Лекція №6. Тема4: Грошовий ринок (продовження)

Структура грошового ринку

Структура грошового ринку, його складові. Критерії класифікації.

1. За видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців, виділяють:

- ринок кредитних угод (ринок позичкових зобов’язань); - ринок цінних паперів; - валютний ринок.

2. За інституційними ознаками грошових потоків виділяють такі сектори грошового ринку:

- фондовий ринок (фінансові інструменти: а) акції, що є вимогами на частку в чистому доході і в активах корпорації; б) боргові зобов’язання середнього (1-10 р.) та тривалого (більше 10 р.) термінів дії, що є зобов’язаннями емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму грошового доходу у формі процентів через певні проміжки часу аж до повного погашення); - ринок банківських кредитів; - ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.

3. За економічним призначенням купівлі грошових коштів:

- ринок грошей; - ринок капіталів (для збільшення маси основного капіталу).

На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільняються з обороту і повертаються кредитору.

На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

План

1. Механізм функціонування ринку грошей:

а) Попит на гроші. Сутність, цілі та форми прояву попиту на гроші.

б) Пропозиції грошей. Сутність і механізм формування пропозиції грошей.

в) Графічна модель ринку грошей. Рівновага на ринку грошей і процент.

2. Механізм функціонування ринку капіталів:

а) Заощадження населення як джерело і верхня межа пропозиції капіталу.

б) Інвестиційні потреби та попит на капітал.

1. Механізм функціонування ринку грошей:

а) Попит на гроші. Сутність, цілі та форми прояву попиту на гроші.

Попит на гроші слід розглядати як запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент. Це їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) у ліквідній формі.

Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні окремого економічного суб'єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки. З цієї залежності випливають висновки, що мають важливе практичне значення: > оскільки попит на гроші - явище динамічне, то і швидкість обігу грошей не може бути постійною; > зростання швидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцит платіжних засобів при зниженні рівня монетизації валового національного продукту і послабити кризу неплатежів; > падіння швидкості обігу грошей через зростання попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обороті на кон'юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки; > у парі "попит - швидкість" визначальним є попит на гроші, а похідним - швидкість їх обігу. Цілі накопичення грошей випливають із самих функцій грошей: 1)як купівельного і платіжного засобу; 2)як засобу нагромадження вартості (багатства). У першому випадку метою є створення запасу купівельних та платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб економічних суб'єктів у товарах та послугах, у другому – накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у вигляді процента. Відповідно до цілей накопичення грошей попит на них можна розділити на три частини: ^ попит на поточний запас платіжних засобів; ^ попит на постійний запас грошей як форму багатства, що призначена давати додатковий дохід їх власникові; > попит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів.  

Виділяються три групи мотивів попиту на гроші:

1. Трансакційний (операційний)– економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання

2. Завбачливості - юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей.

3. Спекулятивний (капіталізації) – економічні суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Сукупний попит на гроші визначається цими трьома мотивами. Спекулятивна частина попиту на гроші залежить від дохідності активів і насамперед від норми процента, який склався на фінансовому ринку. Ризикові вклади будуть робитися лише тоді, коли приноситимуть достатньо високий дохід.

