План лекций Tech in Media

PowerPoint 2010.

Конфлікт – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психічними проявами.

Конфлікт – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психічними проявами.

ПЛАН

3) 1,09

4) 0,92

_____________________________________________________________________________

В 2003 году номинальный ВВП республики Дельта был равен 3600 млн. луидоров, а в 2004 – 4600 млн. луидоров. Если дефлятор ВВП равен 1,25, то…

1) реальный ВВП снизился на 27,7%

2) реальный ВВП снизился на 2,2%

3) реальный ВВП увеличился на 2,2%

4) реальный ВВП увеличился на 27,7%

_____________________________________________________________________________

В республике Помидор номинальный ВВП в 2005г. увеличился по сравнению с предыдущим годом на 450 млн.экю и составил 3450 млн. экю. Если дефлятор ВВП составил 1,1, то…

1) реальный ВВП снизился на 3,5%

2) номинальный ВВП снизился на 2,6%

3) номинальный ВВП увеличился на 10%

4) реальный ВВП увеличился на 4,5%

_____________________________________________________________________________

В 2004 году номинальный ВВП Республики Вилараби увеличился по сравнению с предшествующим годом на 500 млн. экю и составил 3000 млн. экю. Если дефлятор ВВП равен 1,25, то

1) инфляция увеличилась на 20%

2) номинальный ВВП увеличился на 25%

3) реальный ВВП снизился на 4%

4) реальный ВВП увеличился на 20%

Открытая экономика

Если в Республике Бетания 1 баррель нефти стоит 200 луидоров, а в Республике Дельта 400 песо, то, исходя из паритета покупательной способности, валютный курс песо равен…

1) 1 луидор

2) 4 луидора

3) 0,5 луидора

4) 2 луидора

_____________________________________________________________________________

Если в Республике Бетания 1 баррель нефти стоит 200 луидоров, а в Республике Дельта 400 песо, то, исходя из паритета покупательной способности, валютный курс луидора равен…

1) 0,5 песо;

2) 4 песо;

3) 1 песо;

4) 2 песо.

_____________________________________________________________________________

Если в Республике Томатия 1 т никеля стоит 1000 франков, а в Республике Ананасия 5000 дукатов, то номинальный валютный курс дуката равен…

1) 5 франков

2) 6 франков

3) 3 франка

4) 0,2 франка

_____________________________________________________________________________

Если в Республике Альфания 1 кг какао стоит 2000 сантимов, а в Республике Дельта 4000 лир, то номинальный валютный курс лиры равен…

1) 2 сантима

2) 0,5 сантима

3) 3 сантима

4) 4 сантима

_____________________________________________________________________________

Если в республике Банания 1 тройская унция золота стоит 2000 реал, а в республике Кофения 5000 лир, то номинальный валютный курс лиры равен…

1) 0,4 реала

2) 3 реала

3) 2,5 реала

4) 4 реала

_____________________________________________________________________________

Если в Республике Гига 1 тройская унция золота стоит 200 реалов, а в Республике Нано 500 лир, то номинальный валютный курс лиры равен ____реал(-а).

1) 1

2) 0,4

3) 2,5 (курс реала)

4) 3

_____________________________________________________________________________

Предположим, что потребительская корзина англичанина состоит из 300 фунтов стерлингов, а россиянина – 24 000 рублей, номинальный обменный курс рубля – 0,03 фунта стерлингов за 1 рубль. Реальный обменный курс рубля составит…

1) 2,6

2) 2,4

3) 0,38

4) 0,8

_____________________________________________________________________________

Предположим, что потребительская корзина американца состоит 250 долларов, а россиянина – 6000 рублей. Номинальный обменный курс рубля 30 рублей за доллар. Реальный обменный курс рубля составит…

1) 0,33

2) 1,25

3) 0,8

4) 30

_____________________________________________________________________________

Для того, чтобы сохранить паритет покупательной способности между двумя валютами…

1) Центральный банк должен изменять процентную ставку, влияя на движение капталов

2) обменный курс должен поддерживать относительные цены товаров в этих странах на постоянном уровне

3) обменный курс должен фиксироваться государством

4) государство должно обеспечить конвертируемость отечественной валюты в золото

_____________________________________________________________________________

Для того чтобы купить в банке 1 доллар, надо заплатить 25 рублей. В данном случае обмен осуществляется на основе

1) паритета покупательной способности

2) предельной склонности к импорту

3) реального обменного курса

4) номинального обменного курса

____________________________________________________________________________

Спрос на доллары возрастает в результате роста предпочтения российскими потребителями американских товаров и кривая спроса сдвигается вправо вверх, вследствие этого на валютном рынке…

1) произойдет удорожание рубля

2) ничего не произойдет

3) произойдет удешевление рубля

4) произойдет удешевление доллара

_____________________________________________________________________________

При фиксированном валютном курсе…

1) валютный курс определяется соответствием между количеством денег и золотым запасом

2) валютный курс определяется соотношением процентной ставки и инфляции

3) государство вмешивается в деятельность валютного рынка и воздействует на курс своей валюты

4) валютный курс определяется спросом на валюту и предложением валюты

_____________________________________________________________________________

При свободно плавающем валютном курсе валютный курс определяется…

1) соответствием между количеством денег и золотым запасом

2) соотношением процентной ставки и инфляции

3) спросом на валюту и предложением валюты

_____________________________________________________________________________

В условиях ямайской валютной системы валютный курс определяется …

1) спросом на валюту и предложением валюты

2) ценой золота на мировом рынке

3) государством

4) соответствием между количеством денег и золотым запасом

_____________________________________________________________________________

Установите правильную последовательность результатов снижения курса национальной валюты:

- увеличивается реальный объём национального производства

- повышается конкурентная способность отечественных товаров на мировом рынке

- увеличивается чистый экспорт

- увеличивается совокупный спрос

_____________________________________________________________________________

Одним із основних завдань ЦЗ, які визначені Законом України "Про Цивільну оборону України" є підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та дій у НС. Для вирішення цього завдання існує система підготовки різних категорій населення.

