Аденогіпофіз

Гіпофіз

Епіфіз

Регуляція інкреції гормонів

У ендокринній системі інкреція гормонів регулюється за типом негативного зворотнього зв'язку. Зокрема, підвищене утримання тироксину викликає гальмування синтезу тиреоліберину в гіпоталамусі, що призводить до припинення утворення ТТГ у гіпофізі і відповідно відновленню фізіологічного рівня концентрації тироксину в організмі.

4.1 Система залоз внутрішньої секреції

Система залоз внутрішньої секреції тварин складається зі значного числа залоз, різноманітної співпідпорядкованості і знаходяться у визначених співвідношеннях із нервовою системою.

Як уже визначалося, нервова система, поряд із нервовими імпульсами, спроможна синтезувати і виділяти різноманітні хімічні речовини, що виконують функцію медіаторів і модифікаторів. Два відділи нервової системи - проміжний мозок, його гіпоталамічна частина, і ділянка спинного мозку спроможні виділяти речовини, що змінюють стан ендокринної системи. У гіпоталамусі виділяються фактори, що посилюють (ліберини) або послабляють (статини) секрецію гормонів передньої частки гіпофіза.

Гормони передньої частки гіпофіза, у свою чергу, можуть бути прямої дії (соматотропний, пролактин і меланоцитстимулюючий), а також впливають на інші залози - кринотропні (тиреотопний, адренокортикотропний і гонадотропні – лютенизуючий і фоликулостимулюючий).

Його гормони (серотонін, мелатонін, адреногломерулотропін) беруть участь у сезонних перебудовах обміну речовин. На його активність впливають освітленість і тривалість світлового дня: при їхньому збільшенні підвищується активність, пришвидшується ріст, змінюються гонади тощо. Мелатонін є похідним серотоніну. Під його впливом відбувається агрегація зерен пігменту в меланофорах шкіри, що призводить до посветлення фарбування.

Гіпофіз складається з трьох частин - передньої (аденогіпофіз) проміжної і задньої (нейрогіпофіз).

В аденогіпофізі синтезується декілька поліпептидних гормонів.

Соматотропний гормон (СТГ) (somatos - грец. тіло, tropos грец. уява дії, засіб) відкритий Г. Евинсом і Дж. Лонгом у 1921 р. М.м. 21500 - 4600. Має 191 амінокислотний залишок і має декілька зон, що забезпечують визначену регуляцію - фрагмент із 31 по 44 амінокислотних залишків відповідальний за розщеплення жиру, а фрагмент із 77 по 107 стимулює ріст. Видоспецифічний, але має загальну центральну структуру. Синтезується в ацидофільних клітинах передньої частини гіпофіза.

Біологічна дія

СТГ робить багатогранну дію на усі види обміну речовин. Активує діяльність ДНК - полімераз. У клітинах зростає біосинтез м-РНК і р-РНК. Підвищує проникність мембран для амінокислот і інтенсивність біосинтезу білків, зростає мітотичний поділ клітин, посилюється хондріо- і остеогенез, біосинтез глікогену і мобілізація жирів із жирових депо, відкладення Са і Р в кістках. Має діабетичну дію.

Патологія

Гіперсекреція СТГ в організмі, що розвивається, (до закриття епіфізів довгих кісток) викликає надмірний, але пропорційний ріст - розвиток гігантизму, а гіперфункція в дорослому організмі веде до надмірного росту кісток у ширину, а також росту м'яких тканин, особливо в акральних областях – розвивається акромегалія. Зниження секреції СТГ обумовлює уповільнення росту - нанізм (карликовість).

Дата добавления: 2014-01-04