Інституційні засади державної політики

Відсутність у 1989 - 1993 роках структур i важелів державного регулювання туризму призвела до руйнування важливих складових частин інфраструктури галузі, розпаду соціально-орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу значних коштів за кордон, а також до погіршення матеріально-технічної бази.

Важливим кроком стало прийняття у вересні 1995 року Верховною Радою України Закону України "Про туризм" (першого на теренах колишнього СРСР), який окреслив стратегічну лінію i конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі, її проблем i перспектив. На його підставі прийнято низку підзаконних актів, завдяки яким туристичну діяльність було введено до правового поля. Це сприяло піднесенню авторитету держави, її впевненому входженню до світового туристичного процесу, в якому діють цивілізовані норми i правила туристичної діяльності.

Відповідно до законодавства, регулювання в галузі туризму здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, а також інші органи в межах своїх компетенції.

В результаті здійснення певних змін в структурі державної влади в Україні з 2011 р. основним профільним органом, що регулює сферу туризму в Україні, є – Міністерство інфраструктури України. Відповідно центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів, є Державне агентство України з туризму та курортів (Держтуризмкурорт України) [12].

Державне агентство України з туризму та курортів провадить свою діяльність за такими основними напрямами: розбудова договірно-правової бази міжнародного туристичного співробітництва, укладання та виконання міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму, інших міжнародних договірних актів, протоколів, періодичних планів і перспективних програм розширення міжнародної туристичної співпраці, розвиток інституційних зв’язків на двосторонньому рівні в межах відповідних органів (міжурядові комісії, міжвідомчі робочі групи по туризму тощо) та багатосторонньому рівні в межах міжнародних туристичних організацій, зокрема забезпечення дійсного членства України у Всесвітній туристській організації (ЮНВТО), у складі Ради з туризму СНД, робочих груп з туризму Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Дунайського співробітництва, а також виконання євроінтеграційних завдань у сфері туризму, організація міжнародних заходів в Україні та за кордоном; інституційного, науково-практичного та інформаційно-рекламного характеру (зустрічі, засідання, візити, семінари, виставки та інші).[8]

Держадміністрація також займається організацією обліку туристичних ресурсів України, забезпеченням їх раціонального використання та охорони; організацією контролю за якістю наданих туристичних послуг; реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері; бере участь у розробці програм облаштування транспортних магістралей об’єктами туристичної інфраструктури; проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інформацію про Україну і її туристичні можливості; надає суб’єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу.

Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень затверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму.

Основні законодавчі акти що регулюють сферу туризму України*

Вид законодавчого акту	Назва законодавчого акту
Закони України	Про туризм (від 15.09.1995 № 324/95-ВР), Про курорти (від 05 жовтня 2000 р. № 2026-ІІІ)
Укази Президента	Про деякі заходи щодо розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфери України (11 березня 2003 р. № 207/2003) Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму (від 14 грудня 2001 р. № 1213/2001) Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні (від 21 лютого 2007 р. № 136/2007) Про підтримку розвитку туризму в Україні (від 02 березня 2001 р. № 127/2001) Про Стратегію економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки (від 28 квітня 2004 № 493/2004)
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України	Державна програма розвитку туризму на 2002 – 2010 роки (від 29 квітня 2002 р. № 583, ред. від 25 травня 2006 р. № 754) План заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки (від 03 липня 2006 р. № 373-р) Заходи щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму (від 27 червня 2003 р. № 390-р, ред. від 16 травня 2007 р. № 738) Стратегія розвитку туризму і курортів (від 06 серпня 2008 р. № 1088) Державна стратегія регіонального розвитку на період 2015 року (від 21 липня 2006 р. № 1001) Концепція розвитку санаторно-курортної галузі (від 23 квітня 2003 р. № 231-р) Стратегічні напрями та завдання щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009 – 2012 роки (від 03 вересня 2009 р. № 1156-р) Державна програма соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року (30 вересня 2007 р. № 1067)
Накази Міністерства культури та туризму України	Галузева програма туристичного забезпечення в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (від 28 грудня 2007 р. № 1784/0/16-07)
Державні національні стандарти	ДСТУ 4268:2003 “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги” ДСТУ 4269:2003 “Послуги туристичні. Класифікація готелів” ДСТУ 4527:2006 “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення.

Більшість діючих програм розвитку туризму носять декларативний характер, що зазначає більшість науковців [2, 5-7], містять загальну інформацію про стан галузі, основні проблеми, наявний ресурсний потенціал, що може бути використаний з метою їх вирішення, сукупність запланованих заходів. Однак, негативним фактом є відсутність визначення джерел отримання ресурсів для здійснення запланованих заходів, критеріїв для перевірки стану їх виконання, а також відповідальних осіб.

Окрім Закону України «Про туризм», діяльність суб’єктів туристичної індустрії регулюється такими нормативно-правовими актами: Закон України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» (від 01.06.2000); «Про захист прав споживачів» (від 12.05.91); «Про страхування» (від 07.03.96); «Про рекламу» (від 03.07.96); «Про зовнішньоекономічну діяльність» (від 16.04.91); «Про аварійно-рятувальні служби» (від 14.12.99); «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» (від 15.05.2003); «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» (від 21.01.94); Укази Президента України «Про основні напрямки розвитку туризму в країні до 2010 року» (від 10.08.99); «Про підтримку розвитку туризму в країні» (від 02.03.2001); «Про заходи щодо забезпечення реалізації Державної політики у галузі туризму» (від 14.12.2001); «Про реорганізацію Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України» (від 22.11.2001); Декрет Кабінету Міністрів України (КМУ) «Про стандартизацію та сертифікацію» (від 10.05.93); Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002 – 2010 роки» (від 29.04.2002); «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги громадянам, які тимчасово знаходяться на території України» (від 28.01.97); «Про проведення нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну» (від 20.02.99); «Про затвердження Порядку організації направлення дітей за кордон з метою відпочинку та оздоровлення» (від 21.12.2005) [10].

Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов’язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі. Постановою Кабінету Міністрів України від від 29 червня 2011 р. N 707 затверджено Державну програму розвитку туризму на 2011-2022 рр. Метою цієї Програми є розвиток спортивної, туристичної та транспортної інфраструктури, створення умов для отримання права на проведення в Україні зимових Олімпійських та Паралімпійських ігор 2022 року. Проблему передбачається розв'язати шляхом:

· приведення об'єктів спортивної, туристичної та транспортної інфраструктури у відповідність з міжнародними стандартами і нормами, а також вимогами Міжнародних федерацій з відповідних видів спорту для належної підготовки національних збірних команд України до зимових Олімпійських та зимових Паралімпійських ігор із 15 олімпійських та п'яти паралімпійських видів спорту;

· підготовки необхідної кількості фахівців з питань організації та проведення зимових Олімпійських та Паралімпійських ігор 2022 року.

Програму передбачається виконати двома етапами.

На першому етапі (2011-2014 роки) планується розробити техніко-економічне обґрунтування, проекти, бізнес-плани, майстер-плани, створити нову та відновити наявну спортивну, туристичну, транспортну інфраструктуру.

На другому етапі (2015-2022 роки) передбачається будівництво, реконструкція, ремонт об'єктів спортивної, туристичної та транспортної інфраструктури з урахуванням міжнародних стандартів і норм.

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ з виконання Державної цільової соціальної програми розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури у 2011-2022 роках – див. Режм доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/707-2011-%D0%BF

· у 2012-14 рр. покращення автомобільних доріг Київ-Чоп, Львів-Рогатин-Мукачево

· Модернізація залізничних колій Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської областей; розроблення майстер-планів для трьох областей

· Будівництво двоколійного тунелю Бескид-Скотарське (Львівська область)

· Поліпшення матеріально-технічної бази для зимових видів спорту (по 4 в 4 областях)

Аби підтримати наявні позитивні тенденції, які сформовані завдяки успішному проведенню в Україні Євро-2012, Державне агентство України з питань туризму та курортів (Держтуризмкурорт) Міністерства інфраструктури розпочав розробку Державної цільової програми розвитку туризму в Україні до 2022 року. До цієї роботи також залучено експертів низки міжнародних організацій, зокрема, Представництва Європейської Комісії в Україні та Всесвітньої туристичної організації.

Державне регулювання в туристичній галузі здійснюється шляхом: прийняття нормативно-правових актів щодо процедур туристичної діяльності; ліцензування туристичної діяльності, сертифікації послуг і контролю за дотриманням вимог чинного законодавства в цій сфері; виділення бюджетних субсидій на розробку і реалізацію державних програм і фінансування заходів з пропагування туристичних можливостей України; сприяння просуванню національних туристичних послуг через участь вітчизняних суб’єктів туристичної діяльності в міжнародних заходах.

Базуючись на положеннях Закону України "Про туризм":

· у 1997 році створено Національну раду з туризму;

· від 21.09.98 р. № 1047/98 встановлено День туризму, який відзначається в Україні на державному рівні щорічно 27 вересня;

Україну в 1997 році прийнято до Діючих членів Всесвітньої Туристської Організації (ВТО), а у вересні 1999 року на 13 Генеральній асамблеї ВТО у м. Сантьяго (Чилі) обрано до керівного органу ВТО - Виконавчої Ради. До Ділової Ради ВТО увійшли також Київський інститут туризму, економіки i права та готельний комплекс "Дніпро" (м. Київ);

· завершується робота з формування в туристичній галузі управлінської вертикалі шляхом створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах виконавчої влади;

· успішно розвивається співробітництво у сфері туризму в рамках міжнародних організацій ЧЕС та ЦЄІ, Ради туризму країн-учасниць СНД. У 1998 за участю української делегації прийнято Тбіліську декларацію країн-учасниць СНД щодо створення сприятливих умов для стабільного розвитку туризму;

· введено державну статистичну звітність у галузі туризму;

· запроваджено ліцензування суб'єктів туристичної діяльності всіх форм власності;

· спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту i туризму доопрацьовуються окремі доповнення до Законів України "Про туризм", "Про страхування", "Про податок на додану вартість", до проекту закону "Про сільське (фермерське) господарство";

· укладено 26 міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму з зарубіжними країнами;

· запроваджено щорічне проведення міжнародних туристичних салонів у мicтax Києві, Львові, Одесі, Харкові, Ялті та ін.;

· стала традиційною участь національних стендів України у престижних туристичних біржах i ярмарках (Лондон, Берлін, Варшава, Москва, Мілан, Санкт-Петербург тощо);

· введено в дію Програму забезпечення захисту та безпеки туристів i Положения про пошуково-рятувальну службу суб'єктів туристичної діяльності;

· у липні 2000 року з метою об'єднання зусиль працівників суб'єктів туристичної діяльності та суміжних галузей, захисту їх законних інтересів, сприяння поліпшенню обслуговування туристів і розвитку туризму в Україні засновано громадську організацію - Всеукраїнський Союз працівників асоціацій, підприємств i організацій туристичної сфери ("УкрСоюзТур").