Навчання з ЦЗ є загальним для усіх громадян і організовується як за місцем роботи, так і місцем проживання. Організація навчання робітників та службовців; об'єктів господарської діяльності покладена на керівників цих об'єктів, які через свої штаби ЦЗ організовують, забезпечують і керують проведенням навчальних заходів, здійснюють постійний контроль за своєчасним та якісним проведенням занять і навчань.

Організація навчання з ЦЗ. Усе населення, яке підлягає навчанню з ЦО, умовно поділяється на категорії:

-керівний склад ЦЗ, до якого входять начальники ЦЗ, їх заступники, начальники служб, головні спеціалісти, керівники евакоорганів і працівники штабів ЦЗ;

- командно-начальницький і рядовий склад невоєнізованих формувань;

-робітники і службовці, які не входять до складу формувань;

-населення, яке не зайнято у сфері виробництва та обслуговування;

-учні та студенти.

Для кожної категорії розробляються свої програми підготовки. Завдання з підготовки різних категорій визначаються в "Організаційно-методичних вказівках" начальника ЦЗ на новий навчальний рік, щорічно. Кожна категорія вивчає способи захисту від стихійного лиха, аварій, катастроф, при цьому дотримуються поетапного принципу нарощування знань і навичок, враховуючи місцеві умови, соціальне заняття, вік, стан здоров'я і освіту. Начальникам ЦЗ всіх ступенів дозволяється частково визначати тематику навчання і порядок проведення занять. Передбачаються такі форми підготовки, які дозволяють скоротити відрив від виробництва. Деякі теми можуть вивчатися слухачами самостійно з проведенням заліків по них.

Навчальний рік у системі ЦЗ триває з 2 січня по 30 листопада. Грудень відводиться для підведення підсумків, постановки завдань, проведення навчально-методичних зборів керівників занять, показових занять та удосконалення навчально-матеріальної бази ЦЗ. Підготовка керівного складу. Метою навчання цієї категорії є підготовка до управління силами ЦЗ своїх об'єктів у випадку стихійного лиха, або аварії. Підготовка проводиться на курсах ЦЗ, в навчальних закладах підвищення кваліфікації, а також безпосередньо на об'єктах.

Підготовка і перепідготовка слухачів на курсах здійснюється шляхом зборів з відривом від виробництва терміном від двох до п'яти діб залежно від категорії слухачів, з періодичністю 3—5 років.

У навчальних закладах підвищення кваліфікації підготовка по ЦЗ головних спеціалістів здійснюється за програмами та в обсязі, який визначається відповідними міністерствами і відомствами з періодичністю раз в 5—6 років. На об'єктах господарської діяльності підготовка керівного складу планується і проводиться згідно з тематикою і обсягом в 15 годин. Відповідальність за організацію і якість навчання несе начальник ЦЗ об'єкта. В групу начальника ЦЗ входять:

- заступники НЦЗ;

- працівники штабу ЦЗ;

- начальники служб та головні спеціалісти;

- начальники цехів та інших структурних підрозділів;

- командири формувань загального призначення.

На великих підприємствах може створюватися кілька груп (20-30 осіб) керівники яких призначаються наказом за об'єктом.

Вивчення усіх тем програми здійснюється на зборах, або місячних заняттях, а окремі теми можуть відпрацьовуватися самостійно. Заняття проводять НЦО, його заступники, працівники штабу ЦЗ, начальники служб, головні спеціалісти.

Підготовка командно-керівного та рядового складу невоєнізованих формувань. Основною метою навчання формувань є підготовка їх до чітких дій у районах стихійних лих, аварій і катастроф відповідно до їх призначення.

Підготовка командно-керівного складу, до яких відносяться командири формувань та їх заступники, проводиться на курсах ІДО за відповідними програмами раз у 3 роки, а також на об'єктах у групах керівного складу, або групах начальників відповідних служб.

Основний склад формувань проходить підготовку на об'єктах за програмою спеціальної підготовки тривалістю 15 годин щорічно (9 годин загальні теми та 6 годин — спеціальні теми).

Підготовка учнів та студентів. Основною метою навчання учнів загальноосвітніх шкіл є прищеплення навичок практичного використання засобів захисту та дії в екстремальних умовах, надання само- і взаємодопомоги.

Програми підготовки для студентів і учнів розробляє Міністерство освіти України. Вони включають:

проведення планових занять і тренувань під керівництвом класних керівників у 2—8 класах;

підготовку учнів 8—11 класів, ПТУ та технікумів за програмою ДПЮ викладачами допризивної підготовки;

навчання дівчат за програмою медико-санітарної підготовки.

Головне в підготовці студентів вищих навчальних закладів — привити їм навички практичних дій як майбутніх командирів формувань та начальників служб Цивільної оборони, при ліквідації наслідків аварій та стихійних лих. Підготовка студентів здійснюється за окремою програмою, яка затверджується Міністерством освіти.

Планування та облік підготовки з ЦЗ на об'єкті господарської діяльності. Керівними документами, за якими на об'єкті організовується підготовка з ЦЗ є:

— наказ начальника ЦЗ району (міста) за підсумками підготовки за минулий рік і завдання на новий навчальний рік;

— програми підготовки та навчання з ЦЗ;

— витяг із плану комплектування курсів ЦЗ та навчальних закладів підвищення кваліфікації.

