Класно-урочна система Коменського. Принципи навчання

План

ОДЯГУ

ЛЕКЦІЯ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ФОРМОУТВОРЕННЯ

Характер дії на матеріал для одягу може бути трьох видів:

• механічна дія - розрізання, зшивання, складання у складки;

• фізико-механічна дія - це рівень дії на «грубу» структуру матеріалу, а саме на його переплетення (крій по косій, використання розтяжності трикотажних полотен тощо);

• фізико-хімічна дія - це рівень дії на «тонку» структуру матеріалу, саме на молекулярну структуру (волого-теплова обробка (ВТО), форніз тощо).

Способи формоутворення одягу

При виготовленні швейних виробів використовують такі основні способи створення об’ємної форми: конструктивний та технологічний.

3.1 КОНСТРУКТИВНИЙ спосіб формоутворення здійснюється за рахунок членування поверхні одягу на основні деталі та шляхом введення додаткових ліній членування (рельєфів, кокеток, підрізів), а також за допомогою виточок, зборок, складок тощо.

3.2 Створення об’ємної форми виробу ТЕХНОЛОГІЧНИМ способом може бути досягнуто впливом на «грубу» або «тонку» структуру матеріалу.

3.2.1 Дія на «грубу» структуру матеріалу передбачає дію на його рухому структуру на рівні переплетення утвореного системою ниток основи та утоку, які у тканині утворюють кут 90°. Відомо, що найменша рухомість будь-яких тканин вздовж нитки основи, а найбільша під кутом 45°. Даний метод формоутворення часто комбінують з конструктивним методом.

Зміна кута між нитками основи і утоку

Здатність тканин до формоутворення під дією на «грубу» структуру залежить від:

- виду переплетення;

- сировинного складу;

- щільності тканини.

Для тканин пальтово-костюмної групи допускається зміна сітьового кута до 10 °(~ 80°), при цьому зберігається бажана форма поверхні деталі. Якщо зміна кута β більша 10°, то необхідне додаткове закріплення форми за допомогою швів, волого-теплової обробки, прокладок [2].

За даним методом формують коміри, рукава, деталі штанів.

Використання здатності матеріалу до драпірування

Драпірування — це здатність матеріалу під власною вагою утворювати м’які рухомі складки. Ця властивість залежить від:

- щільності переплетення;

- сировинного складу;

- властивостей волокон, ниток;

- структури матеріалу (виду переплетення) тощо.

Використання розтяжності трикотажу. Цей метод у поєднанні з конструктивним методом застосовують при виготовлені швейних виробів з трикотажних полотен. Можливе поєднання в одному виробі деталей різного переплетення і розтяжності або поєднання в одній деталі ділянок різного переплетення і розтяжності. Також використовують звуження виробів по ширині відносно розмірів фігури. В цьому випадку використовують від’ємні прибавки на вільне облягання, в результаті чого ширина виробу без фігури менша від розмірних ознак фігури. Засобом фіксації форми виробу є тіло людини.

3.2.2 Дія на «тонку» структуру матеріалу. В даному випадку дія відбувається на рівні мікроструктури матеріалу, тобто на молекулярному рівні за допомогою температури, тиску, часу, вологи, з додаванням хімічних засобів або без них.

Суха теплова обробка здійснюється за допомогою температури та тиску. Використовується для формотворення елементів одягу з синтетичних матеріалів за допомогою прес-форм (наприклад, чашки корсетних виробів, купальників).

Процес формоутворення складають операції:

-розм'якшення (порушення молекулярної структури волокна);

-формування під тиском;

-охолодження, як засіб фіксації форми.

Різновидом сухої теплової обробки виробів є видавлювання.

Волого-теплова обробка здійснюється за допомогою температури,

тиску, вологи, часу. В цьому методі поєднується дія як на грубу, так і на тонку структуру матеріалу: на грубу — відбувається зміна сітьового кута між нитками основи та утоку; на тонку — відбувається порушення молекулярної структури волокна. Засобами фіксації форми при ВТО є: висушування після ВГО, закріплення швом (строчкою), прокладання пружків по контуру деталі. Волого-теплову обробку використовують для спрасування, відтягування деталей виробів, запрасовування, розпрасовування швів, пресування деталей.

