Суб'єкти права промислової власності

Недобросовісна конкуренція

Недобросовісна конкуренція – це будь-які дії в конкуренції, які суперечать правилам, торговим чи іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

У нашій державі відносини, пов’язані із захистом від недобросовісної конкуренції, регулюють Законами України «Про обмеження монополізму і

припинення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» від

18.02.1992 і «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996, згідно з якими недобросовісною конкуренцією вважають:

1) неправомірне використання ділової репутації господарюючої особи (неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, пако-

вання; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама);

2) створення перешкод господарюючим особам у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація господарюючої особи; купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із приму- совим асортиментом; схилення до бойкоту господарюючої особи; схилення постачальника до дискредитації покупця (замовника); схилення господарюючої особи до розірвання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника; підкуп працівника покупця (замовника); досягнення неправомірних переваг у конкуренції);

3) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної

таємниці.

Вчинення зазначених дій тягне за собою накладання штрафів, а також

адміністративну, цивільну й кримінальну відповідальність.

На рис. наведено приклад недобросовісної конкуренції з боку кондитерської фабрики «Волшебница» («Чарівниця») із селища Малаховка Московської області (Росія), яка відверто скопіювала зовнішній вигляд популярного серед споживачів колишнього СРСР шоколаду «Алёнка» для власної продукції

(шоколаду «Алёна» і «Анюта»).

Суб’єктами, які беруть участь у відносинах, пов’язаних з реєстрацією,

використанням і захистом прав на об’єкти промислової власності, є як фізичні, так і юридичні особи. До них належать:

автори об’єктів промислової власності

власники охоронних документів

спадкоємці

правонаступники

представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені).

Автори.

Автором винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми або сорту рослини є фізична особа, творчою працею якої вони створені.

Авторство на знак для товарів і послуг законодавством не передбачено. Право авторства є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.

Якщо у створенні об’єкта промислової власності брало участь кілька осіб, усі вони є співавтори. Співавторство має різні форми (творчу роботу може розпочати одна особа, продовжити друга, а закінчити третя, а можуть ви-

конувати й одночасно всі ці особи тощо) – необхідно лише, щоб кожний із

співавторів зробив у спільну роботу певний творчий внесок (незалежно від

ступеня творчої участі у спільній роботі). Постановка проблеми, а також про-

сте технічне сприяння (виготовлення креслень, макетів, оформлення документації тощо) відносин співавторства не породжує.

Патентовласники. Право на одержання патенту має автор винаходу,

корисної моделі, промислового зразка, сорту рослини, а також його спадко-

ємець, якщо інше не передбачене законом.

Особи автора й патентовласника збігаються далеко не завжди. Закон зазвичай надає автору можливість відступлення належного йому права на одержання патенту будь-якій фізичній або юридичній особі шляхом вказівки в заяві на видачу патенту імені майбутнього патентовласника.

При цьому власниками патенту можуть бути кілька осіб (фізичних та (або) юридичних) одночасно.

Якщо винахід, корисна модель, промисловий зразок або сорт рослин створені під час виконання службових обов’язків або за дорученням роботодавця (за умови, що контрактом не передбачене інше), право на одержання патенту має роботодавець або його правонаступник.

Власники прав на знак для товарів і послуг. Право на одержання сві-

доцтва на знак для товарів і послуг має будь-яка фізична або юридична особа.

Власники прав на топографії інтегральних мікросхем. Право на одержання свідоцтва на топографію ІМС має автор або його правонаступник.

Спадкоємці. У разі смерті автора або власника охоронного документа на об’єкт промислової власності суб’єктами права стають їхні спадкоємці. При цьому в спадщину переходять лише майнові права померлого автора або власника охоронного документа (особисті немайнові права: право авторства, право на авторське ім’я – у спадщину не переходять).

Успадкування права промислової власності здійснюється згідно із законом і за заповітом. Якщо у померлого автора (власника охоронного документа)

спадкоємців за законом немає і він не залишив заповіту, спадкоємцем стає

держава.

Правонаступники. Правонаступник автора винаходу, корисної моделі

або промислового зразка чи його роботодавця має право на одержання патенту на відповідний об’єкт промислової власності. Правонаступник особи, що подала заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг, топографії ІМС, також має право на одержання свідоцтва на ці об’єкти інтелектуальної власності.

Державна служба інтелектуальної власності України (далі – Служба) – це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. Служба разом із сукупністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що входять до сфери її управління, становлять державну систему правової охорони інтелектуальної власності.

Служба спрямовує діяльність таких закладів як Державне підприємство

«Український інститут промислової власності» – Укрпатент (попередня назва Держпатент України), Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав», Державне підприємство «Інтелзахист» та Державний вищий навчальний заклад «Державний інститут інтелектуальної власності».

Дата добавления: 2014-01-04