Інтенсивність біологічного поглинання

В.И. Вернадський в 1937 році ввів у науку поняття кларки концентрацій /К_к/.

Під К_к він розумів відношення середнього вмісту елемента в даній системі до його середнього вмісту в земній корі.

А. И. Перельман запропонував К_к у живих організмах назвати – біофільність - відношення середнього вмісту елемента в даному живому організмі до його середнього вмісту в земній корі.

Біофільність хімічних елементів коливається в дуже широких межах. Так, для С біофільність становить 780, для N-160, для Н-70, О-1,5, С1-1,1.

В інших елементів біофільність менше 1. Найменша біофільність в Al, Fe, Ti.

Жива речовина вибірково поглинає й накопичує деякі хімічні елементи. Тому дуже важливо в біогеохімії вивчати склад мінеральної частини живої речовини, тобто склад золи. Ця здатність живої речовини характеризується коефіцієнтом біологічного поглинання.

Коефіцієнт біологічного поглинання (КБП або Ах) - це емпіричний біогеохімічний показник, що характеризує інтенсивність біологічного поглинання елементів.

Обчислюється він по формулі (запропонована А. И. Перельманом):

Ах = 1_x / n_x,

де Ах=Кбп;

1_х - вміст елементах у золі рослини;

n_х - вміст елемента х у породі або в ґрунті, кларк літосфери.

Таким чином, Ах показує, у скільки разів вміст елемента в золі вище, ніж у літосфері (у породі, ґрунті).

КБП - не константа. Він може мінятися залежно від пори року, фази вегетації, віку рослини, властивостей ґрунту й т.д. Залежить поглинання елементів із ґрунту й від виду рослин.

Б. Б. Полинов по величині цього коефіцієнта побудував ряди біологічного поглинання для головних хімічних елементів, А.И. Перельман уточнив цю класифікацію (табл. 3).

Вийшло 5 груп елементів, що характеризуються різною інтенсивністю використання живими організмами: від енергійного нагромадження до дуже слабкого захоплення.

Таблиця 3- Ряди біологічного поглинання (за А.И. Перельманом)

Елементи	Інтенсивність нагромадження	Коефіцієнти біологічного поглинання
100 n	10 n	1 n	0,1 n	0,1n-0,001n
Біологічного нагромадження	Енергійного	Р, S, Cl, Br, J
Сильного		Са, Na, Sr, Zn	K, Mg, B, Se
Біологічного захвата	Слабкого нагромадження й середнього захвата			Mn, F, Ba, Ni, Сu, Ga, Co, Pb, Sn, As, Мо, Hg, Ag, Ra
Слабкого й дуже слабкого захвата				Si, Al, Fe, Ti, Zr, Rb, V, Cr, Li, Y, Nb, Th, Sc, Be, Cs, Та, U, W, Sb, Cd

4. Техногенна міграція - перенос і перерозподіл хімічних елементів і їхніх сполук на поверхні й у верхніх горизонтах Землі під впливом техногенних факторів (факторів техногенеза).

Техногенез [від гр. тechne - мистецтво, майстерність і genesis - походження] - процес зміни природних комплексів під впливом виробничої діяльності людини.

Техногенез — сукупність геохімічних і геофізичних процесів, пов’язаних з діяльністю людства, вже значно змінив і продовжує змінювати геохімічні умови в біосфері.

У геохімічному аспекті техногенез передбачає (призводить до):

1) вилуговування хімічних елементів із природного середовища (літосфери, атмосфери, гідросфери) і їхнього концентрування;

2) перегрупування хімічних елементів, зміни хімічного складу сполук, у які ці елементи входять, а також створення нових хімічних речовин;

3) розсіювання залучених у техногенез елементів у навколишньому середовищі.

Розсіювання залучених у техногенез елементів має часто побічний, непередбачений ефект (викиди техногенних речовин в атмосферу, забруднення ґрунтів і водойм промисловими стоками, твердими відходами промислового виробництва, викиди при аварійних ситуаціях і ін.).

Поряд зі стихійним розсіюванням існує навмисне, заздалегідь заплановане розсіювання продуктів техногенезу: внесення хімічних добрив, отрутохімікатів, зрошення стічними водами і компостами з полів й ін.

Усі ці речовини крім безпосереднього позитивного ефекту, передбаченого технологією сільськогосподарського виробництва, мають і побічну як позитивну, так і негативну дію.

Негативна дія техногенеза поєднується поняттям — забруднення природного середовища.

Термін «забруднення природного середовища» застосовується досить широко.

Під «забрудненням» розуміють надходження в навколишнє середовище продуктів техногенеза, що спричиняють шкідливий вплив на людину, на біологічні компоненти, а також на технічні спорудження.

У роботах географів (Солнцев, Єрмаков, 1976; Рябчиків, Єрмаков, 1978) звертається увага на звичайне для всіх природних і достатньо стійких геосистем періодичне коливання концентрації різних речовин — добових, сезонних, багаторічних — з визначеними верхніми і нижніми граничними значеннями.