Актив у формі грошей приносить мінімальний (часто нульовий) дохід і має максимальний захист від ризику. Зберігаючи гроші, індивіди втрачають доходи, які називаються альтернативною вартістю зберігання грошей. Величина її залежить від середньої норми процента за фінансовими активами та запасом грошей. Щоб не допустити зростання втрат доходів (альтернативної вартості) у разі підвищення норми процента, індивіди повинні зменшувати запас грошей, тобто попит на гроші. Очікуваний дохід за фінансовими активами забезпечується процентами та дивідендами, а очікуваний дохід за товарними активами - рівнем інфляції. Якщо очікувана зміна їх співвідношення буде на користь грошей, то попит на гроші зростатиме, і якщо на користь негрошових активів – то скорочуватиметься.
Чинники попиту на гроші та результат їх впливу
Чинники впливу	Характеристика впливу
Макроекономічний підхід
Зміна обсягів виробництва ВВП (НД)	Чим більше обсяг виробництва ВНП, а отже і НД, тим більшим м оже бути обсяг операцій по його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій
Динаміка рівня цін та рівня реального обсягу виробництва	Оскільки ВНП визначається рівнем цін та обсягом виробництва, отже зміна кожного з них впливає самостійно на попит на гроші
Швидкість обігу грошей	Даний чинник діє на макрорівні. Вважають, що він є відносно стабільним і тому можна абстрагуватися від його впливу
Мікроекономічний підхід
Зміна норми процента	Із підвищенням норми процента на альтернативні грошам активи, попит на гроші зменшується
Накопичення багатства	Економічні суб’єкти, накопичуючи багатство, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, в тому числі і у вигляді запасу грошей
Інфляція	В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Інфляційне зростання цін неминуче підштовхує вгору ставку процента на всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші.
Очікування погіршення кон’юнктури ринків взагалі	Економічні суб’єкти нададуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій і попит на гроші скоротиться

З урахуванням чинників впливу на попит формулу його можна записати у такому вигляді:

,[1]

де ¡ — реальний обсяг ВНП;

Р — середній рівень цін;

R — рівень очікуваного доходу на фінансові активи;

В — обсяг багатства;

І — рівень інфляції;

О — очікування змін ринкової кон’юнктури.

Попит на гроші значною мірою залежить від величини ВВП або Р*Q. Підвищення рівня ВВП збільшує обсяг господарських операцій, що потребує для їх виконання додаткової кількості грошей (запасу грошей).

Розглянемо функціональну залежність попиту на гроші (схема).

н

о

м 60

і 50

н 40

а 30

л 20

ь 10 МД – крива попиту

н

а 100 200 300 400 500

норма % Кількість грошей, яка знаходиться в обігу

Попит на гроші залежить від кількості грошей на ринку та від норми відсоткової ставки.

б) Пропозиції грошей. Сутність і механізм формування пропозиції грошей.

Пропозиція грошей – друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

Пропозиція грошей - процес створення банківською сис­темою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового і безготівкового грошового обороту.

Загальна величина грошової пропозиції в економіці включає в себе увесь обсяг готів­ки, випущеної в обіг, тобто грошей поза банками, а також залиш­ки коштів на поточних банківських рахунках (депозитах до запи­тання), які можуть бути безпосередньо використані у якості засо­бів обігу і платежу.

Грошова маса (пропозиція) – це сума двох грошових компонентів: М₀, (готівка в обігу) і Д (депозити до запитання):

М₁=М₀+Д.

У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. Серед цих важелів важливе місце належить таким макроекономічним показникам: грошова база, банківські резерви, гро­шово-кредитний мультиплікатор.

Грошова база — це консолідуючий показник банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Ці гроші не беруть участі у кредитному банківському обороті, не збільшують масу грошей в обігу, а є тільки базою для її збільшення.

Грошова база (гроші центрального банку) характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку.

де

- сума готівки, що перебуває поза банками; - сума готівки в касах (сейфах) банків; - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Грошова база (Мh) визначає категорію грошей, яка може безпосередньо контролюватися центральним банком.

Іншими словами, грошова база (Мh) включає гроші готівкою (М₀) і банківські резерви (R). Отже:

Мh = М₀ + R.

Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів. Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси.

Зв'язок між банківськими резервами та грошами в обігу можна визначити за допомогою грошово-кредитного мультиплікатора.

Величина (коефіцієнт) грошово-кредитного мультиплікатора визначається за формулою: m =

де m – величина грошово-кредитного мультиплікатора; с- відношення суми готівки до депозитів М₀/D; r - норма обов'язкового банківського резерву R/D.