Відпарювання - здійснюється на пароповітряних манекенах одночасно по всій поверхні одягу. Відбувається дія гарячої пари - повітряної суміші, яка напускається всередину виробу під тиском. Це одночасна дія на грубу і тонку структуру матеріалу. Фіксація форми виробу відбувається в результаті висушування виробу.

Фальцювання - це загинання і фіксація країв деталі під час ВТО на фальцпресах за допомогою металевих шаблонів певної форми. В результаті отримують точні розміри і потрібну форму деталей (клапани, накладні кишені, коміри).

Волого-теплова обробка з додаванням хімічних речовин. Різновидом цього способу формоутворення є форніз. Форніз - це просочування тканини або деталей спеціальними хімічними розчинами з наступним формуванням та термофіксацією форми. Цим способом утворюють складки, «плісе», «гофре» тощо. Складки формують на деталях спідниці, рукава, вставок, басок, тощо.

Фронтальне дублювання деталей — це пресування з одночасним дублюванням деталей. Це високопродуктивний метод формоутворення, який дозволяє одночасно отримати форму виробу, виконати фіксацію країв деталей, з’єднати дублюючі прокладки з деталями верху, що забезпечує

формостійкість елементів одягу: пілочки, деталей комірів, клапанів, підборту тощо.

5.3 Комбінований метод. Як правило, в одному швейному виробі використовується два або більше методів формоутворення.

Переваги і недоліки способів формоутворення одягу Конструктивний спосіб:

Переваги:

- необхідність застосування;

- можливість створення будь-якої форми швейного виробу;

- висока точність відтворення форми одягу;

- стійкість форми при експлуатації;

- можливість використання розрахунків.

Недоліки:

- збільшення кількості членувань, що збільшують площу лекал і витрати матеріалів;

- збільшення працевитрат на виготовлення;

- обмежена можливість використання сипких матеріалів.

Технологічний спосіб:

Переваги:

- одержання об’ємної форми без додаткових швів;

- збереження працевитрат, площі лекал, витрат матеріалів;

- можливість автоматичних виробничих процесів;

Недоліки:

- обмеження використання через різні властивості матеріалу; •

- необхідні додаткові витрати на фіксацію форми;

- складність догляду за виробом і збереження його форми.

- недоступність якісних вітчизняних хімічних засобів стабілізації форми;

- погіршення умов праці робітників.

1. Життя та діяльність Я.А.Коменського.

2. Світогляд Я.А. Коменського та його завдання виховання особистості.

3. Принцип природовідповідності, вікова періодизація та си­стема шкіл (за Коменським).

4. Класно-урочна система та принципи навчання Я. А. Коменського.

5. Підручники Я.А.Коменського.

6. Я.А.Коменський про школу, вчителя та моральне виховання дітей.

Література:

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К., 2007. – С.571-574..

2. Константинов Н.А. История педагогики. ­– М.: 1982. – С.. 40-51.

3. Левківський М.В. Історія педагогіки. – К., 2008. – С.29-40.

4. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2000. – С. 469-472.

КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ

"Велика дидактика", пансофія, сенсуалізм, принцип природовідповідності, материнська школа, школа рідної мови, латинська школа, "сім вільних мистецтв" (граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, музика і астрономія); принципи наочності, свідомості і активності, послідовності і систематичності, виховання джентльмена.

1. ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ Я.А.КОМЕНСЬКОГО

Народився майбутній вчений-педагог у березні 1592 р. у м. Нівніце (Південна Моравія, Че­хія), у сім''ї мірошника. Родина хлопчика належала до християн­ського об'єднання богемських братів. Вона, як і інші, включилася за своє національне звільнення від тиску німецьких баронів у рамках гусицького руху. З 1604 р. Я.Коменський разом з сестрою залишаються сиротами і їм призначають опікунів. Пізніше хлопчика взяла до себе тітка з боку батька, і він пере­їжджає в м. Страдницю.

У кінці 1605 року м. Стражницю захопили угорські війська, які майже повністю зруйнували і спалили місто. Коменський змушений був повернутися до опікунів.

У 1608 році Коменський вступає до латинської школи в м.Пшерові, яку закінчує з відзнакою, а 30 березня 1611 року мо­лодого Коменського зарахували до Гернборнського університету на богословський факультет.

У лютому 1613 року Я.Коменський закінчує Гернборнський університет. Він їде до Амстердаму, потім – до Гейдельбергу, де вступає до знаменитого Гейдельберзького університету.