Перехід за межі граничних концентрацій, обумовлений як природними екстремальними процесами, так і техногенними факторами, приводить до порушення нормального режиму функціонування геосистем. Термін «забруднення» пропонується зберегти лише для техногенного надходження речовин.

У різних геосистемах геохімічний нормальний фон й амплітуда його тимчасових змін істотно різні, тому не існує і єдиного рівня концентрації тих чи інших техногенних речовин, що викликають ефект забруднення, так само як і дуже умовні єдині норми гранично припустимих концентрацій.

Постає питання: які повинні бути критерії для віднесення тієї чи іншої території, що знаходиться під впливом техногенних факторів, до категорії «забруднених» чи «незабруднених»?

Відповідно до положення В. И. Вернадского про провідну геохімічну роль живої речовини в біосфері і біокосних тілах основним критерієм забруднення території повинен бути стан і функціонування властивій даній системі живих організмів.

У незабруднених біокосних системах межі коливань концентрації техногенних речовин, а також форми їхнього знаходження в даній системі повинні задовольняти наступним умовам:

1. Не порушуються газові, концентраційні й окислювально-відновні функції живої речовини системи, що регулюють геохімічне самоочищення системи.!

2. Біохімічний склад первинної і вторинної продукції не змінюється настільки, щоб викликати порушення життєвих функцій у якому-небудь з ланок харчових ланцюгів не тільки даної системи, але і за її межами (при відчуженні біологічної продукції).

3. Не знижується біологічна продуктивність системи.

4. Не знижується інформативність системи: зберігається необхідний для існування системи генофонд. При порушенні перерахованих умов відбувається техногенна трансформація даної природної системи, а при критичних рівнях техногенного впливу — її руйнування.

Підрахунки мас хімічних елементів, які щорічно входять у техногенні потоки, і порівняння їх з масами елементів, що беруть участь у природних геохімічних потоках (річковий гідрохімічний стік, біологічний колообіг), свідчать, про те, що з 60-х років XX в. геохімічна діяльність людства не є меншою за потужність природних процесів (Добродеев, 1978).

Людство щорічно видобуває з надр і звільняє при спалюванні горючих копалин (особливо вугілля) багато хімічних елементів у рівній чи більшій кількості, аніж вони споживається рослинністю суші для створення річного приросту.

З надр щорічно добувається більше, ніж залучається в біологічний кругообіг: Cd— більш ніж у 160 разів, Sb — у 150, Hg— у 110, Pb — у 35, As, F — у 15, 11 — більш ніж у 6, Sn — у 5, Cu — у 4, Mo — в 3 рази.

Видобуток Ag, Cr, Ni, Zn приблизно дорівнює щорічному споживанню рослинністю.

Становлення ноосфери супроводжується не тільки глобальним підвищенням концентрації в біосфері елементів з низькими природними кларками, але і зміною співвідношення окремих пар елементів (у залежності від сучасного рівня їхнього видобутку і співвідношення їх у горючих копалинах).

Ступінь використання (видобування) елемента відносно його вмісту в літосфері називають його технофільністю.

Поняття «технофільність елементів» було введено О.І. Перельманом (1973). Показником технофільності є відношення маси щорічного видобутку елемента до його кларку в літосфері.

Самим технофільним елементом є вуглець: Т_с = 1,1 х 10¹¹. Найменш технофільні Y, Ga, Cs, Th.

Технофільність елементів змінюється в часі і залежить від використання і видобутку визначених груп елементів.

Іншим показником техногенезу. М. А. Глазовська запропонувала визначати деструкційну активність елемента - тобто ступінь небезпеки елемента для живих організмів (Д):

Д = Т / Б,

де Т - технофільність; Б - біофільність (кларк концентрації елемента у ЖР); Д - характеризує ступінь небезпеки елемента для живих організмів.

Д_{Cd, F} = n х 10³;

Д_{Sb, As, U, Pb} = n x 10²;

Д_{Sе, Ве, В, Sn} = n x 10;

для інших < 1/

Техногенний геохімічний тиск - кількість елемента, що виводиться щорічно з техногенного потоку в природний( Н.Ф. Глазовский),

Відношення цього показника до одиниці площі має назву - модуль техногенного геохімічного тиску. Модуль техногенного геохімічного тиску виміряється в т/км².

Наприклад, модуль техногенного тиску фосфору на Далекому Сході становить 7,6*10^-3 т/км², а в Молдавії – 8,2*10^-1 т/км². Найбільш великі модулі техногенного тиску в Na, Cl, Ca, Fe: перебувають у межах 0,5-1,0. Найменші модулі техногенного тиску в Li, Ag, W, Аu, Hg, Тl: порядку 10^-5 - 10^-7 т/км².

Дата добавления: 2014-01-04