Відповідно до цих документів на об'єкті розробляються:

- наказ начальника ЦЗ об'єкта за підсумками підготовки з ЦЗ за минулий і завдання на новий навчальний рік. До наказу додаються:

- перелік навчальних груп;

- перелік тем навчань і тренувань з ЦЗ;

- тематика підготовки з ЦЗ.

- план підготовки керівного складу, невоєнізованих формувань, робітників та службовців об'єкта;

- розклад занять для кожної навчальної групи. Крім того на об'єкті можуть розроблятися:

- графік використання об'єктів навчально-матеріальної бази;

Облік підготовки і навчання з ЦЗ на об'єкті ведеться постійно. До облікових документів на об'єкті належать:

- журнал обліку занять з ЦЗ (на кожну групу);

- журнал обліку підготовки керівного і командно-керівного складу на курсах;

- ЦЗ та навчальних закладах підвищення кваліфікації.

Після вивчення теоретичної частини, необхідно закріпити отримані знання у ході різних тренувань та навчань.

Навчання на об'єктах господарської діяльності. Навчання ЦЗ є вищою, основною і заключною формою підготовки керівного складу об'єктів, формувань і населення до виконання завдань ЦЗ. В ході навчань у керівного та командно-начальницького складу напрацьовуються необхідні практичні навички в керівництві підлеглими, а у особового складу невоєнізованих формувань чіткі дії в ході виконання завдань ЦЗ: удосконалюються і відпрацьовуються способи використання техніки, приладів, різних агрегатів та інструментів, відпрацьовуються питання управління, зв'язку, оповіщення.

Навчання ЦЗ, що проводяться згідно з сучасними вимогами є перевіркою реальності планів ЦЗ, дають можливість навчати, особовий склад невоєнізованих формувань, робітників, службовців і населення дій у надзвичайних ситуаціях. Залежно від мети, завдань, методів проведення та складу учасників розподіляють кілька видів навчань (табл 7.2).

Види навчань на об'єктах господарської діяльності

Керівниками навчань призначаються відповідні начальники. Так, тактико-спеціальні навчання (заняття) проводяться начальниками служб, на базі яких створено формування, а з формуваннями загального призначення — заступник начальника штабу з підготовки формувань. Штабні тренування проводить начальник штабу, а командно-штабні, комплексні навчання та об'єктові тренування — начальник ЦЗ об'єкта.

Підготовка навчань. Залежно від виду навчань підготовчий період може тривати від одного до двох місяців. В цей період розробляється відповідна документація, готується керівництво навчання, посередники, навчально-матеріальна база для проведення практичних заходів. Підготовка навчання розпочинається з розробки документів (табл. 7.3).

Таблиця 7.3 Документація, що розробляється під час підготовчого періоду навчань

— наказ (організаційні вказівки) на проведення навчань. У наказі визначаються: терміни проведення; склад учасників,порядок підготовки робочих місць; терміни підготовки місць імітації та ділянки для практичної дії формувань; забезпечення учасників засобами індивідуального захисту та іншими видами майна; організація зв'язку і сигналів управління; заходи безпеки.

- календарний план підготовки навчання ІДО. Він розробляється за розділами:

а) проведення організаційних заходів;

б) розробка документів;

в) підготовка керівництва навчань, штабу керівництва та посередників;

г) підготовка учасників навчання;

д) підготовка навчальних місць та навчально-матеріальної бази.

План розробляється штабом керівництва, затверджується НЦО. У ньому визначаються зміст заходів, терміни і час їх проведення, а також виконавці.

- план рекогносцировки району навчання. Рекогносцировка здійснюється з метою уточнення плану проведення навчання, визначення місць роботи з відпрацювання навчальних питань; виконання практичних заходів та уточнення інших питань пов'язаних з підготовкою і проведенням навчання.

Для забезпечення найбільш ретельної роботи на місцевості пропонується розробляти план рекогнесцировки. В ньому показують мету рекогносцировки, склад групи, час рекогносцировки, порядок її проведення. До рекогносцировки залучаються заступники керівника навчання, начальник штабу керівництва, помічник керівника по імітації.

- план проведення навчання. Це основний документ, який визначає хід

-навчання та послідовність відпрацювання навчальних питань за етапами. План

-проведення навчання розробляється текстуально з додатком карт (схем).

Як правило, план включає:

а) вихідні дані: тема, навчальна мета для кожної категорії, час проведення:

б) склад учасників, які залучаються на навчання;

в) задум навчання, в якому відображається:

вихідна обстановка;

г)угрупування сил та місця пунктів управління, завдання, які виконуються силами ІДО, райони розгортання основних дій;

д)етапи навчання, їх тривалість, навчальні питання та час на відпрацювання кожного з них;

е)хід навчання: зміст навчальних питань; обстановка на даний час і її імітація, порядок і склад роботи керівника, його заступника, очікувані дії студентів;

ж)час закінчення навчань;

з)заходи, які виконуються після загального сигналу "ВІДБІЙ";

і)час, місце і порядок розбору навчання.

План розробляється штабом керівництва і затверджується керівником навчання. Додатково до плану проведення навчання для полегшення керівництва навчанням, може розроблятися графік проведення навчань.

- план досліджень з питань стійкості роботи об'єкта в екстремальних

умовах. Може розроблятися при проведенні комплексних навчань з питань життєдіяльності робітників та службовців підприємства.

Крім цих планів розробляються плани забезпечення навчань:

- план матеріально-технічного забезпечення;

- план медичного забезпечення;

- план організацій зв'язку;

- план імітації;

- план комендантської служби.