Його величина є зворотною величиною до норми обов'язкових резервів: . Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Взаємодія двох величин: грошової бази і грошового мультипліка­тора визначає потенційні можливості банківської системи в забез­печенні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.

Пропозиція грошей (Мs) прямо пропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора (m). Вона визначається за формулою:

Мs = Мh × , або Ms = Mh×m

Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішенням центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі, і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей.

Чинники пропозиції на гроші та механізм їх впливу
Чинники впливу	Характеристика впливу
Норми обов’язкових резервів	Зміна цього чинника викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта мультиплікації грошової маси
Облікової ставки	При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.
Типової ринкової процентної ставки	Зміни цього чинника впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками і облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей.
Процентної ставки за депозитами до запитання	Сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей. У принципі за депозитами до запитання банки можуть не виплачувати процентного доходу, оскільки це "короткі" гроші, використання яких приносить банкам незначні доходи
Обсягу багатства економічних суб’єктів	Призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки, і навпаки. Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова – ні, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей.
Тінізації підприємницької діяльності	Зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей у депозитній формі значно більше, ніж зростає готівкова маса.
Стану довіри до банків, банківської паніки	Спричиняє вилучення грошей з депозитів чи стримують їх зростання. Збільшення готівкової складової грошової маси не компенсує втрат депозитної складової, оскільки через мультиплікативний ефект вони значно перевищують суми готівкових вилучень.

Вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики залежить від конкретної економічної ситуації в країні та тих чинників, які обумовили зміну попиту на гроші, відповідно до якої банківська система повинна відкоригувати пропозицію грошей.

Якщо тактичною ціллю політики НБУ є під­тримання на незмінному рівні маси грошей в обігу при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд:

н

о

м 60

і 50

н 40

а 30

л 20

ь 10 М1 – крива пропозиції

н

а 100 200 300 400 500

норма % Пропозиція грошей

Пряма вертикальна лінія свідчить про те, що фактична про­позиція грошей склалася на рінні 200 одиниць грошей, і банківська сис­тема планує підтримувати її на цьому рівні незалежно від зміни процентної ставки. Якщо буде прийнято рішення за тих же умов збільшити пропозицію грошей до 250 одиниць грошей, то крива про­позиції зміститься вправо, але залишиться у вертикальному положенні, що свідчить про її незалежність від зміни процентної ставки.

в) Графічна модель ринку грошей. Рівновага на ринку грошей і процент.

Важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між величиною попиту та величиною пропозиції грошей. Завдяки встановленню такої рівноваги формуються сприятливі умови для економічного розвитку країни. Якщо така рівновага порушується, то виникають негативні явища в економіці, наприклад інфляція.

Графічна модель ринку грошей отримується шляхом накладення кривих попиту та пропозиції в системі координат. В результаті отримуємо рівень їх урівноваження та норму рівноважної ставки процента, яка відповідає цьому рівню. Якщо пропонуються вищі відсоткові ставки, то суб'єкти ринку переміщують більшу частину своїх грошових залишків до високодохідних активів, від чого попит на гроші зменшується, бо володіння ними не приносять доходу.

Рівноважна процентна ставка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку. Якщо ставка проценту знизиться наприклад до 12 %, то вартість зберігання грошей знизиться і зросте попит на гроші, а пропозиція залишиться на незмінному рівні. Між банками посилиться конкуренція за ресурси на міжбанківському ринку й ставка процента знов підвищиться.

Рівновага на грошовому ринку виглядає наступним чином:

н

о МS крива пропозиції

м 60

і 50

н 40 Е 3

а 30

л 20 Е 1

ь 10 Е 2 МД – крива попиту

н

а 100 200 300 400 500

норма Кількість грошей, яка знаходиться в обігу

%

Рівень відсоткової ставки змінюється так, щоб відновити стан рівноваги попиту і пропозиції.

Дата добавления: 2014-01-04