Економічна роль фінансового посередництва

1.2. Види фінансового посередництва

Світова практика вказує на існування кількох основних видів фінансових посередників, до яких відносять фінансових брокерів (посередників), торгівців цінними паперами (дилери), інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, інвестиційних консультантів, довірчі товариства.

Фінансове посередництво в Україні регулюється державними орга­нами, має певну законодавчо-нормативну базу своєї діяльності і роз­вивається, створюючи тим самим один із елементів зовнішньої сфе­ри корпоративного управління. Важливим моментом при цьому є те, що фінансовими посередниками згідно з діючою нормативною базою можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи, в тому числі громадяни України й особи з іноземним громадянством.

Для України характерною формою фінансового посередництва є так звані торгівці цінними паперами, які обслуговують рух цінних паперів корпоративних підприємств. Такі фінансові посередники здійснюють діяльність по випуску та обігу цінних паперів, якою визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, що здійснюється банками, а також акціонерними товари­ствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно імен­них акцій, та іншими товариствами, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

В Україні торгівці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю з випуску цінних паперів визнається виконання торгівцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків щодо організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торгівець цінними папе­рами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю з цінних паперів визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торгівцем цінними папе­рами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торгівцем цінними па­перами від свого імені та за свій рахунок.

Крім названих фінансових посередників в умовах приватизацій­ного процесу в Україні існували і деякі специфічні форми фінансо­вого посередництва, до яких з певною часткою умовності можна віднести товариства покупців. Водночас при цьому вони мали суттєві відмінності, оскільки не отримували ліцензії на проведення посе­редницьких операцій з інвестиційними ресурсами, майже не залу­чали кошти сторонніх інвесторів при здійсненні приватизаційних операцій. Крім того, деякі форми фінансового посередництва в су­часних умовах тісно переплетені і взаємодоповнюють одне одного. Наприклад, у реальному житті функції фінансових брокерів най­частіше виконують довірчі товариства, функції дилерів та інвести­ційних консультантів —інвестиційні фонди та інвестиційні компанії.

Так, при здійсненні виключної діяльності з випуску та обігу цін­них паперів допускається здійснення окремих видів діяльності, по­в'язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності з надання консультацій власникам цінних паперів. Уже приватизовані підприємства отримують в сучасних умовах від інвестиційних ком­паній послуги по так званому "постприватизаційному менеджмен­ту", який включає значно ширші завдання, ніж інвестиційна діяльність. Наприклад, такий вид участі в корпоративному управ­лінні, як економічне консультування, за наявності сильної групи аналітиків у фінансового посередника включає визначення стратегії діяльності підприємства, перебудову менеджменту, визначення потенціальних інвесторів тощо.

Такий напрям діяльності з ряду важливих причин практично не розвивається в сучасних умовах. Безпосередньо консультування з питань інвестицій передбачає обґрунтування і розробку інвестицій­них проектів та відповідних бізнес-планів, аналіз і розробку мож­ливостей випусків нових цінних паперів, оцінку ризиків і розроб­ку управління портфелями акцій для акціонерних товариств. Про­екти, що стосуються корпоративного управління, розроблені за уча­стю фахівців консалтингових фірм, мають повністю відповідати світо­вим стандартам. При цьому потрібні знання експертів-аналітиків з питань макроекономіки, міжнародного, фінансового, податкового, век­сельного, патентного прав, проведення досконалого бухгалтерського обліку та аудиту, менеджменту й маркетингу. Сьогодні відчуваєть­ся як брак фахівців необхідного рівня, так і обмежені фінансові можливості переважної більшості підприємств оплатити високо­якісну роботу.

1.3. Обмеження діяльності фінансових посередників

На фінансових посередників поширюються усі обмеження, які діють для господарських товариств. Крім того, існують певні особ­ливі обмеження, викликані специфічною роллю цих структур на фондовому ринку. Практично всі країни досить жорстко регулю­ють діяльність фінансових посередників, застосовуючи різні методи впливу.

Для діяльності вітчизняних фінансових посередників характер­ною рисою була робота з приватизаційними сертифікатами, і значно меншою мірою вони працювали з реальними інвестиційними ресур­сами. На перших етапах розвитку фінансових посередників, які припадають на середину 90-х років, їх кількість зростала надзви­чайно швидко. Для дійового регулювання цих процесів були запро­ваджені законодавче визначені обмеження щодо функціонування фінансового посередництва. Вони регламентували у загальних ри­сах посередницьку діяльність на ринку цінних паперів та в проце­сах приватизації.