В інструкцій з заходів безпеки передбачаються заходи, які дозволять зменшити ймовірність нещасних випадків при проведенні навчань.

Проведення навчань. Навчання пропонується починати з оповіщення і збору особового складу. До учасників доводиться обстановка, потім надаються ввідні і дається час для з'ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, організації дій підлеглих.

Далі навчання розгортаються згідно з "Планом проведення навчань'". У ході дій керівник заслуховує своїх заступників, начальників служб, командирів формувань та інших посадових осіб. При потребі, шляхом додаткових питань, намагаються дійти більш глибокої оцінки та прийняття найдоцільніших, рішень, звертаючи особливу увагу на своєчасне виконання заходів ЦЗ згідно з заданою обстановкою.

Зміни в обстановці доводяться до учасників навчань шляхом наказів, розпоряджень, постановок додаткових завдань, імітацією надзвичайних ситуацій (аварій).

Керівник в процесі навчань знаходиться там, де вирішуються основні питання, а його заступники та посередники більшу частину часу надають контролю за діями інших учасників навчань. При оцінці дій учасників навчань звертається увага на організацію дій підлеглих, своєчасність і відповідність відданих наказів та розпоряджень, правильність практичних дій.

Підведення підсумків. Розгляд навчання є важливою заключною частиною навчання та має велике значення. Після загального розбору, який проводить керівник навчання, необхідно провести часткові розбори зі службами і формуваннями, а також окремими групами студентів. На розборах аналізуються і оцінюються дії кожного з них, виходячи з загальної оцінки, яку дало керівництво навчаннями.

За підсумками навчання розробляється наказ, а на його підставі — план практичних заходів з усунення виявлених недоліків, вносяться необхідні зміни в план ЦЗ об'єкта. Узагальнюється досвід кращих. Звіт про проведене навчання надається до штабу ЦЗ району.

Навчально-матеріальна база об'єктів господарської діяльності. Навчально-матеріальна база ЦЗ — це комплекс навчальних об'єктів, обладнаних технічними засобами, наочними і навчальними посібниками, призначений для ефективного навчання керівного складу, формувань ЦО, робітників і службовців об'єктів господарської діяльності, молоді, що навчається дій у надзвичайних ситуаціях.

Створення навчально-матеріальної бази, що відповідає сучасним вимогам, є одним з важливих обов'язків начальників ЦЗ і підлеглих їм органів управління. Вони повинні постійно піклуватися про її створення, розвиток, удосконалення і утримання у постійній готовності для проведення занять і навчань.

Основу навчально-матеріальної бази складають:

а) на підприємствах, в закладах, організаціях, спілках селян:

- навчальні містечка;

- навчальні пункти ЦЗ;

- навчальні класи ЦЗ;

- консультаційні пункти ЦЗ;

- куточки ЦЗ;

б) у вищих навчальних закладах:

- навчальні класи (кабінети) ЦЗ;

- захисні споруди, у тому числі і закріплені за навчальними закладами;

- куточки ЦЗ;

в) у професійно-технічних училищах, загальноосвітних школах:

- навчальні містечка ЦЗ (в опорних школах);

- навчальні кабінети (класи) ЦЗ;

- класи медично-санітарної підготовки;

- захисні споруди, у тому числі і закріплені за навчальними закладами;

- куточки ЦЗ.

г) у житлово-експлуатаційних органах:

- навчальні класи ЦЗ;

- захисні споруди;

- консультаційні пункти ЦЗ;

- куточки ЦЗ.

Навчальне містечко ЦЗ — призначене для практичної підготовки особового складу формувань до проведення рятувальних і інших невідкладних робіт у надзвичайних ситуаціях та є територією зі спеціально обладнаними майданчиками, різними спорудами, елементами комунально-технічних і енергетичних мереж, руйнуваннями і завалами, імітуючими наслідки аварій, катастроф, стихійних лих.

Навчальний пункт ЦЗ — це спеціально обладнана захисна споруда або інше приміщення, оснащене технічними засобами навчання, стендами, які яскраво та наочно розкривають основний зміст заходів ЦЗ, що проводяться у надзвичайних ситуаціях у районах, містах і на об'єктах господарської діяльності.

Навчальні класи ЦЗ — являють собою спеціально обладнане приміщення, в якому одночасно можуть навчатися не менше 25 чоловік. У класі повинна бути необхідна кількість меблів, технічні засоби навчання та контролю, проекційна апаратура, електрифіковані макети, засоби індивідуального захисту, прилади розвідки і дозиметричного контролю, стенди (турнікети, вітражі), плакати.

Куточок ЦЗ — це спеціально відведене місце, з обладнаними стендами, які розкривають основні питання захисту робітників та службовців стосовно умов конкретного цеху, відділу, бригади і трудової діяльності даного колективу.

Консультаційний пункт ЦЗ — призначається для надання методичної допомоги робітникам та службовцям, які вивчають тематику ЦЗ, отримання ними необхідної інформації у консультантів (інструкторів), відпрацювання нормативів Цивільного захисту, демонстрації навчальних кінофільмів, діафільмів, діапозитивів.

Виникнення конфліктів є об’єктивним і неминучим явищем. Взаємовідносини людей, у яких відсутні конфлікти, поступово згасають. Конфлікти, в свою чергу, породжують відповідальність і небайдужість, стимулюють оновлення і поліпшення стосунків між людьми. Тому проблема, здебільшого, полягає не в наявності самого факту конфлікту, а в тому, який характер він носить – деструктивний чи конструктивний – і яким чином розв’язується.

