Периферійна теорія емоцій Джемса-Ланге

Теорія ієрархії потреб А.Маслоу.

Людина – це “бажаюча істота”, яка рідко і ненадовго досягає повного задоволення.

Принципи мотивації людини:

1. Мотиви мають ієрархічну структуру.

2. Чим вищий рівень мотиву, тим менше життєвонеобхідними є відповідні потреби і тим довше можна затримувати їх реалізацію.

3. Поки не задоволені нижчі потреби, доти вищі залишаються порівняно неактуалізованими, нецікавими є вищі потреби. З моменту, коли нижчі потреби задовольняються, вони втрачають свою мотивацінй силу.

4. З підвищенням, ростом потреб підвищується готовність людини до вищої активності.

Всі потреби людини вроджені або інстинктивні, і організовані в ієрархічну систему домінування.

1. Потреби в самоактуалізації: прагнення реалізувати свої здібності, розвинути власну особистість.

2. Естетичні потреби: прагнення до гармонії, симетрії, порядку, краси.

3. Пізнавальні потреби: прагнення багато знати, вміти, розуміти, досліджувати.

4. Потреби у визнанні: прагнення до компетентності, досягнення успіхів, визнання, авторитету.

5. Потреби у належності і любові: прагнення входити до спільності, знаходитись поряд із людьми, бути визнаним і прийнятим ними.

6. Потреба в безпеці: прагнення відчувати себе захищеним, позбавитися страху і життєвих невдач.

7. Фізіологічні (біологічні) потреби: голод, спрага, статеві потяги і інші.

Види мотивів:

Дефіцитарні мотиви – спрямовані на зміну неприємних, фруструючих умов, сприяють задоволенню дефіцитарних станів (голоду, холоду і т. д.).Їх відсутність викликає хворобу

Мотиви росту або мета потреби – мають віддалені цілі, пов’язані із прагненням особистості актуалізувати свій потенціал. Вони збагачують життя, розширюють кругозір. Прикладами метапотреб є потреби в активності, добрі тощо.

Американський психолог У.Джемс стверджував, що емоції пов’язані з певними фізіологічними реакціями. Емоційні явища стали розглядатися як специфічний вид фізіологічних процесів. На його думку, безпосередньо за сприйманням йдуть тілесні зміни, а наше переживання цих змін і є емоція. Фізіологічні зміни розглядалися не як наслідок емоцій, а як їх джерело. Цим він поклав початок розвитку „ периферійної теорії емоцій ”. Він пояснював свою думку такими прикладами: ми сумні, тому що плачемо; боїмося, бо тремтимо; радіємо, тому що посміхаємося тощо.

Незалежно від нього датський патологоанатом К.Ланге описав механізми виникнення емоцій подібим чином. Радість, на його думку, є сукупністю двох явищ – посилення моторики і розширення кровоносних судин. Звідси виходить і експресивне вираження цієї емоції.

Схема Ланге:

Особливості моторики	Емоція
Послаблення рухової іннервації	Розчарування
Послаблення рухової іннервації+звуження судин	Печаль
Посилення рухової іннервації+судороги органячних м’язів+розширення судин	Радість
Посилення рухової іннервації+судороги органячних м’язів	Нетерпіння

Ідеї обох авторів були поєднані в загальну теорію, яка отримала назву периферійної. Схема виникнення емоцій за цією теорією така:

Дата добавления: 2014-01-04