Методи вивчення функції ендокринних залоз

Загальні принципи регуляції в живому організмі

Ендокринна система функціонує в тісному зв'язку з нервовою, управляється нею, але в той же час впливає на проходження процесів у центральній нервовій системі, підтримуючи визначені домінанти, що забезпечують поведінку тварин у конкретних ситуаціях.

Головний мозок координує багато функцій організму, при цьому діапазон часу відповідної реакції складає від мілісекунд до секунд, у той час як ендокринні органи реагують в основному протягом відрізків часу від декількох хвилин до днів. Хоча нервова діяльність виражається в основному в електричних явищах, але вона також пов'язана з утворенням хімічних сполук (медіаторів) у нервових закінченнях - синапсах.

У головному мозку крім медіаторів нервовими клітинами виділяються нейропептиди, які теж приймають участь в регуляції нервових структур..

Ендокринні органи можуть бути пов'язані з нервовою передачею, але в основному виробляють хімічні сполуки - гормони. Вплив одноразового виділення гормонів, що надходять у кров, може відчуватися протягом часу і більш, а дія поодинокого нервового імпульсу за тривалістю значно менша. У той час як нервові імпульси йдуть до цілком визначених мішеней, особливо в соматичній системі (кожний нерв інервує від декількох десятків до декількох тисяч м'язових волокон), гормони звичайно транспортуються кров'ю і потенційно можуть впливати на всі клітини організму. Проте, більшість гормонів також має високоспецифічну дію через обмежений розподіл органів і клітин - мішеней. Клітини на своїй поверхні мають білки - рецептори, що зв'язуються зі специфічними гормонами. Наявність рецепторів забезпечує чутливість клітин до визначених гормонів. Такі клітини називаються клітинами - мішенями. Через вплив на секрецію і загальний широкий вплив на організм ендокринна система часто характеризується як система, призначена для хімічної координації через кровоносну систему.

1. Спостереження результатів повного або часткового видалення відповідної залози внутрішньої секреції (екстирпація) або впливи на її визначених хімічних з'єднань.

Наприклад: метилтиоуроцил гальмує синтез тироксину; метапирон – гідрокортизону

аллоксан викликає переродження b- клітин острівців Лангерганса.

2. Трансплантації;

2.1. Аутотрансплантації;

2.2. Гомотрансплантації;

2.3. Гетеротрансплантації;

3. Парабіоз;

4. Біологічний метод (введення екстрактів залоз або хімічно чистих гормонів і подальше хімічне очищення цих речовин);

5. Клінічний (дослідження хворих із недостатністю або надмірністю функції тієї або іншої залози);

6. Біохімічний (порівняння фізіологічної активності крові що притікає і відтікає від залози);

7. Мічених атомів

8. Імунологічний

Органи внутрішньої секреції, що виділяють гормони (грец. gormao - збуджую) є компактними органами з розвитою стромою і паренхімою. Вони не мають видільних протоків і їх похідні потрапляють безпосередньо в кров, тому продукти їх діяльності звуться інкретами, а залози називають інкреторними.

За походженням і топографією ці залози діляться на декілька груп:

I) Група мозкових придатків:

1) Епіфіз;

2) Гіпофіз:

a) Частина передня - аденогіпофіз;

b) Частина проміжна;

c) Частина задня - нейрогіпофіз;

II) Група бранхіогенних залоз:

1) Щитоподібна;

2) Вилочкова (тимус)

3) Паращитовидні залози

III) Надниркова група залоз

1) Надниркові залози

a) Кіркова частина

b) Мозкова чвастина

2) Інтерреналові тіла

3) Параганглії

IV) Група залоз змішаної секреції:

1) Підшлункова

2) Яєчники

3) Сім'яники

Дата добавления: 2014-01-04