У 1614 році молодого Я.Коменського призначають керівни­ком Пшеровської братської школи, де він в першу чергу намагається полегшити процес навчання. Він написав одну з перших своїх педагогічних праць "Правила більш легкої граматики".

З 1616 року Я.Коменський стає помічником пшєровського єпископа. В цей період він пише працю "Листи до неба", де роз­виває свої демократичні погляди на існуючий стан речей в су­часному йому суспільстві.

У 1618 році община "чеських братів" призначає Коменського пастирем-проповідником у м.Фульнеці (Північна Моравія) і одночас­но ректором братської школи. За час життя і діяльності в Пшерові і Фульнеці Я.Коменський отримав досвід роботи з дітьми в школі, що в значній мірі обумовило багатство і різноманітність його пе­дагогічного вчення. Цей період діяльності великого педагога мо­жна вважати одним із найвизначніших у становленні його педа­гогічного кредо, яке стало в подальшому основою його наукового вчення.

На початку 1621 року війська католицької ліги ввірвалися в Фульнек, пограбували і спалили його. В умовах жорстоких пере­слідувань і посилення діяльності інквізиції Я.Коменський пере­ховується в маленькому містечку Брандисі під ім'ям графа Жертонинського. У підпіллі Коменський багато читає, думає, пише.

28 січня 1628 року Я.Коменський переселяється до м.Лешно.

У цьому ж році він почав свою діяльність у згаданому Лешно (Польща). Спочатку майбутній вчений працював у гімназії "бра­тів": викладав у старших класах суспільнознавчі предмети та фізику, а потім став ректором цієї гімназії (1635).

У 1642 році йому доручають посаду секретаря ради старій­шин. У ці ж роки він активно працює над головною працею свого життя — "Великою дидактикою", роботу над якою завершує в 1632 році.

Весь період діяльності у м.Лешно Я.Коменський працює і над відомою книгою "Материнська школа". Паралельно з "Великою дидактикою" він пише підручник з латинської мови під назвою "Відкриті двері до всіх наук". У 1633 році він публікує допов­нення "Відкриті двері до мов і всіх наук".

У 1641 році Я.Коменського запросили до Лондона; у цей час в Англії йшла громадянська війна, тому її парламенту і правлін­ню було не до освіти і культури. Але великий дидакт не залишає і в Цих умовах науково-педагогічної роботи. Він створює працю пансофічного характеру, яку називає "Шлях світла".

У серпні 1642 року їде до Швеції. Канцлер Швеції переконує Я.Коменського зайнятись питаннями викладання латинської мо­ви і розробкою раціональної методики її викладання.

У 1646 році до вищого журі Стокгольмського університету надійшли ще не закінчені дидактико-методичні праці, в числі яких "Новітній метод викладання мов", де описувалася методика викладання латинської мови, в основу якої покладено індуктив­ний метод викладання: спочатку – приклад, потім – правило; предмет і паралельно - слово.

Навесні 1648 року синод запросив Я.Коменського зайняти по­саду єпископа общини "чеських братіє". В Угорщині Я.Коменський відкриває в м. Шарош-Паток три класи гімназії за новою системою навчання. Тут він закінчує книгу "Видимий світ у малюнках", яка була опублікована в 1658 році.

В 1668 році Коменський написав твір під назвою "Єдине не­обхідне", який став його лебединою піснею, де педагог-мислитель підводить підсумки свого життя і діяльності, хоча останнім твором його стало "Продовження братського завіту", який, по суті, є автобіографією великого чеського педагога-мислителя (1669).

15 листопада 1670 року Коменський помер. Він був похова­ний в м. Неардені, поблизу Амстердама, на території французької церкви.

2. СВІТОГЛЯД Я.А. КОМЕНСЬКОГО ТА ЙОГО ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Світогляд Коменського був суперечливим. За релігійними по­глядами він – протестант. У питаннях теорії пізнання, що спосте­рігається у ряді його робіт, він виявляє значні матеріалістичні тенденції. У гносеологічному відношенні Коменський –– сенсуа­ліст. Він стверджує, що світ пізнається. Подібно до Аристотеля і Ф.Бекона, Я.Коменський заперечує можливість думки, знання, ідеї. Він стверджує, що розум є тільки "tabula rasa", або "чиста дошка", де ще нічого не написано, але на якій з часом може бути написано все.

