Організаційно-функціональна структура управління акціонерним товариством у період між загальними зборами

3.1. Роль і функції ради акціонерного товариства

Зрозуміло, що збори акціонерів не можуть засідати постійно, тоді як товариству потрібно здійснювати повсякденну господарську діяльність. Водночас мало реально, що збори можуть вирішувати складний комплекс проблем, які виникають перед кожним діючим підприємством, оскільки ці ситуації потребують знань, уміння і ча­сто одно осібності прийняття рішень та відповідальності за них. Тому в період між зборами учасників управління товариством здійсню­ють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких виз­начається відповідно до виду товариства. В акціонерних товари­ствах це одні функції і повноваження, в товариствах з обмеженою відповідальністю — інші. В державному корпоративному секторі існує специфіка, яка відрізняється такими особливостями: укладан­ням контракту з керівником та менеджментом, призначенням упов­новаженої особи, що управляє державними корпоративними права­ми, специфікою виборів керівників державних корпорацій.

В AT у період між зборами функції управління здійснюють різні органи управління. В різних країнах вони мають різні назви, функції та права. Так, у США такі органи називаються радою директорів, і туди входять і виконавчі, і спостережні (невиконавчі) директори. Отже, в одних радах здійснюють свої різні повноваження ті, хто здійснює реальні функції менеджменту цього підприємства, і ті, що наглядають за таким здійсненням. Особливістю органів корпора­тивного управління у Німеччині в період між зборами є те, що керів­ництво провадять чітко визначені виконавчі директори й окремо існують наглядові органи. Законодавчо визначається кількість членів наглядової ради, яка залежить від величини статутного капіталу. Наприклад, у Німеччині члени наглядових рад вибираються на термін не більш як 4 роки. Як правило, чисельність членів наглядової ради — 3 чол. Проте у товариствах із статутним фондом до 3 млн марок число членів наглядової ради може бути визначено статутом у кількості до 9 чол., більш як 3 млн — 15, більш як 20 млн — до 21 чол. Інколи регламентується кількість засідань наглядової ради, навіть визначаються випадки, за яких вона має обов'язково засіда­ти. Німецька система навіть містить положення про необхідність введення в наглядову раду не тільки осіб, які вибрані акціонерами, а й представників працівників товариства (за умови, що працівників на "сімейному" підприємстві не менш як 500). Щодо працівників, то у Франції корпорації з кількістю найманих працівників більше ніж 50 зобов'язані вводити робітничих представників до складу директорських рад. У Нідерландах не вимагається пряма участь робітників у наглядових радах, але важливі рішення мають затвер­джуватися робітничими радами.

У цілому рада директорів має відповідати кільком основним критеріям, до яких можна віднести пропорційне представництво всіх категорій власників корпоративних прав, можливості впливу на діяльність виконавчого директора (органу), доступ до внутрішньо-фірмової інформації і оцінок діяльності фірми, поточний контроль діяльності менеджерів.

У практиці українського корпоративного управління і згідно з регуляторною системою 1991 р. в AT створюється рада акціонерно­го товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціо­нерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компе­тенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правлін­ня, причому в AT, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства є обов'язковим. Не допускається суміщен­ня посад в AT. Рада створюється з числа акціонерів, хоча існують пропозиції, щоб цю норму віднести лише до юридичних осіб-акціонерів. Якщо особи є членами ради акціонерного товариства, вони не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії. Рада може обиратися на загальних зборах і потім обирати з свого числа голову. У цьому разі голова ради може бути замінений самою ра­дою товариства. Не є винятком інша можливість — вибори голови ради на загальних зборах, після чого його можуть звільнити так само — рішенням зборів.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства може бути по­кладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів, крім питань, віднесених законодавством до ви­ключної компетенції зборів.

Питання, віднесені відповідно до статуту акціонерного товари­ства до виключної компетенції ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товари­ства. Основні питання, які належать до компетенції спостережної ради, вирішуються у кожному конкретному випадку окремо. Най­частіше у практиці українського корпоративного управління виді­ляють такі риси.

По-перше, досить часто діяльність спостережної ради є формальною і всі управлінські рішення приймає голова правління. Це особливо стосується приватизованих підприємств, на яких були сильні позиції їх керівного складу і колишні директори стали головами правління.

По-друге, спостережна рада здійснює реальний контроль за діяль­ністю правління щодо виконання рішень загальних зборів і стратегії розвитку корпорації. Це буває у випадках, коли існує баланс інтересів власників та менеджменту і чітко визначені їх ролі в кор­поративному управлінні. Такі оптимальні співвідношення зборів, наглядових функцій і виконавчих трапляються не досить часто.

По-третє, іноді спостережна рада перебирає на себе реальні функції управління і в той час як голова правління залишається формаль­ним керівником, рішення приймає голова спостережної ради. У та­кому випадку спостережна рада здійснює функції оперативного управління підприємством.