Об’єктивною основою конфлікту виступає конфліктна ситуація. Однак лише її недостатньо. Необхідна наявність конфліктної поведінки, тобто певних способів взаємодії конфліктних сторін у формі боротьби, суперництва, протиборства.

Схема виникнення конфліктної ситуації: суперечність інтересів і потреб → потенціал напруженості → суб’єкт конфлікту → конфліктна ситуація.

Л. Козер розділив конфлікти на два взаємопов’язаних типи: „ конфлікт за базисними принципами ” та „ конфлікт за проблемами ”.

У першому випадку протистояння та суперництво виникають через те, що одна з ворогуючих сторін повинна щось зробити з того, що вона повинна зробити, на думку іншої сторони, але не робить. У другому випадку протистояння розгортається навколо практичних аспектів розбіжності та у процесі його вирішення може відбутися зближення позицій.

Залежно від суб’єктів конфлікту розрізняють шість основних типів: внутрішньоособистісний, міжособистісний, між особистістю та групою, міжгруповий, міждержавний, глобальний.

Залежно від форми і драматизму перебігу існують такі типи конфліктів: антагоністичні та неантагоністичні, приховані і неприховані, організовані та неорганізовані, конструктивні і деструктивні, раціональні та нераціональні.

За типом вирішення: прості (швидко вирішуються), складні (для їх вирішення потрібний тривалий час). За змістом: реалістичні (мають реальне підґрунтя для виникнення), нереалістичні (відбуваються на рівні емоцій). За кінцевим результатом: продуктивні, непродуктивні. Залежно від напрямків комунікацій: „ горизонтальні ” (між рядовими членами колективу), „ вертикальні ” (між підлеглими і керівником). На етапі виникнення: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні. Під час їх розвитку – короткочасні, тривалі, затяжні. Щодо результативності конфлікти можуть бути мобілізуючими, дезорганізуючими в колективі. З етичної точки зору – соціально прийнятими і неприйнятими.

Міжособистісний конфлікт – взаємне негативне сприйняття людей, викликане несумісністю їх поглядів, інтересів, оцінок, потреб, і пов’язана з цим негативна реакція на слова та вчинки людини, що розглядається як небажаний партнер або суперник; зіткнення несумісних бажань, прагнень, настанов партнерів зі спілкування, коли задоволення прагнень одного з них загрожує обмеженням інтересів іншого.

Міжособистісні конфлікти бувають таких типів: чуттєво-афективний; безкомпромісний; емоційно-невитриманий; ввічливо-образливий; агресивний.

Аналіз передконфліктної ситуації дає можливість успішно розв’язати конфлікт чи запобігти йому. Для уникнення конфлікту важливе значення має вміння уважно вивчати своїх партнерів, знаходити взаєморозуміння з ними навіть зі спірних питань.

Методи запобігання міжособистісним конфліктам:

1) дотримуватись „ соціальної дистанції ” у взаємостосунках з іншими людьми;

2) удержуватись „ правила різноманітності ” (чим більше взаємної зацікавленості партнерів зі спілкування, чим різноманітніші їх інтереси, чим більший збіг цих інтересів, тим значно більший ресурс співпраці, тим менше можливостей для виникнення конфлікту);

3) дотримуватись „ правила згладжування ” конфліктної ситуації;

4) звертатися до значущості іншого;

5) виключати соціальну демонстрацію себе самого;

6) додержуватись правил безконфліктного спілкування, а саме: не вживати конфліктогенів (слів, дій, бездіяльності, здатних призвести до конфлікту), не відповідати конфліктогеном на конфліктоген, робити якомога більше доброзичливих посилань.

Правила поведінки в міжособистісному конфлікті:

1. Зберігати спокій, холоднокровність.

2. З’ясувати сутність конфлікту, його причину.

3. Уникати зіткнень особистісного плану з опонентом.

4. Уникати слів з негативним емоційним оцінним змістом.

5. Зрозуміти позицію, точку зору, інтереси опонента.

6. Залишатися відкритим до розгляду взаємних претензій і пропозицій.

Специфіка конфліктів у групах і організаціях.

У будь-якій групі (великій, невеликій, формальній, неформальній) існує велике поле соціальних взаємодій, у яких можуть зштовхуватися різні цілі, інтереси, очікування, що створюють базу для можливих суперечностей і конфліктів. Важливим психологічним фактором запобігання конфлікту чи переведення його в конструктивне русло є згуртованість цієї групи, що підвищує ефективність її діяльності, комфортність соціального самопочуття її учасників.

Важливим є вибір стилю поведінки в конфлікті. Згідно з концепцією Томаса-Кіллина, існує п’ять основних стилів поведінки в конфлікті:

– стиль конкуренції (учасник конфлікту не зацікавлений у співпраці з іншими, задовольняє власні інтереси, зашкоджуючи іншим; нав’язує своє рішення);

– стиль ухилення (учасник конфлікту не обстоює свої права, не співпрацює ні з ким для вироблення розв’язання проблеми, ухиляється від вирішення конфлікту);

– стиль пристосування (учасник конфлікту згладжує суперечності, зашкоджуючи своїм інтересам);

– стиль компромісу (учасники конфлікту регулюють розбіжності через взаємні поступки);

– стиль співпраці (учасники конфлікту вирішують конфлікт шляхом взаємного задоволення інтересів).

Такі стилі можуть застосовуватись залежно від причин виникнення конфлікту. Проте стиль співпраці є найбільш конструктивним, тому що зникає предмет конфлікту.

Вибір людиною власного стилю поведінки в конфлікті залежить: від особистісних властивостей і характерного стилю поведінки учасників, залучених до конфлікту; природи самого конфлікту, його виду; значущості конфлікту для його учасників.