Дидактичні праці Я.Коменського, і, в першу чергу, "Велика дидактика", побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Значне місце в них відводиться індуктивному методу. До цього методу він звертається також у підручниках "Видимий світ у ма­люнках", "Відкриті двері до мов" і деяких інших. Сенсуалістич­ний характер світогляду Коменського лежить в основі його вчен­ня про наочність.

"Пансофія" Коменського визначила вимоги всебічної і систе­матичної освіти і пізнання. Його ідея "всіх учити всьому" випли­ває із міркувань про те, що всі люди здібні до пізнання й освіти, про­стий народ повинен отримати доступ до знань.

У відповідності з потребами часу виховання розглядалось як найважливіший засіб підготовки людини до діяльного, практич­ного життя, до пізнання реального світу. Коменський виходив із положення, що цілі і задачі виховання повинні виходити із пі­знання людини.

Великий дидакт бачив у дитині майбутнього діяча, мудреця і з великою повагою та турботою ставився до його особистості.

Відповідно до основної мети виховання Коменський виділяє суттєві елементи виховання: створити людину, яка знає всі речі, яка є володарем речей і самої себе, яка є такою, що себе і все підводить до Бога, джерела всіх речей, яка має здорове тіло. На думку вченого, цьому відповідає: наукове виховання; доброчес­ність чи моральність, релігійність, фізичне виховання.

3. ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА СИСТЕМА ШКІЛ (ЗА КОМЕНСЬКИМ), ПРИНЦИП ПРИРОДОВІДПОВІДНОСТІ,

Коменський розробив періодизацію і систему шкільної осві­ти. Все життя дитини він розбив на чотири вікових періоди по 6 років у кожному. І для окремого періоду пропонується своя шко­ла:

· дитинство – від народження до 6-ти років – материнська школа;

· отроцтво – від 6-ти до 12-ти років – школа рідної мови;

· юність – від 12-ти до 18-ти років – латинська школа чи гімназія;

· змужнілість – від 18-ти до 24-х років – академія чи університет.

У системі Коменського першим ступенем навчання є мате­ринська школа – це сім'я, де проходить життя дитини від наро­дження до 6-ти років. Вихованню дітей цього віку він присвятив роботу під назвою "Материнська школа".

Головним призначен­ням цієї школи він вважав захист дитини від шкідливих впливів, а також створення твердої основи для всієї системи наступного навчання і виховання. Тут визначався зміст, організація, методи виховання дітей у сім'ї та обов'язки батьків. Головний обов'язок батьків полягає в тому, щоб турбуватися про здоров'я дітей, по­чинаючи з процесу зачаття, для чого жінка повинна саме в цей період піклуватися про своє здоров'я, щоб не зашкодити майбут­ній дитині. Великого значення в материнській школі він надавав грі.

Коменський пропонував у цьому віці здійснювати необхідний розумовий розвиток дитини. На той час панувала точка зору, що дитина від народження наділена такою ж душею, інтелектуаль­ними якостями та здібностями, що й доросла людина. При цьому не брались до уваги вікові особливості духовного розвитку дити­ни.

Коменський висуває в своїх роботах принцип природовідповідності, згідно з яким у навчальному процесі необхідно врахову­вати вікові особливості дитини.

Другим ступенем у системі освіти і виховання Коменського є школа рідної мови, котра, на його думку, повинна бути в кожній общині, кожному населеному пункті. Навчання на цьому етапі повинно проводитися рідною мовою, причому вчитися повинні всі діти обох статей, незалежно від станів, віросповідань і націо­нальності.

Третім ступенем навчання, запропонованим Коменським, бу­ла латинська школа чи гімназія. На його думку, це повинна бу­ти всезагальна школа, де навчалися б юнаки незалежно від їх майнового і станового положення. Такі гімназії повинні бути від­криті в кожному місті і складатися з 6 чи 7 класів. Тут, крім "се­ми вільних мистецтв" (граматика, діалектика, риторика, арифме­тика, геометрія, музика і астрономія), пропонувалося вивчати фі­зику, географію, історію і мораль.

Кожному з 6-ти класів гімназії давалась своя назва, і кожен клас включав історію як предмет і підпорядковував її викладання вивченню основної науки. Так, наприклад, 1-й клас - граматич­ний. 2-й клас - фізичний, де передбачалося вивчення історії при­родознавства. 3-й клас - математичний, де повинна була вивча­тись історія мистецтв разом з історією різних винаходів. 4-й клас - етичний. У ньому повинні були вивчатись історія моралі та найкращі приклади добра. 5-й клас - діалектичний - передбачав вивчення звичаїв різних народів. 6-й клас — риторичний, предме- том вивчення якого повинна бути загальна історія, тобто історія всієї землі і всіх народів.