Роль спостережної ради надзвичайно велика і є предметом дис­кусій і наукових розробок не тільки в Україні, а й за кордоном. Більш чітко простежується тенденція жорсткого відокремлення спостережних рад від виконавчих органів, конкретизація і розши­рення їх повноважень.

3.2. Виконавчі органи в акціонерних товариствах

Надзвичайно важливу роль відіграють виконавчі органи, оскіль­ки вони здійснюють оперативний менеджмент та виконують рішен­ня зборів у поточній діяльності. В Україні виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Як правило, таким органом найчастіше є правління, іноді його назива­ють радою директорів. На приватизованих підприємствах часто на­магаються зберегти посаду директора або генерального директора і тому іноді називають правління дирекцією. Особливістю виконав­чих органів є те, що в них можуть бути особи, які не є акціонерами, а перебувають з товариством у трудових стосунках. Друга важлива особливість полягає в тому, що виконавчий орган може обиратись не тільки зборами, а й призначатись спостережною радою.

Така ситуація має глибокий зміст, оскільки, обравши голову і членів правління на зборах, для їх звільнення потрібно відміняти рішення також зборами, а для цього їх треба проводити позачергово, витрачаючи значні кошти і втрачаючи час (згадаємо, що повідом­лення необхідно зробити до дати зборів за 45 днів).

Водночас можна надати раді AT право призначити (обрати) прав­ління на її власний розсуд і мати право оперативно його змінити у разі потреби. З погляду власників це начебто й логічно, однак це посилює невпевненість менеджерів у своєму статусі на підприємстві і призводить до їх нерішучості у вирішенні виробничих проблем, постійному узгодженні усіх питань із спостережною радою, що, в свою чергу, перетворює її з контролюючого органу у виконавчий.

Для підвищення ролі виконавчих органів статутом та іншими документами товариства мають бути чітко окреслені повноваження правління (дирекції). Законодавче визначено, що правління вирі­шує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного то­вариства (спостережної ради). Загальні збори можуть ухвалити рі­шення про передачу частини належних їм прав до компетенції прав­ління. Тому конкретні повноваження й обов'язки правління є над­звичайно важливим розділом статуту та внутрішньо корпоративних документів кожного AT і потребують серйозного опрацювання.

Оскільки правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень, можна вважати, що воно здійснює тільки оперативний менеджмент. У своїх діях правління обмежене статутом та внутрішньо корпоративними положеннями про правління. В цілому правління здійснює управлін­ня майже усіма господарськими процесами, особливо виробничими, маркетинговими, фінансовими, тому воно наділене важливими повно­важеннями. Ці повноваження закладаються у статут або внутрішньо-корпоративні документи.

Кількісний склад правління залежить від масштабів AT, обсягів виробництва, окреслених вищими органами завдань розвитку фірми. В Україні найчастіше правління складається з 3—7 чол., хоча буває й інший кількісний склад.

Як правило, правління є колегіальним органом (хоча не виклю­чене одноособове), що приймає рішення голосуванням, але його робо­тою керує голова правління, якого призначають або обирають відпо­відно до статуту акціонерного товариства. Це є цілком зрозумілим, оскільки навіть фінансові документи не можуть підписувати всі члени правління, виступати у відповідальних відносинах з контр­агентами також повинен хтось один. Це не означає, що голова прав­ління не має заступників, які можуть виконувати певні функції, у тому числі й ті, які покладено на голову. Голова правління акціо­нерного товариства має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наді­лені цим правом згідно із статутом.

Обирають або призначають голову і членів правління різними способами. Якщо збори, або спостережна рада, обирають усіх членів правління, можливий варіант, при якому члени правління обирають між собою голову. У цьому разі голова підзвітний правлінню і більш жорстко регламентований у своїх діях з його боку. Може скластись інша ситуація, коли обирають або призначають лише голову правлін­ня, який сам призначає членів правління, і як керівник підприєм­ства укладає з ними угоди на виконання функцій членів правління. У цьому разі керівник має більше повноважень і єдиноначальності, оскільки підзвітний лише спостережній раді та зборам. Може ви­никнути ситуація, коли голова правління, а то й усі його члени призначаються або обираються радою акціонерного товариства і прямо підзвітні їй. Усі ці варіанти використовуються в практиці корпора­тивного управління, вони мають свої переваги і недоліки, які важко визначити без аналізу кожного конкретного випадку.

3.3. Ревізійні органи

Крім спостережної ради існує ще один наглядовий і контролюю­чий орган — ревізійна комісія акціонерного товариства. В зарубіжній практиці її іноді називають аудиторською комісією, хоча функції її подібні до функцій ревізійної комісії, яка створюється і діє в Україні. Головна функція ревізійної комісії полягає у здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціо­нерного товариства.