Найважливішим у виборі ефективної стратегії та стилю поведінки в конфлікті є фактор орієнтованості його учасників на свої та чужі інтереси. Від того, чи зацікавлені учасники конфлікту лише у власній вигоді, або враховують також інтереси іншої сторони, залежить тип стратегії, якій буде віддано перевагу. Досить популярні такі стратегії та властиві їм стилі поведінки в конфлікті: проблемно - вирішувальна; суперництва; поступок; бездіяльності.

Завершення конфлікту та розв’язання конфлікту – нерівноцінні поняття: перше ширше за друге. Завершення конфлікту передбачає його закінчення, припинення з будь-яких причин. Розв’язанням конфлікту є лише та чи інша позитивна дія (рішення) самих учасників або третьої сторони, що припиняє протиборство мирними чи силовими засобами.

Виділяють три стратегії завершення конфлікту.

Насильство – більш слабка сторона за допомогою сили примушується до підкорення і виконання вимог більш сильної сторони. Насильство, або силове розв’язання конфлікту, стратегічно завжди малоефективне, тому що придушена сторона майже завжди залишається незадоволеною розв’язанням конфлікту таким шляхом, і це спонукає її до прихованого опору, а іноді й до відкритого бунту, для придушення яких знову і знову знадобиться насильство.

Роз’єднання – конфлікт не розв’язується та нерідко не вичерпується, а завершується припиненням взаємодії, розривом стосунків між учасниками конфлікту.

Примирення – суперечності і розбіжності або улагоджуються мирно, що може відбуватись ніби само собою, та в основному недовгочасно, оскільки проблему і тему конфлікту не вичерпано, та, відповідно, не розв’язано, або примирення між учасниками може бути здійснено внаслідок переговорів, які закінчуються ухваленням обов’язково узгодженого рішення, яке влаштовує обидві сторони.

Виникнення конфліктів є об’єктивним і неминучим явищем. Взаємовідносини людей, у яких відсутні конфлікти, поступово згасають. Конфлікти, в свою чергу, породжують відповідальність і небайдужість, стимулюють оновлення і поліпшення стосунків між людьми. Тому проблема, здебільшого, полягає не в наявності самого факту конфлікту, а в тому, який характер він носить – деструктивний чи конструктивний – і яким чином розв’язується.

Об’єктивною основою конфлікту виступає конфліктна ситуація. Однак лише її недостатньо. Необхідна наявність конфліктної поведінки, тобто певних способів взаємодії конфліктних сторін у формі боротьби, суперництва, протиборства.

Схема виникнення конфліктної ситуації: суперечність інтересів і потреб → потенціал напруженості → суб’єкт конфлікту → конфліктна ситуація.

Л. Козер розділив конфлікти на два взаємопов’язаних типи: „ конфлікт за базисними принципами ” та „ конфлікт за проблемами ”.

У першому випадку протистояння та суперництво виникають через те, що одна з ворогуючих сторін повинна щось зробити з того, що вона повинна зробити, на думку іншої сторони, але не робить. У другому випадку протистояння розгортається навколо практичних аспектів розбіжності та у процесі його вирішення може відбутися зближення позицій.

Залежно від суб’єктів конфлікту розрізняють шість основних типів: внутрішньоособистісний, міжособистісний, між особистістю та групою, міжгруповий, міждержавний, глобальний.

Залежно від форми і драматизму перебігу існують такі типи конфліктів: антагоністичні та неантагоністичні, приховані і неприховані, організовані та неорганізовані, конструктивні і деструктивні, раціональні та нераціональні.

За типом вирішення: прості (швидко вирішуються), складні (для їх вирішення потрібний тривалий час). За змістом: реалістичні (мають реальне підґрунтя для виникнення), нереалістичні (відбуваються на рівні емоцій). За кінцевим результатом: продуктивні, непродуктивні. Залежно від напрямків комунікацій: „ горизонтальні ” (між рядовими членами колективу), „ вертикальні ” (між підлеглими і керівником). На етапі виникнення: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні. Під час їх розвитку – короткочасні, тривалі, затяжні. Щодо результативності конфлікти можуть бути мобілізуючими, дезорганізуючими в колективі. З етичної точки зору – соціально прийнятими і неприйнятими.

Міжособистісний конфлікт – взаємне негативне сприйняття людей, викликане несумісністю їх поглядів, інтересів, оцінок, потреб, і пов’язана з цим негативна реакція на слова та вчинки людини, що розглядається як небажаний партнер або суперник; зіткнення несумісних бажань, прагнень, настанов партнерів зі спілкування, коли задоволення прагнень одного з них загрожує обмеженням інтересів іншого.

Міжособистісні конфлікти бувають таких типів: чуттєво-афективний; безкомпромісний; емоційно-невитриманий; ввічливо-образливий; агресивний.

Аналіз передконфліктної ситуації дає можливість успішно розв’язати конфлікт чи запобігти йому. Для уникнення конфлікту важливе значення має вміння уважно вивчати своїх партнерів, знаходити взаєморозуміння з ними навіть зі спірних питань.

Методи запобігання міжособистісним конфліктам:

1) дотримуватись „ соціальної дистанції ” у взаємостосунках з іншими людьми;

2) удержуватись „ правила різноманітності ” (чим більше взаємної зацікавленості партнерів зі спілкування, чим різноманітніші їх інтереси, чим більший збіг цих інтересів, тим значно більший ресурс співпраці, тим менше можливостей для виникнення конфлікту);

3) дотримуватись „ правила згладжування ” конфліктної ситуації;

4) звертатися до значущості іншого;

5) виключати соціальну демонстрацію себе самого;

6) додержуватись правил безконфліктного спілкування, а саме: не вживати конфліктогенів (слів, дій, бездіяльності, здатних призвести до конфлікту), не відповідати конфліктогеном на конфліктоген, робити якомога більше доброзичливих посилань.