Встановлюючи таку послідовність вивчення основ наук, Ко­менський виходив із своїх філософських поглядів, а також із тео­рії сенсуалізму і був на той час педагогом-новатором.

Академія і подорож (18-24 р.) є останнім, вищим ступенем навчання в системі Коменського. Це вік змужнілості чи зрілості. За часів Я.Коменського академія мала три традиційних факульте­ти: богословський, юридичний і медичний. Великого значення надавалось забезпеченню вищої школи висококваліфікованими вченими, необхідною літературою, приділялась велика увага комплектуванню добре підготовленими студентами. До системи занять, поряд з лекціями, входила обов'язкова система самостій­ної роботи студентів, а також подорожі, які сприяли розширенню знань і вважались обов'язковою частиною вищої освіти.

У "Великій дидактиці" Я.Коменський не тільки розробив чіт­ку систему навчання і виховання, але й розкрив суть основних її прин­ципів, таких як: наочність; свідомість і активність; послідов­ність і систематичність знань; міцне оволодіння знаннями і на­вичками. Природно, що керуючись відчуттями як основою пі­знання, вчений головним у навчанні визначав наочність.

В історії педагогіки відомо багато форм організації навчаль­но-виховного процесу. Необхідно зазначити, що поняття "урок" у даній системі з'явилося порівняно пізно. На ранніх етапах органі­зації навчання надавалась перевага індивідуальній формі роботи з учнями. Така форма навчання проіснувала до XVIII ст., а в де­яких країнах і до XIX ст. Я.Коменський детально вивчив досвід навчання з урочної системи, а також дав теоретичне обґрунту­вання класно-урочної системи шкільного навчання і сформулю­вав її основоположні принципи. Тому в історії педагогічної дум­ки він вважається творцем класно-урочної системи навчання.

Я.Коменський гостро критикував існуючий у той час індиві­дуальний метод як єдину форму навчання в школі. Він вважав катастрофічним для дітей становище, коли навчання в школі продовжувалось "із сходу сонця і до заходу". В роботі "Закони добре організованої школи" він визначив основні правила органі­зації навчання, які не втратили свого значення до нашого часу.

Загалом, у системі Я.Коменського досить чітко простежуєть­ся принцип демократизму спільного навчання хлопчиків і дівча­ток (школа рідної мови), бідних і багатих у самому процесі орга­нізації навчання. Йому також належить виділення у навчальному році чвертей, а також обґрунтування уроку, як основної форми навчання.

5. ПІДРУЧНИКИ Я.А.КОМЕНСЬКОГО

Підручники того часу не відповідали педагогічній системі Я.Коменського ні за змістом, ні з методичної точки зору. Його підручники містять багатий навчальний матеріал, у них вміщені цікаві вправи для засвоєння граматики, відомості з природознав­ства.

Найбільшою популярністю серед учителів та учнів користу­вались "Видимий світ у малюнках " та "Відкриті двері до мов і всіх наук".

"Видимий світ у малюнках" – це свого роду ілюстрована ди­тяча енциклопедія первісних знань. Вона містить 150 коротких статей, ілюстрованих малюнками. Тут вміщені дані про природу, діяльність людини, суспільне життя. У цьому підручнику Я.Коменськии першим серед педагогів виявив турботу про те, щоб діти одночасно пізнавали слова і речі. Суттєво, що всі коро­тенькі оповіді для дітей не лише проілюстровані, але і чітко сис­тематизовані. Звичайно, дитяче пізнання вчений розпочинає зі знайомства з рослинним і тваринним світом. Завершує ж цей процес він дитячим знайомством з тодішнім світом професій, ре­меслами і суспільним життям.

У тяжкий період втрати національної незалежності чеського народу Я.Коменськии намагався допомогти своїй вітчизні шля­хом поліпшення системи навчання і виховання молоді.

Темою його книги "Материнська школа" стало виховання дітей у сім'ї. Він видає також ще ряд книжок, з яких діти черпали свої знання. Це "Новий метод мов", у якому педагог застосував до конкретної методики вивчення загальнопедагогічні принципи і узагальнив три найважливіших положення паралельного вивчення речей і слів, зробив навчання суворо послідовним, проголосив перехід від легкого до важкого у навчанні.

