Відкачка

Відкачка (або кількість дифузійного соку у відсотках до кількості перероблених буряків) відіграє одну з найважливіших ролей в дифузійно-екстракційному процесі. Вона впливає не тільки на втрати цукру з жомом, але й на витрату палива на виробництво, на вихід та якість цукру-піску. Величина відкачки у % до кількості буряків розраховується за рівнянням

А = 100[Дг –Втр]/ Ц_д.с..

Згідно рівняння П.М. Сіліна ступінь вилучення цукрози з бурякової стружки підвищується зі збільшенням величини відкачки дифузійного соку. Відкачка соку визначається певним ступенем знецукрення бурякової стружки і залежить від різних факторів: товщини стружки, температурного режиму, тривалості екстрагування, гідродинамічних умов в апараті. З точки зору економії паливних матеріалів, відкачку соку необхідно тримати найбільш можливо низькою, що пов’язано з додатковим витратами палива для випарювання води з цукрових розчинів.

В УкрНДІЦП провели розрахунки та виразили графічно вплив величини відкачки на техніко-економічні показники виробництва.

∆НЕС_дс – додатковий перехід нецукрів у дифузійний сік,% до к.б.;

∆СаО -додаткова витрата вапна на очищення, % до к.б.,

∆САХ_бс – вміст цукрози у товарному білому цукрі, % до к.б.;

∆αту -додаткова витрата палива на випаровування води, т/100 т б.;

∆САХ_бс+САХ_м – додаткова кількість цукру в мішку та в мелясі;

∆Э -додаткова економія від зниження втрат цукру в жомі, у.о/100 т б.;

Х - втрати цукру в жомі, до к.б.;

∆Жт -додатково вироблений товарний жом, на 100 т б.

Аналіз графіка показує, що підвищення відкачки з 120 до 135% призведе до додаткової витрати умовного палива на 0,19%, додатковій витраті вапнякового каменю на 0,16%, що навряд чи окупиться збільшенням виходу білого цукру на 0,055%.

Ступінь знецукрення визначається величиною так званих врахованих втрат при екстрагуванні. Під цим розуміють вміст сахарози, який залишається у жомі. Дослідження показали, що порції соку, одержані з надмірно знецукреної стружки, містять велику кількість нецукрів, що негативно впливає на технологічні процеси під час очищення дифузійного соку та кристалізації сахарози, тим самим спричинюючи підвищений вміст сахарози у мелясі. Підвищений вміст нецукрів пов’язаний з тим, що швидкість їх екстрагування, знижена при високій цукристості, поступово підвищується порівняно зі швидкістю екстрагування сахарози. Внаслідок цього знижується чистота соку. Тому були визначенні оптимальні межі знецукрення стружки і рекомендовані як нормативні у межах 0,3-0,35%.

Дата добавления: 2014-01-04