Правила поведінки в міжособистісному конфлікті:

1. Зберігати спокій, холоднокровність.

2. З’ясувати сутність конфлікту, його причину.

3. Уникати зіткнень особистісного плану з опонентом.

4. Уникати слів з негативним емоційним оцінним змістом.

5. Зрозуміти позицію, точку зору, інтереси опонента.

6. Залишатися відкритим до розгляду взаємних претензій і пропозицій.

Специфіка конфліктів у групах і організаціях.

У будь-якій групі (великій, невеликій, формальній, неформальній) існує велике поле соціальних взаємодій, у яких можуть зштовхуватися різні цілі, інтереси, очікування, що створюють базу для можливих суперечностей і конфліктів. Важливим психологічним фактором запобігання конфлікту чи переведення його в конструктивне русло є згуртованість цієї групи, що підвищує ефективність її діяльності, комфортність соціального самопочуття її учасників.

Важливим є вибір стилю поведінки в конфлікті. Згідно з концепцією Томаса-Кіллина, існує п’ять основних стилів поведінки в конфлікті:

– стиль конкуренції (учасник конфлікту не зацікавлений у співпраці з іншими, задовольняє власні інтереси, зашкоджуючи іншим; нав’язує своє рішення);

– стиль ухилення (учасник конфлікту не обстоює свої права, не співпрацює ні з ким для вироблення розв’язання проблеми, ухиляється від вирішення конфлікту);

– стиль пристосування (учасник конфлікту згладжує суперечності, зашкоджуючи своїм інтересам);

– стиль компромісу (учасники конфлікту регулюють розбіжності через взаємні поступки);

– стиль співпраці (учасники конфлікту вирішують конфлікт шляхом взаємного задоволення інтересів).

Такі стилі можуть застосовуватись залежно від причин виникнення конфлікту. Проте стиль співпраці є найбільш конструктивним, тому що зникає предмет конфлікту.

Вибір людиною власного стилю поведінки в конфлікті залежить: від особистісних властивостей і характерного стилю поведінки учасників, залучених до конфлікту; природи самого конфлікту, його виду; значущості конфлікту для його учасників.

Найважливішим у виборі ефективної стратегії та стилю поведінки в конфлікті є фактор орієнтованості його учасників на свої та чужі інтереси. Від того, чи зацікавлені учасники конфлікту лише у власній вигоді, або враховують також інтереси іншої сторони, залежить тип стратегії, якій буде віддано перевагу. Досить популярні такі стратегії та властиві їм стилі поведінки в конфлікті: проблемно - вирішувальна; суперництва; поступок; бездіяльності.

Завершення конфлікту та розв’язання конфлікту – нерівноцінні поняття: перше ширше за друге. Завершення конфлікту передбачає його закінчення, припинення з будь-яких причин. Розв’язанням конфлікту є лише та чи інша позитивна дія (рішення) самих учасників або третьої сторони, що припиняє протиборство мирними чи силовими засобами.

Виділяють три стратегії завершення конфлікту.

Насильство – більш слабка сторона за допомогою сили примушується до підкорення і виконання вимог більш сильної сторони. Насильство, або силове розв’язання конфлікту, стратегічно завжди малоефективне, тому що придушена сторона майже завжди залишається незадоволеною розв’язанням конфлікту таким шляхом, і це спонукає її до прихованого опору, а іноді й до відкритого бунту, для придушення яких знову і знову знадобиться насильство.

Роз’єднання – конфлікт не розв’язується та нерідко не вичерпується, а завершується припиненням взаємодії, розривом стосунків між учасниками конфлікту.

Примирення – суперечності і розбіжності або улагоджуються мирно, що може відбуватись ніби само собою, та в основному недовгочасно, оскільки проблему і тему конфлікту не вичерпано, та, відповідно, не розв’язано, або примирення між учасниками може бути здійснено внаслідок переговорів, які закінчуються ухваленням обов’язково узгодженого рішення, яке влаштовує обидві сторони.

Засоби PowerPoint, що є складовою частиною пакета Microsoft Office дають змогу за допомогою ПК досить швидко підготувати набір слайдів, що супроводжує виступ. Цей набір називається презен­тацією. Слайди можна подати як у чорно-білій гамі, так і з використанням різних колірних схем і видів оформлень, створених як професійними дизайнерами, так і автором презентації.

Слайди можуть містити: текст, таблиці, діаграми, рисунки, організаційні діаграми (ОД), відеокліпи, звуковий супровід (музика або голос), гіперпосилання на інші слай­ди та документи (презентації, таблиці, діаграми тощо, які знаходяться в даному комп'ютері або в Internet). Окремі об'єкти слайдів можуть мати ефекти анімації.

Вікно PowerPoint 2010.

У верхній частині вікна PowerPoint 2010 знаходиться Панель швидкого доступу, що дозволяє розмістити улюблені інструменти в одному місці. Вона містить кнопки, які виконують спільні дії, такі як збереження документа, скасування останньої дії, або повторити останню дію.

PowerPoint 2010 використовує центральну стрічку інструментів у верхній частині екрана, яка містить команди з трьох компонентів: вкладок, груп і команд.

Вкладка Файл – перша вкладка на стрічці. Якщо її клацнути, програма перейде у спеціальний режим, який називається Backstage і забезпечує доступ до різних функцій PowerPoint.