Були видані також "Фізика", "Астрономія", "Школа-гра", а також 8 шкільних п'єс, де Коменський широко використовував метод драматизації навчального матеріалу. Окремо вийшов у світ збірник дидактичних творів ви­датного педагога.

6. Я.А.КОМЕНСЬКИЙ ПРО ШКОЛУ, ВЧИТЕЛЯ ТА МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

У "Великій дидактиці" та в "Законах добре організованої школи" Я.Коменського закладені ідеї виховання особистості, ви­ховання людяності в людині.

В основі вчення про виховання осо­бистості лежить ідея виховуючого навчання і природовідповідності.

Говорячи про виховання людяності в людині, Коменський виділяє чотири основних доброчесності: мудрість, поміркова­ність, мужність і справедливість. Педагог підкреслює, що лю­дина не народжується з моральними якостями - вони у неї вихо­вуються протягом усього життя; моральність пов'язана з вихо­ванням мудрості і любові до неї в учнів.

Я.Коменськии, поряд з головними доброчесностями, рекоме­ндував розвивати в дітях скромність, слухняність, охайність, до­брозичливість до інших людей, повагу до старших, працелюб­ність. Великого значення він надавав у моральному вихованні позитивному прикладу вчителів, батьків, товаришів, бесідам з дітьми на морально-етичні теми.

Основним у шкільному вихованні дітей Я.Коменськии вважав дисципліну. При цьому він керувався чеською говіркою: "Школа без дисципліни, що млин без води". Природно, що вчений запе­речував фізичне покарання дітей, котре на той час широко вико­ристовувалося в західноєвропейській школі. Лише як крайній випадок, він рекомендував використовувати зазначений вище метод виховання щодо порушників християнської традиції.

Загалом Я.Коменськии вважав, що цінність нації визначається тим, як вона ставиться до школи, до вчителя. Останнього ж він порівнював із сонцем. Педагог мріяв про той час, коли розумні вчителі будть випромінювати "мудрість", а вчені напишуть такі навчальні книги, які дозволять перетворити справу навчання з важкої на легку, таку, що діти з великим бажанням, легкістю бу­дуть поспішати до школи, як на свято.

У своїй "Пансофії" вчений мріяв про ті часи, коли війни і во­рожба між людьми і людськими спільнотами стануть неможли­вими. Самі ж взаємини між людьми стануть гуманними, такими, що дозволять у повній мірі реалізувати визначальну християнсь­ку чесноту "Возлюби ближнього".

ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА СИСТЕМА ШКІЛ Я. КОМЕНСЬКОГО

Період особистісного розвитку	Вік	Тип школи
Зрілість	18-24 рр.	Академія і подорожі
Юність	12-18 рр.	Латинська школа (гімназія)
Отроцтво	6-12 рр.	Школа рідної мови (елементарна)
Дитинство	0 - 6 рр.	Материнська школа (опіка матір'ю)

Література:

1. Левківський М.В. Історія педагогіки. - Житомир, 2001.

2. Коменский Я. А. Избранньїе педагогические сочинения в 2 т.- М., 1982.

3. Мітюров В.Н. Педагогічні ідеї Я.А.Коменського на Украї­ні.- К, 1971.

4. Піскунов А.І. Хрестоматія з історії зарубіжної педагогіки. - М., 1981.

5. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

6. Історія педагогіки /За ред. М. В. Левківського, О. А. Дубасенюк /. - Житомир, 1999.

7. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

Творчі завдання і реферати

1. Західноєвропейські виховні системи ХУІІ-ХУШ ст.: порів­няльний аналіз.

2. Принцип природовідповідності Коменського і сучасність.

3. Виховні ідеї Локка і завдання виховання в Україні (у сього­денні).

4. "Вільне виховання" Ж.-Ж. Руссо як засіб утвердження від­повідальності дітей.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. У чому полягає розвиток принципу Коменського (природо­відповідності виховання) Ж.-Ж. Руссо?

2. Досвід яких шкіл взятий за основу Коменським при обґрун­туванні класно-урочної системи навчання?

3. Яка з вікової періодизації особистості (Коменського чи Руссо) є більш науково обґрунтованою?

4. Покажіть паралелі між системою виховання Локка і сучас­ною американською системою.

Дата добавления: 2014-01-04