Одним з важливих напрямів обмеження було положення, згідно з яким дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності з випуску та обігу цінних паперів не може отримати торгівець цінними папе­рами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торгі­вця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фон­ду, в тому числі безпосередньо вартістю понад 5 відсотків статутно­го фонду іншого торгівця.

Торгівець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності з випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торгівця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 відсотків статутного фонду іншого торгівця. Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або гро­мадянина в статутному фонді кількох торгівців цінними паперами перевищує 5 відсотків по кожному торгівцю, то вони не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

Крім того, торгівець цінними паперами не може здійснювати торгівлю: а) цінними паперами власного випуску; б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більш як 5 відсотків статутного фонду. На сьогодні діяльність фінансових посередників досить детально регламентується, хоча організаційна база їх функціонування потребує доопрацювання.

1.4. Стан фінансового посередництва в корпоративному секторі України

На початковій стадії формування недержавного корпоративного Сектору більшу частину приватизаційних майнових сертифікатів було зібрано за рахунок масштабної рекламної кампанії фінансови-5ми посередниками зі значним капіталом, який був малореальний, представлений цінними паперами з сумнівною ринковою вартістю.

Наприкінці 90-х років в Україні було зареєстровано близько 1200 фінансових посередників, серед яких є торгівці цінними папера­ми, довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії та комерційні банки. За даними деяких фахівців, реально на фон­довому ринку працює близько 20—30 відсотків від зазначеної кількості фінансових посередників.

У сучасних умовах практика показала, що такі відомі посеред­ники, як "ІФ "Київська Русь" МДС", "Олбі-Довіра", "Олександ­рія", "Перший український приватизаційний фонд", "Різно-експорт", "Нафтаенергоінвест", "Діком", "Вінко", які на почат­ку приватизаційних процесів були лідерами за кількістю зібраних майнових приватизаційних сертифікатів і вклали їх у ряд при­ватизованих підприємств, у сучасних умовах зіткнулись з над­звичайно гострою проблемою управління пакетами своїх акцій. Деякі з цих посередників навіть припинили свою діяльність на фондовому ринку.

Відомо, що фінансові посередники (крім довірчих товариств), маючи обмеження щодо придбання портфелів акцій приватизова­них підприємств, змогли придбати досить незначні частки статут­них фондів приватизованих підприємств, які не давали права кон­тролю й управління цими товариствами. Обмеження, наприклад, сто­сувались таких положень, як вартість угод, укладених торгівцем цінними паперами з іншими торгівцями цінними паперами, але не виконаних у даний момент (відкриті позиції); вартість угод не мог­ла перевищувати п'ятикратного розміру власного статутного фонду торгівця цінними паперами. Водночас при здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, яка здійснюється одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по цінних паперах, вартість угод, укладе­них торгівцем цінними паперами з іншими торгівцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торгівця цінними паперами.

Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торгівця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних папе­рах, а також вартість відкритих позицій, разом узятих, одночасно не можуть перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду торгів­ця цінними паперами.

За відсутності реальних коштів, які могли б віднайти фінансові посередники для інвестування в приватизовані ними підприємства, в сучасних умовах здійснюється перепродаж пакетів акцій, що не є реальним інвестуванням і не сприяє приватизованим підприємствам виконати важливе завдання — знайти стратегічного інвестора.

Незважаючи на дійсні недоліки у діяльності фінансових посе­редників на інвестиційному ринку, слід зазначити, що все-таки від їх існування користь для ринкових змін значно більша. Там, де існує достатня кількість інвестиційних компаній та довірчих това­риств, процеси інвестування (з погляду всього інвестиційного циклу) мають позитивну спрямованість в розвитку. Можна вважати, що фінансові посередники сьогодні вже досить рівномірно розташовані по території України.

Важливим предметом вивчення мають стати основні органі­заційні форми фінансових посередників, що діють на інвестицій­ному ринку і суттєво впливають на нього. Доцільно зупинитись на деяких характерних рисах основних фінансових посередників, які займають значне місце в зовнішній сфері корпоративного управлін­ня в Україні.

Дата добавления: 2014-01-04