Вкладки Слайди та Структура знаходяться у лівій частині вікна PowerPoint. У вкладці Слайди відображаються мініатюри слайдів презентації. У вкладці Структура зручно починати створювати вміст презентації: фіксувати ідеї, планувати спосіб їх подання та переміщувати слайди та текст. У цій вкладці текст слайда відображається у вигляді структури. Можна перемикатися між двома вкладками, натиснувши на вкладку, яку потрібно переглянути.

Область слайдів. У центральній частині вікна у великому масштабі відображається поточний слайд. При відображенні поточного слайда в цьому поданні можна додавати текст і вставляти малюнки, таблиці, графічні елементи SmartArt, діаграми, об'єкти-малюнки, написи, фільми, звуки, гіперпосилання й анімації.

Рядок стану повідомляє інформацію про презентацію та про поточний слайд, наприклад, кількість слайдів у презентації, номер поточного слайду.

Управління зумом – PowerPoint автоматично регулює коефіцієнт збільшення, так що слайди відображаються в повному обсязі. Можна змінити розмір слайдів, перетягуючи повзунок зума.

Створення презентації PowerPoint 2010.

Нові презентації в PowerPoint 2010 створюються на основі шаблону. За замовчуванням до нових презентацій застосовується шаблон "Нова презентація". Цей шаблон є найпростішим і універсальним шаблоном в PowerPoint 2010 і добре підходить для початку роботи.

На відміну від PowerPoint 2003, у PowerPoint 2010 відсутній майстер автозмісту.

Режими перегляду презентації.

Звичайний режим. Звичайний режим є головним режимом для редагування, в якому можна створювати і оформляти презентації.

Режим сортувальника слайдів. Режим сортувальника слайдів дозволяє переглядати слайди у вигляді ескізів. У цьому режимі під час створення презентації зручно сортувати і формувати послідовність слайдів, а також готувати презентацію до друку.

Режим сторінок заміток. Область заміток розташовується під областю слайдів. Тут можна вводити замітки, що відносяться до поточного слайда. Пізніше замітки можна роздрукувати і використовувати в якості довідкового матеріалу при проведенні презентації.

Режим читання. Режим читання можна використовувати з метою показу презентації на комп'ютерах інших користувачів, а не для аудиторії (наприклад, на великому екрані). Цей режим також можна використовувати для перегляду презентації не в повноекранному режимі показу слайдів, а у вікні з основними елементами управління, що полегшують перегляд презентації.

Режими зразків. Режими зразків включають режими "Слайд", "Видача" і "Нотатки". Вони зберігають дані про презентацію, включаючи відомості про фоні, кольорі, шрифти, ефекти, розміри й розташування заповнювачів. Зручність роботи в режимі зразків слайдів полягає в тому, що можна виконувати загальні зміни стилю всіх слайдів, сторінок заміток або видач, що відносяться до презентації.

Демонстрація презентацій.

Залежно від місця демонстрації перехід від одного слайда до іншого може відбуватися або за вказівкою лю­дини, або в автоматичному режимі. У PowerPoint є такі види керування переходами:

• керування доповідачем. Останній визначає, коли треба перейти до наступного слайда. В разі необхідності показ слайдів може бути припинений для запису за­уважень, запуску іншого додатка тощо. Саме цей вид керування найчастіше використовують на практиці, коли слайди виводять на весь екран;

• керування користувачем. У цьому разі слайд займає тільки центральну частину екрана. Крім нього, на екран виводиться меню, що містить команди керу­вання переходами між слайдами, зміною і друкуван­ням окремих слайдів, панель інструментів Internet, a також панель задач Windows, що дає змогу запуска­ти нові додатки під час презентації. В цьому виді ке­рування вікно PowerPoint може займати тільки час­тину робочого стола;

• автоматичне керування. Перехід від одного слайда до іншого здійснюється в автоматичному режимі. Най­частіше такий вид керування використовують за відсутності доповідача. Після завершення автоматич­на презентація демонструється повторно.

Дата	Название лекции	Приглашенные спикеры	Модератор
3/10	Стартапы от идеи до успеха.	Давид Ян, основатель, председатель совета директоров ABBYY. Михаил Лялин, основатель Zeptolab.	Екатерина Гайка
11/10	Прямые инвестиции раннего цикла.	Аркадий Морейнис, бизнес-ангел	Екатерина Гайка
15/10	Инновационные акселераторы	Представитель Российской венчурной компании	Андрей Резниченко
22/10	Господдержка предпринимательства в разных странах – почему это работает.	Пекка Вильякайнен Идейный вдохновитель Startup Village	Екатерин Гайка
25/10	Секреты успешных стартапов в России и за рубежом.	Шахар Вайсер, основатель Get Taxi	Екатерина Гайка
30/10	Освещение стартапов в СМИ. Как писать о технологиях интересно. Будущее уже здесь.	Mike Butchers, TechCrunch	Екатерина Гайка
12/11	Венчурные и инновационные фонды – новое и хорошо забытое старое.	Александр Галицкий, основатель венчурного фонда Almaz Capital Partners; Представитель одного из фондов РВК	Екатерина Гайка
15/11	Экономика знаний и журналистика знаний - новые реальности 21 века.	Василий Гатов
19/11	Люди и технологии: инновация в нас самих	Андрей Себрант, директор Яндекса по маркетингу продуктов и сервисов; Евгений Барулин, создатель стартапа ResumUP; Денис Свердлов, создатель Yota; Даниил Корнев, создатель Zen Universe.	Василий Гатов
22/11	Инновация и имитация: журналист как следователь	Дмитрий Репин, Мария Адамян, Digital October,: Егор Яковлев, Tvigle, Елена Масолова, GroupOn и Edutator	Василий Гатов

Дата добавления: 2014-01-04