Пенітенціарна система та її функції

Вступ

Висновок

Типова структура виправної колонії.

Структура пенітенціарної служби та види органів і установ виконання покарань.

Пенітенціарна система та її функції.

Вступ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Література

“Попри очевидність того факту, що сьогодні неможливо відмовитися від репресивної ролі держави, також очевидно те, що в боротьбі зі злочинністю кримінальне право мало б бути останнім засобом, до якого вдаються, натомість мали б заохочувати адміністративні структури превентивного характеру, тобто ті, які базуються на запобіганні небезпекам і управлінні ризиками, оскільки уникнути шкоди набагато легше і дешевше, ніж виправляти її.” Рамон Х. Молес Пласа професор Барселонського автономного університету

Будь-яка система - це сукупність певних елементів: 1) між якими існують певні зв'язки; 2) кожен із елементів усередині себе вважається неподільним; 3) з оточуючим світом система взаємодіє як ціле.

Пенітенціарну систему держави можна визначити як сукупність органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських інституцій, об'єднаних на інтегрально-функціональних засадах навколо центрального органу пенітенціарного управління, на який покладено обов'язки з вироблення та реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, де всі органи й інституції взаємодіють у напрямі забезпечення безпеки суспільства шляхом ресоціалізації осіб, які відбувають або відбули кримінальні покарання.

Виходячи з такого розуміння поняття, слід зазначити, що пенітенціарна система не може складатися лише з установ виконання покарань. Соціальний характер пенітенціарної політики держави зумовлює включення в її реалізацію зусиль інших органів держави та недержавних інститутів. До складу пенітенціарної системи, крім пенітенціарних установ та органів, повинні бути включені також інші суб'єкти соціального управління, основна профільна діяльність яких збігається з тим або іншим елементом пенітенціарної функції або перебуває в прямому чи опосередкованому зв'язку зі створенням належних умов для їх реалізації.

Кожна система має певні функції, в яких знаходить своє відображення її сутність. Тому необхідно окреслити також і функції пенітенціарної системи. Слід зазначити, що функції пенітенціарної системи відрізняються від пенітенціарної функцією держави.

Структура системи повинна відображати всю повноту зв'язків між її компонентами. Тому, беручи до уваги соціальний характер пенітенціарної діяльності, можна виділити такі структурні елементи пенітенціарної системи:

1) пенітенціарне відомство (у нашому випадку - Державна пенітенціарна служба України, на яку покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання покарань);

2) пенітенціарні установи (система пенітенціарних установ) та служба пробації як основні елементи структури пенітенціарної системи;

3) агенції у справах сім'ї та молоді;

4) органи охорони здоров'я;

5) агенції з питань працевлаштування і надання соціальних

послуг;

6) заклади та установи освіти;

7) місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

8) неурядові організації та релігійні конфесії;

9) інші суб'єкти

Пенітенціарна функція держави - це діяльність органів державної влади та громадських інституцій, спрямована на убезпечення суспільства шляхом створення умов для ресоціалізації осіб, які відбули чи відбувають покарання.

Пенітенціарна функція держави знаходить своє відображення та конкретизацію у функціях пенітенціарної системи, серед яких можна виділити:

- охоронну - забезпечує захист суспільства від злочинців шляхом реалізації заходів безпеки в процесі виконання покарань та після їх виконання;

- запобіжну - забезпечує превентивний вплив на злочинців та інших осіб з метою недопущення скоєння ними злочинів;

- правоохоронну - забезпечує охорону прав та законних інтересів злочинців та осіб, які працюють у пенітенціарних установах;

- соціальну - полягає в реалізації заходів соціальної допомоги засудженим як у процесі, так і після відбування покарання;

- нейтралізаційну - сприяє нейтралізації негативних наслідків діяльності пенітенціарних установ та недопущенню соціального виключення засуджених шляхом проведення комплексу соціально спрямованих заходів;

- інтегральну - полягає в тому, що всі суб'єкти пенітенціарної системи в процесі реалізації пенітенціарної функції держави виступають як єдина цілісна система;

- координаційну - полягає в наданні пенітенціарному відомству головного місця при реалізації пенітенціарної функції держави і в забезпеченні зазначеним відомством та його органами взаємодії з усіма іншими суб'єктами пенітенціарної системи;

- інформаційну - полягає у створенні інформаційного простору щодо діяльності всіх суб'єктів пенітенціарної системи на засадах прозорості та підзвітності.

Положення про ДПтС України вказує на те, що основними завданнями Служби є:

1) реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних

покарань;

2) внесення пропозицій щодо формування державної політики

у сфері виконання кримінальних покарань;

3) забезпечення формування системи наглядових, соціальних,

виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених

та осіб, узятих під варту;

4) контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог

законодавства щодо виконання і відбування кримінальних

покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених і

осіб, узятих під варту.

Беручи до уваги викладені вище положення, можна констатувати, що реалізація функцій пенітенціарної системи потребує зусиль багатьох органів державної влади й управління та громадських інституцій в напрямі ресоціалізації засуджених, у той час як функції системи пенітенціарних установ мають суто внутрішній характер і можуть бути навіть і не пов'язаними з питаннями ресоціалізації злочинців. Так, ще у 20-ті роки ХХ ст. відомий радянський вчений С. Познишев зазначав, що «... управління місцями ув'язнення будується за різними принципами: або так, коли його органами є тільки урядові посадові особи, або до участі в ньому залучаються місцеві громадські елементи, причому участь останніх може мати двоякий характер: вона може знаходити прояв у спостереженні за діяльністю урядових органів управління, або може полягати в безпосередній участі в самому управлінні. Один лише уряд, особливо у великих державах, неспроможний поставити всі місця ув'язнення на відповідний рівень. Він постійно потребує сприяння з боку суспільства. У країнах, де пенітенціарна справа стоїть високо, суспільство надає уряду велике і різноманітне сприяння в його намаганнях досягти на практиці хорошої організації місць ув'язнення»[1]

Дата добавления: 2014-01-04