Живопис. Як відомо, японське мистецтво веде свій початок від китайського, однак при цьому його самобутність не вселяє ніяких сумнівів

Японія

Як відомо, японське мистецтво веде свій початок від китайського, однак при цьому його самобутність не вселяє ніяких сумнівів. З одного боку, японці сприйняли й освоїли те, що прийшло до них ззовні, з іншого боку вони зуміли в деяких областях перевершити своїх наставників. Художні ремесла, і особливо обробка металів і ткацтво, досяглися в Японії винятково високого рівня. Ця обставина в гармонії зі специфічним японським світоглядом робить безглуздими спроби поділу мистецтва на "велике" і "мале".

Окремі сторони японського світовідчування видаються несумісними й взаємовиключними, однак ми бачимо, що у всілякі часи грубі й жорстокі воїни були здатні оцінити поетичність квітів і вшановувати вишукані твори мистецтва. Суперечливим видасться комбінація консервативності й смаку до нового. Яскраве свідчення консерватизму естетичних канонів дає скарбниця Сесоин у присвяченому Великому Будді монастирі Тодайдзи (Нара, 756 г.), що не має собі рівних в усьому світі. Вона містить коштовності, що належали імператорові Сему, і ряд інших предметів і розташовує більш ніж трьома тисячами зразків різних видів художньої творчості. Скарбниця благоговійно зберігалася з УІІІ ст., незважаючи на великі мінливості історії, і представляє нині унікальні збори добутків тієї епохи.

Відзначимо дві характерні риси японської культури: уроджений художній смак, властивий не тільки еліті, але й самим різним суспільним шарам, і любов до природи. Це остання властивість, що породила особливе мистецтво складання букетів і розбивки садів, проявляється на кожному кроці й у декорі творів мистецтва й навіть у самій відсутності прикрас: деякі гончарні вироби, позбавлені орнаменту, навмисне зроблені суворими й грубими для того, щоб їх природній вид нагадував скелясту місцевість. Для японського стилю типова й навмисна асиметрія в декорі, що є важливим, але, звичайно, не єдиним художнім елементом. Серед інших характерних рис виділяються: почуття краси матеріалу, дарунок художнього синтезу, повторення мотивів і відсутність перспективи в зображенні, що має метою підкреслити роль поверхні. Усе це приголомшило Захід, коли в XIX ст. він познайомився з японським мистецтвом, і зробило переворот у виставах художників, способствовав виникненню "ар нуво" або, іншими словами, "стилю модерн".

Нагадаємо, що фахівці з японського мистецтва ділять його історію на наступні періоди:

Зародження мистецтва. Період дземон (приблизно від 7000 р. до III ст. до н.е.)

Період Яей (з III ст. до н.е. до III ст.н. е.)

Епоха Курганів (з кінця III ст. до 537 р.)

Періоди Асука або Суйко й Хакухо (538-709)

Період Нара (710-793)

Період Хэйан (794-893)

Період Фудзивара (894-1184) Період Камакура (1185-1333) Період Муромати (1334-1572) Період Момояма (1573-1614)

Період Едо або Токугава (1615-1868)

Період Мейдзі (1868-1911) проникнення будизму у 552р.н.е.

Одна з них, шестистворчатая ширма «Китайські леви» з імператорської колекції, виконана Кано Эйтоку (1543-1590) — представником мальовничої школи Кано. Написані коричневим і зеленим по золотім тлу, леви виглядають значними й гордими, але їх форми в сукупності із крутими завитками гриви представляються великоваговими для декоративного живопису. Друга ширма (близько 1595-1600), кисті Кайхо Юсі перебуває в храмі Месиндзи в Кіото. На ній ми бачимо рожеві півонії, що пишно розпустилися білі й, на багатім золотім тлі; у нижній частині ширми зображені чорні й зелені скелі. Любов до природи знаходить тут гармонічне й повне втілення. Те ж можна сказати й про знамениту ширму періоду Токугава (Токіо, Музей Нэдзу) кисті Огата Корина (1658-1716). Зображені на ній квіти двох відтінків синього кольору й зелені листи граціозно вимальовуються на золотім тлі. Художник продемонстрував своє самобутнє дарування у хвилеподібному ритмі композиції квіти, що де тріпотять, написані в реалістичній манері, прекрасно гармоніюють із гладкою поверхнею дорогоцінного тла. На дві шестистворчатих ширмах цього художника, що перебувають у Кливлендском музеї, з тією же майстерністю зображені хризантеми на березі струмка. Добутку цього жанру по своїх розмірах- від 3,5 до 5 м у довжину, на 2 м у висоту-можуть бути віднесені до настінного живопису.

Дата добавления: 2014-01-04