Фізичне виховання дітей другого року життя

Виховувати дітей здоровими, сильними, життєрадісними – задача кожного дошкільного закладу. У зв’язку з цим у дитячому садку визначено 2 основні компоненти рухової діяльності: самостійна і організована.

У самостійній діяльності малюків основне місце займають різноманітні ігри. Вони найбільш повно реалізують властиву дітям високу потребу в рухах. Різмаїття останніх, у свою чергу, збагачує зміст ігор і робить їх особливо інтересними та бажаними для дитини.

Другий руховий режим – організований. На другому році життя його основним елементом є ранкова гігієнічна гімнастика та загартування.

Ранкова гігієнічна гімнастика проводиться кожен день, її тривалість – 4-5 хвилин. Її складові: ходьба 15-20 с., біг – 15 с., загальнорозвивальні вправи (3-4; дозування – 4-5 разів), стрибки – 8-10 разів.

Доцільно протягом тижня проводити різні види ранкової гігієнічної гімнастики за сюжетом, під музику, на повітрі, на підставі рухливих ігор. Дуже важливо дотримуватись структури гімнастики та фізичного навантаження.

Загартування – це система заходів, спрямованих на підвищення тривалості генетично приречених механізмів захисту та пристосування організму до багатьох факторів, з тим щоб добові та сезонні, періодичні та раптові зміни температури, атмосферного тиску, магнітних та електричних полів Землі і т.д. не викликало різких змін в організмі, який росте.

Розглянемо докладно це визначення.

1. Загартування – це система заходів. Але воно повинне стати образом життя. Не можна загартувати дитину раз і назавжди. Гартувати дитину потрібно постійно і вдома, і в дитячому садку.

2. Механізми захисту і компенсації генетично приречені. Це означає, що є люди, які є більш загартованими спочатку. Якщо ми будемо орієнтуватися тільки на них, то ніколи не допоможемо ослабленим дітям, ми просто зірвемо адаптаційні механізми, тим більше, що до дитячого садка приходять, як правило, діти яких раніше не гартували.

3. Механізми компенсації мають на увазі, що комусь потрібно не тільки підтримувати певний рівень здоров’я, але й підвищувати його. Тому гартування для кожного індивідуально: у дитячому закладі звичайно використовуються методики, що є зовсім нешкідливими, а у родині комплекс процедур, які гартують, може бути додано.

4. Загартована людина – це той, хто достатньо спокійно переносить всі коливання зовнішнього середовища.

5. У загартованої людини при різких змінах зовнішнього середовища, в тому числі при температурних коливаннях, магнітних бурях, не відбувається серйозних змін в діяльності внутрішніх органів, тобто вона не хворіє.

6. Загартовуючи дитину, дорослі підвищують її стресостійкість.

Починаючи загартування, необхідно дотримуватись наступних умов:

1. Дослідити стан здоров’я, в тому числі фізичний розвиток і функціональний стан дитячого організму.

2. Обрати метод гартування.

3. Організувати сумісну роботу дитячого садка й батьків.

При призначенні процедур, що гартують, важливо правильно оцінити стан дитини, її функціональні можливості. З цією метою вчені запропонували спеціальні групи, до яких слід віднести кожну дитину:

1 група – діти здорові, яких раніше гартували.

2 група – діти здорові, які вперше починають гартуватися, або діти, які мають функціональні відхилення у стані здоров’я.

3 група – діти, які мають хронічні захворювання. До цієї ж категорії відносяться діти, які часто хворіють.

Для 1 групи – можна користуватися рекомендаціями для будь-яких заходів, аж до інтенсивних, тому що це вже загартовані діти. Для 2 групи – будь-якими, що вказані в літературі. 3 група, як правило, переважає в дитячих садках, тому в дитячому садку заходи щодо гартування організовують стосовно цієї групи.

Рухливі ігри проводяться з малюками кожен день. У ранкові години доцільно надати дітям можливість пограти самостійно. Перед заняттями доречні ігри середньої рухливості, найчастіше індивідуального порядку. На ранковій прогулянці після занять проводяться різні за характером рухливі ігри. Їхня кількість та тривалість в окремі дні тижня не однакові. Необхідно ураховувати заняття, що передували іграм.

Маленьких дітей необхідно заздалегідь ознайомити з тими предметами та рухами, які буде використано у грі. Треба надати їм можливість розглянути посібники, іграшки, пограти з ними, щоб не відволікати увагу дітей.

8. Планування виховної роботи у групах дітей раннього віку

Основною формою роботи у групах дітей раннього віку є перспективне планування. Воно спирається на знання закономірностей і нормативів фізичного і нервово-психічного розвитку дітей перших двох років життя.

Складанню перспективного плану передує медико-педагогічна нарада, у якій беруть участь лікар (старша медична сестра), вихователь, вихователь-методист, завідувач. На цій нараді детально обговорюються стан здоров’я кожної дитини, показники її фізичного і нервово-психічного розвитку. Особлива увага при цьому приділяється дітям з тимчасовим затриманням розвитку.

На основі такого аналізу на нараді визначаються провідні завдання та напрямки роботи з кожною групою (на першому році життя) і з підгрупами дітей, а також індивідуальні. Ці завдання потім конкретизуються у плані.

Перспективний план для обох груп розробляється за такими розділами: 1) фізичне виховання і зміцнення здоров’я дітей; 2) завдання і зміст нервово-психічного розвитку дітей; 3) загальні питання організації самостійної діяльності дітей. Робота з батьками.

Дата добавления: 2014-01-04