Місцевоанестезуючі засоби

Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів

Місцеві анестетики (тетракаїну гідрохлорид, прокаїн, бензокаїн, лідокаїну гідрохлорид, тримекаїн, ультракаїну гідрохлорид, бупівакаїн). Порівняльна характеристика дії препаратів при різних видах анестезії.

ВСТУП

Місцева анестезія є простішим та менш небезпечним методом знеболення, ніж наркоз. Але в разі передозування місцеві анестетики можуть виявляти резорбтивну дію, тому слід звертати увагу на концентрацію препаратів, які застосовують за різних видів анестезії. Крім того, в темі розкриваються механізми дії ментолу, під час нападу стенокардії, та розчину аміаку, в разі непритомності, для надання першої медичної допомоги.

Аферентними, або чутливими, називають нервові волокна, які проводять збудження від органів і тканин до ЦНС.

1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення:

1.1. Місцевоанестезуючі засоби: новокаїн (прокаїн), тримекаїн, анестезин (бензокаїн), дикаїн (тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн), бумекаїну гідрохло­рид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).

2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:

2.1. В'яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основ­ний та солі важких металів (міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у низьких концентраціях); органічного походження (та­нін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки, трава звіробою, су­пліддя вільхи).

2.2. Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, від­вар з кореня алтеї.

2.3. Адсорбувальні: вугілля активоване, ентеросгель.

3. Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку, гірчичники, ментол.

Місцевоанестезуючі — це засоби, які зумовлюють місцеву втра­ту чутливості — анестезію (від грец. aethesis — відчуття, біль; an — заперечення). Під їхнім впливом на місці застосування тим­часово втрачається больова, температурна та тактильна чутли­вість. Механізм дії препаратів цієї групи ще до кінця не з'ясовано. Вважається, що вони діють на мембрани нервових волокон, бло­куючи натрієві канали і, таким чином, блокують проведення ім­пульсів.

Місцевоанестезуючі засоби повинні мати такі властивості:

• високу вибіркову дію;

• короткий латентний період;

• високу ефективність при різних видах місцевої анестезії;

• певну тривалість дії;

• бажано, щоб вони звужували судини (така дія зменшує всмок­тування анестетика та його токсичні ефекти).

Використовують місцевоанестезійні засоби для різних видів анестезії:

• поверхневої, або термінальної (анестетик наносять на по­верхню слизової оболонки, рани, виразки);

• інфільтраційної (розчином анестезійної речовини послідов­но «проймають» шкіру і більш глибокі тканини. Для цього вико­ристовують 0,25-0,5 % розчин новокаїну або лідокаїну);

• провідникової (анестетик вводять за ходом нерва, викорис­товуючи 1-2 % розчин новокаїну або лідокаїну);

• спинномозкової (0,7-0,8 мл розчину анестетика вводять у простір над твердою оболоною спинного мозку. Використовують 5 % розчин новокаїну або лідокаїну.

Першим анестезійним засобом, який застосовували в медичній практиці, був кокаїн — алкалоїд рослини Erythroxybon coca. Пре­парат має високу знеболювальну активність, але застосування його заборонено через високу токсичність та здатність зумовлюва­ти медикаментозну залежність.

Дикаїн (тетракаїну гідрохлорид) — за активністю майже в 10 разів перевершує кокаїн, але в 2-5 разів токсичніший. Вико­ристовують в офтальмологічній (0,25-1 % розчин)іуЛОР-практиці (1-3 % розчин) для поверхневої анестезії. Дітям віком до 10 років анестезію дикаїном не проводять. Дози дикаїну не можна переви­щувати. У літературі описано випадки, пов'язані з передозуван­ням та неправильним застосуванням дикаїну.

Анестезин (бензокаїн) — погано розчиняється у воді (легко — у спирту, олії), тому його призначають для зовнішнього застосу­вання у формі присипки, пасти, мазі, а також всередину (при болю в шлунку) та у формі супозиторіїв уводять у пряму кишку.

Новокаїн (прокаїну гідрохлорид) — місцевоанестезійний засіб, що діє протягом 0,5-1 год; має широкий спектр терапевтичної дії та відносно незначну токсичність. Застосовують для інфільтраційної (0,25-0,5 % розчин), провідникової (1-2 % розчин) та спинномозко­вої анестезії. Розчин новокаїну призначають усередину (при гіпер­тонічній хворобі, пізніх токсикозах вагітних, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки) та ректально (при спазмах ки­шок). Препарат використовують для розведення бензилпеніциліну натрієвої та калієвої солі з метою подовження тривалості дії.

Побічні ефекти: алергійні реакції (дерматит, набряк Квінке і навіть анафілактичний шок); загальна слабкість, артеріальна гі­потензія, знепритомлення.

Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) — місцевоанестезійний засіб, що зумовлює знеболення протягом 2-4 год; діє швидше, сильніше і триваліше, ніж новокаїн. У низьких (0,5 %) концентраціях за токсичністю не відрізняється від новокаїну, але з підвищенням концентрації (1 і 2 %) токсичність збільшується. Застосовують для всіх видів місцевої анестезії. Резорбтивну дію лідокаїну ви­користовують при гострій фазі інфаркту міокарда, для профілак­тики фібриляції шлуночків (протиаритмічна дія).

Тримекаїн зумовлює сильнішу і тривалішу анестезію, ніж но­вокаїн. Малотоксичний. При проведенні анестезії істотно не впли­ває на функцію серцево-судинної системи, дихання.

Показання до застосування: для інфільтраційної та провідни­кової анастезії.

Побічні ефекти: такі самі, як у новокаїну; при передозуванні може спричинити клонічні судоми.

Протипоказання: захворювання печінки та нирок.

Бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн) — найбільш сильний міс­цевий анестетик тривалої дії, не впливає на протимікробну дію сульфаніламідів. Використовують для інфільтраційної, епіду- ральної та сакральної (каудальної) анестезії.

Побічні ефекти: при передозуванні можливі судоми, порушен­ня серцевої діяльності (зупинка серця).

Ультракаїн (артикаїну гідрохлорид) виявляє швидку та від­носно тривалу місцевоанестезійну дію. Малотоксичний.

Показання до застосування: для провідникової, інфільтрацій­ної, субарахноїдальної (спинномозкової) та люмбальної анестезії. У стоматологічній практиці застосовують комбіновані препарати з адреналіну гідрохлоридом (ультракаїн Д-С, ультракаїн Д-С форте).

Дата добавления: 2014-01-04