах. Щоб отримати таке по­свідчення молодому українцю достатньо мати студентсь­кий або учнівський квиток, надати дані міжнародного пас­порту та назву навчального закладу англійською мовою.

Сьогодні в Україні значно підвищився попит на за­кордонний відпочинок молоді не слабшає інтерес до по­їздок до Туреччини, Болгарії, вже кілька років поспіль ук­раїнські діти відпочивають в іспанських родинах. Стають досить актуальними і загальноосвітні закордонні тури, коли людина індивідуально або у складі групи вирушає до Англії, Іспанії, Мальти, де поруч із відпочинком має можливість поглиблено вивчати іноземну мову.

На жаль, державній політиці у цій сфері властива певна непослідовність. З одного боку, молоді надають безплатний проїзд, а, з іншого, виставляють неймовірну ціну за прожи­вання в готелі. Як наслідок, ознайомлюючись із величними пам’ятками світової та української культури, молодь мусять жити в умовах, досить далеких від поняття «цивілізована».

Подібно до готелів, які за рівнем комфортності різняться кількістю «зірок», хостели класифікують за кількістю «яли­нок». Найкращими та найдорожчими є «чотирьохялинкові», в яких є власна їдальня, душ на поверсі, камери зберіган­ня, кімната побуту, послуги Інтернету. У номерах такого хостелу звичайно розміщуються не більше шести осіб. Із зменшенням «ялинковості» хостели надають менше послуг, тут можливе розміщення до 40 мандрівників у кімнаті, на­явність їдальні не обов’язкова і вартість одного спального місця зазвичай дещо більше долара.

Незалежна Україна має достатню базу для створення мережі таких хостелів в містах, де є вищі навчальні заклади та існує велика кількість гуртожитків. Розвиток хостелів є сучасною формою молодіжного підприємництва та сприяє створенню додаткових робочих місць у сфері послуг.

Перший український хостел «Авіатор» був відкритий у 2004 р. в Києві на базі Національного авіаційного універ­ситету, а сьогодні в Україні вже працюють більше десяти хостелів у Львові, Ужгороді, Балаклаві, Києві, Черкасах. У період з 2004 по 2008 рік планується будівництво ще 18 хостелів на 4450 місць, проектна вартість – більш, ніж 45 млн. грн. Успішна реалізація проекту становлення та розвитку мережі українських хостелів дасть змогу вклю­чити Всеукраїнську костел – асоціацію до міжнародних хостельних організацій і, таким чином, поширити інформа­цію про рекреаційні та історичні місця України в міжна­родних туристичних путівниках.

«Професійно-прикладна фізична підготовка»

Дата добавления: 2014-01-04