Регуляторна база 1991 р. встановлює положення, згідно з яким до складу ревізійної комісії мають входити тільки акціонери цього AT. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад за­тверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства. Як правило, в середньому за розмірами AT створюється ревізійна комісія в складі трьох чоловік, хоча кількісний склад може бути й іншим. Не обирається в ревізійну комісію головний бухгал­тер та його заступники, оскільки ревізійна комісія перевіряє насам­перед їх звітність. Найбільш доцільним є обрання в ревізійну комі­сію бухгалтерських працівників акціонерів — юридичних осіб, в інших випадках — акціонерів, які обізнані з фінансово-економіч­ною роботою.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління прово­дяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціати­ви або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Періодичність перевірок може бути чітко ви­значена в статуті, і тоді комісія виконує цю вимогу, незважаючи на те, чи були такі доручення з боку органів управління. При цьому ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи й особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.

Як правило, ревізійна комісія доповідає про результати проведе­них нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства. Якщо перевірки ініціювала рада або сама ревізійна комісія, то результати доповідаються раді акціонерного товариства. Ревізійна комісія зо­бов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціо­нерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадови­ми особами. Щоправда, на сьогодні нечітко визначена відпові­дальність за невиконання цього зобов'язання і не зрозуміло, як ре­візійна комісія повинна його здійснювати.

Для підвищення ролі ревізійної комісії її членам надана мож­ливість брати участь у засіданнях правління з правом дорадчого голосу. Крім того, без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс. А без затверд­ження балансу не можна здійснити звітність перед державними органами і займатися повноцінною господарською діяльністю як підприємство.

Оскільки названі вище органи управління та контролю форму­ють окремі особи, то слід звернути увагу на те, що існують випадки, коли в органи нагляду обираються юридичні особи, які є акціонера­ми даного AT. Проте в практиці здійснення функцій управління і їх регламентація пов'язані з поняттям "посадові особи". Отже, юри­дичні особи можуть бути також посадовими особами. У таких ви­падках управлінські функції здійснюються ними через своїх керів­ників або інших представників.

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства, голова й члени ради това­риства. Одні й ті самі особи можуть обіймати різні посади в інших акціонерних товариствах, якщо це не заборонено установчими до­кументами. Такі заборони особливо стосуються участі в управлінні фірм-конкурентів, передаванні конфіденційної інформації тощо.

Існують також законодавчі обмеження, згідно з якими посадови­ми особами органів управління товариства не можуть бути органи державної влади й управління, члени виборних органів громадсь­ких організацій, військовослужбовці, посадові особи органів проку­ратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, та ін.

3.4. Особливості організаційної структури управління в товариствах з обмеженою відповідальністю

Як і в акціонерних товариствах, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є збори учасників. Вони збира­ються учасниками товариства або призначеними ними представни­ками. Учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру їх часток у статутному фонді. Особливістю є те, що в ТОВ збори учас­ників товариства обирають голову товариства, а також те, що на зборах вирішуються специфічні питання, що стосуються тільки ТОВ. До таких питань належать:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учас­ника;

в) виключення учасника з товариства.

Однією з важливих характерних рис управління в ТОВ порівня­но з AT є те, що тут вимагається одностайність щодо прийняття важливих для ТОВ питань. Так, з питань визначення планів підприє­мства та затвердження його звітів, внесення змін до статуту, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства по­трібна одностайність у вищому органі — на зборах. З інших питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю має право вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. У ТОВ у випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускаєть­ся прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі викласти щодо цього свою думку. Про­тягом 10 днів з моменту отримання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення. Рішення методом опитування вважається прийнятим при відсутності заперечень хоча б одного з учасників.

Існують певні особливості, пов'язані з періодичністю проведення зборів. У ТОВ вони скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства за наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього по­требують інтереси товариства в цілому, зокрема якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Збори учасників товариства мають скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками го­лосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учас­ників у будь-який момент і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збо­ри учасників.

Слід зазначити і відмінності від AT по проведенню загальних зборів. Про проведення загальних зборів ТОВ учасники повідомля­ються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення має бути зроб­лено не менш як за ЗО днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства має право вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликан­ня загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не внесених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється вико­навчий орган — колегіальний (дирекція) або одноособовий (дирек­тор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчо­го органу можуть бути також особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учас­ників і організовує виконання їх рішень. Проте дирекція (дирек­тор) не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, а інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Характерним є те, що генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників това­риства.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обме­женою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що ство­рюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, перед­баченій установчими документами, але не менш як три особи. Чле­ни дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства здійснюєть­ся ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб товариства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояс­нень і доповідає результати проведених нею перевірок вищому орга­ну товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без її висновку збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства. Ревізійна комісія має пра­во ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявле­но зловживання посадовими особами товариства.

Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систе­матично не виконує або несумлінно виконує обов'язки, або перешкод­жає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключе­но з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Дата добавления: 2014-01-04